Загальні правила виписування і одержання ліків із аптеки для відділення

Л е к ц і я

Тема: “ Выписывание, хранение и применение лекарственных средств. Пути и способы введения лекарственных средств.”

План:

1. Выписывание и хранение лекарственных средств в отделениях.

2. Учет остродефицитных препаратов, наркотических анальгетиков, ядовитых и сильнодействующих препаратов.

3. Способы введения лекарственных средств. Осложнения инъекций.

Основні поняття

Абсцесс – гнойное воспаление мягких тканей с образованием полости, заполненной гноем и ограниченное от окружающих тканей гнойной мембраной.

Аллергия – непереносимость лекарств, определенных продуктов, запахов и т.д.

Анафилаксия - Состояние резко повышенной чувствительности организма к повторному введению чужеродных белков, сывороток, лекарственных препаратов

Анафилактический шок – резко выраженная аллергическая реакция немедленного типа, которая может закончиться смертью.

Аллкргическая реакция – патологическая реакция организма на определенные продукты, лекарственные средства и т.д.

Аппликация -Applicatio - прикладывание, наложение

Воздушная эмболия – закупорка кровеносного сосуда пузырьком воздуха.

Гематома – кровоизлияние под кожу.

Денатурация -Разрушение белка

Инфильтрат – уплотнение мягких тканей в месте инъекции.

Информированное согласие - c огласие, которое человек дает после получения информации

Крафт-пакет – пакет из огнеупорной бумаги со специальной пропиткой, применяемый для упаковки шприцев и игл для стерилизации.

Липодистрофия – дистрофическое изменение и гибель клеток жировой ткани с заменой ее на рубцовую соединительную ткань в местах частых подкожных инъекций.

Масляная эмболия – закупорка кровеносного сосуда попавшим туда масляным лекарственным препаратом.

Некроз – омертвление такней.

Резорбтивное действие лекарственного средства -общее действие лекарственного средства, начинающееся при попадании лекарственного средства в кровь

Ректальный путь введения – введение лекарственных средств через прямую кишку.

Сублингвальный путь введения - введение лекарственных средств под язык.

Тромбофлебит – воспаление вены с образованием в ней тромба.

Энтеральный путь введения – введение лекарственных средств через ЖКТ.

Цена деления шприца – это кол-во раствора в мл или ЕД между двумя ближайшими делениями циллиндра шприца.

Эмболия - закупорка кровеносного сосуда частицами, приносимыми с током крови

 

Актуальність теми: Медикаментозная терапия – одно из важнейших лечебных мероприятий. От того насколько умело и грамотно хранятся лекарственные средства и выполняются назначения врача зависит успех лечения.

Цілі лекції:

— Навчальна: Студент должен знать выписывание и хранение лекарственных средств в отделениях, учет остродефицитных препаратов, наркотических анальгетиков, ядовитых и сильнодействующих лекарственных средств, способы введения лекарственных средств и осложнения инъекций.

— Виховальна: Воспитание у будущих медработников чувства ответственности, внимательности, терпеливости и аккуратности при выполнении врачебных назначений.

К лекарственным средствам относят различные хи­мические соединения (естественного происхождения или синтезированные искусственно), применяемые для диаг­ностики, лечения и профилактики заболеваний. Исполь­зование лекарственных препаратов в лечебных целях называется - фармакотерапией.

Лікувальний вплив цих фармакотерапевтичних пре­паратів відбувається таким чином:

1. за механізмом терапевтичної дії:

1. етіотропна — лікарський препарат безпосередньо впливає на причину, що викликала захворювання (на­приклад, антибіотики знищують збудників запальних або інфекційних захворювань);

2. патогенетична — лікарський препарат впливає на певні ланки патологічного процесу (застосування гіпотен­зивних препаратів у хворих на гіпертонічну хворобу);

3. симптоматична — лікарський препарат призна­чають з метою усунення певного симптому (застосування болезаспокійливих препаратів);

4. замісна — лікарський препарат заповнює нестачу якоїсь речовини в організмі (вітаміни, гормони, ферменти);

2) за місцем дії:

5. місцева — препарат діє на тканину, що безпосеред­ньо стикається з ним (мазі, пасти, присипки тощо);

6. загальна — препарат впливає на організм у цілому після потрапляння його у кров.

