Під час здійснення блокування взвод може діяти у складі основних сил роти або діяти окремо, призначатися в заслін, засідку, нести службу на блокпосту або бутив резерві роти (батальйону).

Поряд із блокуванням застосовується оточення противника. Якщо місце перебування противника встановлено, то може проводитися відразу його оточення в блокованому (неблокованому) районі з подальшою ліквідацією підрозділами, які вступили в зіткнення з ним, або підрозділами, спеціально виділеними для цього.

Оточення застосовується у випадку, коли є точні дані про місцезнаходження НЗФ, диверсійно-розвідувальних сил і інших груп противника. На відміну від блокування району блокується не район, а сам противник. Оточення полягає в ущільненні кільця блокування до встановлення вогневого контакту з противником з метою зменшення проміжків між підрозділами, скорочення фронту блокування (створення суцільного фронту) і недопущення прориву (просочування) противника.

Бойовий порядок при оточенні будується, як правило, в один ешелон і складається з груп оточення, вогневої і резерву.

Група оточення діє, як правило, у бойовій лінії пішим порядком або в бойовій лінії на БМП, БТР. При нічних діях особовий склад забезпечується освітлювальними (пізнавальними) знаками (катафотами, ліхтариками), закріпленими на спорядженні, з метою недопущення ураження вогнем своїх підрозділів. Зміна кольору сигналів здійснюється щодоби. Для досягнення раптовості підрозділи виходять на рубіж оточення, дотримуючись заходів маскування. Підрозділам, що діють в групі оточення, призначаються ділянки (сектори).

Щільність оточення залежить від наявності сил і засобів, характеру місцевості. Роті призначається ділянка оточення до 1000 м, взводу сектор – до 400 м, відділенню – до 100 м. Позиції підрозділів на рубежі оточення обладнуються в інженерному відношенні.

Вогнева група розташовується на відстані до 1000 м за групою оточення в готовності до подавлення і знищення вогневих засобів противника.

Резерв розміщується на найбільш імовірних напрямках прориву противника в готовності до вирішення завдань, які раптово виникають. Забезпечення відкритих флангів досягається побудовою бойового порядку підрозділів уступом, улаштуванням інженерних загороджень, посиленням спостереження і постійною готовністю до маневру резервів убік загрозливого напрямку.

Знищення противника здійснюється безпосередньо в місцях і районах його розташування шляхом одночасного впливу на нього силами й засобами підрозділів.

Існують декілька способів завершення розгрому противника після оточення. До них належать: поступове звуження кільця з одночасним просуванням до центра всіх підрозділів, що беруть участь в оточенні; розчленування противника і знищення його частинами; сполучення звуження кільця оточення на одних напрямках із стійкою обороною на інших.

Виконання завдання блокування (оточення) НЗФ здійснюється в межах встановленого рубежу, після досягнення якого командири підрозділів (рот) доповідають за командою і уточнюють завдання.

Якщо не вистачає сил і засобів для здійснення пошуку та знищення НЗФ, частина підрозділів блокування може залучатися для здійснення їх пошуку. Для цього за окремим розпорядженням командири рот здійснюють перегрупування сил і засобів.

З групи блокування (оточення) на рубежі блокування може залишатися частина сил і засобів (до відділення з кожного взводу), яка перейде до виконання завдань як заслонів з метою знищення окремих груп антидержавного збройного формування, що можуть прорватися через бойові порядки групи пошуку та знищення.

Особливості блокування великих населених пунктів. Під час блокування (оточення) великих міст і населених пунктів або окремих районів міста батальйон (рота, взвод) може займати позиції на одному з двох кілець блокування (оточення), зовнішньому чи внутрішньому, або по периметру об’єкта.

Насамперед займаються панівні висоти і дахи високих будівель, що дозволяє в період прочісування контролювати майдани, перехрестя, основні вулиці, двори, проходи і дороги. Кожний підрозділ, який займає висоту, дах, горище високого будинку, підсилюється мінометами, снайперами. Основні шляхи, де можливий рух збройних формувань, всередині міста, перекриваються посиленими механізованими взводами.

Для механізованих взводів призначаються сектори відповідальності, які включають конкретно визначені частини міста. Танки, БМП, БТР займають вогневі позиції в районі майданів і перехресть доріг, під прикриттям будинків, у садах та інших укриттях. Вогневі позиції мінометів вибираються у дворах будинків або горищах, підступи до яких прикриваються вогнем стрілецької зброї. Обслуги гранатометників розташовуються на дахах (горищах) найбільш високих будинків для забезпечення ведення вогню по площах, перехрестях вулиць (доріг) та уздовж вулиць.

