Джерела цивільного процесуального права та межі його дії.

Джерелами цивільного процесуального права є способи або форми вира­ження державної волі українського народу, щодо яких ця воля стає правом. Ними є нормативні акти, в яких закріплені правила, що врегульовують по­рядок організації і здійснення правосуддя в цивільних справах. Таким дже­релом, насамперед, є Конституція України, якою встановлені основи орга­нізації і діяльності суду (розд. VIII), правовий статус громадян (розд. II), у тому числі і в цивільному судочинстві (статті 55, 59, 24, 29, ЗО, 31, 32).

До джерел цивільного процесуального права належить Закон України «Про судоустрій України», яким встановлені мета і завдання правосуддя, методи і форми його здійснення, система органів правосуддя, основні заса­ди організації і діяльності органів правосуддя в Україні.

Джерела цивільного процесуального права в залежності від об'єкту регулювання поділяються на ті, що містять норми мате­ріального права (ЦК, Житловий кодекс) та на ті, що мають норми процесуального пра­ва (ЦПК, Закон України „Про судоустрій", Закон України „Про третейські суди" тощо).

Замість Адмініст­ративного процесуального кодекса, був прийнятий Кодекс про адміністративне судочинство, який набрав чинності з 01.09.2005 р. Таким чином, з 01.09.2005 р. набрав чинності Цивільний проце­суальний кодекс України прийнятий 18.03.2004 р. Основними його новелами є наказне провадження, заочний розгляд спра­ви у позовному провадженні, відновлення втраченого судово­го провадження та ін.

Закон України "Про судоустрій" від 07.02.2002 р. як джере­ло цивільного процесуального права закріпив основні принци­пи та організацію судової системи України.

Березня 2004 р. Верховною Радою України прийнятий новий Цивільний процесуальний кодекс України, який повинен був набрати чинності з 1 січня 2005 р. але не раніше набрання чинності Адміністративним процесуальним кодексом України.

Цивільно-процесуальний кодекс України склада­ється з одинадцяти розділів:

I. Загальні положення.

II. Наказне провадження.

III. Позовне провадження.

IV. Окреме провадження.

V. Перегляд судових рішень.

VI. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових
рішень у цивільних справах та рішень інших органів (поса­
дових осіб).

VII. Судовий контроль за виконанням судових рішень.

VIII. Про визнання та виконання рішень іноземних судів в
Україні.

IX. Відновлення втраченого судового провадження.

X. Провадження у справах за участю іноземних осіб.

XI. Прикінцеві та перехідні положення.

Основним джерелом матеріального права є Цивільний ко­декс України, в якому закріплене право на звернення до суду за захистом своїх прав та який регулює цивільні правовідноси­ни. Сімейний кодекс України регулює сімейні правовідносини, які також можуть виступати об'єктом цивільного процесу. Ко­декс законів про працю регулює трудові правовідносини та деякий порядок їх вирішення в судовому порядку. Житловий кодекс України регулює матеріальне право щодо житлових правовідносин. Земельний кодекс України регулює земельні правовідносини тощо.

Закон України „Про адвокатуру" врегульовує форми адво­катської діяльності в цивільному судочинстві.

Закон України "Про прокуратуру" визначає права і обов'яз­ки прокурора при участі прокурора в цивільному процесі. Закон України „Про адвокатуру" встановлює принципи та організацію діяльності адвокатів у цивільному процесі. Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" встановлює ставки державного мита за здійснення цивільного судочинства.

Джерелами цивільного процесуального права виступають також укази Президента України, постанови КМУ, нормативні акти окремих міністерств та відомств. Важливими для суду є роз'яснення, які надаються у постановах Пленуму Верховного Суду України, але які не носять нормативного характеру.

Особливим видом джерела цивільного процесуального пра­ва є рішення Конституційного Суду України щодо тлумачен­ня норм Конституції та законів України, визнання конституцій­ними чи неконституційними норми законодавчих актів. Так, Цивільним процесуальним законодавством передбачено право суду у разі виникнення сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого нале­жить до юрисдикції Конституційного Суду України, звернутись до Верховного Суду України для вирішення питання стосов­но внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

До джерел цивільно-процесуального права відноситься Закон України „Про Конституційний Суд України" від 16.10.1996 р. Своїм рішенням Конституційний Суд може визнати неконституційним будь-який закон, правовий акт Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим. У висновках Консти­туційного Суду містяться офіційні тлумачення Конституції та законів України, у тому числі і зі сфери цивільного процесу. Рішення і висновки Конституційного Суду є обов'язковими для виконання для всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, громадян та їх об'єднань.

Закон України „Про судоустрій" від 7 лютого 2002 р. закріпив принципи та організацію нової судової системи України, яка зараз активно формується.

Джерелами цивільно-процесуального права є закони України, які регулюють різні матеріальні правовідносини. Цивільний кодекс України визначає форми та способи захисту цивільних прав, містить правила розподілу обов'язків доказування, допустимості доказів, вміщує матеріальні норми цивільного права, захищати які повинен цивільний процес.

