Призначення та джерела формування Пенсійного фонду Укр.

З метою забезпечення пенсійного страхування в Україні створено самостійну державну установу, яка має статус державного цільового позабюджетного фонду – Пенсійний фонд України (ПФУ).

До основних задач ПФУ можна зарахувати: забезпечення виплат пенсій громадянам України (які згідно з законодавством мають право на її одержання); фінансування загальнодержавних та регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів та інших категорій населення; організація виплат пенсій громадянам, які виїхали за межі України. З метою вирішення цих задач ПФУ здійснює мобілізацію фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення таких виплат, управління пенсійними коштами та організацію платежів населенню, пов'язаних з пенсійним обслуговуванням та соціальною підтримкою пенсіонерів.

До функцій Пенсійного фонду України належать:

– керівництво та управління розвитком загальнообов'язкового державного соціального страхування;

– збір, акумуляція та облік страхових внесків;

– призначення, фінансування і виплата пенсій, допомоги на поховання;

– контроль за цільовим використанням пенсійних коштів;

– ведення обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках;

– адміністративне управління Накопичувальним пенсійним фондом;

– інші функції.

Фонд не може здійснювати діяльність, яка виходить за межі зазначених функцій, та використовувати страхові кошти на цілі, не пов'язані із зазначеним видом діяльності.

Діяльність ПФУ здійснюється на основі бюджету, в якому відображено порядок утворення та використання цільового страхового фонду. До джерел формування коштів фонду належать:

1) страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (крім тих, що спрямовуються до Накопичувального пенсійного фонду);

2) інвестиційний дохід, що утримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету в майбутні періоди;

3) залучені кошти (державного бюджету та державних цільових фондів);

4) суми фінансових санкцій за порушення порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів фонду;

5) благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

6) добровільні внески;

7) інші надходження.

З метою фінансування витрат до ПФУ мобілізуються власні та передані доходи. Власні доходи – це надходження до ПФУ у формі обов'язкових та добровільних внесків підприємств, установ та громадян, доходи від інвестування та надходження у вигляді фінансових санкцій. Переданими доходами є кошти, що передаються Фонду з державного та місцевого бюджетів, а також з державних цільових фондів. Структуру доходів ПФУ відображено на рис. 8.6.

Переважну частину доходів фонду утворюють власні доходи, що становлять практично 90% від обсягу всіх надходжень. У структурі власних надходжень понад 80% припадає на обов'язкові внески суб'єктів підприємницької діяльності. Це установлені законодавством України відрахування підприємств, бюджетних та громадських установ та фізичних осіб до ПФУ. їх величина залежить від суми витрат на оплату праці, що виплачуються працівникам (основна і додаткова зарплата, компенсаційні виплати та ін.). Нині такі відрахування установлено на рівні 32,3%. До цієї групи належать також кошти, що надходять до Фонду від платників єдиного сільськогосподарського податку.

Обов'язкові внески громадян – це відрахування від заробітної плати працівників, що залучаються суб'єктами підприємницької діяльності, а також осіб, які працюють на умовах трудового договору. Залежно від суми заробітної плати громадян відрахування до ПФУ становлять 1–2% від її величини. Якщо сукупний оподатковуваний дохід особи не перевищує 150 грн, сплачується внесок у сумі 1%. У разі, коли такий дохід перевищує 150 грн – 2%. Для платників окремих категорій (державні службовці, науковці та ін.) установлено ставку до 5%.

 

 

51. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Джерелами формування коштів загальнообов’зкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності є:

1) страхові внески страхувальників – роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються в законодавчому порядку;

2) суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов’язковим державним соцстрахуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, пені, штрафів та ін. фінансових санкцій. Застосованих до страхувальників та посадових осіб;

3) благодійні внески;

4) асигнування із ДБУ;

5) інші надходження згідно законодавства.