Також розрізняють головну дію лікарського препарату, коли він діє відповідно до мети свого призначення, та побічну, коли препарат також негативно впливає на організм, що проявляється:

· непереносимістю препарату (так звана ідіосинкразія) з на­ступними алергійними реакціями, проявами тієї чи іншої хворо­би (наприклад, виникнення кандидомікозу при вживанні антибіо­тиків);

· виникненням толерантності (звикання) до лікарського пре­парату, що вживається протягом тривалого часу (наприклад, при тривалому вживанні нітрогліцерину його ефективність значно па­дає і щоб досягти лікувального ефекту, треба давати хворому біль­шу дозу цього препарату). При тривалому неправильному призна­ченні наркотичних препаратів виникають наркоманії або токсико­манії.

Терапевтична дія будь-якої лікарської речовини виявляється тільки при введенні певної її кількості. З урахуванням цього існують такі дози уведення:

· терапевтична — це звичайна доза лікарського препарату, що коливається залежно від віку, статі хворого, фізіологічного стану організму, наявності інших хвороб. При цьому розрізняють разову і добові дози;

· токсична доза спричинює отруєння організму;

· смертельна доза спричинює смерть хворого.

Слід знати, що у випадку призначення декількох препаратів можуть виникати потенціювання, тобто посилення дій лікарських препаратів; несумісність лікарських препаратів, яка буває хіміч­ною (одночасне призначення препаратів, що мають кислу та основну реакції), фармакологічною, коли одночасно вживаються препара­ти, що мають протилежний вплив на одні й ті самі органи та їхні функції.

Аптека №

Зимога -замовлення №

Від______200 р. через кого

довіреність № від

№ з/п	Назва товару	Одиниця виміру	Упаковок (ампул)	За роздрібними цінами	За оптовими цінами
замов­лено	відпущено	ціна	сума	ціна	сума

Продажна сума ( словами)

Затребував Відпустив

Кругла печатка закладу

Дата

Старша медична сестра, отримавши лікарські препарати, зобо­в'язана перевірити їх відповідність вимозі-замовленню. При выдаче из аптеки ампул с наркотическими средствами проверяется целостность ампул, а упаковка с ними маркируется черной тушью буквой «А».

Готовые лекарственные формы, имеющиеся в аптеке, старшая медицинская сестра получает по графику ЛПУ ежедневно или один раз в три дня, а лекарственные фор­мы, требующие приготовления, можно получить на следующий день после их заказа. Срочные заказы на любые лекарственные формы выполняются аптекой в тот же день.

Получая лекарственные средства в аптеке, старшая медицинская сестра про­веряет их соответствие заказу. На лекарственных средствах, изготовленных в ап­теке, должны быть определенного цвета этикетки с четким названием препаратов, обозначением дозы, даты изготовления и подписью фармацевта, изготовившего лекарственное средство.

У великих лікувальних закладах за наказом головного лікаря призначається фармацевт-провізор, який централізовано організо­вує замовлення ліків в аптеці для всіх відділень, отримує ліки з апте­ки і видає їх у відділення відповідно до вимоги.

Під наглядом і за відповідальністю фармацевта-провізора у ста­ціонарі виділяється приміщення, де за наказом головного лікаря зберігається п'ятиденний недоторканий запас наркотичних (психо­тропних) засобів, спирту, перев'язувального матеріалу, який з часом передають для використання у відділення стаціонару і замінюють свіжими лікарськими препаратами.

ВИСНОВОК

Хворому (ій)

{прізвище, ім'я, по батькові) встановлено діагноз

на підставі чого йому (їй) рекомендовано застосування таких наркотичних лікарських засобів:

1.

(назва наркотичного засобу, доза і кількість призначень на добу)

2.

Термін застосування до

Голова комісії Члени комісії

Висновок виписується у двох примірниках, перший з них пови­нен зберігатись у медичній картці стаціонарного хворого (амбулатор­ній картці), другий — в аптеці, що забезпечує даний лікувально-профілактичний заклад наркотичними лікарськими засобами.

 

Для учета расходования лекарственных средств, хранящихся в сейфе, заводят социальные журналы. Все листы в этих журналах следует пронумеровать, прошну­ровать, а свободные концы шнура заклеить на последнем листе журнала, бумаж­ным листом, на котором указать количество страниц. На этом листе расписывается руководитель лечебного учреждения, затем ставят круглую печать ЛПУ.

Хранят эти журналы также в сейфе и заполняют по определенной форме.

