Місія підприємства, економічні умови діяльності

 

Згідно з Господарським кодексом України, підприємство – самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності.

Основними правовими актами, які регулюють діяльність підприємств, є: Господарський кодекс Україні від 16.01.2003 року № 436-1V, Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" від 15.05.2003 року № 755-IV, статут підприємства, Генеральна тарифна угода, колективний договір, Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97 (із змінами) та інші правові документи, що регулюють окремі напрями діяльності підприємства.

Господарський кодекс України регламентує порядок створення, реєстрації, ліквідації і реорганізації підприємств; розкриває загальні принципи управління підприємством і самоврядуванням трудового колективу; розглядає механізм формування і використання майна підприємств; визначає види господарської, економічної і соціальної діяльності підприємств; фіксує права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності; регулює відносини з іншими господарюючими суб'єктами та державою.

Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Отже, підприємства мають діяти і господарювати в межах законодавства, що регулює усі напрями їхньої діяльності.

На підприємстві безпосередньо поєднуються різні фактори виробництва для створення матеріальних благ та надання послуг, реалізуються особисті та колективні інтереси.

Упорядкована сукупність підприємств та їх об'єднань утворює економічну систему країни. Кінцева мета економічної діяльності підприємств полягає в розв'язанні суперечності між постійно зростаючими потребами суспільства та обмеженими ресурсами.

Діяльність підприємств, яка пов'язана із задоволенням потреб кожної людини, підлягає впливу багатьох факторів і охоплює широкий спектр питань організаційно-технологічного, економічного та фінансового характеру, які потребують повсякденного вирішення.

Діяльність підприємств дуже різноманітна. Оскільки будь-яке підприємство так чи інакше пов'язане з основними фазами відтворювального циклу – виробництвом продукції і послуг, обміном і розподілом товарів, їх споживанням, то можна виділити такі види діяльності підприємства: виробничу, комерційну, фінансову, консалтингову. Кожен з названих видів діяльності підприємства, з одного боку, є відносно самостійним, а з іншого – вони взаємно переплітаються, доповнюючи один одного. Однак мета і характер діяльності підприємств різні. За цією ознакою всі підприємства та організації можна розподілити на дві групи: комерційні і непідприємницькі (некомерційні).

Комерційна організація (ділове підприємництво) – юридична особа, основна мета якої – одержання прибутку і його розподіл між засновниками (фізичними і юридичними особами). Комерційними організаціями є:

- господарські товариства;

- виробничі кооперативи;

- державні чи муніципальні унітарні підприємства [22, с. 12].

Некомерційна організація – юридична особа, для якої одержання прибутку і його розподіл між засновниками не ставиться за основу мету, одержуваний прибуток використовується для саморозвитку, досягнення статутних цілей організації. До них належать:

- споживчі кооперативи;

- релігійні організації;

- благодійні та інші фонди;

- громадські організації;

- асоціації і союзи, утворенні комерційними і некомерційними організаціями;

- установи, що цілком само фінансуються [22, с. 12 – 13].

Організації з підприємницьким характером діяльності являють собою підприємства.

При чому, шахта "Червоноградська" не є юридичною особою, а є відокремленим підрозділом Державного підприємства "Львіввугілля".

Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення і функціонування підприємства. Головну мету підприємства прийнято називати місією.

Існує широке та вузьке розуміння місії. У широкому розумінні місія – це філософія і призначення, сенс існування організації. У вузькому розумінні – це сформульоване твердження відносно того, для чого, з якої причини існує організація.

Якщо місія задає загальні орієнтири, напрями функціонування підприємства, то конкретний кінцевий стан, до якого в кожний момент часу прагне підприємство, фіксується у вигляді цілей.

Цілі – це конкретний стан окремих характеристик підприємства, досягнення яких є для нього бажаним і на досягнення яких спрямована його діяльність.

До цілей підприємницької діяльності відноситься кінцева мета, що спрямована на одержання прибутку, та проміжні цілі, що включають в себе підвищення іміджу фірми, обслуговування певного сегменту ринку, зміцнення позицій на ринку, повне задоволення споживчого попиту в товарах та послугах та інші цілі.

Сформульовані цілі мають відповідати таким вимогам:

- бути конкретними, кількісно вимірюватися;

- зорієнтованими в часі;

- реалістичними, практично досяжними і збалансованими з можливостями фірми;

- взаємно узгодженими;

- сформульованими письмово.

Цілі підприємницької діяльності відображаються в бізнес-плані, засновницьких документах, поточних планах, рекламних заходах та ін.

На ВП "Шахта "Червоноградська" мета (місія), цілі, завдання діяльності відображені у Положенні про Відокремлений підрозділ "Шахта "Червоно-градська" Державного підприємства "Львіввугілля" (Додаток А).

Так, метою (місією) діяльності шахти є забезпечення виконання завдань ДП "Львіввугілля" з видобутку вугілля з найменшими витратами; задоволення соціально-економічних потреб працівників шахти та ДП "Львіввугілля".

Оскільки основним видом діяльності ВП "Шахта "Червоноградська" є добування кам’яного вугілля, тому галуззю діяльності шахти є вугільна галузь України.

Єдиний енергоносій, якого достатньо в Україні – це вугілля. Його запасів вистачить для задоволення потреб теплової енергетики, металургії, інших галузей протягом століть. Саме з вугледобуванням пов’язується енергетична безпека нашої держави. Проте українські родовища характеризуються, мабуть, найсклад-нішими у світі умовами експлуатації, а більшість вугільних підприємств – низьким технічним рівнем і високою зношеністю основних фондів [17, с. 27].

При чому, важливість Львівсько-Волинського басейну в житті західних областей України вимагає підвищеної уваги до збереження нормального функціонування його підприємств та боротьби з негативними тенденціями у функціонуванні підприємств вуглевидобувної промисловості України [24].

 

 

РОЗДІЛ 2