Соціальна економіка. Навчальний посібник 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Соціальна економіка. Навчальний посібник



С О Ц І А Л Ь Н А Е К О Н О М І К А

Навчальний посібник

 

За редакцією доктора економічних наук, професора О.О. Бєляєва

 

Київ 2003

 

Розповюджувати та тиражувати

без офіційного дозволу КНЕУ заборонено

 

 

Колектив авторів

О.О. Бєляєв (керівник автор. кол.), М.І. Диба,

В.І. Кириленко, О.М. Комяков, О.В. Сінельник

 

Рецензенти:

доктор економічних наук, професор Радіонова І.Ф.

(Університет економіки та права “КРОК”)

кандидат економічних наук, професор Леоненко П.М.

(Київський національний університет ім. Тараса Шевченка)

 

 

Соціальна економіка: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – с.

Навчальний посібник підготовлений колективом авторів КНЕУ. Він розрахований на магістрів спеціальності "економічна теорія" вищих навчальних закладів і відповідає програмі нормативних дисциплін професійно орієнтованого циклу. Посібник може бути цікавим для викладачів, аспірантів та студентів інших спеціальностей, тим, хто бажає зрозуміти основні принципи, механізми та особливості соціальної економіки.

 

О.О. Бєляєв та ін., 2003

ЗМІСТ

Стр.

Вступ (О.О. Бєляєв)............................................................................................

Тема 1. Концептуальні основи соціальної економіки (О.О.Бєляєв)…......

§ 1.Предмет курсу “Соціальна економіка”........................................................

§ 2.Соціальні функції економіки........................................................................

§ 3. Особливості соціальної економіки в перехідних умовах.........................

Тема 2.Соціалізація економічного розвитку (М.І.Диба, В.І.Кириленко).....................................................................................................

§ 1.Об’єктивна необхідність соціалізації економічного розвитку..................

§ 2. Методи соціалізації економіки...................................................................

§ 3. Інституційні зміни та соціальні фунції держави в умовах соціалізації економіки.............................................................................................................

Тема 3. Соціальне ринкове господарство (М.І.Диба, В.І.Кириленко)........

§ 1. Суспільне господарство та його форми.....................................................

§ 2. Сутність соціальної ринкової економіки. Еволюція економічних систем

§ 3. Типи і моделі соціальної ринкової економіки............................................

Тема 4. Власність: сутність, форми (О.О.Бєляєв)..........................................

§ 1. Сутнісні характеристики власності...........................................................

§ 2. Трансформація відносин власності............................................................

Тема 5. Механізм координації соціальної економіки (М.І.Диба, В.І.Кириленко).....................................................................................................

§ 1. Інституційні основи координації соціальної економіки..........................

§ 2. Діалектика економічного і соціального та суперечності ринкової економіки............................................................................................................

§ 3. Соціальні суперечності економіки України та шляхи їх розв’язання...

§ 4. Механізм соціальної координації..............................................................

Тема 6. Система суб’єктів соціальної економіки (О.М.Комяков)............

§ 1. Соціальна структура суспільства. Соціально-економічна стратифікація.

§ 2. Трансформація соціальної структури в умовах перехідної економіки.....

§ 3. Середній клас: суть та соціально-економічні критерії його визначення..

Тема 7. Соціальна політика (О.М.Комяков)...................................................

§ 1. Соціальна політика: суть, основні принципи.............................................

§ 2. Цілі і пріоритети соціальної політики..........................................................

§ 3. Концепція сталого розвитку як основна теорія соціальної політики в умовах глобалізації...............................................................................................

Тема 8.Економічне мислення в соціальній економіці (О.О.Бєляєв).............

§ 1. Економічне мислення: поняття, місце в економічній структурі суспільства..............................................................................................................

§ 2. Особливості формування економічного мислення у трансформаційних умовах.....................................................................................................................

Тема 9. Соціальна безпека (О.О.Бєляєв, О.В.Сінельник)...............................

§ 1. Сутність соціальної безпеки держави.........................................................

§ 2. Діагностика рівня соціальної безпеки.........................................................

§ 3. Механізм забезпечення соціальної безпеки: сутність, функції, принципи функціонування.....................................................................................................

Тема 10. Соціальна визначеність технологічного прогресу (М.І.Диба, В.І.Кириленко).....................................................................................................

§ 1. Сутність технологічного прогресу та його роль в становленні соціальної економіки.............................................................................................................