Учет расходования лекарственных средств списков А и Б, в т. ч. наркотичес­ких, ведет также старшая медицинская сестра отделения.

 

Додаток №2

ЖУРНАЛ (КНИГА)

Назва відділення

ЖУРНАЛ (КНИГА)

АКТ

Голова комісії

Члени комісії

Примітка. Знищення порожніх ампул повинно здійснюватись один раз у 10 (десять) днів.

СПОСОБЫ ВВЕДЕНИЯ ЛЕКАРСТВЕННЫХ СРЕДСТВ

В зависимости от агрегатного состояния выделяют твердые лекарственные формы (таблетки, драже, капсу­лы, порошки и др.), мягкие (свечи, мази и др.), жидкие (растворы, настойки, отвары), газообразные (аэрозоли).

Лекарственные средства могут оказывать резорбтивное (через кровь) и мест­ное действие. В зависимости от механизма действия лекарственных средств раз­личают пути их введения.

Резорбтивное действие осуществляется энтеральным (через пищеварительный тракт), парентеральным (минуя пищеварительный тракт) и сублингвальным путем.

Местное действие оказывают лекарственные средства, применяемые наруж­но. Жирорастворимые лекарственные средства всасываются через кожу (это до­лжен учитывать сестринский персонал для обеспечения собственной безопасности!).

I. Подготовка к процедуре

1. Уточнить у пациента информированность о лекарственном средстве, техни­ке введения суппозитария и его согласие. В случае неинформированности пацинта уточнить дальнейшую тактику у врача.

2. Взять упаковку с суппозиториями из холодильника, прочитать название, от­резать от ленты одну свечу.

3. Отгородить пациента ширмой (если в палате присутствуют другие пациенты).

4. Помочь пациенту лечь на бок и согнуть ноги в коленях.

5. Надеть перчатки.

II. Выполнение процедуры

1. Вскрыть упаковку с суппозиторием (не извлекать суппозиторий из оболочки!).

2. Попросить пациента расслабиться, развести его ягодицы одной рукой, а дру­гой— ввести суппозиторий в анальное отверстие (оболочка останется у вас в руке).

3. Предложить пациенту лечь в удобное для него положение.

III. Окончание процедуры

1. Снять перчатки, вымыть руки.

2. Убрать ширму.

3. Сделать запись о выполненной процедуре и реакции на нее пациента в «Медицинской карте».

4. Спросить пациента через несколько часов, была ли у него дефекация.

5. Записать результат в «Медицинской карте».

Введение лекарственных средств через прямую кишку возможно и с помощью грушевидного баллончика. Эта процедура называется «лечебная (лекарственная) клиз­ма».

 

IV. Іноді вводять лікарські препарати через фістулу — гастростому після операцій на стравоході. При цьому всі лікарські речовини вво­дять у рідкому стані або у вигляді суспензій до годування чи після годування хворого.

 

Нанесение мази кожу

Оснащение: стерильный шпатель (лопаточка), лекаоотве^мое средство.

. Подготовка к процедуре

I Уточнить у пациента информированность о лекарств т жом средстве, ходе процедуры и согласие.

2. Помочь пациенту занять удобное для процедуры положение.

3. Вымыть руки.

4. Прочитать название лекарственно "О средства.

к. Выполнение процедуры

Выдавить из тюбика на стеклянную лопаточку (или езять стерильным шпателем из большой емкости) нужное для пациента количес. зо мази. Зг-рыть тюбик (флакон).

о. Нанести мазь тонким слоем на кожу, пользуясь стеклянчой лопаточкой (шпа­телем) (не делать этого руками).

2. Окончание процедуры

3. Спросить пациента, не испытывает ли он дискомфорта в связи с проведен­ной процедурой.

4. Вымыть руки.

5. Осмотреть кожу, убедиться, что мазь впиталась.

6. Помочь пациенту одеться (при необходимости).

7. Сделать запись о процедуре и реакции на нее пациента в «Медицинской карте».

В хирургической практике довольно широко применяются повязки с различны­ми мазями

Втирание мази

Оснащение: перчатки, мазь, приспособление для втирания мази.

I. Подготовка к процедуре

1. Уточнить у пациента информированность о лекарственном средстве, ходе процедуры и согласие.

2. Спросить пациента, нужно ли его отгородить на время процедуры (если в палате он не один).

