Основи бойових дій артилерійських підрозділів

 

1. Артилерійські підрозділи призначені для ураження засобів зброї масового ураження, елементів систем високоточної зброї, артилерії, танків, бойових машин піхоти, протитанкових і інших вогневих засобів, живої сили, вертольотів на посадкових майданчиках, засобів протиповітряної оборони, пунктів управління, радіоелектронних засобів, руйнування фортифікаційних споруд противника, дистанційного мінування місцевості, світлового забезпечення, постановки аерозольних (димових) завіс і виконання інших завдань.

Протитанкові артилерійські підрозділи призначені для знищення танків і інших броньованих машин противника. Вони можуть застосовуватися також для знищення його вогневих засобів, перш за все протитанкових, у тому числі і тих, що знаходяться у фортифікаційних спорудах, руйнування бронеколпаків і ведення вогню по амбразурах оборонних споруд.

Підрозділи артилерійської розвідки призначені для добування розвідувальних даних про місцевість і противника з метою його ураження а також для обслуговування вогню артилерії.

2. Артилерійський дивізіон – основний вогневий і тактичний підрозділ артилерії. Він може вести вогонь усіма або декількома батареями по одній цілі (групі цілей) або побатарейно по різним цілям.

Артилерійська батарея – вогневий і тактичний підрозділ артилерії. Вона може одночасно уражати одну-дві цілі вогнем із закритої вогневої позиції або декілька цілей (за кількістю гармат у батареї) вогнем прямим наведенням.

Вогневий (протитанковий) взвод — вогневий підрозділ артилерії. Він виконує вогневі завдання у складі батареї або самостійно.

Взвод управління артилерійського дивізіону (батареї) призначений для ведення розвідки, обслуговування вогню артилерії і забезпечення зв’язку.

Гармата (міномет, бойова машина, установка ПТКР) виконує вогневі завдання і діє в бою, як правило, у складі взводу або самостійно. Особовий склад, що обслуговує її, називається гарматною (мінометною) обслугою або обслугою бойової машини (установки ПТКР).

3. Артилерійський дивізіон може діяти| у складі артилерійської групи (частини) або бути в безпосередньому підпорядкуванні командира загальновійськової частини (підрозділу). Він може додаватися батальйону, що діє в першому ешелоні, вводитися в бій з другого ешелону або резерву, що складає передовий і рейдовий загін, авангард або ар’єргард. Дивізіон зі| складу артилерійської групи може призначатися для підтримки загальновійськового підрозділу або залишатися підручним у командира групи.

Артилерійська батарея, як правило, діє у складі дивізіону. Вона може призначатися для підтримки загальновійськового підрозділу, додаватися йому або залишатися підручною у командира дивізіону.

Підручний дивізіон (батарея) знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні командира групи (дивізіону) і призначається для виконання в найкоротший строк завдань, які виникають раптово.

Штатний артилерійський підрозділ батальйону, зазвичай, залишається в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону.

Протитанкові артилерійські підрозділи призначаються в протитанкові резерви або додаються механізованим підрозділам. Протитанковий взвод батальйону, як правило, залишається в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону, в окремих випадках він може додаватися механізованій роті.

Вогневий (протитанковий) взвод може діяти в засідці.

4. При виконанні вогневих завдань в бою артилерійські підрозділи можуть самостійно застосовувати такі види вогню: вогонь по окремій цілі, зосереджений вогонь, одинарний нерухомий і рухомий загороджувальний вогонь, а також залучатися у складі артилерійської групи або разом з нею до ведення масованого вогню, глибокого нерухомого і подвійного загороджувального вогню, послідовного зосередження вогню та вогневого валу.

Вогонь по окремій цілі – вогонь батареї, взводу або гармати (міномета, бойової машини, установки ПТКР), що ведеться самостійно із закритої вогневої позиції або прямим наведенням.

Зосереджений вогонь (ЗВ) – вогонь, що ведеться одночасно декількома батареями або дивізіоном по одній цілі.

Одинарний нерухомий загороджувальний вогонь (НЗВ) – суцільна вогнева завіса, що створюється на одному рубежі перед фронтом атакуючого або контратакуючого противника.