§ 2. Роль держави та її функції в управлінні технологічним прогресом........

§ 3. Соціальна орієнтація технологічного прогресу.........................................

Література...........................................................................................................

 

Вступ

Протягом тривалого часу не звертали увагу на те, що в нормальному цивілізаційному суспільстві, де проживають громадяни, які являють собою певний соціум, обов’язково складаються і об’єктивно існують певні соціально-економічні відносини, утворюється певний соціально-економічний “порядок”, який регулює і координує їх. Тому для нормальної цивілізованої країни, для нормального громадянського співробітництва найпершим імперативом є вивчення на просто “економіки взагалі”, а саме законів цивілізованого громадянського співробітництва, законів, закономірностей і процесів сфери “соціальної економіки”.

Соціальна економіка вивчає закони і закономірності громадянського співробітництва, досягнення соціального консенсусу, пошуку соціального компромісу з метою досягнення загального добробуту в складному і суперечливому світі.

І теорія, і практика соціально-економічного співробітництва, форми соціально-економічного співіснування постійно розвиваються, змінюються, вдосконалюються. Це й дає змогу говорити про соціально-економічний прогрес людства. Він охоплює процеси взаємодії людини з світом соціальної економіки, її соціально-економічну поведінку, вплив цього світу на саму людину, взаємодію людського соціуму з навколишнім середовищем, з економікою як опосередковуючою системою між природою і суспільством, створення соціально-економічного устрою – соціальної ринкової економіки. Головна і відмітна особливість теорії соціальної економіки полягає в органічному поєднанні суто економічного з суто соціальним, причому в їх нерозривних взаємообумовленості та взаємозалежності.

Метою та завданням курсу цієї дисципліни є надання допомоги студентам щодо вивчення закономірностей виникнення, становлення, формування та розвитку соціальної економіки, розуміння ними її загальних ознак та спільних рис, засвоєння її особливостей залежно від об’єктивних та суб’єктивних чинників.

Структура навчального посібника, послідовність і взаємозв'язок його тем спрямовані на поглиблене вивчення студентами спеціальності "економічна теорія" сутності, механізмів та динаміки формування соціальної економіки. Навчальний посібник є одним із варіантів викладання курсу "соціальна економіка".

 

ТЕМА 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

 

Інтерес до соціальної сторони в економічних дослідженнях і розробках в останній час різко посилився. І це зрозуміло, так як без соціальної складової немає необхідних економічних результатів – це показала практика. В даному розділі розглядаються сутнісні характеристики соціальної економіки, пов’язані з поняттям її предмету та методу; перевага формування, особливостей функціонування в трансформаційний період.

 

§ 1. Предмет курсу “Соціальна економіка”

Поняття “соціальна економіка” з'явилася в післявоєнній Німеччині й у прямому розумінні повинне трактуватися як суспільна економіка. Але сприймається воно неоднозначно, особливо при характеристиці соціальної ринкової економіки, як тип господарської системи. У зв'язку з цим є цікавими думки Ф.А. Хаєка, викладені в роботі «Пагубна самонадіяність. Помилки соціалізму». Не вдаючись у дискусії, звернемо увагу не на поняття, а на змістовне трактування “соціальної економіки”.

Варто визнати, що адекватного сприйняття соціальної економіки в Україні немає. З однієї сторони, про це говорить сама практика господарювання, з іншої державна економічна політика в галузі реформування громадського життя. Так, характеристика соціально-економічного розвитку держави за останні 13 років виглядає таким чином:

- за індексом людського розвитку Україна порівнянна з Таїландом і Казахстаном;

- за рівнем життя Україна поруч із Гватемалою і Суринамом;

- за тривалістю життя в одній групі з Алжиром, Гондурасом, Єменом, Таджикистаном, Туреччиною і Перу;

- за рівнем свободи з Мозамбіком, Парагваєм, Шрі-Ланкою;

- за рівнем економічної волі – з Конго, Гвінея-Біссау, з Алжиром, Зімбабве.

У рейтингу перспектив зростання Україна серед 80 країн світу займає 77-ме; за рівнем мікроекономічної конкурентоспроможності – 69 –те місця.

