Дивізіон, Батарея, Взвод, гармата, бойова машина,

БОЙОВИЙ СТАТУТ

Артилерії Сухопутних військ

Частина ІІ

ДИВІЗІОН, БАТАРЕЯ, ВЗВОД, ГАРМАТА, БОЙОВА МАШИНА,

УСТАНОВКА ПТКР

 

 

Київ – 2011

 

Бойовий статут артилерії Сухопутних військ, частини ІІ (дивізіон, батарея, взвод, гармата, бойова машина, установка ПТКР), розвиває положення Бойового статуту Сухопутних військ, частини ІІ, щодо дій артилерійських підрозділів в загальновійськовому бою.

Він визначає обов’язки артилерійських командирів і штабів з підготовки бойових дій артилерійських підрозділів і управління ними під час бойових дій.

У цьому Статуті основна увага приділена підготовці артилерійських підрозділів та їх діям під час ведення загальновійськового бою проти регулярних військ противника, а також визначені обов’язки посадових осіб і порядок дій артилерійських підрозділів у мирний час, в кризових ситуаціях та у воєнних конфліктах.

Положення, які містяться в Статуті, варто застосовувати творчо, відповідно до обстановки, що склалася.

Із введенням у дію Бойового статуту артилерії Сухопутних військ, частини ІІ (дивізіон, батарея, взвод, гармата, бойова машина, установка ПТКР) “Боевой устав артиллерии Сухопутних войск, часть ІІ (дивизион, батарея, взвод, орудие)”, введений в дію наказом головнокомандувача Сухопутними військами від 29 квітня 1989 року № 016, вважати таким, що не застосовується в Сухопутних військах Збройних Сил України.

 

 

ЗМІСТ

Розділ 1. ОСНОВИ БОЙОВИХ ДІЙ АРТИЛЕРІЙСЬКИХ ПІДРОЗДІЛІВ..............................................................................................
Розділ 2. УПРАВЛІННЯ………………………………………………….
	1. Загальні положення……………………………………………….....
	2. Загальні обов’язки посадових осіб……………………....................
	3.Підготовка бойових дій артилерійських підрозділів………….......
	4. Основи організації взаємодії з підрозділами і органами інших силових структур держави…………......................................................
Розділ 3. РОЗТАШУВАННЯ АРТИЛЕРІЙСЬКИХ ПІДРОЗДІЛІВ НА МІСЦІ………………………………………………………........................
Розділ 4. ПЕРЕСУВАННЯ АРТИЛЕРІЙСЬКИХ ПІДРОЗДІЛІВ ……...
	1. Артилерійські підрозділи на марші………………………………....
	2. Перевезення артилерійських підрозділів ………………………….
Розділ 5. АРТИЛЕРІЙСЬКІ ПІДРОЗДІЛИ В ОБОРОНІ………...….....
	1. Артилерійський дивізіон (батарея) в обороні…….………………...
	2. Протитанковий артилерійський дивізіон (батарея) в обороні........
	3. Взвод, гармата (установка ПТКР) в обороні………………...........
	4 Дії артилерійських підрозділів у різних умовах…………………...
Розділ 6. АРТИЛЕРІЙСЬКІ ПІДРОЗДІЛИ В НАСТУПІ………………..
	1. Артилерійський дивізіон (батарея) в наступі…………………….....
	2. Протитанковий артилерійський дивізіон (батарея) в наступі.........
	3. Взвод, гармата (установка ПТКР) в наступі………………............
	4. Дії артилерійських підрозділів у різних умовах…………………....
Розділ 7. АРТИЛЕРІЙСЬКІ ПІДРОЗДІЛИ В ЗУСТРІЧНОМУ БОЮ.....
Розділ 8. АРТИЛЕРІЙСЬКІ ПІДРОЗДІЛИ В СКЛАДІ ПОВІТРЯНОГО ДЕСАНТУ………………………………………………….........................
1. Батарея в тактичному повітряному десанті ………………................
2. Дивізіон (батарея) аеромобільної (повітрянодесантної) частини в повітряному десанті………………………………………………….......
Розділ 9. АРТИЛЕРІЙСЬКІ ПІДРОЗДІЛИ В СТАБІЛІЗАЦІЙНИХ, СПЕЦИФІЧНИХ ДІЯХ ВІЙСЬК (СИЛ), СПЕЦІАЛЬНІЙ ТА МИРОТВОРЧІЙ ОПЕРАЦІЯХ………………………………...................
	1. Артилерійський дивізіон (батарея) в стабілізаційних діях…...........
	2. Артилерійський дивізіон (батарея) в специфічних діях…...............
	3. Артилерійський дивізіон (батарея) в спеціальній та миротворчій операціях………………………................................................................
Розділ 10. ВСЕБІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОЙОВИХ ДІЙ АРТИЛЕРІЙСЬКИХ ПІДРОЗДІЛІВ………………...................................
	1.Бойове забезпечення………………………………………………......
	1.1. Артилерійська розвідка………………….………............................
	1.2. Охорона ………………………………………………………….....
	1.3. Радіоелектронна боротьба………………………….........................
	1.4. Тактичне маскування ………………………………………………
	1.5. Інженерне забезпечення……………………………………………
	1.6. Радіаційний, хімічний, біологічний захист ………………………
	1.7. Топогеодезичне і навігаційне забезпечення…………....................
	1.8. Гідрометеорологічне (метеорологічне) забезпечення....................
	1.9. Балістична підготовка……………………………………………....
	2. Морально-психологічне забезпечення……………………………....
	3. Матеріально-технічне забезпечення……..…………………………..
	3.1 Технічне забезпечення………………………………………………
	3.2 Тилове забезпечення………..…………………………………….....
	4. Медичне забезпечення………..............................................................
Додатки:......…………………………………………………………...........
Додаток 1. Схема бойового порядку артилерійського дивізіону.........
Додаток 2. Скорочення, що застосовуються в бойових документах...
Додаток 3. Умовні позначення, що застосовуються в бойових документах................................................................................................
Додаток 4. Правила ведення робочої карти та оформлення бойових документів (схем)………………………………………………..............
Додаток 5. Таблиця вогню дивізіону в обороні ……............................
Додаток 6. Таблиця вогню дивізіону в наступі ……….........................
Додаток 7. Схема безпосередньої охорони і самооборони дивізіону..
Додаток 8 Схема побудови похідного порядку артилерійського дивізіону під час здійснення маршу.……………………...........................