При відмові від опору з виходом НЗФ до позицій підрозділів вони роззброюються та під конвоєм супроводжуються на пункт фільтрації і передаються органам внутрішніх справ, а в разі опору – знищуються.

Для запобігання виходу противника з великого населеного пункту доцільно здійснювати не блокування, а оточення. Надійне оточення міста досягається створенням двох кілець оточення – внутрішнього і зовнішнього. При цьому внутрішнє кільце створюється на відстані до 2 – 3 км від околиці міста.

До тактичних прийомів, які застосовуються підрозділами для знищення противника, що перебуває в оточенні, належать: атака (штурм), фронтальний удар, повітряно-штурмова атака, атака за напрямками, що сходяться, сполучення різних видів удару і маневру.

Група, що атакує, (група захоплення) діє на БМП, БТР або в пішому порядку. Її склад визначається залежно від сил противника, його озброєння і активності. До неї можуть включатися авіанавідник і артилерійський корегувальник. Дії групи захоплення починаються негайно після завершення оточення. Атака здійснюється шляхом руху тих, хто наступає, від укриття до укриття, використовуються складки місцевості і місцеві предмети, що забезпечує скритність дій. Метою дій є одночасний вихід на відкриті ділянки місцевості всіх бойових машин на високій швидкості із завданням раптово завдати противнику вогневого удару і позбавити його можливості чинити опір. Подолання можливих загороджень здійснюється під прикриттям вогню артилерії, вертольотів, а також при взаємній підтримці вогню танків, БМП (БТР) і стрілецької зброї, як і в загальновійськовому бою.

Під час розгрому оточених найперше ліквідується найбільш велике й активне формування. При діях на важкодоступній місцевості особлива увага приділяється забезпеченню флангів і веденню розвідки.

Вогнева група розташовується за бойовим порядком групи оточення в готовності до негайних дій щодо знищення противника вогнем. Резерв розміщається на напрямках можливого прориву противника з оточення.

470.Група пошуку та знищення. Пошук, затримка й остаточне знищення противника розпочинається після завершення блокування і знищення його основної групи. Під час проведення пошуку здійснюється ретельний огляд місцевості, житлових будинків, будівель і інших об’єктів. Під час пошуку виявлені зброя і боєприпаси вилучаються, підозрілі особи, що вийшли на позиції підрозділів блокування, затримуються і супроводжуються до фільтраційного пункту, ті, хто чинить опір, – знищуються.

До складу групи пошуку та знищення можуть включатися підрозділи спецпризначення ВВ МВС, механізовані, аеромобільні та інженерно-саперні підрозділи.

Її головним завданням є проникнення в зону безпосереднього оточення (на об’єкт), після виходу групи блокування (оточення) на встановлений рубіж і зайняття позицій. Проникнення здійснюється під прикриттям групи блокування (оточення) і групи забезпечення блокування з метою у першу чергу подавити осередки опору, які залишилися, надалі здійснюється пошук штабу, складів, інших можливих сховищ. Пошук може здійснюватися в одному напрямку, за напрямками, які сходяться в центрі, та розбіжними напрямками із центру, а також поділом блокованого району на ділянки з послідовним оглядом кожної з них.

До початку пошуку в населених пунктах з метою уникнення втрат серед місцевого населення за допомогою радіомовних станцій робиться оголошення, у якому пропонується населенню залишити населений пункт і через зазначені проходи зібратися у встановлених місцях (фільтраційних пунктах).

Підрозділам, що ведуть пошук, призначаються вихідний район, вихідний рубіж для пошуку, напрямок (смугу) пошуку, ділянка пошуку, рубіж зустрічі, зрівняльний рубіж, кінцевий рубіж.

На зрівняльних рубежах уточнюються взаємне положення підрозділів пошуку (груп) і їх завдання, взаємодія, у разі потреби напрямок подальшого руху, вирівнюється бойовий порядок.

471. Зрівняльні рубежі призначаються відносно добре видимих орієнтирів на рівнинній і середньопересіченій місцевості – через 3 – 4 км; на лісисто-болотистій місцевості – через 2 км; у гірській місцевості – через 1,5 км або через 1,5 – 2години пошуку.

