Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям, порядок її призначення і виплати.

Соціально-економічні перетворення в державі, які спря­мовані на формування багатоукладної економіки на ринковій основі, спричинили значне зниження рівня життя населення, що зумовило потребу в запровадженні нового виду допомоги, який спрямований на підтримку малозабезпечених сімей. Ця допомога була запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1999 року.

Особливостями нової соціальної допомоги було визначе­но, що вона, по-перше, є цільовою, тобто надаватиметься тим, хто потребує її найбільше, тим, хто має низький дохід. По-друге, запроваджено надання допомоги не конкретній особі, а сім'ям — саме малозабезпечена сім'я перебуватиме в центрі уваги при з'ясуванні нужденності.

Допомога поширюється на сім'ї, які мають невисокий рі­вень доходів і складаються з пенсіонерів і дітей віком до 16 ро­ків (учнів — до 18 років), а також з непрацюючих осіб праце­здатного віку, а також з непрацюючих осіб працездатного віку, що зайняті доглядом за дітьми, час якого зараховується до тру­дового стажу, осіб, що мають трьох і більше дітей віком до 16 років і зайняті доглядом за ними, осіб, що доглядають за інва­лідом 1 групи або дитиною інвалідом віком до 16 років, а та­кож особами, які досягли 80-річного віку.

У 2000 році з метою законодавчого закріплення надання допомоги малозабезпеченим сім'ям, а також прив'язки умов її надання до прожиткового мінімуму — основного соціального стандарту, встановленого Конституцією України, було прий­нято Закон України "Про державну соціальну допомогу мало­забезпеченим сім'ям". Зазначеним законом передбачено на­дання щомісячної допомоги у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї. Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньо­місячним сукупним доходом, але не може бути більшим, ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї. При цьому виз­начено, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму. Цей рівень встановлюється, виходячи з реальних можливостей видаткової частини державного бюджету і затверджується одночасно з прий­няттям закону про державний бюджет на відповідний рік.

Тому статтею 50 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям" встановлюється для працездатних осіб у сумі 133 гривні, непрацездатних осіб - 187,5 гривень, інвалідів - 200 гривень. Для кожної дитини в малозабезпеченій багатодітній сім’ї, в якій виховується троє або більше дітей віком до 16 років (до 18 років, якщо дитина навчається), рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) становить 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку; розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям не може бути більш ніж 75 відсотків від рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї.

40. Склад видатків на соціальне забезпечення. Порядок їх планування.

Результатом діяльності галузей соціальної сфери є створення духовних цінностей, соціально-культурних і побутові х послуг.

Об'єктом впливу соціальної сфери є матеріальне вироб­ництво. Однак зміст цього впливу може розглядатися як дво­сторонній процес з обміну результатами праці, що становить основу економічних, у тому числі фінансових, відносин.

Галузі соціальної сфери активно впливають на збільшення обсягу валового внутрішнього продукту, прискорення науко­во-технічного прогресу, зростання продуктивності праці, під­вищення кваліфікації робочої сили і є одним із важливих фак­торів зростання ефективності виробництва.

Однак функціонування галузей соціальної сфери багато в чому залежить від удосконалення фінансових відносин в них, які складаються в процесі руху різноманітних за джере­лами, призначенням, порядком формування та використання фондів фінансових ресурсів. Структура цих відносин досить різноманітна. Вона включає відносини підприємств, організа­цій, установ та галузей з бюджетом, внутрішньо- та міжгалузе­ві відносини, відносини з населенням.

У галузях соціальної сфери використовуються значні фон­ди фінансових ресурсів. Вони становлять понад 30 відсотків валового внутрішнього продукту. Крім того, галузі соціальної сфери щороку отримують у своє розпорядження кошти за на­дані послуги та виконані роботи.

Зміна економічної системи зачіпає всі структури суспіль­ства, в тому числі соціальну сферу. Насамперед тут необхідні зміни в системі бюджетного фінансування та широкий розви­ток госпрозрахункових відносин.

Зростають вимоги до методів організації та планування доходів і витрат галузей соціальної сфери на всіх рівнях управ­ління. При плануванні бюджетних асигнувань, власних дохо­дів, витрат установ і організацій цієї сфери мають застосову­ватися нові методологічні рішення. Однією з найважливіших умов підвищення наукового обґрунтування планування витрат, що спрямовуються з бюд­жету на соціальний розвиток, є застосування довгострокових економічних нормативів та фінансових норм. Ширше мають використовуватися економічні методи стимулювання якості роботи цих установ та раціонального використання асигну­вань, що виділяються з бюджету.

Важливою умовою поліпшення планування витрат на ут­римання установ соціальної сфери є розроблення фінансових норм за категоріями видатків. За своїм змістом фінансова нор­ма — це науково обґрунтований розмір витрат фінансових ре­сурсів на різні види діяльності установ у розрахунку на відпо­відну одиницю.