 

 

 

Розділ перший

 

Розділ другий

УПРАВЛІННЯ

Загальні положення

13. Управління артилерійськими підрозділами – цілеспрямована діяльність командирів та штабів щодо підтримки бойової готовності підрозділів, підготовки їх до бойових дій та управління ними при виконанні поставлених завдань. Воно включає: організацію та здійснення заходів з підвищення (підтримання) бойової готовності підрозділів та забезпечення (відновлення) їх боєздатності; безперервне добування, збір, вивчення, відображення, узагальнення, аналіз та оцінку даних обстановки; прийняття рішення; постановку завдань підлеглим; планування бойових дій; організацію і підтримання безперервної взаємодії із загальновійськовими частинами (підрозділами); організацію і виконання заходів виховної роботи та всебічного забезпечення; управління безпосередньою підготовкою підрозділів до бойових дій; практичну роботу в підпорядкованих підрозділах з організації виконання поставлених завдань, підготовки командирів, штабів та особового складу підрозділів до бойових дій та надання їм необхідної допомоги; безпосереднє управління підрозділами та їх вогнем під час бойових дій.

14. Ефективність управління забезпечується: постійним підтриманням високого морального стану особового складу; професійною організацією роботи командирів (штабів), злагодженістю в роботі; чітким розумінням характеру і способу ведення бою; постійним збереженням високої живучості підрозділів, озброєння і техніки; взаємозамінністю посадових осіб і переданням управління з одного пункту управління на інший; інженерним обладнанням і маскуванням бойових порядків артилерійських підрозділів; вчасним, повною і точною постановкою завдань і досягненням їх виконання; наявністю точних даних про противника; твердим знанням бойових можливостей і основ бойового застосування своїх підрозділів і підрозділів противника; вмінням провести оцінку обстановки; знанням технічних та бойових можливостей озброєння і воєнної техніки та умінням правильно їх застосовувати; високою оперативністю під час управління підрозділами; вмінням використовувати засоби зв’язку й іншими заходами.