Темп пошуку повинен забезпечувати ретельний огляд місцевості, житлових будинків, будівель й інших об’єктів і прикриття підрозділів вогнем сусідів та може становити: на відкритій місцевості – 2 – 4 км за годину; на середньо пересіченій –
1 – 2 км за годину; на гористо-лісистій місцевості – 300 – 600 м за годину.

Під час пошуку противника, який переховується в підземних сховищах, у горах темп пошуку може знижуватися у 2 – 3 рази. Для ведення пошуку в населеному пункті сільського типу розвідувально-пошуковою групою в складі відділення потреба часу становить 1 – 2 години для огляду однієї вулиці. Уночі темп пошуку буде нижче, ніж удень.

Бойовий порядок під час проведення пошуку противника на місцевості, як правило, – бойова лінія. Інтервал між військовослужбовцями у бойовій лінії на відкритій місцевості може становити 10 – 15 м, на закритій – 5 – 7 м.

Дії механізованих підрозділів бойовими групами застосовуються під час подолання відкритих ділянок місцевості, в очікуванні вогню противника та в разі зближення з ним, при цьому просування здійснюється перекатом з рубежу на рубіж із взаємним прикриттям.

Під час проведення пошуку противника по об’єктах (під час огляду об’єктів) бойовий порядок взводу може включати групу огляду, групу прикриття і резерв. Для прикриття дій взводу може створюватися вогнева група.

Група прикриття блокує об’єкт і перебуває в готовності підтримати вогнем групу огляду. Вогнева група займає вигідний рубіж у готовності до прикриття вогнем групи огляду. Група огляду, здійснюючи взаємне прикриття, послідовно проводить огляд об’єкта.

Зброя і боєприпаси, виявлені під час прочісування, вилучаються, підозрілі особи, а також особи, які вийшли на позиції підрозділів, що виконують завдання із блокування, затримуються і передаються органам внутрішніх справ у фільтраційні пункти. Особи, які чинять збройний опір, знищуються. У разі здійснення противником збройного опору незначними силами взвод (відділення) знищує його самостійно. За умов виявлення переважаючого або рівного за силою противника підрозділ, якщо можливо, оточує його, сковує вогнем і у подальшому разом із підрозділами резерву знищує.

У разі ухилення противника від бою організовується його переслідування і виведення на підрозділи, які займають рубіж блокування.

Взвод (відділення), виділений у резерв, займає район або просувається в передбойовому порядку за підрозділами, що проводять пошук противника в готовності до блокування шляхів відходу противника, переслідування його при відході або введенні в бій.

Під час проведення пошуку противника в неблокованому районі взвод висувається за визначеним напрямком, виславши вперед дозорне відділення (дозор), за яким веде спостереження в готовності підтримати вогнем. Із виходом на зазначений рубіж дозорне відділення (дозор) займає його і готується добою,взвод висувається до нього (виходить вперед на дистанцію, що забезпечує прикриття вогнем дозору). Після цього дозорному відділенню (дозору) вказується (уточнюється) наступний рубіж і рух відновлюється. Віддалення дозорного відділення (дозору) забезпечується ефективною підтримкою його вогнем.

Особливості пошуку у великих містах і населених пунктах. Під час організації пошуку в населених пунктах необхідно передбачати можливість ведення в них бойових дій.

При здійсненні пошуку в населених пунктах у кожному батальйоні створюються 3 – 4 штурмові групи,до складу кожної з яких може входити: механізований взвод, підсилений танком; 3 – 4 сапери із запасом вибухових речовин і мін; 1 – 2 обслуги мінометів АГС-17, СПГ-9; артилерійський корегувальник; авіанавідник; санітар-інструктор. Для захисту БМП, БТР, танків від ураження радіокерованими вибуховими пристроями вони оснащуються малогабаритними передавачами перешкод.

З метою підвищення ефективності прочісування районів, де є підземні комунікації й сховища, та скорочення часу в кожному батальйоні можуть створюватися с пеціальні групи у складі до механізованого взводу, посиленого фахівцями інженерних військ і інженерними засобами.

Найближчим завданням штурмової групи може бути огляд (оволодіння) будинку, декількох будинків, а іноді й кварталу.

Для загальної підтримки штурмових груп призначаються артилерійські підрозділи, а також бойові вертольоти.