1. Помочь пациенту занять удобное (нужное) положение.

2. Вымыть руки.

3. Осмотреть участок кожи для втирания мази.

4. Прочитать название лекарственного средства.

Выполнение процедуры

5. Нанести нужное количество мази на специальное приспособление; при его отсутствии втирать мазь только в перчатках.

Запомните! Не втирайте мазь пациенту незащищенными руками, это небез­опасно для вашего здоровья.

6. Втирать мазь легкими круговыми движениями на определенном врачом участке тела до тех пор, пока не исчезнет мазь (в некоторых случаях имеются точные ин­струкции о том, когда следует прекратить втирание).

7. Тепло укрыть пациента, если этого требует инструкция.

III. Окончание процедуры

8. Убедиться, что пациент не испытывает дискомфорта после проведенной про­цедуры.

Снять перчатки, вымыть руки.

Убрать ширму.

Сделать запись о процедуре и реакции на нее пациента в «Медицинской карте».

Если мазь не оказывает сильного раздражающего действия на кожу, пациент может самостоятельно втирать мазь подушечками пальцев. Движения пальцев при этом должны быть легкими, вращательными. Обучая пациента технике выполнения этой процедуры, следует предупредить его о необходимости мытья рук до и после втирания мази.

Мазеві пов'язки.

Показання: якщо необхідний тривалий вплив лікарської речови­ни на шкіру. Невелику кількість мазі накладають на марлеву сервет­ку або безпосередньо на уражену ділянку. Марлеву серветку покри­вають компресним папером, а потім ватою. Пов'язку фіксують за допомогою бинта або лейкопластиря. Таку пов'язку можна тримати 12—24 год.

9. Наложение мазевой повязки на поврежденную кожу

10. Оснащение: перчатки, стерильный шпатель, перевязочный материал, лоток, нож­ницы.

11. I. Подготовка к процедуре

1. согласие.

2. Помочь пациенту занять удобное для процедуры положение.

3. Вымыть руки, надеть перчатки.

4. Прочитать название мази.

II. Выполнение процедуры

5. Нанести на салфетку необходимое количество мази с помощью стерильно­го шпателя.

6. Положить салфетку с мазью на кожу пациента (на салфетку с сильнопахнущей или пачкающей одежду мазь можно положить сверху небольшой слой ваты).

 

 

7. Зафиксировать салфетку с мазью (и вату) бинтом (марлевым или трубчатым).

III. Окончание процедуры

8. Спросить у пациента, не испытывает ли он дискомфорта в связи с наложен­ной повязкой.

9. Снять перчатки, вымыть руки.

10. Предупредить пациента о том, сколько времени он должен носить повязку.

11. Сделать запись о процедуре и реакции на нее пациента в «Медицинской карте».

 

Волого-висихаючі пов'язки.

Показання: гострі запальні ураження шкіри, які супроводжують­ся мацерацією, екзема. Стерильну марлеву серветку, що складається з 8—10 шарів, змочують лікарською речовиною, віджимають і накла­дають на уражену ділянку шкіри. Зверху кладуть компресний папір та забинтовують. Якщо пов'язка висохла і самостійно не відходить, її треба повторно змочити тією самою лікарською речовиною.

1) Припудрювання та присипання.

Показання: для зменшення подразнення при попрілостях, над­мірному потінні, особливо у закритих місцях.

Застосовують різні індиферентні присипки та пудри: рисова пуд­ра, тальк, дитяча присипка тощо.

При надмірному потінні потрібно промити шкіру теплою водою, попрілості — краще блідо-рожевим розчином калію перманганату, висушити шкіру промоканням, а потім присипати уражене місце.

Применение присыпки

Оснащение: перчатки, присыпка, емкость с водой, стерильные салфетки.

I. Подготовка к процедуре

1. Уточнить у пациента информированность о лекарственном средстве, ходе процедуры и согласие.

2. Спросить пациента, нужно ли его отгородить на время процедуры.

3. Вымыть руки, надеть перчатки.

4. Прочитать название лекарственного средства (как правило, порошок для при­сыпки расфасован в емкости с точечными отверстиями).

Выполнение процедуры

1. Бережно вымыть и просушить марлевой салфеткой промокательными дви­жениями область, на которую будет наноситься лекарственный препарат.

2. Перевернуть вверх дном емкость с порошком и встряхивающими движения­ми равномерно нанести порошок на нужную поверхность («припудрить» кожу).