15. Управління повинно бути стійким, безперервним, оперативним, скритим та здійснюватися так, щоб необхідний ступінь централізації поєднувався з наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання поставлених завдань. Це досягається: чіткою організацією роботи на пунктах управління; злагодженістю бойових обслуг та повною взаємозамінністю їх номерів; організацією та безперервним здійсненням добування, збору, обробки і доведення даних обстановки; правильним усвідомленням отриманого завдання та всебічною оцінкою обстановки; своєчасним прийняттям (уточненням) рішення та чіткою постановкою завдань підлеглим; вмілим розташуванням, скритим розміщенням та своєчасним пересуванням пунктів управління, їх ретельним маскуванням, інженерним обладнанням, охороною та обороною; своєчасною організацією і готовністю, у разі необхідності, передачі управління з одного пункту управління на інший та відновлення порушеного управління; наявністю стійкої системи зв’язку з підлеглими, взаємодіючими підрозділами та зі старшим командиром за рахунок комплексного та раціонального використання усіх наявних засобів зв’язку; чіткою організацією передачі інформації з урахуванням її терміновості; вмілим використанням засобів автоматизованого управління військами та дублюючих засобів; дотриманням порядку і правил ведення переговорів з використанням технічних засобів зв’язку; застосуванням таблиць позивних, сигналів, переговорних таблиць та кодованих карт; максимальним скороченням переговорів відкритим текстом; проведенням заходів із захисту своїх радіоелектронних засобів від радіоелектронного подавлення і високоточної зброї противника.

16. Основою управління артилерійськими підрозділами є рішення загальновійськового командира, а також артилерійського командира щодо бойового застосування підлеглих артилерійських підрозділів.

17. Основними принципами управління є: єдиноначальність, поєднання твердості, наполегливості і гнучкості в ході втілення в життя прийнятих рішень; сувора особиста відповідальність артилерійського командира за рішення, що приймаються, і порядок застосування підпорядкованих артилерійських підрозділів, строки і результат виконання поставлених ним завдань; оперативність реагування на зміну обстановки; розумне поєднання різних способів управління артилерійськими підрозділами з наданням підлеглим ініціативи щодо визначення способів виконання завдань.

18. Організаційно-технічною основою управління артилерійськими підрозділами в бою є система управління, яка створюється на основі рішення загальновійськового командира і вказівок старшого артилерійського командира і включає: органи управління; пункти управління; засоби управління.

Органи управління – це командування, штаби та інші штатні або тимчасово створені формування, які призначені для виконання функцій управління під час підготовки та ведення бойових дій.

Пункти управління – це спеціально обладнанні та оснащені технічними засобами споруди, будівлі, машини та місця з яких командир та посадові особи відповідного органу управління забезпечують управління під час підготовки та ведення бойових дій. Вони можуть бути рухомі або стаціонарні.

Засоби управління – засоби зв’язку та комплекси засобів автоматизації. Засоби зв’язку – технічні пристрої, призначені для передавання, оброблення та приймання, а також доставлення повідомлень у системі військового зв’язку. Комплекси засобів автоматизації - сукупність функціонально пов’язаних компонентів і засобів відповідного (технічного, програмного, інформаційного, лінгвістичного) забезпечення, що застосовується для автоматизації визначеної ланки управління.

19. Для здійснення управління артилерійськими підрозділами створюються пункти управління. Під час підготовки до бойових дій в районах зосередження управління артилерійськими підрозділами здійснюється з командних пунктів. Після розгортання в бойовий порядок управління артилерійськими підрозділами здійснюється: у артилерійському дивізіоні (батареї) – з командно-спостережного пункту, пункту управління вогнем дивізіону (пункту управління вогнем батареї); у протитанковому дивізіоні (батареї, взводі) – з командно-спостережного пункту; у розвідувальному артилерійському дивізіоні – з командно-спостережного пункту, пункту управління артилерійською розвідкою.

Командно-спостережний пункт, пункт управління вогнем дивізіону (батареї), пункт управління артилерійською розвідкою – обладнана технічними засобами управління (зв’язку, автоматизованого управління) і життєзабезпечення споруда або командирська машина, яка призначена для розміщення і роботи органів управління.