Штурмова група забезпечується підривними зарядами, запалювальними і сигнальними засобами. Штурмова група згідно з бойовим розрахунком розбивається на двійки (трійки), у тому числі призначається підгрупа прочісування. Дії штурмової групи в бойовому порядку без спішування особового складу категорично забороняється.

Штурмові групи розпочинають дії з вихідного положення, що займається якнайближче до об’єктів, які підлягають огляду (атаці), або з висуванням із районів, які займали. У цьому випадку висування підрозділів повинно здійснюватися вулицями, обладнаними сторожовими постами.

У разі здійснення противником опору порядок дій штурмових груп під час захоплення будівлі аналогічний діям під час організації наступу в місті. Штурмова група висувається в пішому порядку на вихідний рубіж, відстань якого від об’єкта атаки може бути до 200 м. Зайнявши вихідний рубіж, у встановлений час особовий склад відкриває вогонь по будинку, запобігаючи веденню вогню противником.

БМП (БТР) ведуть вогонь по верхніх поверхах і дахах будинків. Під прикриттям вогню зі стрілецької зброї і БМП (БТР) танки ведуть вогонь по вогневих засобах та інших об’єктах у підвалах і на перших поверхах будинків на відстані до 800 м. Після подавлення противника на підступах до будинку і на його перших поверхах особовий склад штурмових груп вривається до будинку і знищує противника, який чинить опір. Слідом за особовим складом штурмової групи, який діє в пішому порядку, висувається підгрупа прочісування, яка завершує знищення противника, що залишився в будинках. Штурмова група, послідовно вирішуючи поставлені завдання, просувається вперед.

Слід брати до уваги, що в разі висування танка для стрільби прямим наведенням йому повинно бути забезпечено прикриття стрільцями, які діють попереду. Досвід дій також свідчить, що застосування трасуючих куль вказує місце знаходження стрільця.

Роззброєння і ліквідація НЗФ у населених пунктах без планової забудови з вузькими вуличками, великою кількістю глухих кутів і крутих поворотів здійснюються шляхом блокування і послідовного прочісування кожного будинку. У цьому випадку в підрозділах створюються групи блокування, захоплення та огляду. Групи огляду, як правило, створюються з доданих підрозділів МВС. При самостійних діях без участі підрозділів МВС групи огляду складаються з військовослужбовців підрозділу, який веде блокування та перевірку населеного пункту. Під час дій з оволодіння містом і населеними пунктами необхідно вміло застосовувати задимлення ділянок вулиць, окремих будинків для засліплювання противника і забезпечення скритності дій підрозділів.

472. Група забезпечення блокування розташовується на імовірних, як правило, важкодоступних для переслідування шляхах відходу НЗФ з метою зв’язати його боєм і забезпечити виконання завдань операції. Тобто група забезпечення блокування створює тиловий рубіж блокування. Для виконання цього завдання можуть залучатися аеромобільні підрозділи. У групу повинна виділятися оптимальна для виконання бойового завдання кількість особового складу та озброєння. Блокування тилового рубежу групою забезпечення блокування повинно здійснюватися одночасно з виходом інших підрозділів на рубежі блокування.

Група забезпечення блокування обладнує в інженерному відношенні призначений рубіж таким чином, щоб мати можливість відбити атаки НЗФ протягом декількох годин, до виконання завдання групою блокування або групою пошуку, у взаємодії з якими вона завершує знищення противника. Дії цих груп можуть бути підтримані вертольотами вогневої підтримки зі складу групи доставки і вогневого забезпечення. Блокування тилового рубежу повинно здійснюватися одночасно з виходом інших підрозділів на рубежі блокування.

473. Група зачистки і фільтрації, як правило, складається з підрозділу ВВ МВС і представників органів МВС, СБУ, ВСП ЗС. Для виконання завдань їй визначається місце розташування фільтраційного пункту.

Фільтраційний пункт – це обладнана ділянка місцевості (будівлі), де проводиться перевірка осіб, які виходять з району блокування (ізоляції), щодо належності до ССО противника, підрозділів НЗФ, а також у скоєні протиправних дій. Фільтраційні пункти можуть обладнуватися аналогічно блокпостам або створюватися на їх базі з додатковим улаштуванням місць (приміщень) для перевірки затриманих осіб. Крім того, можуть обладнуватися місця для очікування перевірки та обігріву (у холодну пору року). Перевірка осіб здійснюється представниками органів СБУ, МВС та ВСП ЗС. Для забезпечення охорони затриманих осіб виділяється необхідна кількість особового складу.