Що стосується економічної політики, то ще раз можна згадати досвід США, стан яких у 30-і роки ХХ ст. (Велика депресія) нагадує сучасне українське. Різке скорочення джерел екстенсивного розвитку, промисловий потенціал, що застарів, безробіття й убогість на тлі відносно великої маси матеріальних благ, якої немає кому купувати.Основна проблема при цьому чистосоціальна – недоспоживання, викликана, поряд з іншими причинами, монополізацією (в Україні її перекрученою формою - кланизацією,махінаціями посередників та ін.). Отже, як і в США, в Україні економічну політику слід орієнтувати на відновлення купівельної спроможності всього народу.

Не можна виключати і досвід таких країн як Тайвань, Південна Корея, Сінгапур. Тут зіграли роль наступні фактори: авторитарна влада, низька вартість робочої сили, відсутність незалежних профспілок. Це з однієї сторони. З іншого боку - приплив зовнішніх капіталів і інвестицій. За останнім, Україна з 140 країн у 2002 році зайняла 95-те місце у світі, у той час, як, наприклад, Польща – 38-ме і Азербайджан – 8-ме.

У силу соціальності економічних відносин будь-яка господарська система має адекватну соціальну складову і запроваджувані економічні реформи припускають відповідні соціальні перетворення. Звідси, як відзначає Т.М. Заславська, випливають як мінімум два висновки. По-перше, очікувані і реальні результати трансформаційних процесів мають оцінюватися не тільки на основі економічних, але і соціальних критеріїв. По-друге, поняття «соціалізація» не може і не повинне зводитися тільки лише до соціального забезпечення і соціального захисту слабких прошарків населення, але здатне враховувати призму всіх сторін (приватизаційної, фінансової, податкової, інвестиційної) економічної діяльності держави, тобто виступати соціальною складовою. Отже, соціальна економіка – це економіка добробуту у самому широкому розумінні.

Суб'єкти соціальної економіки – це носії економічних відносин, об'єднані адекватною моделлю економічної поведінки, що забезпечує розвиток даної системи. Соціальна структура прямо взаємозв’язана з економічною. Не випадково визнанням реального існування соціальної економіки служить не просто соціальна орієнтація, а її якісна спрямованість. Критерій тут у тім, на які елементи соціальної структури спрямована економічна діяльність, яким класам, групам, стратам, прошарки і т.п. вона сприяє. Якщо це стосується масових прошарків населення, то така економіка буде вже не просто соціальною, а демократично орієнтованою, тому що вона задовольняє їхні основні інтереси.

Т.М. Заславська виділяє три «чистих типи» соціальної економіки: охлократичний, демократичний і олігархічний. Перший тип характеризується тим, що така економіка головним чином працює на нижчі прошарки суспільства. Олігархічний тип зв'язаний з орієнтацією на задоволення інтересів вищих прошарків. Нарешті, демократична орієнтація зв'язана з підтримкою середніх прошарків.

Самим прогресивним є демократична орієнтація економіки, за якої підтримується середній клас. Це пояснюється тим, що він (коли цілком сформувався) володіє високим інноваційним потенціалом великої маси, що дозволяє впливати на напрямки суспільного розвитку, демонструє зразки поведінки нижнім прошаркам і веде їх за собою. Саме середній клас концентрує найбільш цінний трудовий і інтелектуальний капітал суспільства, його знання, культуру, кваліфікацію, творчість, енергію і т.п. Демократична орієнтація соціальної економіки, як така, розвиває і зміцнює середні й клас з одночасною турботою про малозабезпечені прошарки.

Україні, на жаль, найближчим часом демократична орієнтація не загрожує. Так, мінімальна зарплата в 2003 році складала 185 грн., тобто це 50% прожиткового мінімуму (365 грн.). При цьому варто зауважити, що відзначений прожитковий мінімум розрахований тільки для біологічного виживання. За результатами соціологічного опитування Центру Разумкова (травень 2003 року), 26% громадян стверджують, що їх родинам не вистачає грошей навіть на харчування, 42% - не вистачає грошей для купівлі одягу і взуття, 24% - не вистачає для придбання «серйозних» речей (наприклад, холодильник). І тільки6% можуть дозволити собі купити необхіднеродині,але далеко не усе, що хочеться. П. Самуельсон же вважає, що до бідної повинна бути віднесена така родина, яка витрачає на харчування більше 1/3 доходу. У 2002 році частка родин, середньодушові сукупні витрати яких нижче прожиткового мінімуму складають приблизно 84%.