Одинарний рухомий загороджувальний вогонь (РЗВ) – суцільна вогнева завіса, що створюється на одному рубежі на шляху руху танків (бойових машин піхоти, бронетранспортерів) противника і послідовно переноситься на інші призначені рубежі з виходом основної маси атакуючих (контратакуючих) танків (бойових машин піхоти, бронетранспортерів) із зони вогню.

Під час вогневого ураження диверсійно-розвідувальних сил (НЗФ), передових, розвідувальних підрозділів противника артилерійський дивізіон (батарея) може застосовувати такі способи вогневого ураження або брати у них участь:

вогневий мішок – підготовлений фланговий та фронтальний вогонь протитанкових засобів високої щільності та вогонь артилерії із закритих вогневих позицій по ділянці (району) місцевості усіма або більшою частиною вогневих засобів підрозділу (частини) з метою завдавання підрозділу (частині) противника максимального ураження в короткі терміни;

вогнева засідка – підготовлений фланговий та фронтальний вогонь високої щільності по ділянці місцевості вогневими засобами підрозділу, як правило взводу, з метою нанесення підрозділу противника ураження в короткі терміни;

вогневий коридор – підготовлені рубежі загороджувального, ділянки зосередженого вогню уздовж маршрутів висування військ на напрямках можливих дій (провокацій) противника;

вогневе блокування – підготовлені рубежі загороджувального, ділянки зосередженого вогню по місцях розташування противника з метою його ізоляції та утримання в оточеному районі;

вогневі тиски – підготовлені рубежі загороджувального, ділянки зосередженого вогню по місцях розташування противника з метою його витіснення із займаного району або стиснення в займаному районі;

вогневе окаймлення – підготовлені рубежі загороджувального, ділянки зосередженого вогню навколо районів зосередження (базових районів, пунктів управління, об’єктів тилу) військ з метою недопущення атак (нальотів) на них груп противника.

вогневе прочісування – підготовлені рубежі супроводжувального вогню по місцях прихованого розташування живої сили противника з метою завдавання їй втрат.

5. При веденні бойових дій артиле­рійський| дивізіон застосовує маневр вогнем, артилерійськими батареями і підрозділа­ми| артилерійської розвідки.

Маневр вогнем – це зосередження вогню по одній цілі або розосередження його для одночасного ураження декількох цілей.

Маневр артилерійськими батареями полягає в переміщенні їх по фронту і в глибину з метою зайняття вигідного положення для виконання поставлених завдань.

Маневр підрозділами артилерійської розвідки полягає в переміщенні їх по фронту і глибині з метою забезпечення угрупування артилерії розвідувальними даними про противника.

6. Взаємодія артилерійських підрозділів із загальновійськовими частинами (підрозділами) полягає в узгодженні вогню і маневру артилерійських підрозділів з| діями загальновійськових частин (підрозділів) за завданнями, напрямками, рубежами і часом. Артилерійські підрозділи можуть додаювтися загальновійськовим частинам і підрозділам або призначаютися для їх підтримки.

Додані артилерійські підрозділи переходять у повне підпорядкування командира загальновійськової частини (підрозділу) і
виконують поставлені ним завдання. За необхідності вони можуть залучатися до виконання завдань за рішенням старшого артилерійського командира (начальника).

Підтримуючі артилерійські підрозділи, залишаючись в підпорядкуванні старшого артилерійського командира (начальника), виконують також вогневі завдання, поставлені їм командиром загальновійськової частини (підрозділу), яких підтримують.

7. Для виконання вогневих завдань (завдань з розвідки противника) артилерійські підрозділи (підрозділи артилерійської розвідки) розгортаються в бойовий порядок.

Бойовий порядок повинен забезпечувати найбільш ефективне виконання поставлених завдань, повне використання бойових можливостей| підрозділів, підтримку безперервної взаємодії із загальновійськовими підрозділами (підрозділів артилерійської розвідки – з вогневими підрозділами) і стійке управління підрозділами, можливість швидкого маневру в ході бою, а також найменшу уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї.