Підрозділ внутрішніх військ, як правило, здійснює зачищення місцевості після виконання завдань групами блокування і пошуку. Залежно від розмірів району та наявних сил і засобів зачищення всього району може бути проведено за один прохід пошукових груп від рубежу початку пошуку (вихідного рубежу) до рубежу закінчення пошуку або послідовним оглядом ділянок місцевості.

Рух з вихідного рубежу починається всіма пошуковими групами одночасно за заздалегідь встановленим часом або сигналом. Полонені або виявлені підозрілі особи доставляються на пункт фільтрації.

474. Резерв, як правило, призначається спільно зі складу сил групи блокування для вирішення завдань,які раптово виникають, посилення вище визначених груп, якщо потрібно – для переслідування залишків НЗФ у разі їх прориву.

У випадку прориву через тиловий рубіж блокування безпосереднє переслідування розпочинає підрозділ, на ділянці якого цей прорив стався. Командир групи забезпечення блокування зобов’язаний швидко підсилити цей підрозділ, закрити ділянку прориву своїм резервом.

Підрозділ (група), виділений для переслідування, зобов’язаний не втрачати контакту з противником, постійно робити позначки напрямку його відходу сигнальними ракетами. Коли контакт із противником загублено, переслідування продовжується найбільш вірогідними напрямками його відходу.

475. Під час проведення протидиверсійної (спеціальної) операції зі знищення дивірсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань, їх баз, механізований взвод може діяти у складі ротної тактичної групи батальйону та організаційно входити в групи блокування (оточення), пошуку та знищення, забезпечення блокування, діяти на рубежі військового загородження, складати штурмову групу, нести службу на блокпостах, бути в резерві та діяти самостійно.

Механізований взвод може також виконувати завдання у складі механізованої роти при її самостійних діях (як протидиверсійний резерв, пошуковий загін) і залучатися для боротьби з малочисельними ДРГ (чисельністю 6 – 14 чол.) зі складу ССО противника, а також кочуючи артилерійських гармат і мінометів шляхом їх пошуку, виявлення, переслідування і знищення. Для цього на базі підрозділів роти створюються пошукові групи з виділенням резерву.

Пошук – це дії протидиверсійних підрозділів щодо виявлення та знищення ДРГ противника в блокованому районі. Він може бути суцільним і вибірковим.

При суцільному пошуку оглядається весь район, при вибірковому – тільки окремі ділянки району, об’єкти, у яких найбільш вірогідне знаходження противника.

За способами ведення пошук може бути: односторонній; двосторонній; по напрямках; по ділянках; по об’єктах; комбінований.

Вибір способу залежить від величини району, в якому необхідно провести пошук, характеру місцевості, а також наявності сил і засобів, часу.

Односторонній пошук ведеться шляхом огляду місцевості та місцевих предметів під час одночасного руху пошукових груп по паралельних маршрутах в одному напрямку. Його доцільно застосовувати в тих випадках, коли пошукові групи здатні вийти на рубіж припинення пошуку до початку темряви. Залежно від розмірів району та наявних сил і засобів огляд усього району може бути проведено за один прохід пошукових груп від рубежу початку пошуку (вихідного рубежу) до рубежу закінчення пошуку або послідовним оглядом місцевості (ділянки району), при цьому на оглянутих ділянках встановлюються пости спостереження у складі
2 чол. кожний. Рух із вихідного рубежу починається всіма пошуковими групами одночасно за заздалегідь встановленим часом або сигналом. Полонені або підозрілі особи доставляються на пункт фільтрації.

Двосторонній пошук полягає в тому, що пошукові групи з протилежних боків району рухаються назустріч. При цьому визначається рубіж зустрічі, який призначається з таким розрахунком, щоб всі пошукові групи вийшли на нього одночасно. На рубежі зустрічі можуть бути встановлені спостережні пости. Двосторонній пошук застосовується в тих випадках, коли світлого часу на пошук недостатньо, а розміри району або характер місцевості не дозволяють виконати завдання до початку темряви (ночі).