Ш. Окончание процедуры

4. Снять перчатки, вымыть руки.

5. Убрать ширму.

6. Сделать запись о процедуре и реакции на нее пациента в «Медицинской карте».

 

ПРИМОЧКА (или местный холодный компресс)

ПОКАЗАНИЯ:

1. Первые часы при ушибах

2. Носовые кровотечения

3. П период лихорадки

ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ:

1. Спастические боли в животе

2. Коллапс

3. Шок

МЕХАНИЗМ ДЕЙСТВИЯ:

Вызывают местное охлаждение и сужение кровеносных сосудов, уменьшают кровенаполнение, боли, отек тканей.

ОСНАЩЕНИЕ.

1. Марля, сложенная в восемь слоев

2. Холодная вода

3. Лоток

АЛГОРИТМ ДЕЙСТВИЯ:

1. Сложите в несколько слоев марли (салфетки).

2. Смочите их в холодной воде.

3. Слегка отожмите.

4. Приложите к тому или иному участку тела пациента.

5. Меняйте примочку через каждые 2-3 минуты.

6. Вымойте руки.

 

ЗОВНІШНЄ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РЕЧОВИН ДЛЯ ЛІКУВАННЯ СЛИЗОВИХ ОБОЛОНОК

• Уведення крапель у кон'юнктивальний мішок.

Краплі вводять у кон'юнктивальний мішок при різних захворю­ваннях кон'юнктиви, рогівки, кришталика, сітківки ока.

Чисто вимитими руками набирають очні краплі у піпетку. Паль­цями лівої руки відтягують нижню або верхню повіку або обидві повіки одночасно. Заповнену піпетку тримають вертикально до ока і, не торкаючись вій, уводять до кон'юнктивального мішка 1—2 крап­лі лікарської речовини, після чого прикладають стерильний ватний тампон. Хворий повинен сидіти із заплющеними очима декілька хвилин.

Якщо хворому в збудженому стані це зробити не вдається, то краплі крапають у ямку біля кутика очної щілини (пацієнт лежить на спині) і рідина при цьому самостійно потрапляє до кон'юнктивального мішка.

_3акапывание в глаз

Оснащение: Пипетка, стерильные марлевые шарики, лекарственный раствор.

I. Подготовка к процедуре

1. Уточнить у пациента информированность о лекарственном средстве, ходе процедуры и согласие.

2. Прочитать этикетку на флаконе с каплями.

3. Помочь (при необходимости) пациенту сесть или лечь.

4. Вымыть руки.

5. Дать пациенту два шарика: в левую руку — для левого глаза, в правую — для правого.

II. Выполнение процедуры

Набрать в пипетку нужное количество капель, взять в левую руку марлевый шарик!

Запомните! Количество пипеток для одного пациента зависит от количества вводимых ему лекарственных препаратов: для каждого препарата нужна другая пипетка.

1. Попросить пациента слегка запрокинуть голову и посмотреть вверх.

2. Оттянуть нижнее веко марлевым шариком.

3. Закапать в нижнюю конъюнктивальную складку 2—3 капли (не подносить пи­петку близко к конъюнктиве!).

4. Попросить пациента закрыть глаза.

5. Промокнуть вытекшие капли у внутреннего угла глаза.

6. Повторить те же действия при закапывании в другой глаз.

7. Спросить пациента о самочувствии.

III. Окончание процедуры

1. Убедиться, что пациент не испытывает неудобств после процедуры.

2. Вымыть руки.

3. Сделать запись о процедуре и реакции на нее пациента в «Медицинской карте».

Примечание. Пипетки подлежат очистке, дезинфекции и стерилизации.

· Закладання мазі в кон'юнктивальний мішок.

Сплющеним кінцем стерильної скляної палички набирають неве­лику кількість мазі. Вказівним пальцем лівої руки відтягують ниж­ню повіку донизу, мазь накладають за повіку. Хворому рекоменду­ють заплющити око, накладають зверху стерильний ватний тампон, після чого повіки злегка масажують.

введение мази за нижнее веко из тюбика '

Оснащение: стерильные марлевые шарики, тюбик с лекарственным препаратом.

I. Подготовка к процедуре

Уточнить у пациента информированность о лекарственном средстве, ходе процедуры и согласие.

1. Помочь пациенту лечь или удобно сесть.

2. Вымыть руки.