Задачами курсу «Соціальна економіка» є:

по-перше, на основі вже отриманих загальних знань в галузі економічних відносин, доповнення і поглиблення їх за рахунок вивчення і розуміння органічних зв'язків і залежностей з політичними, соціокультурними, моральними, етичними, психологічними й іншими аспектами життєдіяльності людини. При цьому пріоритет належить людині, як особистості, що формується в складному, динамічному, суперечливому навколишньому середовищі. Мова йде про гуманізацію, «олюднювання» економічних відносин;

по-друге, курс показує на які орієнтири варто настроюватися суб'єкту економіки в умовах зміни економічних відносин, формування ринкових зв'язків і залежностей;

по-третє, курс безпосередньо пов’язано з формуванням нової парадигми в економічній теорії – плюралізмом методологій у вивченні соціально-економічної реальності. Це уможливлює надати більш глибоку оцінку і переоцінку конкретним економічним проблемам через призму розгорнутої філософської і соціологічної думки.

Предметом курсу «Соціальна економіка» є економічні відносини в їхній системній залежності й обумовленості із соціальними, політичними, етнічними, релігійними, антропологічними елементами, у цілому зумовлюючими виробництво добробуту людини. При такому підході основною, відмітною рисою предмета є соціальна складова економіки.

Основу соціальної економіки складає її ідеологія, що базується на двох фундаментальних положеннях. Це насамперед права людини, суть яких полягає в тім, що всі люди від народження дістають рівні права і задача суспільства - в створенні механізмів їхньої реалізації. Друге ґрунтується на тому, що єдиним джерелом багатства є праця. Отже, чим вищим є рівень розподілу створюваних матеріальних і культурних благ за працею, тим справедливіша соціально-економічна система. По суті, ідеологія соціальної економіки визначає її основну спрямованість, зв'язану з ростом добробуту народу.

 

Соціальні функції економіки

Соціальні функції економіки у самому загальному вигляді можна звести до наступного:

- економіка повинна виражати інтереси всіх прошарків населення;

- економіка повинна забезпечувати добробут народу;

- економіка повинна адекватно відбивати плюралізм форм власності і сприяти кращому їх сполученню;

- економіка повинна відновлювати, і в той же час забезпечувати множинність форм і механізмів господарювання.

Соціальні функції економіки разом з іншими обставинами визначають соціальні функції держави за допомогою якої відбувається їхня реалізація у громадському житті.

Напрямки соціалізації діяльності держави Г. Мюрдаль, лауреат Нобелівської премії, бачив у наступному:

- забезпечення членам суспільства високого прожиткового мінімуму і надання матеріальної допомоги тим, кому в силу об'єктивних причин вона необхідна; установлення привілеїв незаможним і вилучення привілеїв у тих, хто в них не має потреби;

- створення умов, що дозволяють громадянам заробляти кошти для повноцінного життя будь-яким не суперечливим закону способом;

- створення умов, що забезпечують задоволення високого рівня потреб громадян у освіті, медичній допомозі і т.ін.;

- забезпечення сприятливих умов праці для найманих робітників, захист їх від негативних впливів ринкової економіки;

- забезпечення економічної безпеки членів суспільства;

- захист цивільних і політичних прав і воль, що відповідають принципам правової, соціальної держави;

- захист від політичного переслідування й адміністративної сваволі;

- забезпечення волі духовного життя, захист від ідеологічного тиску;

- створення сприятливого соціально-психологічного клімату, як у суспільстві в цілому, так і в окремих його осередках і структурних утвореннях, захист від психологічного пресингу;

- забезпечення максимальної стабільності громадського життя.

Важливо усвідомити, що коли мова йде про соціальну економіку, то, як правило, мають на увазі, що вона є основний складовий «держави добробуту» - це такий соціальний захист населення, що забезпечується (по Мюрдалю Г.) системою законодавчих, економічних, соціальних і соціально-психологічних гарантій, рівними умовами для підвищення добробуту за рахунок особистого трудового внеску, економічної самостійності, підприємництва для працездатного населення і створення певного рівня життєзабезпечення для непрацездатних.

Самим загальним критерієм соціальної економіки є рівень життя населення. Тут важливо зрозуміти, що він не зводиться до меж доходів і рівня споживання, а й включає умови праці і побуту, обсяг і структуру робочого і вільного часу, характеристики культурного, освітнього рівня населення, здоров'я, демографії та економічної ситуації. ООН рекомендує рівень життя визначати по системі, що включає наступні складові:

- здоров'я, у тому числі демографічні умови відтворення населення;

- умови праці, зайнятості, організації праці;

- освіту, у тому числі грамотність;

- житло, включаючи його благоустрій;

- соціальне забезпечення, людські свободи.