Кошти спрямовуються на:

1) виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання;

2) фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей;

3) утворення резерву страхових коштів у розрахунку на місяць для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб;

4) забезпечення поточної діяльності та утримання органів управління Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази

Розмір страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, щорічно за поданням КМУ встановлюється ВРУ:

А) для роботодавців – до суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладанню прибутковим податком;

Б) для найманих працівників – до суми оплати праці які включають основну та додаткову ЗП

 

 

52. Фонд соціального страхування на випадок безробіття не включається до ДБУ, діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соцстрахування, ЗУ “Про зайнятість населення”

Видами соцзабезпечення є:

- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації, безробітним підприємницької діяльності;

- допомога по частковому безробіттю;

- матеріальна допомога в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

- матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Види соціальних послуг:

- професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтації;

- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у т.ч. шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць;інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.

Джерела формування доходів бюджету Фонду соціального страхування на випадок безробіття:

— страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законодавством;

— асигнування із Державного бюджету України;

— суми фінансових санкцій, застосованих згідно з чинним законодавством до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених на посадових осіб та громадян за такі порушення;

— прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку;

— благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

— інші надходження відповідно до законодавства України.

Основне джерело формування доходів Фонду соціального страхування на випадок безробіття — відповідні страхові внески, які сплачують страхувальники (роботодавці) та застраховані особи.

 

53. Фонд соціального страхування від нещас. випадків. Завдання страхування від нещасних випадків на виробництві:

— проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

— відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

— відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Доходи бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві формуються за рахунок таких джерел:

— внесків роботодавців: для підприємств — а віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій — з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

— капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;

— доходу, отриманого від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

— коштів, отриманих від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємства, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці;

— добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюють:

— для роботодавців — у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, та інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

— для добровільно застрахованих осіб — у відсотках до мінімальної заробітної плати.

Страхові внески нараховуються у межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат.

Страхові тарифи для роботодавців диференційовані за галузями економіки і видами робіт за професійним ризиком виробництва та становлять від 0,66 до 13,6%.

За рахунок коштів бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у разі настання страхового випадку здійснюються такі види виплат застрахованим особам:

— пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

— пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

— допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

— одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілого;

— щомісячна грошова виплата у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

— грошова виплата за моральну шкоду за наявності факту заподіяння такої шкоди потерпілому;

— виплата потерпілому в розмірі його середньомісячного заробітку за тимчасового переведення його на легшу роботу;

— виплата потерпілому під час його професійної реабілітації;

— одноразова допомога у разі смерті потерпілого;

— щомісячна страхова виплата особам, які мають на неї право, у разі смерті потерпілого;

— надання допомоги на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

 

54.Види державних пенсій. Порядок їх розрахунку та виплаи. Пенсія — це гарантована щомісячна грошова виплата для забезпеченості громадян у старості, на випадок повної чи часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з досягненням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності. Відповідно, в Україні діють такі види пенсій:за віком;по інвалідності;у зв'язку зі втратою годувальника;за вислугу років.
Право на пенсію за віком мають:

- чоловіки – після досягнення 60 років і при стажі роботи не меншому 25 років;

- жінки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не меншому 20 років.

Категорії осіб, визначені ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення», мають право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.

Пенсії за віком призначаються у розмірі 55 процентів заробітку, але не нижчому від мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії. Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижчому від межі малозабезпеченості.
Пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров’я.

Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров’я внаслідок:

- трудового каліцтва або професійного захворювання;

- загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після, припинення роботи. Залежно від ступеня втрати здоров’я інваліди поділяються на три групи. Причини і групи інвалідності, а також час настання інвалідності встановлюються органами медико-соціаль-ної експертизи.

Пенсії по інвалідності призначаються в таких розмірах:

- інвалідам І групи – 70 процентів;

- інвалідам II групи – 60 процентів;

- інвалідам III групи – 40 процентів заробітку.

Пенсії призначаються на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. Інвалідам – чоловікам, старшим 60 років, і жінкам, старшим 55 років, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться тільки за їх заявою.

Якщо в інвалідів є трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, то пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком при відповідному стажі роботи.