Пошук по об’єктах проводиться, як правило, в населених пунктах для огляду будівель і споруд. Для цього населений пункт блокується, оглядаються всі будівлі і споруди, у тому числій господарські будівлі. Залежно від наявних сил і засобів здійснюється одночасний огляд декількох будівель або їх послідовний огляд. Перехід противника з неоглянутих будівель до оглянутих унеможливлюється шляхом виставлення спостережних постів поблизу будівель у процесі огляду. Пошук може вестись як з одного кінця населеного пункту, так і з різних кінців одночасно.

Пошук по напрямках застосовується в тому випадку, коли не вистачає сил і засобів, а також на важкодоступних ділянках місцевості, на яких неможливо використати інші способи пошуку. Цей спосіб пошуку застосовується, як правило, під час дій у горах, на заболоченій місцевості, при глибокому сніговому покриву. Використовується він також на місцевості, яка забезпечує зручний огляд на великі відстані.

Комбінований пошук включає декілька розглянутих способів.

Для підрозділів, які ведуть пошук, призначається: вихідний район для пошуку, напрямок (смуга) пошуку, урівнювальні рубежі, рубіж зустрічі, кінцевий рубіж, ділянка пошуку.

Вихідний район – район, у якому підрозділи, призначені для ведення пошуку, повинні зосередитися до визначеного часу. Залежно від умов обстановки він може і не призначатися. Вихідним рубежем для пошуку вважається рубіж, на якому підрозділи розгортаються і створюють бойовий порядок. Вихідний рубіж призначається безпосередньо за підрозділами, які здійснюють блокування району, займають оборону або проводять заслон, якщо пошук проводиться в неблокованому районі.

Смуга (напрямок) пошуку призначається підрозділам зазвичай у разі ведення суцільного пошуку “пошуковою лінією”. Розмежувальні смуги вказуються по добре видимих орієнтирах і місцевих предметах. Якщо пошук проводиться в складі пошукових груп, то для них указується напрямок смуги пошуку.

Урівнювальні рубежі призначаються для уточнення завдань підрозділам, які ведуть пошук, вирівнювання бойового прядку та відновлення зовнішньої взаємодії, відпочинку та харчування особового складу. Кількість зрівнювальних рубежів залежить від глибини району та фронту пошуку, умов місцевості та видимості. Вони призначаються по добре видимих орієнтирах або за часом руху (зазвичай через 1,5 – 2 години пошуку).

Виходячи з цього, вони можуть бути призначені: на рівнинній і середньопересіченій місцевості – через 3 – 4 км; на лісисто-болотистій місцевості –через 2 км; у гірській місцевості – через 1,5 км; узимку на лижах - через 5 – 6 км.

Тривалість зупинки на зрівнювальних рубежах залежить від фронту пошуку, чисельності підрозділів, які ведуть пошуки, обсягу заходів, що проводяться на цих рубежах.

Рубіж зустрічі призначається у разі ведення пошуку у двох напрямках з метою встановлення місця зустрічі пошукових груп, які рухаються назустріч одна одній.

Кінцевий рубіж – це такий рубіж, на який повинні вийти підрозділи після дослідження всього району пошуку.

Темп пошуку залежить від способу укриття НЗФ, їх чисельності, характеру місцевості, умов видимості, пори року, щільності бойового порядку, підрозділів, які ведуть пошук, ширини фронту пошуку і досвіду особового складу, який бере участь у пошуку. У середньому темп пошуку може бути: під час ведення пошуку в лісі на рівнинній і середньопересіченій місцевості – 1,5 – 2 год/км; у гірсько-лісистій місцевості – 300 – 600 м/год.

Під час пошуку НЗФ, які приховані в підземних укриттях, темп пошуку знижується у два-три рази.

Під час ведення пошуку в населеному пункті під темпом пошуку мається на увазі кількість часу, необхідного для огляду розвідувально-пошуковою групою одного господарства (подвір’я) з двома-трьома надвірними спорудами. Практика свідчить, що на огляд одного господарства сільського типу розвідувально-пошуковій групі потрібно1 – 2 години.

Уночі темп пошуку буде значно нижчий ніж удень. Можливості підрозділів, які ведуть пошук, визначаються умовами місцевості, складом і характером укриття НЗФ, а також ступенем укомплектованості підрозділів особовим складом.

Залежно від цього при інтервалі 10 – 15 м відділення може прочісувати місцевість на фронті до 100 м, взвод – до 300 м, рота – 800 – 1000 м. У скритих умовах ці нормативи можуть зменшуватися.

Ведучи пошук у пішому порядку пошукова група рухається в похідному або передбойовому порядку залежно від вибраного способу пошуку.