Пошуки якого-небудь інтегрального показника рівня життя визнані недоцільними. Для порівняння в міжнародних відносинах використовується «індекс людського розвитку», що включає наступні інтегральні індикатори: створений національний доход на душу населення, тривалість життя, відтворення.

Методологія курсу «Соціальна економіка» відбиває ту систему методів, прийомів, способів, що лежить в основі вивчення політичної економії. Головне – це привернути увагу студентів до такого аспекту її сучасних поглядів (онтологічний підхід) як соціальне і філософське його осмислення (гносеологічний підхід).

Соціальна економіка формується і «працює» на наступних принципах:

- діалектична єдність економічної складової та соціально- орієнтованої економіки;

- диференціація й інтеграція функцій соціальної економіки на макро-, мезо-, і мікрорівнях;

- соціальне партнерство між суб'єктами соціальної економіки, що функціонують у сфері праці, капіталу і влади, та забезпечують економічне зростання;

- суспільне використання джерел (природні, матеріально-речовинні і людські ресурси) і факторів (технологія, керування, стимулювання) соціально-економічного росту.

Соціалізація економічних відносин – це процес якісних змін у суспільному стані, що характеризується його прогресивним рухом, на основі підвищення ролі людини у виробництві, усебічне використання здібностей і знань. А.Гриценко характеризує відзначений момент наступними рисами:

- соціалізація власності на засоби виробництва, що означає подолання відчуженості від них працівника через участь у власності за допомогою акцій, зростання частки і значення акціонерних товариств, де працівники є головними акціонерами;

- соціалізація праці, перетворення її із засобу заробляння грошей у засіб самореалізації особистості, її життєвих і творчих можливостей;

- соціалізація результатів виробництва, зв'язана з перерозподілом ВНП з метою зменшення соціальної нерівності та розвитком інститутів соціального захисту населення.

Найважливішим моментом соціалізації є соціальна стратифікація – виділення і розшарування груп у суспільстві. Об'єктивними факторами для цього є наступне:

- зайнятість, її міра і вид;

- місце в суспільному поділі праці (зайнятість управлінська чи виконавча, аграрна чи індустріальна, фізична чи розумова праця);

- особливості праці з погляду ваги, складності, коммунікативності, ризику, фізичних і моральних умов;

- наймана праця за заробітну плату чи потребуюча професійної кваліфікації самостійна робота з вільним доходом;

- відношення до власності на засоби виробництва, її наявність чи відсутність, міра, форма і вид;

- відношення до організації і управління виробництвом і працею, його рівень, економічні і правові підстави, формальний чи неформальний характер;

- освіта і кваліфікація, їхній рівень, відповідність, профіль, престижність.

 

Його визначення

Середній клас. Дуже часто стверджують, що саме середні класи в Україні повинні стати опорою ринкових реформ, гарантом політичної стабільності і нового демократичного устрою", нарікають на те, що ці класи у нас ніяк не сформуються. При цьому що таке «середній клас», часто не пояснюється. А тим часом можливі різні його визначення, від вибору яких залежать сама наявність і конфігурація цього класу. Існує принаймні, сім таких визначень середнього класу:

— середній клас об'єднує людей, що володіють середнім для даного конкретного суспільства рівнем поточних прибутків, такий самий простий економічний критерій. Частка середнього класу в цьому випадку залежить від того, як (по якій кривій) ці прибутки розподіляються. У розвинених західних суспільствах вважається, що основна маса населення (60-70%) має прибуток, близький до середнього рівня, а число бідних і багатих відносно мале. Для менш розвинених країн вимальовуються інші схеми: основна маса населення знаходиться на грані або за гранню бідності, а розрив з невеликою досягаючою успіху верхівкою набагато значніше. Розподіл по прибутку зустрічається ще у "Аристотеля, що писав, що є багаті, є бідні, а між ними знаходяться середні шари, які найбільш помірні і найбільш доброчесні в політичному відношенні.