3. Прочитать название мази.

4. Дать пациенту по марлевому шарику в каждую руку.

II. Выполнение процедуры

5. Попросись пациента слегка запрокинуть голову.

3. Оттянуть марлевым шариком нижнее веко и попросить пациента смотреть вверх Помочь (при необходимости) пациенту сесть или лечь.

4. Выдавить из тюбика мазь, продвигая ее от внутреннего угла глаза к наруж­ному так, чтобы мазь вышла за наружную спайку век. Отпустить нижнее веко, па­циент должен закрыть глаза.

5. Удалить вытекающую из-под сомкнутых век мазь (это может сделать и пациент).

6. При необходимости заложить мазь за нижнее веко другого глаза, повто­рить те же действия.

III. Окончание процедуры

7. Помочь пациенту занять удобное положение.

8. Убедиться, что пациент не испытывает дискомфорта в связи с проведенной процедурой.

Примечание. При самостоятельном перемещении пациента, окажите ему по­мощь, поскольку мазь на некоторое время может ухудшить зрение.

9. Снять перчатки, вымыть руки.

10. Сделать запись о процедуре и реакции на нее пациента в «Медицинской карте».

Запомните! При таком способе закладывания мази тюбик должен быть ин­дивидуальным для каждого пациента!

Введение мази в нос

Оснащение: вата (10 г), флакон (тюбик) с мазью, стеклянная лопаточка.

I. Подготовка к процедуре

1. Уточнить у пациента информированность о лекарственном средстве, ходе процедуры и согласие.

2. Вымыть руки.

3. Прочитать название лекарственного препарата.

4. Сделать две ватные турунды.

1. Выполнение процедуры

5. Попросить пациента сесть (лечь) и слега запрокинуть голову.

6. Выдавить на ватную турунду 0,5—0,7 см мази (если мазь во флаконе, вос­пользоваться стерильной стеклянной лопаточкой).

7. Ввести турунду вращательным движением в нижний носовой ход (с одной стороны) на несколько минут.

8. Извлечь турунду и положить ее в емкость для использованного материала.

9. Повторить предыдущие действия при введении мази во вторую половину носа.

10. Спросить пациента о его самочувствии.

7. Окончание процедуры

11) Вымыть руки.

12) Сделать запись о процедуре и реакции на нее пациента в «Медицинской карте».

 

Вдыхание порошка в нос

Оснащение: упаковка с лекарственным порошком, салфетка.

I. Подготовкам процедуре

1. Уточнить у пациента информированность о лекарственном средстве, ходе процедуры и согласие.

2. Помочь (при необходимости) пациенту удобно сесть.

3. Вымыть руки.

4. Прочитать название - лекарственного средства.

II. Выполнение процедуры

5. Развернуть упаковку с порошком.

6. Попросить пациента прижать пальцем к перегородке крыло носа с одной стороны и поднести порошок к носовому ходу другой стороны.

7. Попросигь пациента закрыть рот и, сделав неглубокий вдох через нос, «втянуть» часть порошка.

8. Повторить эти действия при введении порошка в носовой ход с другой стороны.

Спросить пациента о его самочувствии.

III. Окончание процедуры

9. Убрать салфеткой видимые остатки порошка с носа.

10. Вымыть руки.

11. Сделать запись о процедуре и реакции на нее пациента в «Медицинской карте».

 

Інгаляції

При інгаляції лікарські препарати вводять в організм У дрібно розсіяному аерозолі, пароподібному або газоподібному ста­нах. Аерозолі бувають високо- та низько дисперсні. Аерозолі високої дисперсності при вдиханні проникають в альвеоли, низько дисперсні фіксуються у верхніх дихальних шляхах.

Інгаляції застосовують при гострих і хронічних захворюваннях слизової оболонки носа, глотки, гортані, трахеї та бронхів, які су­проводжуються утворенням великої кількості густого мокротиння, яке важко відкашлювати, а також при бронхіальній астмі, хронічній пневмонії, пневмосклерозі, після операцій на легенях.

Протипоказаннями для інгаляцій є схильність до легеневих кровотеч, гіпертонічна хвороба II Б і III стадій, порушення гемодинаміки II—III ступеня, підвищена чутливість до препарату.

хильність до легеневих й, порушення гемодина- до препарату.

Переваги методу інгаляції полягають у тому, що лікарські засо­би, обминаючи печінку, у незміненому вигляді потрапляють безпосе­редньо в ділянку патологічного процесу.