Дозори (2 – 3 чол.) від пошукових груп діють на відстані, яка забезпечує спостереження за ними. Один із дозорних призначається старшим. Старший дозорний пересувається позаду та збоку від дозорних і прикриває їх, у разі потреби, вогнем. Дозори ведуть розвідку місцевості по вказаному маршруту і в той самий час виконують роль охорони пошукових груп від раптового нападу противника. З дозорами встановлюються сигнали взаємодії. У пошуковій групі призначаються спостерігачі за діями дозорних.

Виявивши ДРГ, дозорні залягають і подають сигнал “Бачу противника”. За цим сигналом залягає вся пошукова група, а командир групи скрито висувається до дозорних для оцінки обстановки і прийняття рішення щодо затримання (знищення) ДРГ. Якщо командиром пошукової групи прийнято рішення на здійснення маневру, то на рубежі, досягнутому пошуковою групою на момент виявлення противника, повинні залишатися пости спостереження або спостерігачі.

Декілька пошукових груп, які ведуть пошук в одному напрямку, складають єдину пошукову лінію. Відставання від лінії або її випередження будь-якою пошуковою групою недопустимо, тому що розрив може бути використаний противником для виходу з району блокування. При затриманні однієї з груп для огляду місцевості (об’єкта) зупиняються всі пошукові групи і очікують закінчення огляду.

Резерви висуваються за пошуковою лінією в колону по-одному в напрямку вірогідного знаходження противника. Якщо пошук не завершено до початку темряви, то пошукові групи зупиняються на досягнутих рубежах, а на світанку пошук поновлюється.

Особовий склад пошукових груп повинен знати: відомості про противника; завдання свого підрозділу і завдання сусідів; своє завдання, місце знаходження підрозділів, що здійснюють блокування і порядок їх дій; сигнали взаємного впізнавання; оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними.

Переслідування може застосовуватися у таких випадках: коли противник відходить і робить спробу відірватися; при прориві його через рубіж блокування (оточення); при втраті вогневого контакту з ним.

Переслідування проводиться слідом за противником, який відходить, шляхами, паралельними напрямкам його відходу, або комбіновано до повної його ліквідації.

Розглянуті способи пошуку ДРГ, їх виявлення, затримання або ліквідацію можуть здійснювати також засідки; секрети; спостережні пости; сторожові пости; сторожові застави; розвідувально-пошукові групи; патрулі; розвідувальні дозори; контрольно-пропускні пункти; рухомі резерви; штурмові групи тощо.

Засідки, секрети, сторожові застави, сторожові пости, як правило, встановлюються в місцях можливих дій ДРГ (мости, дороги, переправи, важливі військові об’єкти тощо).

Основними завданнями засідок є недопущення виходу ДРГ до об’єкта та її знищення. Від засідки можуть виставлятись секрети і пости спостереження.

Для впізнання невідомих і проведення їх огляду, як правило, від засідки (секрету, сторожового посту і тощо) задіються 2 – 3 військовослужбовці як патруль. Інший особовий склад постійно тримає невідомих під прицілом, нічим не виявляючи своєї присутності. Особам, які здійснюють огляд, забороняється бути на лінії вогню між нарядом і невідомими, вони повинні страхувати один одного на випадок раптового нападу збоку затриманих. Під час перевірки особлива увага приділяється правильності оформлення документів, наявності в них особливих відміток, встановлених у цьому районі, виявленню ознак диверсантів.

Якщо під час перевірки виявляється, що ті, кого перевіряють, – диверсанти, то одним із патрульних потай подається сигнал “Чужий”. Якщо противник не зрозумів, що його викрили, то патруль закінчує перевірку і дозволяє затриманим подальший рух. Відпустивши диверсантів на декілька кроків, патруль падає на землю і відкриває вогонь на попередження або ураження.

При спробі затриманих під час перевірки ліквідувати тих, хто здійснює перевірку, останні падають на землю, а особовий склад сторожового посту (засідки) відкриває вогонь на ураження. Патрулю вступати в рукопашну сутичку з противником недоцільно.

476. Участь механізованих підрозділів у диверсійно-розвідувальних операціях, які проводяться, як правило, у воєнний час, може включати: ведення розвідки шляхом спостереження, пошуку, допиту полонених, опитування місцевих жителів, вивчення захоплених документів та іншими способами; виведення з ладу важливих військово-економічних об’єктів противника шляхом спеціальних дій, які включають: засідки, нальоти, рейди, диверсії із застосуванням сучасних та інших методів руйнування.