— розподіл на багатих і бідних пов'язаний не тільки з рівнем прибутку, але і з розподілом, накопиченого багатства (майна, фінансових активів) і рівнем загальної матеріальної забезпеченості. Приналежність до середнього класу в західних країнах в цей час означає, що володіння «стандартним» майновим набором у вигляді пристойного будинку або великої упорядкованої квартири, машини, комплексу предметів тривалого користування, наявності ряду страхових полісів. Як стверджується, весь цей шар охоплює біля двох третин всіх громадян. У Росії, відповідні середні шари складають поки ще біля 10-15% населення (все це, проте, не більш ніж приблизні експертні оцінки).

— середні класи це власники дрібної власності на кошти виробництва, керівники дрібних фірм, більшість яких заснована на особистій праці або передбачає таку працю однаково з найманим, що залучається. Це малі підприємці, до яких іноді додають самостійних працівників і називають «старим середнім класом». Прикладом є відомі крамарі Великобританії і фермери США, частка яких на ранньокапіталістичних стадіях наближалася до половини усього самодіяльного населення або навіть перевищувала її. Згодом, із зростанням великих корпорацій розміри старих середніх шарів скорочуються, а їх представники відтісняються в менш привілейовані ринкові ніші. І кількісно сьогодні вони становлять 10-15%, з невеликими варіаціями по окремих країнах.

— ще один критерій рівень освіти і наявність професійної кваліфікації. Згідно з цим критерієм до «середнього класу» прираховують фахівців з вищою освітою (professionals). У протилежність традиційної дрібної буржуазії їх вважають «новим середнім класом». Насамперед мова йде про тих, хто створює і обслуговує нові технології, пов'язані зі становленням постіндустрійного, інформаційного суспільства. Іноді ці групи об'єднують з менеджерами і адміністративними працівниками і називають «обслуговуючим класом» (service class), використовуючи термін К. Реннера, або «класом менеджерів і фахівців» (professional-managerial class). На рубежі XIX-XX ст. цей клас був досить не численним і нараховував біля 5-10% зайнятого населення; зараз в розвинених країнах він досягає вже 20-25% і більш.

— якщо як основний критерій вибираються умови і характер праці (насамперед його розділення на розумовий і фізичний), то до середніх класів починають відносити і так званих «білих комірців», що служать без вищої освіти (їх часто означають як «нижній середній клас»). Разом із «старим» і «новим» ми отримуємо в результаті одночасно три різних середніх класи, які в сукупності охоплюють явно більше за половину зайнятих.

—- можна не рахувати середні шари по складній сукупності ринкових, трудових і статусних позицій. У цьому випадку в їх складі виявляться ті, хто протистоїть елітарним і нижнім шарам суспільства по стилю життя і соціальним зв'язкам, оцінці власних кар'єрних перспектив і відношенню до майбутнього своїх дітей, ступеню індивідуалізму і автономії в своїх діях (крім перерахованих вище економічних і професійних параметрів).

— нарешті, склад середніх шарів може визначатися по рівню престижу — в них виявляться групи, що відносяться до середніх шарів самим населенням. Так, в ході класичних американських досліджень У. Уорнера в 40-х роках XX в. були виділені два таких середніх класу: «верхній середній» («lower middle»), в який увійшли солідні буржуа-власники і досягаючі успіху фахівці (біля 10% міської общини), і «нижчий середній» («lower middle»), до якого люди відносили дрібних торговців, клерків і кваліфікованих робітників (разом вони склали трохи менше за 30% населення). Іншим варіантом отримання статусних оцінок є саморанжирування. За результатами соціологічних досліджень, оцінюючи своє місце на суспільних сходах на кінець 90-х років, віднесли себе до «середнього класу» 43% наших співгромадян (до вищому 5%; до нижчому 49%).

Таким чином, відповіді на питання про те, сформувалися вже (середні шари в Україні чи ні, і які їх можливі масштаби, ледве чи не цілком залежать від вибору критерію оцінки.

 

Тема 7. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА

 

Будь-яка політика за своїй природою, спрямованість, способам реалізації — соціальна.

Отже, соціальна політика — це, по-перше, форма політики як певне взаємовідношення соціальних груп (класів).

По-друге, це діяльність держави по створенню і регулюванню соціально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства, мінімізації негативних явищ функціонування ринкових процесів, забезпечення соціальної справедливості.

Тема 8. СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА

Соціально-економічні перетворення, що відбуваються в Україні з моменту набуття нею статусу незалежності, поставили комплекс теоретичних та практичних питань стосовно національної безпеки держави та, зокрема, її соціальної складової, що в умовах поєднання тенденції глобальної та національної трансформації вимагає дослідження та використання системи сучасних принципів, методів та факторів забезпечення соціальної безпеки.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Абалкин Л. Современное состояние экономического мышления в России //Российский экономический журнал.– №11-12.– 2002. – с.78-84.