Бойовий порядок артилерійського дивізіону (додаток 1) складається з бойових порядків батарей і підрозділів артилерійської розвідки, командно-спостережного пункту і пункту управління вогнем дивізіону, а за необхідності – спостережених пунктів (передового, бокового).

Бойовий порядок протитанкового артилерійського дивізіону складається з бойових порядків батарей і командно-спостережного пункту дивізіону.

Бойовий порядок артилерійської батареї складається з бойових порядків вогневих взводів, командно-спостережного пункту, а за необхідності – спостережного пункту (передового, бокового).

Бойовий порядок протитанкової артилерійської батареї (батареї ПТКР) складається з бойових порядків взводів і командно-спостережного пункту батареї.

Бойовий порядок вогневого (протитанкового) взводу складається з гармат (установок ПТКР), розташованих на вогневій позиції. У протитанковому взводі, крім того, розгортають командно-спостережний пункт взводу.

Бойовий порядок розвідувального артилерійського дивізіону складається з бойових порядків батарей, командно-спостережного пункту дивізіону та пункту управління артилерійської розвідки.

Бойовий порядок батареї артилерійської розвідки складаєтьсяз спостережних пунктів, позиції рухомого розвідувального пункту та пункту обробки даних батареї.

Бойовий порядок батареї звукової розвідки складаєтьсяз бойових порядків взводів звукової розвідки і центральних пунктів. Бойовий порядок взводу звукової розвідки складається з трьох базних пунктів.

Бойовий порядок батареї радіолокаційної розвідки складається з позицій станцій радіолокаційної розвідки та пункту обробки даних батареї.

Бойовий порядок метеорологічної батареї складається з позицій метеорологічних станцій та пункту обробки даних батареї. На позиції станції розгортаються: пункт управління та обробки даних; пункт витримки та випуску радіозонду; технічний пункт.

8. Для розгортання артилерійського дивізіону в бойовий порядок призначають район вогневих позицій і рубіж розгортання командно-спостережних пунктів. Батареї призначають район вогневих позицій (або вогневу позицію) і місце командно-спостережного пункту.

Район вогневих позицій (вогнева позиція) можуть бути основними, тимчасовими, запасними або хибними. У районі вогневих позицій для кожної батареї готують дві-три вогневі позиції

Залежно від приналежності дивізіону (батареї), далекобійності артилерійських систем і умов обстановки основний район вогневих позицій призначається на віддаленні 2-6 км від передових підрозділів (переднього краю оборони) наших військ. Розміри району вогневих позицій дивізіону залежно від умов обстановки можуть бути 1-2 км по фронту і глибині, а відстань між вогневими позиціями батарей – не менше 500 м.

Основний район вогневих позицій (основну вогневу позицію) призначають для виконання основних вогневих завдань у всіх видах бою.

Запасний район вогневих позицій (запасну вогневу позицію) призначають для маневру підрозділів і виконання вогневих завдань при навмисному або вимушеному залишенні основного району вогневих позицій.

Тимчасовий район вогневих позицій (тимчасова вогнева позиція) призначається для виконання окремих вогневих завдань (для підтримки загальновійськових підрозділів, що діють у смузі забезпечення або обороняють передову позицію, ведення вогню по віддалених від основного району вогневих позицій цілях, виконання завдань кочюючими підрозділами та інших завдань).

Вогнева позиція – ділянка місцевості, зайнята або підготовлена до зайняття вогневими взводами батареї (взводом, гарматою) для ведення вогню. Вогнева позиція батареї включає місця для гармат і боєприпасів, машини (пункту управління) старшого офіцера батареї, сховищ для особового складу, окопів для командира вогневого взводу, самооборони, спостережного посту, тягачів і машин з боєприпасами, а вогнева позиція батареї реактивної артилерії, крім того, – місця для пункту заряджання і метеорологічного посту. Вона повинна дозволяти вести вогонь з великими доворотами від основного напрямку, а також прямим наведенням при самообороні. Вогневі позиції ствольної артилерії, як правило, призначають на танконебезпечних напрямках.

По своєму розташуванню вогневі позиції можуть бути закритими або відкритими.

