Видатки бюджету на державне управління,їх склад та джерела фінансування.

Управління є однією з основних функцій держави. Набут­тя Україною незалежності вимагало побудови власної ефек­тивної системи державного управління, адекватної новим політичним і соціально-економічним умовам. Треба було створити багато нових служб, функції яких раніше здійснюва­ли загальносоюзні органи управління. Переведення народного господарства на нові умови господарювання привело до виво­ду із системи жорсткого управління з боку держави великої кількості підприємств, розпочалася також передача багатьох функцій центральних органів органам місцевого самовряду­вання. Наслідком таких кардинальних змін в організації уп­равління державою став перерозподіл функцій центральних і місцевих органів управління з одночасним стрімким і не зав­жди виправданим зростанням чисельності управлінського апа­рату і видатків бюджету на його утримання.

Видатки на державне управління включають витрати:

— на функціонування законодавчої влади (апарату Верхов­ної Ради України, апарату Верховної Ради Автономної Респуб­ліки Крим, забезпечення діяльності народних депутатів, апарату Рахункової палати Верховної Ради України, інші видатки);

— на функціонування виконавчої влади (апарату Кабінету Міністрів України, апарату Ради Міністрів Автономної Рес­публіки Крим та її місцевих органів, місцевих державних ад­міністрацій, органів місцевого самоврядування);

— на утримання Президента України та його апарату;

— па утримання фінансових І фіскальних органів (Держав­ної податкової адміністрації України, місцевих державних подат­кових органів, Головного контрольно-ревізійного управління України, виробництво бланків цінних паперів і документів суворого обліку; утримання Про­бірної палати України, утримання центру правових реформ і законопроектних робіт; утримання Фонду сприяння станов­ленню місцевого та регіонального самоврядування; видатки на паспортизацію населення України; видатки на запровадження нового податкового і бюджетного законодавства);

— на утримання судової влади (Конституційного Суду Ук­раїни, Верховного суду України, обласних судів, районних (міських) судів, Вищого арбітражного суду, арбітражних судів, військових судів).

На державне управління спрямовуються кошти бюджетів усіх рівнів. З Державного бюджету України фінансуються ви­датки на функціонування законодавчої, виконавчої і судової влади, утримання Президента України та його апарату, фінан­сових і фіскальних органів, загальне планування і статистичні служби. З республіканського бюджету Автономної Республіки Крим утримуються органи влади і управління АР Крим. З об­ласних, районних і бюджетів самоврядування здійснюються видатки на утримання відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування Головного управління Державного казначейства України, місцевих органів Головного управління Державно­го казначейства України, Митної служби України, на ство­рення державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів, виграти на комп'ютеризацію Держказначейства та інших фінансових органів, витрати на виготовлення марок акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби);

— на загальне планування і статистичні служби (проїзеден-ня статистичних досліджень і переписів, ведення записів що­до сімейних бюджетів);

— інші видатки на загальнодержавне управління (виготов­лення орденів, медалей, документів до них; виготовлення та перевезення національної валюти, придбання устаткування для виробництва цінних паперів і монет;

58.Порядок планування видатків бюджету на управління.

Планування видатків на утримання органів державного уп­равління здійснюється у формі складання індивідуальних і зве­дених кошторисів доходів і видатків. Разом Із кошторисом зат­верджується штатний розпис органів державного управління, включаючи їхні структурні підрозділи. У штатному розписі вказується кількість штатних одиниць у розрізі структурних підрозділів, посадові оклади для кожної посади і місячний фонд оплати праці у розрахунку на одну посаду.

Кошториси центральних органів виконавчої влади неза­лежно від джерел утримання, обласних, Київської та Севас­топольської міських державних адміністрацій затверджують­ся Міністерством фінансів України. Кошториси і штатні розписи органів виконавчої влади, підпорядкованих мініс­терствам та іншим центральним органам виконавчої влади, затверджуються керівниками цих міністерств та інших цен­тральних органів виконавчої влади. Кошториси управлінь, відділів, інших підрозділів обласних, Київської та Севасто­польської міських державних адміністрацій, районних дер­жавних адміністрацій затверджуються відповідно обласни­ми, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями після попередньої перевірки в обласних, Київському та Севастопольському міських фінансових уп­равліннях. Кошториси управлінь, відділів, інших підрозділів районних державних адміністрацій затверджуються район­ними державними адміністраціями після попередньої пере­вірки у районних фінансових відділах.

Планування витрат на утримання органів державного уп­равління за категоріями видатків економічної класифікації здійснюється у такому ж порядку, як і по інших бюджетних

установах.

У складі видатків на державне управління найбільшу част­ку становлять кошти на оплату праці (близько 75 відсотків).

Форми держ кредиту.

Держ кредит – сукупність грош коштів мобілізованих державою яка виступає в ролі позичальника та гаранта. Основною формою держ кредити є держ позика яка забезпечується випуском цінних паперів у вигляді облігацій та казначейських обов’язків (внутрішня позика). Призначення держ кредиту заключається в тому що він є засобом мобілізації державою додаткових фін ресурсів. Крім внутрішніх позик є зовнішні позики. Вся сума заборгованості кредиторам за межами Укр явл зовнішнім боргом. Управління держ кредитом складається в формуванні одного з основних факторів фін політики держави, де воно виступає як позичальник, кридетор і гарант. Це передбачає сукупність дій, пов’язаних з підготовкою до випуску і розміщеню боргових зобов’язань держави, регулювання ринку держ. цінних паперів, обслуговування і погашення держ боргу, надання позик і гарантій.