Вибір способів виконання диверсійно-розвідувальних завдань залежить від ситуації в районі дій, характеру об’єктів і системи їх охорони, місцевості, пори року і доби, а також від складу підрозділів, що для цього залучаються, їх озброєння, оснащення та рівня підготовленості особового складу. Наведені способи виконання завдань здебільшого притаманні діям взводу в розвідці.

Особливе місце в конфліктах незначної інтенсивності займає організація засідок (рухомих і нерухомих). Мета засідки – завдати поразки противнику, захопити полонених, озброєння, техніку, зірвати його маневр, блокувати дорогу. Виходячи з цього командир може вибрати різні способи її улаштування: зустрічну засідку, флангову, паралельну. У засідку, як правило, призначається взвод (розвідувальний, механізований, танковий, парашутно-десантний або розвідгрупа спецпризначення), посилений обслугою мінометів, групою вогнеметників і саперів. До її складу додається санітар із засобами для надання першої медичної допомоги, артилерійський корегувальник (якщо засідка влаштовується в зоні досяжності вогню своєї артилерії) і авіанавідник.

У складі нерухомої засідки, як правило, створюються групи: спостереження (дозор), що відволікає, що відсікає, вогнева, блокування, прикриття і резервна (бронегрупа).

Група спостереження обладнує спостережний пост на висоті, яка панує над місцевістю, із завданням своєчасно доповісти командиру про висування колони противника. За його рішенням розвідка і похідна охорона противника можуть безперешкодно пропускатися у вогневий мішок, а потім, з висуванням колони головних сил, група, що відсікає, підриває керований фугас з метою не допустити відходу противника.

Група, що відволікає, першою відкриває вогонь по колоні з метою змусити особовий склад противника зайняти позицію на іншому узбіччі, де розташовується вогнева група, яка в подальшому відкриває шквальний вогонь йому в тил з усіх видів зброї. У разі намагань противника вирватися з-під вогню вперед по дорозі, вступає в дію група блокування, яка своїм вогнем і влаштуванням загороджень забороняє рух.

Група прикриття протидіє підходу резервів противника, якщо вони висуваються на допомогу колоні, яка потрапила в засідку.

Підрозділи, призначені в засаду, спішуються, як правило, у малонаселеному й укритому від візуального спостереження районі. Під час організації засади в міських кварталах підрозділ, призначений у засаду, використовуючи підземні комунікації, проходи і проломи в будинках, паркани, приховано висуваються в район засади. Висування здійснюється зазвичай у нічний час, під прикриттям парних дозорних, які висилаються уперед, до тилу і на фланги. У разі виявлення дрібних груп НЗФ дозор доповідає командиру та, ховаючись від бойовиків, продовжує виконання завдання. У разі виявлення противником дозору особовий склад діє рішуче та після знищення бойовиків здійснює відволікаючий маневр і виходить у район засади.

З виходом до району засади дозор оглядає місцевість, звертаючи увагу на височини, природні укриття, де можуть бути бойовики.

З виходом головних сил організується спостереження, безпосередня охорона і кругова оборона.

Частина сил розташовуються на виході (вході) району засади,основні сили із засобами посилення – у центрі району. Розташування особового складу та вогневих засобів у районі засади повинно забезпечувати ліквідацію противника у створеному вогневому мішку та в разі спроби вирватися з нього.

Особливо старанно організується система вогню. З системою вогню пов’язуються мінно-вибухові загородження на позиціях. У засаді особовий склад старанно маскується та, не виявляючи себе, перебуває в постійній готовності до відкриття вогню. Про підхід противника спостерігачі доповідають встановленими сигналами.

Нечисленні групи противника засада пропускає або знищує вогнем із безшумної зброї, або захоплює спеціально виділеною групою.

При підході головних сил НЗФ засада дає їм можливість увійти в основний район вогневого ураження і за командою (сигналом) командира раптово відкриває вогонь. Якщо НЗФ перевищують за силою і чисельністю склад засади та намагаються оточити і знищити її, особовий склад засади переходить до кругової оборони, продовжуючи міцно утримувати займані позиції, викликає бронегрупу (уразі дії в місті або на рівнині) або резерв старшого командира.