Закритою називається вогнева позиція, на якій гармати (міномети, бойові машини) під час ведення вогню приховані від наземного спостереження противника.

Відкритою називається вогнева позиція, на якій матеріальна частина не прихована від наземного спостереження противника або, будучи прихованою і замаскованою, стає спостережною з початком ведення вогню.

Хибні вогневі позиції обладнуються, як правило, за планом старшого командира (начальника) для введення противника в оману щодо дійсного розташування артилерійських підрозділів

Командно-спостережний пункт призначений для ведення розвідки противника і місцевості, управління вогнем і маневром підрозділів, спостереження за діями загальновійськових підрозділів і підтримки взаємодії з ними. На командно-спостережному пункті знаходиться командир дивізіону (батареї, взводу управління) з необхідними для розвідки і управління силами і засобами. На командно-спостережному пункті дивізіону створюється пункт збору і обробки даних.

Командно-спостережний пункт дивізіону (батареї) може розміщуватися в командирській машині або розгортатися на місцевості| спільно зі спостережним (командно-спостережним) пунктом загальновійськової частини (підрозділу), якій дивізіон (батарея) доданий або яку підтримує, або поблизу цього пункту.

Командно-спостережний пункт підручного дивізіону (батареї), як правило, розміщують спільно із спостережним (командно-спостережним) пунктом артилерійської групи (дивізіону) або поблизу від нього.

Передовий спостережний пункт призначений для ведення розвідки противника і місцевості безпосередньо перед фронтом передових загальновійськових підрозділів, підтримки зв'язку з ними і обслуговування вогню дивізіону (батареї) по цілях, які не спостерігаються з командно-спостережного пункту.

Боковий спостережний пункт призначений для ведення розвідки противника і місцевості, обслуговування вогню, спостереження за діями загальновійськових підрозділів в районах, які не спостерігаються з командно-спостережного (передового спостережного) пункту, і для організації спряженого спостереження.

Пункт управління вогнем дивізіону призначений для підготовки вогню і управління вогнем дивізіону. Пунктуправління вогнем дивізіону розміщується в командно-штабній машині поблизу вогневої позиції однієї з батарей. До складу пункту управління вогнем входить начальник штабу дивізіону з групою управління. У районі пункту управління вогнем розгортається метеорологічний пост дивізіону.

Машина (пункт управління) старшого офіцера батареї призначена для підготовки вогню і управління вогнем батареї. В реактивній батареї у районі пункту управління розгортається метеорологічний пост батареї.

Пункт управління артилерійською розвідкою призначений для організації артилерійської розвідки і управління підлеглими підрозділами; збору, обробки, аналізу розвідувальних даних та доведення їх вищому артилерійському штабу.

9. Протитанковому артилерійському дивізіону (батареї, взводу), що складає протитанковий резерв або що діє в його складі, призначають райони зосередження, маршрути переміщення і рубежі розгортання на танконебезпечних напрямках.

Район зосередження – ділянка місцевості, зайнята або підготовлена (намічена) для зайняття дивізіоном (батареєю), яка забезпечує приховане розташування і швидкий вихід дивізіону (батареї) на рубіж розгортання. В районі зосередження дивізіон (батарея) розташовується зосереджено, побатарейно (повзводно). Розміри району зосередження дивізіону можуть бути 1-2 км, батареї — 300-500 м по фронту і глибині.

Рубіж розгортання – ділянка місцевості на танконебезпечному напрямку, визначена (підготовлена до зайняття) або зайнята дивізіоном (батареєю, взводом) в ході бою для знищення атакуючих (контратакуючих) танків та інших броньованих машин противника.

При розгортанні протитанкового артилерійського дивізіону (батареї, взводу) в бойовий порядок порядок на рубежі розгортання розміщення батарей (взводів, гармат) повинне забезпечувати взаємний вогневий зв'язок і кругову оборону. Батареї, взводи, гармати можуть розміщуватися кутом назад (вперед) або уступом вправо (вліво), а інколи в лінію.