Недоліки методу такі: неточність дозування, можливі подразнен­ня слизової оболонки дихальних шляхів, недостатнє проникнення в ділянку патологічного процесу в разі порушення прохідності дихаль­них шляхів.

Хворі на бронхіальну астму часто користуються інгаляторами для домашнього вживання. Лікарська речовина знаходиться у плас­тмасовій трубці, на яку надягають гумовий балон. Хворий натискує на останній і силою повітря виштовхує ліки в дихальні шляхи.

Найзручніше користуватись індивідуальним кишеньковим аеро­зольним інгалятором промислового виробництва.

Балончик потрібно повернути догори дном і зняти захисний ков­пачок, тоді добре струсити. Хворий тримає балончик у руці, а мунд­штук охоплює губами. Після глибокого видиху хворий робить гли­бокий вдих і одночасно натискає на дно балончика: у цей момент видається доза аерозолю. Хворий має затримати дихання на кілька секунд, потім витягнути мундштук з рота і зробити повільний видих. Після інгаляції захисний ковпачок надягають на балончик.

У стаціонарних умовах для утворення аерозолів використовують апарати (інгалятори) закритого та відкритого типів. За допомогою апаратів відкритого типу насичують аерозолями повітря приміщень для групового лікування.

Апарати закритого типу призначаються для аерозоль-терапії рідкими речовинами, маслами, порошками, а також використову­ють для утворення високодисперсних аерозолів масел, основ, анти­біотиків.

Інгаляцію проводять натще або через 2 год після споживання їжі. Перед процедурою хворий повинен очистити ніс, прополоскати рот і зів, розстібнути комірець сорочки, пояс, тобто створити умови для вільних рухів грудної клітки та живота. Перед відпуском проце­дури заповнюють розпилювач приладу лікарськими речовинами, які зберігаються в шафі під замком. Перевіряють справність апарата, хворий сідає на стілець з трохи відкинутою спинкою, підлокітника­ми і головотримачем. Стілець повинен опускатися і підніматися. Для визначення тривалості процедури вмикають годинник. Перед почат­ком інгаляції груди хворого накривають серветкою.

Необхідно пояснити пацієнтові, як правильно робити вдих і видих.

При захворюваннях носа і додаткових пазух рекомендується вди­хати і видихати через ніс. Для цього користуються спеціальною мас­кою. При ураженні порожнини рота, зіва і нижніх дихальних шляхів потрібно дихати через відкритий рот. Дихання має бути глибокимрівним. Тривалість процедури 15—20 хв. Процедури проводять ко>ю ний день, курс лікування — 10—20 сеансів.

Тепловологі інгаляції проводять при температурі 38—40 °С. Ц_е інгаляції водорозчинних лікарських засобів і мінеральних вод, особ­ливо основних. Тепло стимулює приплив крові до слизової оболонки. Такі інгаляції справляють знеболювальну дію, підвищують секрецію, сприяють розрідженню мокротиння і прискоренню його евакуації.

Для олійних інгаляцій використовують різні олії (камфорну, миг­далеву, персикову, соняшникову та ін.). Олійні інгаляції зменшують сухість слизових оболонок. їх рекомендують при гострих запальних процесах.

Із високодисперсних аерозольних препаратів найчастіше застосо­вують ферменти (трипсин, хімотрипсин). Вони розріджують мокро­тиння, поліпшуючи дренаж бронхів. Трипсин, хімотрипсин призна­чають по 5 мг на 5 мл 0,5 % розчину новокаїну. Оскільки ферменти можуть спричинити алергійну реакцію, перед першою інгаляцією призначають кальцію хлорид або димедрол. Перед першою інгаля­цією розчином антибіотиків здійснюють під'язичну пробу на індиві­дуальну чутливість до антибіотика. У кожному інгаляційному ка­бінеті повинен бути набір медикаментів для надання невідклад­ної допомоги в разі виникнення алергійної реакції (набряк Квінке, анафілактичний шок).

Під час процедури потрібно стежити за станом хворого, його ди­ханням, пульсом. При появі будь-яких порушень процедуру припи­няють. Після інгаляції хворий має відпочити 10—15 хв, а в холодну пору року — ЗО—40 хв. Протягом 1 год хворим не рекомендують спі­вати, розмовляти, палити, їсти.