Сімейним кодексом України визначені склад осіб, які мають право на порушення справи в суді про позбавлення батьків­ських прав, обов'язкова участь прокурора, органів опіки і піклування у деяких справах із сімейних правовідносин; Кодексом законів про працю - підвідомчість суду трудових справ.

Важливими джерелами цивільного процесуального права виступають Закони України „Про прокуратуру", „Про адвокатуру", „Про нотаріат" та ін.

Джерелами цивільного процесуального права виступають також Укази Президента та декрети і постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти окремих міністерств і відомств, прийняті в рамках їх компетенції, міжнародні договори і угоди, які визначають порядок співробітництва між національними й іноземними органами юстиції.

Важливе значення для однакового розуміння і пра­вильного застосування норм цивільного процесуального права мають роз'яснення, що даються постановами Пленуму Верховного Суду України, які не мають нормативного характеру, але є обов'язковими для судів, інших органів і посадових осіб, котрі застосовують норми права, щодо яких зроблені такі роз'яснення.

Джерелами цивільного процесуального права виступають інші закони України, де визначені окремі положення цивільного процесу. Цивільний кодекс встановлює правила допустимості засобів доказування в справах про визнання недійсними певних угод (статті 42-47), склад осіб, які мають пра­во на порушення справи в суді про визнання угоди недійсною (ст. 57), під­відомчість цивільних справ судові (ст. 6).

Сімейним кодексомУкраїни визначені склад осіб, які мають право на порушення справи в суді про позбавлення батьківських прав, обов'язкова участь прокурора, органів опіки і піклування у деяких справах із сімейних правовідносин (статті 65, 67, 71 та ін. ЦПК); Кодексом законів про працю — підвідомчість судові трудових справ (статті 227, 229, 240 та ін.).

Закон України № 2887-ХІІ від 19 грудня 1992 р. «Про адвокатуру» врегу­льовує види адвокатської діяльності в цивільному судочинстві.

Закон України № 1789-ХІІ від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру» регламентує питання участі прокурора в цивільному процесі (статті 33—42).

Закон України № 280/97-ВР від 2 1 травня 1997 р. «Про місцеве самовря­дування в Україні» надає право виконавчим органам сільських, селищних, міських рад та їх головам звертатися до суду про стягнення з фізичних осіб збитків, завданих інтересам населення, навколишньому середовищу, місце­вому господарству та про припинення права власності на земельну ділянку.

Закон України № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Україні» надає право податковій інспекції в судовому порядку стя­гувати з громадян до бюджету недоїмки з податків інших обов'язкових пла­тежів.

Закон України № 4038-ХІІ від 25 лютого 1994 р. «Про судову експерти­зу» врегульовує принципи судово-експертної діяльності, її організацію та правовий статус експертів.

Джерелами цивільного процесуального права виступають також укази Президента та постанови Кабінету Міністрів України, інструкції міні­стерств і відомств, міжнародні договори і угоди, які визначають порядок співробітництва між національними й іноземними органами юстиції.

Важливе значення для однакового розуміння і правильного застосуван­ня норм цивільного процесуального права мають роз'яснення, що даються постановами Пленуму Верховного Суду України, які не мають нормативно­го характеру, але є обов'язковими для судів, інших органів і посадових осіб, котрі застосовують норми права, щодо яких зроблені такі роз'яснення.

При виникненні колізій норм між правовим актом та зако­ном України або міжнародним договором, згода на обов'яз­ковість якого надана Верховною Радою України, суд застосо­вує акт законодавства, який має вищу юридичну силу. Причому, якщо виникає невідповідність закону України міжна­родному договору, згода на обов'язковість якого надана Верхов­ною Радою України, суд застосовує саме міжнародний договір.

Норми права інших держав суд застосовує у разі, коли це встановлено законом України чи міжнародним договором, зго­да на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. При застосуванні норм права інших держав суд встановлює зміст цих норм відповідно до їх офіційного тлумачення та прак­тики застосування у відповідній державі. З метою з'ясування змісту норми права іншої держави суд може звернутися до Міністерства юстиції України чи іншого компетентного органу або залучити експертів.

Особи, які беруть участь у справі, можуть подавати відповідні документи, що підтверджують зміст норм права іншої держави, на які вони посилаються в підтвердження своїх ви­мог або заперечень, а також іншими засобами сприяти суду у з'ясуванні їх змісту. Якщо зміст норм права іншої держави, не­зважаючи на вжиті заходи, в розумні строки не з'ясовано, суд застосовує відповідні норми законів та інших нормативно-пра­вових актів України.

Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд засто­совує закон, що регулює подібні за змістом відносини (анало­гія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства, тобто принципів цивільного процесу (ана­логія права). Є неправильною відмова у розгляді справи з мо­тивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законо­давства, що регулює спірні відносини.