На кожному рубежі розгортання дивізіону| (батареї, взводу) призначають смугу вогню і додаткові сектори обстрілу, а гарматі (установці ПТКР) – сектори обстрілу| (основний і додатковий).

Для забезпечення вогневої взаємодії і управління відстань між гарматами (установками ПТКР) по фронту і глибині має бути 100-200 м, між взводами – 300-500 м, а між батареями – до половини дальності прямого пострілу гармати (максимальної дальності пусків ПТКР).

Розміри рубежу розгортання залежно від умов обстановки і місцевості можуть бути: для протитанкового артилерійського дивізіону – до 5 км по фронту і до 2 км в глибину; для протитанкової артилерійської батареї – до 1,5 км по фронту і до 0,5 км в глибину; для батарей ПТКР – до 2 км по фронту і до 1 км в глибину; для протитанкової батареї змішаного складу – до 2,5 км по фронту і до 1 км в глибину.

Артилерійській батареї (взводу), виділеній для ведення вогню прямим наведенням, призначають район вогневих позицій, смугу вогню і додаткові сектори обстрілу.

Розвідувальному артилерійському дивізіону для розгортання в бойовий порядок призначають рубежі розгортання батарей, місце командно-спостережного пункту дивізіону та пункту управління артилерійської розвідки.

Батареям розвідувального артилерійського дивізіону при розгортанні в бойовий порядок призначають: батареї артилерійської розвідки – рубіж спостережних пунктів; батареї звукової розвідки - рубіж розгортання; батареї радіолокаційної розвідки – місця позицій радіолокаційних станцій; метеорологічної батареї - місця позицій метеорологічних станцій.

Розміри рубежу розгортання залежно від умов обстановки і місцевості можуть бути: для розвідувального артилерійського дивізіону – до 24 км по фронту і до 8 км в глибину; для батареї артилерійської розвідки – до 1 км по фронту і до 0,5 км в глибину; батареї звукової розвідки – до 24 км по фронту і до 3 км в глибину (взвод звукової розвідки – до 12 км по фронту і до 3 км в глибину); місця позицій радіолокаційних станцій призначають в межах фронту розгортання розвідувального артилерійського дивізіону, при цьому відстань між радіолокаційними станціями СНАР повинна складати не менше 200-300 м, а станцій АРК – 1,5-2 км; метеорологічній батареї призначають місця позицій метеорологічних станцій на відстані 8-10 км від переднього краю, відстань між станціями повинна складати 2-2,5 км.

Топогеодезичному взводу призначають район проведення топогеодезичних робіт та місце розташування.

10. Раптовість дій артилерійських підрозділів і використання військової хитрості (обману противника) дозволяють застигнути противника зненацька, викликати паніку, паралізувати його волю до опору, дезорганізувати управління військами і створити загальновійськовим підрозділам сприятливі умови для розгрому противника. противника.

Для досягнення раптовості необхідно: зберігати в таємниці підготовку до бойових дій; нешаблонно підходити до організації і способів вогневого ураження противника, раптово для нього відкривати вогонь і випереджати в діях; швидко виконувати поставлені завдання; широко використовувати ніч для ведення бойових дій; майстерно здійснювати заходи щодо маскування і протидії розвідці противника; суворо виконувати вимоги прихованого управління військами, безпеки зв’язку і режиму таємності.

Військова хитрість (обман противника) застосовується шляхом введення противника в оману щодо дійсного положення, стану і дій артилерійських підрозділів. Способи обману противника залежать від обстановки, що склалася, поставленого бойового завдання ступеня готовності підрозділів до нешаблонних дій в умовах суворого маскування, а також від стану погоди, пори року і доби. Обманні дії мають бути прості за задумом і виконанням, організовуватися таємно, проводитися переконливо і своєчасно.

11. Відновлення боєздатності артилерійських підрозділів включає: відновлення порушеного управління; виявлення ступеня боєздатності підрозділів; уточнення або постановку завдань підрозділам, що зберегли боєздатність; виведення підрозділів із зон зараження і районів руйнувань, пожеж і затоплень; відновлення пошкодженого озброєння і техніки; поповнення підрозділів особовим складом, озброєнням, технікою, боєприпасами, пальним і іншими матеріальними засобами; підтримка високого морального стану і психологічної стійкості особового складу.

