Правовий характер і структура Державного бюджету України.(55)

ДБ як нормативний акт включає в себе:

- річний план форм-ня та викор-ня грошових коштів з розподілом на загальний та спеціальний фонди;

- доходи та видатки відповідно до бюджетної класифікації;

- обсяги та джерела фінансування бюджетного дефіциту;

- міжбюджетні трансферти;

- прикінцеві положення, які регламентують порядок виконання бюджету протягом бюджетного періоду.

Як фінансовий план ДБ поділяється на:

1) Загальний фонд (85%): доходи, видатки, резервний фонд, стабілізаційний фонд, фонд фінансування заг фонду ДБ, касова готівка

2) Спеціальний фонд: доходи, видатки, цільові фонди.

Загальний фонд ДБ – це складова частина б, що формується за рахунок доходів б, які не передбачені на конкретну мету і є загальними ресурсами б

Спеціальний фонд ДБ – складова частина б, яка може формуватися за рахунок коштів з визначених джерел і передбачених на фінансування відповідних видатків.

Резервний фонд (ст. 24 БК) формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного х-ру і не могли бути передбачені під час складання проекту б. Порядок використання коштів з резервного фонду б визначається КМУ. Резервний фонд бюджету не може перевищувати 1% обсягу видатків загального фонду відповідного б.

Стабілізаційний фонд затверджується у сталій сумі та передбачено джерела формування – надходження від приватизації державного майна. Конкретних напрямів та об’єктів використання коштів фонду не визначено.

Фонд фінансування б передбачає фін-ня із заг фонду, а саме виплату % на погашення основної суми боргу.

Оборотна касова готівка – частина залишку коштів загального фонду, яка формується на початку планового року з метою покриття тимчасових касових розривів.

117. Принципи побудови бюджетної системи.

Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

В основі бюджетного устрою покладено принципи побудови бюджетної системи, які характеризують взаємозв’язок і підпорядкованість бюджетів. Виділяють два альтернативні варіанти побудови бюджетної системи:

1) принцип єдності, згідно з яким всі бюджети, які створюються в даній країні, являють одне ціле;

2) принцип автономності, згідно з яким кожен бюджет, який створюється в країні, є відносно відокремленим і формується незалежно від інших бюджетів.

Принцип єдності передбачає залежність нижчестоящих бюджетів від трансфертів вищестоящих бюджетів та залежність планування делегованих повноважень від вищестоящих бюджетів. Принцип автономності передбачає незалежність місцевих бюджетів у плануванні та затвердженні доходів та видатків в межах власних повноважень. Автономність бюджетів може бути повною або частковою

 

 

118.. Реформування бюджетної системи в Україні.

З часу проголошення незалежності Україна вона стала на шлях докорінного реформування усіх сфер діяльності, розвивалася її бюджетна система. Проте таке становлення відбувалося на старих засадах, які в дещо видозміненій формі лягли на нове економічне підґрунтя.

Недосконалість бюджетної системи, правової бази, правова неврегульованість багатьох питань бюджетної діяльності призводили до поглиблення затяжної бюджетної кризи, та, зокрема, кризи платежів.

Тому уже в 1998 році гостро постала необхідність проведення бюджетної реформи, розробки єдиного документу, який би міг сконцентрувати в собі регулювання більшості питань, що стосуються бюджетних відносин.

Протягом 2000-2003 років зроблено суттєві кроки щодо вдосконалення бюджетного процесу в Україні. Головним з них стало прийняття у 2001 році Бюджетного кодексу України, який створив необхідну законодавчу базу для бюджетних відносин з чітким визначенням процедури підготовки, прийняття та виконання бюджету, а також відповідальності за здійснення бюджетних правопорушень і взаємовідносин Державного бюджету з місцевим, що дозволить адаптувати відповідне законодавство країни до міжнародних стандартів.

Прийняття Кодексу стало початком реформи між бюджетними відносинами, оскільки значно посилилася роль і місце місцевих бюджетів у бюджетній системі України. Мають місце і певні якісні зміни у формуванні доходів місцевих бюджетів. Розподіл доходів місцевих бюджетів на власні, тобто доходи, що не враховуються при визначені обсягу міжбюджетних трансфертів, і закріплені, від прогнозних надходжень яких залежить їхні обсяги, значною мірою посилюють стимули до збільшення надходжень та ефективного використання коштів.

Однак, проведена робота із формування місцевих бюджетів засвідчила, що введення Бюджетного кодексу - важливий, але тільки перший крок на шляху до становлення бюджетної системи нашої держави.

Останні роки розвитку бюджетної системи України виявили цілий ряд питань, які необхідно оперативно вирішувати на законодавчому рівні для подолання бюджетної кризи. Одночасно розв'язувалися три взаємопротилежні проблеми:

- зниження податкового навантаження на економіку;

- зниження і ліквідація дефіциту, а отже, і зупинення зростання державного боргу;

- скорочення заборгованності як індикатор того, що система стає збалансованою.

Подальше реформування бюджетної системи в Україні передбачає не тільки зміну ролі і місця бюджету у фінансовій системі, структурні зміни в доходах і видатках, нові підходи до бюджетного дефіциту і джерел його фінансування, а й удосконалення організаційної вертикальної побудови бюджету за рівнями влади.

Вдосконалення діючої бюджетної системи релізовано за допомогою впровадження нової редакції бюджетного кодексу,, що вступив в дію з 1.01.11 податкового кодексу, які однак, викликали багато суперечливих думок у суспільстві.

Необхідність внесення змін до нормативно-правових актів у бюджетній сфері насамперед зумовлена потребою розширення фінансової основи місцевого самоврядування як важливої складової механізму підвищення добробуту населення й економічного розвитку громад, удосконалення між бюджетних відносин із метою забезпечення справедливого й неупередженого розподілу бюджетних ресурсів та дотримання визначених законодавством принципів збалансованості й самостійності бюджетів, підвищення ефективності використання бюджетних коштів, створення стимулів розширення й мобілізації належних бюджету доходів.