2. Атлас М.С., Лебедцев К.Н. О теоретических основах экономической науки // Вестник финансовой академии. –2000. – №3. – с. 74-81.

3. Базылев Н.И., Гурко С.П., Базылева М.Н. Экономическая теория. Учебник. - М.: ИНФРА – М., 2003. -679с.

4. Бальцерович Л. Социализм, капитализм, трансформация: очерки на рубеже зпох. М.:1999.

5. Башнянин Г.І. Методологічні основи реорганізації постсоціалістичної економіки в умовах національної незалежності.– К.: Державність, - 1996. -№ 2.-С. 26-27.

6. Бєляєв 0.0., Бебело А.С. Економічна система суспільства // Політична економія: Навч. посіб. - К.: КНЕУ. 2001.

7. Бєляєв 0.0., Бебело А.С. Політична економія. Навч. посібн. - К.: КНЕУ, 2001.-328с.

8. Бузгалин А. Мутантний капитализм как продукт полураспада мутантного социализма // Вопросы экономики. 2000. - №6.

9. Голанский М.М. Современная политэкономия. М.: Эдиториал УРСС. -1998.-152с.

10. Гончарук Л. Про основні інтерпретації та типи соціалізації економічних

систем.

11.Государственное регулирование экономики и социальный комплекс:

Учебн. пособие / Под ред. проф. Т.Г. Морозовой и А.В. Пикулькина. -

Финанстатинформ, 1997. - 224 с.

12. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество / Пер с англ. М.: 1969.

13. Диба М.І. Моделі ринкової економіки та їх характерні ознаки // Вчені записки: Науковий збірник. - К.: КНЕУ, 2001. - Вип. 3. - С. 39-44.

14. Диба М.І. Проблеми формування соціальне орієнтованої економіки // Збірник наукових праць. К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2000. - Вип. 27. - С. 53-60.

15. Диба М.І. Регулювання в сучасній економічній системі: Монографія. - К.:

КНЕУ, 2000.-220с.

16. Диба М.І. Соціальна політика в перехідній економіці // Економіка: проблеми теорії та практики: Міжвузівський збірник наукових праць, Дніпропетровськ: ДДУ, 2000. - Вип. 37. - С. 53-64.

17. Диба М.І. Соціальні аспекти перехідної економіки україни // Стратегія економічного розвитку україни: наук. зб. - Вип. 6 / Відп. ред. О.П. Степанов - К.: КНЕУ, 2001. - с. 23-31.

18. Диба М.І. Соціальні аспекти перехідної економіки України // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - Вип. б. - К.: КНЕУ, 2001. - 484 С.

19. Дридзе Т.М. Орлова 9-А. Прогнозное социальное проектирование в условиях ускорения научно-технического прогресса. М., 1994.

20. Єременко В.Г. Основи соціальної економіки: Популярний курс. – К.: МАУП, 1997. – 168 с.

21. Евстигнеева Л. Новая эпоха - новая наука. // Вопросы экономики, 2001. -

№4-с.148-153.

22. Йонг Х.Ф. Европейский капитализм: между свободой и социальной справедливостью // Вопросы экономики. - 1994. - № 5. - С. 106-109.

23. Калашников С.В. Функциональная теория социального государства / С.В.Калашников. – М.: ЗАО «Изд-во «Экономика», 2002. – 190 с.

24. Кларк Дж.Б. Распределение богатства. М.: 2000.

25. Кузнецов А. Преодоление отсталости в экономических дисциплинах. Финансовые риски №4 31. 2002 - с.13-17.

26. Кутидзе Л.С. Институциональное преобразование отношений собственности в условиях глобализации. Наукові праці Донецького національного технічного університету Серия: Экономика. Випуск 55. -Донецьк, Д. НТУ, 2003, - с. 88-94.

27. Лагутін В.Д. Людина і економіка: Соціоекономіка. - К.: Просвіта, 1996 -336 с.

28. Ламперт X. Социальная рыночная экономика / Пер. с нем. М.: Дело, 1994.

29. Ламперт X. Социальная рыночная экономика: Немецкий путь: Пер. с нем. -М.: Дело, 1993.-224с.

