Особливості ведення оборонного бою в оточенні

 

Умови виникнення оточення

156. Оточення – становище підрозділів, при якому сили противника,що переважають,у результаті попередніх дій вийшли на їх фланги і в тил, створили фронт і позбавили можливості сполучення зі своїми військами наземним або морським шляхом.

У сучасному бою, що характеризується швидкими і різкими змінами обстановки, коли сторони, які ведуть бойові дії, здатні швидко змінювати співвідношення сил і засобів на свою користь і в результаті цього переходити від одного виду бою до іншого, а також коли суцільна лінія фронту відсутня, виникнення оточення стане постійним явищем.

Оточення підрозділів, а також і взводу, найчастіше може виникати під час ведення позиційної оборони, відбиття наступу сил противника, що переважають. При цьому взвод може опинитися в оточенні внаслідок глибокого прориву противника на флангах або через опорні пункти сусідів, а також після висадки (викидання) у тил повітряного (морського) десанту.

Оточення може виникнути під час відходу, коли темпи переслідування противника перевищують темпи відходу наших підрозділів.

Існує можливість виникнення оточення взводу під час виконання ним завдання самостійно, у відриві від головних сил, під час проведення наступу.

Для сучасних умов характерним для виникнення оточення буде завдання противником, що наступає, масованих ударів артилерією, у тому числі й високоточною зброєю (не виняток застосування наземних ядерних ударів) з метою відсікти наші підрозділи, що обороняються або відходять, а іноді тих, що відірвалися від головних сил у наступі, з наступним їх оточенням.

Для завершення оточення противником будуть широко застосовуватися десанти, а також дистанційне мінування місцевості.

Розміри району місцевості, який утримується взводом в оточенні, залежить від характеру попередніх дій, наявності у взводі доданих сил і засобів, а також від того,діяв він окремо чи в складі роти (батальйону).

Протидія оточенню

 

157. Оточення не виникає раптово. Підрозділи, які оточує противник, завжди будуть мати певний час, щоб цього не допустити. У разі загрози оточення командир повинен своєчасно вжити всіх заходів щодо протидії оточенню. Вони полягають у ліквідації спроби противника вклинитися в бойові порядки та вийти у фланг і тил наших підрозділів, а також у поразці підрозділів противника, які з’явилися на флангах і в тилу наших підрозділів, які обороняються (відходять).

З метою протидії оточенню командир підрозділу повинен: підсилити розвідку та забезпечити фланги, проміжки і тил; перегрупувати сили і засоби (насамперед додані танки і протитанкові засоби) на загрозливі танконебезпечні напрямки, а також передбачити маневр силами і засобами та вогнем; ужити заходів щодо обладнання загороджень на важливих підступах (напрямках) до флангів і тилу; вогнем БМП (БТР), танків та інших вогневих засобів, діями з вогневих рубежів груп бойових машин завдати поразки противнику, який робить спробу обійти, і продовжувати виконувати отримане завдання, ужити заходів щодо безперебійного підтримання зв’язку зі старшим командиром і сусідами.

Для запобігання оточенню необхідно постійно знати обстановку, особливо склад противника і характер його дій, насамперед на флангах і в тилу наших військ. Тому на загрозливих напрямках безперервну розвідку необхідно вести на максимальну дальність, а також максимально використовувати розвідувальні дані, які отримані засобами старшого командира.

У разі виникнення загрози флангу й тилу одночасно командир повинен визначити найбільш загрозливий напрямок і здійснити маневр вогнем, силами і засобами на цей напрямок. На іншому напрямку (фланзі) залишаються необхідні сили, які зможуть стримати наступ і знищити противника.

Але найчастіше підрозділи противника, які вклинилися або вийшли у фланг (у тил), необхідно стримувати і сковувати, насамперед вогнем усіх видів і загородженнями.

158. У сучасних умовах значно зросли можливості військ щодо протидії оточенню, але разом із тим зросли й можливості противника щодо оточення. Тому якщо заходи протидії оточенню проведено, але уникнути бою в оточенні не вдається, командир підрозділу повинен ужити заходів щодо недопущення розчленування підрозділу з одночасним оточенням, а також забезпечення найкращих умов для ведення бою. З цією метою необхідно захоплювати і закріплюватися на вигідних рубежах, які забезпечать глибину побудови бойового порядку підрозділу в районі оточення і створення кругової оборони; здійснювати заходи щодо забезпечення безперебійного зв’язку не лише з підлеглими, але й старшим командиром і сусідами.

Крім цього, необхідно перерозподіляти між підрозділами (вогневими засобами) і, якщо можливо, поповнювати запаси боєприпасів, пального і продовольства, уживати заходів щодо прискорення евакуації поранених і хворих, а також непотрібних матеріальних запасів.

Якщо в районі оточення опинився особовий склад і засоби інших підрозділів (а також силових структур), командир повинен підпорядкувати їх собі й об’єднати зусилля всіх, хто в оточенні, для боротьби з противником.