Звернення судового рішення до виконання.

У свою чергу, кожна з названих семи стадій складається з трьох фаз (підстадій) які послідовно змінюють одна одну:

1) порушення судочинства - по розгляду і вирішенню справи, по перевірці законності і обґрунтованості постановленого по ній рішення, по зверненню рішення до виконання;

2) під­готовки справи до розгляду і вирішення справи, по перевірці законності і обґрунтованості постановленого по ній рішення, по зверненню рішення до виконання;

3) вирішення справи по суті - розгляд і вирішення справи, перевірка законності і обґрунтованості постановленого по ній рішення, звернення рішення до виконання

7.Предмет, методи і системи цивільного процесуального права, його співвідношення з іншими галузями права.

Згідно з Конституцією України та Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК) кожна особа має право зверну­тися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або ос­порюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звер­нення до суду за захистом є недійсною. Реалізація права такого звернення здійснюється саме через цивільне судочинство.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Процедурою здійснення цивільного судочинства є цивіль­ний процес, а наука, яка займається вивченням цього, є цивіль­не процесуальне право.

Цивільне процесуальне право — це галузь права, яка вклю­чає в себе сукупність розташованих у визначеній системі про­цесуальних норм, що регулюють суспільні відносини у сфері здійснення правосуддя в цивільних справах судами загальної юрисдикції.

Цивільне процесуальне право є частиною (галуззю) загаль­ної системи права, підпорядковується його закономірностям і загальним принципам побудови права.

Змістом цивільно-процесуального права є діяльність суду і учасників процесу (дії і правовідносини), що виступає як ре­зультат здійснення ними процесуальних прав і виконання обов'язків, згідно з процесуальним порядком.

Процесуальний порядок провадження в цивільних справах як предмет цивільно-процесуального права визначається сис­темою процесуальних дій, які виконуються судом, учасниками процесу, змістом, формою, умовами виконання процесуальних дій, системою цивільно-процесуальних прав і обов'язків суб'єктів правовідносин, гарантіями реалізації цивільно-проце­суальних прав і обов'язків.

Як окрема галузь права цивільне процесуальне право має свій метод. Метод цивільно-процесуального права - це су­купність закріплених в нормах цивільно-процесуального пра­ва способів і засобів впливу на відносини, які регулюють пове­дінку їх суб'єктів. За своїм змістом метод цивільного процесуального права є імперативно-диспозитивним.

Імперативний метод впливу на поведінку суб'єктів закрі­плений у нормах права, що встановлює зобов'язання, заборону і примушення. Зобов'язання - це обов'язок конкретної актив­ної поведінки, наприклад, сторони зобов'язані належним чином виконувати надані їм права та покладені на них обов'язки. За­борона - це встановлені правила щодо утримання від певних дій і бездіяльності, наприклад, суперечки між судами про підсудність забороняються. Примушування - це вплив, спря­мований на забезпечення виконання правил окремих норм ци­вільного процесуального права, наприклад, встановлення запо­біжних заходів, забезпечення доказів.

Імперативний метод виражається у категоричних приписах, виз­наченості кількісних (розміри, строки) та якісних (порядок здійснен­ня) умов застосування і способу реалізації правової норми.

Диспозитивний метод характеризується дозволянням, сво­бодою вибору суб'єктів і визначається правами суб'єктів цивіль­них процесуальних правовідносин на активну поведінку в ме­жах, встановлених нормами ЦПК. Наприклад, особа має право (а не зобов'язана) звернутися до суду з позовом.

Імперативний метод проявляється в процесуально-правово­му становищі суду. Він як орган державної влади займає керів­ну роль у цивільному судочинстві. Диспозитивний метод ши­роко використовується в нормах цивільного процесуального права, в яких визначено процесуально-правове становище учас­ників процесу.