12. Всебічне забезпечення бойових дій артилерійських підрозділів полягає в організації і здійсненні заходів, спрямованих на створення їм сприятливих умов для виконання поставлених завдань. Воно проводиться безперервно як при підготовці, так і в ході бойових дій і є одним із основних обов’язків артилерійських командирів і штабів.

Всебічне забезпечення бойових дій підрозділяється на бойове, морально-психологічне, матеріально-технічне і медичне. Воно організовується на основі рішення (вказівок) командира в усіх видах бою, а також при пересуванні і розташуванні артилерійських підрозділів на місці.

 

Розділ другий

УПРАВЛІННЯ

Загальні положення

13. Управління артилерійськими підрозділами – цілеспрямована діяльність командирів та штабів щодо підтримки бойової готовності підрозділів, підготовки їх до бойових дій та управління ними при виконанні поставлених завдань. Воно включає: організацію та здійснення заходів з підвищення (підтримання) бойової готовності підрозділів та забезпечення (відновлення) їх боєздатності; безперервне добування, збір, вивчення, відображення, узагальнення, аналіз та оцінку даних обстановки; прийняття рішення; постановку завдань підлеглим; планування бойових дій; організацію і підтримання безперервної взаємодії із загальновійськовими частинами (підрозділами); організацію і виконання заходів виховної роботи та всебічного забезпечення; управління безпосередньою підготовкою підрозділів до бойових дій; практичну роботу в підпорядкованих підрозділах з організації виконання поставлених завдань, підготовки командирів, штабів та особового складу підрозділів до бойових дій та надання їм необхідної допомоги; безпосереднє управління підрозділами та їх вогнем під час бойових дій.

14. Ефективність управління забезпечується: постійним підтриманням високого морального стану особового складу; професійною організацією роботи командирів (штабів), злагодженістю в роботі; чітким розумінням характеру і способу ведення бою; постійним збереженням високої живучості підрозділів, озброєння і техніки; взаємозамінністю посадових осіб і переданням управління з одного пункту управління на інший; інженерним обладнанням і маскуванням бойових порядків артилерійських підрозділів; вчасним, повною і точною постановкою завдань і досягненням їх виконання; наявністю точних даних про противника; твердим знанням бойових можливостей і основ бойового застосування своїх підрозділів і підрозділів противника; вмінням провести оцінку обстановки; знанням технічних та бойових можливостей озброєння і воєнної техніки та умінням правильно їх застосовувати; високою оперативністю під час управління підрозділами; вмінням використовувати засоби зв’язку й іншими заходами.

15. Управління повинно бути стійким, безперервним, оперативним, скритим та здійснюватися так, щоб необхідний ступінь централізації поєднувався з наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання поставлених завдань. Це досягається: чіткою організацією роботи на пунктах управління; злагодженістю бойових обслуг та повною взаємозамінністю їх номерів; організацією та безперервним здійсненням добування, збору, обробки і доведення даних обстановки; правильним усвідомленням отриманого завдання та всебічною оцінкою обстановки; своєчасним прийняттям (уточненням) рішення та чіткою постановкою завдань підлеглим; вмілим розташуванням, скритим розміщенням та своєчасним пересуванням пунктів управління, їх ретельним маскуванням, інженерним обладнанням, охороною та обороною; своєчасною організацією і готовністю, у разі необхідності, передачі управління з одного пункту управління на інший та відновлення порушеного управління; наявністю стійкої системи зв’язку з підлеглими, взаємодіючими підрозділами та зі старшим командиром за рахунок комплексного та раціонального використання усіх наявних засобів зв’язку; чіткою організацією передачі інформації з урахуванням її терміновості; вмілим використанням засобів автоматизованого управління військами та дублюючих засобів; дотриманням порядку і правил ведення переговорів з використанням технічних засобів зв’язку; застосуванням таблиць позивних, сигналів, переговорних таблиць та кодованих карт; максимальним скороченням переговорів відкритим текстом; проведенням заходів із захисту своїх радіоелектронних засобів від радіоелектронного подавлення і високоточної зброї противника.