Пенсії в разі втрати годувальника призначаються непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім’ї померлого годувальника вважаються:

- діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки – за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;

- батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли: чоловіки – 60 років, жінки – 55 років;

- один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює;

- дід і бабуся – в разі відсутності осіб, які за законом зобов’язані їх утримувати.

Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.

Дітям – круглим сиротам за період перебування на повному державному утриманні пенсії в разі втрати годувальника виплачуються у повному розмірі. Іншим дітям, які перебувають на повному державному утриманні, виплачується 50 процентів призначеної пенсії.

Вітчим і мачуха мають право на пенсію в разі втрати годувальника нарівні з батьком і матір’ю за умови, якщо виховували або утримували померлого пасинка чи падчерку не менше 5 років.

Пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім’ї в розмірі ЗО процентів заробітку годувальника, але не менші від соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.

На дітей, які втратили обох батьків (круглих сиріт), а також на дітей померлої одинокої матері пенсія на кожну дитину не може бути меншою від двократного розміру соціальної пенсії. Сім’ям, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків (круглі сироти), пенсія обчислюється із загальної суми заробітку обох батьків.

Пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім’ї померлого вважається непрацездатним, а членам сім’ї, які досягли: чоловіки – 60 років, жінки – 55 років,-довічно. На всіх членів сім’ї, які мають право на пенсію, призначається одна спільна пенсія. На вимогу члена сім’ї його частка пенсії виділяється і виплачується йому окремо.

Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Пенсії за вислугу років, за деякими винятками, призначаються в розмірах, встановлених для пенсій за віком.

Середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсій береться (за вибором того, хто звернувся за пенсією) за 24 останні календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією або за будь-яких 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі/Середньомісячний заробіток за 24 календарні місяці і за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми заробітку за 24 календарні місяці роботи підряд (перед зверненням за пенсією) чи 60 календарних місяців роботи підряд (протягом всієї трудової діяльності) відповідно на 24 чи 60.
У тих випадках, коли той, хто звернувся за пенсією, пропрацював менше ніж 24 календарні місяці, середньомісячний заробіток визначається шляхом ділення загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на число цих місяців.

Заява про призначення пенсії подається працюючим за місцем роботи, а непрацюючим – до районного (міського) відділу соціального забезпечення за місцем проживання заявника. Пенсії призначаються районними (міськими) відділами соціального забезпечення. Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії, не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження відділ соці-ального забезпечення видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку:

- пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно до встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності:

- пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем фактичного проживання пенсіонера. Нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

З пенсії може бути відраховано:

- не більше 50 процентів її розміру – на утримання членів сім’ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на компенсацію шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим пошкодженням здоров’я, а також у зв’язку із смертю годувальника, на повернення переодержаних сум заробітної плати в передбачених законодавством випадках.

- не більше 20 процентів пенсії – з усіх інших видів стягнень може бути відраховано.

Соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію:
- інвалідам І і II груп, у тому числі інвалідам з дитинства, а також інвалідам III групи;

- особам, які досягли віку: чоловіки – 60 років, жінки – 55 років;

- дітям – у разі втрати годувальника;

- дітям-інвалідам віком до 16 років.

Соціальні пенсії призначаються в таких розмірах:

ЗО процентів мінімального розміру пенсії за віком:

- особам, які досягли віку: чоловіки – 60 років, жінки – 55 років і не набули права на трудову пенсію без поважних причин;

50 процентів мінімального розміру пенсії за віком:

- особам, які досягли віку: чоловіки – 60 років, жінки – 55 років і не набули права на трудову пенсію з поважних причин;

- інвалідам III групи;

100 процентів мінімального розміру пенсії за віком:

- інвалідам II групи;

- дітям-інвалідам віком до 16 років;

- дітям, а також одній із осіб, визначених законом, у разі втрати годувальника;

200 процентів мінімального розміру пенсії за віком:

- інвалідам І групи;

- матерям, яким присвоєно звання «Мати-героїня».