Особливу увагу звертають на санітарно-гігієнічний стан інгаля­торію, стерильність розчинів і апаратів для розпилювання, оскіль­ки під час інгаляції хворі видихають у навколишнє середовище і в інгаляційні прилади велику кількість патогенних мікроорганізмів. Тому через кожні 3 год роботи в інгаляторії здійснюють вологе при­бирання з дезінфекційними розчинами і кварцуванням приміщення протягом ЗО хв, потім провітрюють його.

Ингаляции лекарственного средства через рот

Обучение пациента технике ингаляции складывается из 3-х этапов:

• получение информированного согласия на процедуру;

• обучение технике ингаляции;

• контроль (при необходимости) или коррекция действий пациента. -

Обучение пациента ингаляции лекарственного средства через рот (рис. 9.16)

Оснащение: два пустых баллончика из-под аэрозольного лекарственного средства; лекарственный препарат.

I. Подготовка к обучению

1. Уточнить у пациента информированность о лекарственном средстве, ходе процедуры и согласи

2. Прочитать название лекарственного средства.

3. Вымыть руки.

II. Обучение

4. Дать пациенту и взять себе по пустому баллончику.

Запомните! На распыляйте лекарственный препарат в воздух! Это опасно для вашего здоровья.

5. Предложить пациенту на время обучения сесть (если его состояние позво­ляет, лучше выполнять процедуру стоя, так как дыхательная экскурсия легких при этом эффективнее, но можно проводить ингаляцию сидя).

6. Продемонстрировать пациенту выполнение процедуры, используя ингаляци­онный баллончик без лекарственного средства:

а) снять с ингалятора защитный колпачок;

б) перевернуть баллончик с аэрозолем вверх дном и встряхнуть его;

в) сделать глубокий выдох;

г) взять в рот мундштук ингалятора, плотно обхватив его губами; голову при этом слегка запрокинуть назад;

д) сделать глубокий вдох через рот и одновременно нажать на дно баллончика;

е) извлечь мундштук ингалятора изо рта, задержать дыхание на 5—10 с (ак­центировать на этом внимание пациента!);

ж) сделать спокойный выдох

Предложить пациенту самостоятельно выполнить процедуру вначале с пус­тым, затем с действующим ингалятором в вашем присутствии.

Информировать пациента: после каждой ингаляции мундштук промыть во­дой с мылом и вытереть насухо.

Запомните! Количество ингаляций и временной промежуток между ними оп­ределяет врач.

III. Завершение обучения

7. Закрыть защитным колпачком ингалятор после промывания и убрать его.

8. Вымыть руки

9. Сделать запись о результатах обучения, выполненной процедуре и реак­ции на нее пациента в «Медицинской карте».

Ингаляции лекарственного средства через нос

Для ингаляции лекарственных средств выпускают специальные насадки для ис­пользования их как через нос, так и через рот. Они находятся в комплекте с аэро­зольным ингалятором.

Обучение пациента ингаляции лекарственного средства через нос

Оснащение: два пустых баллончика из-под аэрозольного лекарственного средства; лекарственный препарат.

I. Подготовка к обучению

1. Уточнить у пациента информированность о лекарственном средстве, ходе процедуры и согласие.

2. Прочитать название лекарственного средства.

3. Вымыть руки.

II. Обучение

4. Дать пациенту и взять себе по пустому баллончику из-под аэрозольного ле­карственного средства.

5. Помочь пациенту сесть.

6. Продемонстрировать пациенту выполнение процедуры, используя ингаляци­онный баллончик без лекарственного средства:

а) снять с ингалятора защитный колпачок;

б) перевернуть баллончик с аэрозолем вверх дном и встряхнуть его;

в) слегка запрокинуть голову, склонить ее к правому плечу;

г) прижать пальцем правое крыло носа к перегородке;

д) сделать глубокий выдох через рот;

е) ввести кончик мундштука в левую половину носа;

ж) сделать глубокий вдох через нос и одновременно нажать на дно баллончика;

з) извлечь кончик мундштука из носа, задержать дыхание на 5—10с (акценти­ровать на этом внимание пациента!);

и) сделать спокойный выдох;

к) при ингаляции в правую половину носа склонить голову к левому плечу и прижать к носовой перегородке левое крыло носа

 

Предложить пациенту выполнить эту процедуру самостоятель­но вначале с пустым, затем с действ