16. Основою управління артилерійськими підрозділами є рішення загальновійськового командира, а також артилерійського командира щодо бойового застосування підлеглих артилерійських підрозділів.

17. Основними принципами управління є: єдиноначальність, поєднання твердості, наполегливості і гнучкості в ході втілення в життя прийнятих рішень; сувора особиста відповідальність артилерійського командира за рішення, що приймаються, і порядок застосування підпорядкованих артилерійських підрозділів, строки і результат виконання поставлених ним завдань; оперативність реагування на зміну обстановки; розумне поєднання різних способів управління артилерійськими підрозділами з наданням підлеглим ініціативи щодо визначення способів виконання завдань.

18. Організаційно-технічною основою управління артилерійськими підрозділами в бою є система управління, яка створюється на основі рішення загальновійськового командира і вказівок старшого артилерійського командира і включає: органи управління; пункти управління; засоби управління.

Органи управління – це командування, штаби та інші штатні або тимчасово створені формування, які призначені для виконання функцій управління під час підготовки та ведення бойових дій.

Пункти управління – це спеціально обладнанні та оснащені технічними засобами споруди, будівлі, машини та місця з яких командир та посадові особи відповідного органу управління забезпечують управління під час підготовки та ведення бойових дій. Вони можуть бути рухомі або стаціонарні.

Засоби управління – засоби зв’язку та комплекси засобів автоматизації. Засоби зв’язку – технічні пристрої, призначені для передавання, оброблення та приймання, а також доставлення повідомлень у системі військового зв’язку. Комплекси засобів автоматизації - сукупність функціонально пов’язаних компонентів і засобів відповідного (технічного, програмного, інформаційного, лінгвістичного) забезпечення, що застосовується для автоматизації визначеної ланки управління.

19. Для здійснення управління артилерійськими підрозділами створюються пункти управління. Під час підготовки до бойових дій в районах зосередження управління артилерійськими підрозділами здійснюється з командних пунктів. Після розгортання в бойовий порядок управління артилерійськими підрозділами здійснюється: у артилерійському дивізіоні (батареї) – з командно-спостережного пункту, пункту управління вогнем дивізіону (пункту управління вогнем батареї); у протитанковому дивізіоні (батареї, взводі) – з командно-спостережного пункту; у розвідувальному артилерійському дивізіоні – з командно-спостережного пункту, пункту управління артилерійською розвідкою.

Командно-спостережний пункт, пункт управління вогнем дивізіону (батареї), пункт управління артилерійською розвідкою – обладнана технічними засобами управління (зв’язку, автоматизованого управління) і життєзабезпечення споруда або командирська машина, яка призначена для розміщення і роботи органів управління.

20. Командирська машина командира артилерійського дивізіону (батареї) є основою рухомого командно-спостережного пункту дивізіону (батареї) і розташовується в місці, яке забезпечує ведення розвідки і спостереження за полем бою, коригування вогню, маскування від повітряного та наземного спостереження противника та акустичну скритність. Поблизу від командирської машини розташовується рухомий розвідувальний пункт, який може використовуватися як передовий (боковий) спостережний пункт або для організації спряженого спостереження в дивізіоні. Якщо дивізіон (батарея) доданий механізованому (танковому) підрозділу або підтримує його, то командирська машина розташовується, як правило, на командно-спостережному пункті цього підрозділу. При розгортанні спостережного пункту дивізіону (батареї) поза машиною, вона розташовується в укритті на відстані, яка забезпечує дистанційне управління радіозасобами розмішеними у машині.

При організації управління командир дивізіону (батареї) зобов’язаний: визначити місця розгортання командно-спостережних пунктів з виносом із командирських машин засобів управління та розвідки; установити порядок застосування електронно-обчислювальної машини при визначенні установок для стрільби, обробці результатів засічки цілей та порядок доповіді в штаб старшого артилерійського командира розвідувальних даних про цілі; уточнити місце начальника розвідки (командира взводу управління батареї) на різних етапах бойових дій дивізіону (батареї); визначити порядок взаємодії з підрозділами артилерійської розвідки, доданими дивізіону, або які обслуговують його стрільбу; визна­чити маршрути (напрямки) переміщення командно-спостережних пунктів.