30. Майминас Е. Информационное общество и парадигма экономической теории // Вопросы экономики, 1997, - №11. - с. 86-95.

31. Маркс К., Энгельс Ф. Немецкая идеология / Маркс К., Знгельс Ф. Соч. Т. 3. С. -19-26.

32. Мочерный С.В., Симоненко В,К., Секретарюк В.В., Устенко А.А. Основи экономический теории. Под общ. ред. С.В. Мочерного - К.: «Знание», КОО, 2000.-607с.

33. Нестеренко А. Социальная рыночная экономика: концептуальные основы, исторический опыт, уроки для России // Вопросы экономики. - 1998. - №8.

34. Печерских Н. Проблема субъекта эволюционной экономики // Вопросы экономики. - 2002.

35. Пигу А.С. Экономическая теория благосостояния. М., 1987.

36. Пияшева Л.И. Международная экономическая теория и практика социал-реформизма. -М.: Международные отношения, 1983. - 216 с.

37. Плевако П.С. Швеция: реформизм против реформ. К проблеме экономической демократии в 60-80 гг. -М.: Наука, 1990. - 122 с.

38. Политэкономия (история экономических учений, экономическая теория,

мировая экономика. - М.: ЗАО «Бизнес школа» «Интел - синтез», 400 с. 39. Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення 3 Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України. За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони. – К., 2003. – 464 с.

40.Рибалкін В.О., Лазня І.В. Теорія власності. - Київ: - Логос - 200 - 279 с.

41. Сакс И. К демократическому регулированию «смешанной экономики» // Мировая экономика и международные отношения. - 1993. - № 10. - С. 106-113.

42. Сименчук Е.В. Средний класс: люди и статусы. – К.: Інститут соціології НАН України, 2003. – 464 с.

43. Слезингер Г.З. Социальная экономика. М., «Дело», 2001.

44. Тарасова С.В. Экономическая теория благосостояния. М., 2001.

45. Тимошенко Ю.В. Методичні основи трансформації власності. Вчені записки. Наук. зб. - вип. 4. - К.: КНЕУ. 2002 - с. 18-26.

46. Хайек Ф.А. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма. М.: Новости, 1992. 304 с.

47. Хейне Пол. Экономический образ мышления. - М. Новости, 1991. - 704 с.

48. Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демократия. - М., 1995. - С. 125.

49. Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм, демократія. - К.: Основи, 1995. – 528 с.

50. Юрьева Т.В. Социальная рыночная экономика. Учебник для вузов. - М.: Русская Деловая Литература, 1999. - 416 с.

 

С О Ц І А Л Ь Н А Е К О Н О М І К А

Навчальний посібник

 

За редакцією доктора економічних наук, професора О.О. Бєляєва

 

Київ 2003

 

Розповюджувати та тиражувати

без офіційного дозволу КНЕУ заборонено

 

 

Колектив авторів

О.О. Бєляєв (керівник автор. кол.), М.І. Диба,

В.І. Кириленко, О.М. Комяков, О.В. Сінельник

 

Рецензенти:

доктор економічних наук, професор Радіонова І.Ф.

(Університет економіки та права “КРОК”)

кандидат економічних наук, професор Леоненко П.М.

(Київський національний університет ім. Тараса Шевченка)

 

 

Соціальна економіка: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – с.

Навчальний посібник підготовлений колективом авторів КНЕУ. Він розрахований на магістрів спеціальності "економічна теорія" вищих навчальних закладів і відповідає програмі нормативних дисциплін професійно орієнтованого циклу. Посібник може бути цікавим для викладачів, аспірантів та студентів інших спеціальностей, тим, хто бажає зрозуміти основні принципи, механізми та особливості соціальної економіки.

 

О.О. Бєляєв та ін., 2003

ЗМІСТ

Стр.

Вступ (О.О. Бєляєв)............................................................................................

Тема 1. Концептуальні основи соціальної економіки (О.О.Бєляєв)…......

§ 1.Предмет курсу “Соціальна економіка”........................................................

§ 2.Соціальні функції економіки........................................................................

§ 3. Особливості соціальної економіки в перехідних умовах.........................

Тема 2.Соціалізація економічного розвитку (М.І.Диба, В.І.Кириленко).....................................................................................................

§ 1.Об’єктивна необхідність соціалізації економічного розвитку..................

§ 2. Методи соціалізації економіки...................................................................



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-23; просмотров: 267; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.212.50.220 (0.249 с.)