21. Командно-штабна машина дивізіону є основою пункту управління вогнем дивізіону і розташовується, як правило, в районі вогневої позиції однієї з батарей (підручної).

При організації визначення установок для стрільби командир (начальник штабу) дивізіону вказує: порядок застосування електронно-обчислювальної машини для визначення установок для стрільби при виконанні планових та непланових вогневих завдань, визначення даних для побудови графіку розрахованих поправок та розрахунку коректур при пристрілюванні цілей і контролі стрільби на ураження; порядок доповіді на пункт управління вогнем дивізіону даних про батареї, командно-спостережні пункти, засоби розвідки, залучені для обслуговування стрільби; порядок доведення до батарей результатів створення (пристрілювання) реперів; порядок коригування вогню.

22. Командирська машина (пункт управління) старшого офіцера розмішується на вогневій позиції батареї, в місці, звідки зручно керувати вогневими взводами (гарматами). При розгортанні батареї з ходу для стрільби прямим наведенням по танках (бронетранспортерах, бойових машинах піхоти) старший офіцер батареї може знаходитися поза машиною з необхідними сила­ми та засобами управління. При переміщенні старший офіцер батареї висувається на цій машині в голові колони вогневих взводів.

23. Зв’язок є основним засобом управління підпорядкованими підрозділами. Відповідальність за організацію та стан зв’язку в дивізіоні несе начальник штабу дивізіону, в батареї ─ командир батареї.

Безпосередньо організує зв’язок та відповідає за його стійку роботу в дивізіоні начальник зв’язку дивізіону, в батареї – командир взводу управління.

Командир та начальник штабу дивізіону (командир батареї) за будь-яких умов обстановки повинен мати при собі засоби зв’язку, які дозволяють підтримувати постійний та стійкий зв’язок з вищим, своїм та взаємодіючим штабом, підпорядкованими підрозділами, вміти особисто вести переговори із застосуванням засобів зв’язку. Відрив командира (начальника штабу) від засобів зв’язку є недопустимим.

Командир дивізіону повинен мати зв’язок: зі старшим командиром; з пунктом управління вогнем дивізіону (не менше двох каналів); з командирами батарей; з передовим (боковим) спостережним пунктом; з командиром загальновійськової частини (підрозділу), якій дивізіон доданий або яку підтримує; з командиром доданого або призначеного для обслуговування підрозділу артилерійської розвідки.

Начальник штабу дивізіону повинен мати зв’язок: з командиром дивізіону; з вищим артилерійським штабом; зі старшими офіцерами батарей (не менше двох каналів, один із них дротовий); з командиром (штабом) доданого або призначеного для обслуговування підрозділу артилерійської розвідки; з метеорологічним комплексом.

Командир батареї повинен мати зв’язок: з командиром дивізіону; зі старшим офіцером батареї (командирами вогневих взводів); з передовим (боковим) спостережним пунктом; з командиром загально­військового підрозділу, якому батарея додана або який підтримує; з командиром підрозділу артилерійської розвідки, який обслуговує стрільбу батареї.

Зв’язок в дивізіоні (батареї) забезпечується радіо, дротовими, рухомими та сигнальними засобами. Радіозасоби є найважливішими, а іноді єдиними засобами, здатними забезпечити управління дивізіоном.

Дротові засоби зв’язку застосовуються в комплексі з радіозасобами та самостійно при розташуванні підрозділів на місці, в районах зосередження, на вогневих позиціях, а також для забезпечення внутрішнього зв’язку на пунктах управління.

Рухомі засоби зв’язку застосовуються в усіх видах бойових дій, а також при пересуванні та розташуванні підрозділів на місці.

Для організації зв'язку рухомими засобами застосовуються бронетранспортери, автомобілі та піші посильні.

Сигнальні засоби зв’язку застосовуються для передачі команд, донесень, сигналів сповіщення, управління та взаємодії. В якості сигнальних засобів використовуються зорові та звукові сигнали.