20. Командирська машина командира артилерійського дивізіону (батареї) є основою рухомого командно-спостережного пункту дивізіону (батареї) і розташовується в місці, яке забезпечує ведення розвідки і спостереження за полем бою, коригування вогню, маскування від повітряного та наземного спостереження противника та акустичну скритність. Поблизу від командирської машини розташовується рухомий розвідувальний пункт, який може використовуватися як передовий (боковий) спостережний пункт або для організації спряженого спостереження в дивізіоні. Якщо дивізіон (батарея) доданий механізованому (танковому) підрозділу або підтримує його, то командирська машина розташовується, як правило, на командно-спостережному пункті цього підрозділу. При розгортанні спостережного пункту дивізіону (батареї) поза машиною, вона розташовується в укритті на відстані, яка забезпечує дистанційне управління радіозасобами розмішеними у машині.

При організації управління командир дивізіону (батареї) зобов’язаний: визначити місця розгортання командно-спостережних пунктів з виносом із командирських машин засобів управління та розвідки; установити порядок застосування електронно-обчислювальної машини при визначенні установок для стрільби, обробці результатів засічки цілей та порядок доповіді в штаб старшого артилерійського командира розвідувальних даних про цілі; уточнити місце начальника розвідки (командира взводу управління батареї) на різних етапах бойових дій дивізіону (батареї); визначити порядок взаємодії з підрозділами артилерійської розвідки, доданими дивізіону, або які обслуговують його стрільбу; визна­чити маршрути (напрямки) переміщення командно-спостережних пунктів.

21. Командно-штабна машина дивізіону є основою пункту управління вогнем дивізіону і розташовується, як правило, в районі вогневої позиції однієї з батарей (підручної).

При організації визначення установок для стрільби командир (начальник штабу) дивізіону вказує: порядок застосування електронно-обчислювальної машини для визначення установок для стрільби при виконанні планових та непланових вогневих завдань, визначення даних для побудови графіку розрахованих поправок та розрахунку коректур при пристрілюванні цілей і контролі стрільби на ураження; порядок доповіді на пункт управління вогнем дивізіону даних про батареї, командно-спостережні пункти, засоби розвідки, залучені для обслуговування стрільби; порядок доведення до батарей результатів створення (пристрілювання) реперів; порядок коригування вогню.

22. Командирська машина (пункт управління) старшого офіцера розмішується на вогневій позиції батареї, в місці, звідки зручно керувати вогневими взводами (гарматами). При розгортанні батареї з ходу для стрільби прямим наведенням по танках (бронетранспортерах, бойових машинах піхоти) старший офіцер батареї може знаходитися поза машиною з необхідними сила­ми та засобами управління. При переміщенні старший офіцер батареї висувається на цій машині в голові колони вогневих взводів.

23. Зв’язок є основним засобом управління підпорядкованими підрозділами. Відповідальність за організацію та стан зв’язку в дивізіоні несе начальник штабу дивізіону, в батареї ─ командир батареї.

Безпосередньо організує зв’язок та відповідає за його стійку роботу в дивізіоні начальник зв’язку дивізіону, в батареї – командир взводу управління.

Командир та начальник штабу дивізіону (командир батареї) за будь-яких умов обстановки повинен мати при собі засоби зв’язку, які дозволяють підтримувати постійний та стійкий зв’язок з вищим, своїм та взаємодіючим штабом, підпорядкованими підрозділами, вміти особисто вести переговори із застосуванням засобів зв’язку. Відрив командира (начальника штабу) від засобів зв’язку є недопустимим.

Командир дивізіону повинен мати зв’язок: зі старшим командиром; з пунктом управління вогнем дивізіону (не менше двох каналів); з командирами батарей; з передовим (боковим) спостережним пунктом; з командиром загальновійськової частини (підрозділу), якій дивізіон доданий або яку підтримує; з командиром доданого або призначеного для обслуговування підрозділу артилерійської розвідки.

Начальник штабу дивізіону повинен мати зв’язок: з командиром дивізіону; з вищим артилерійським штабом; зі старшими офіцерами батарей (не менше двох каналів, один із них дротовий); з командиром (штабом) доданого або призначеного для обслуговування підрозділу артилерійської розвідки; з метеорологічним комплексом.

Командир батареї повинен мати зв’язок: з командиром дивізіону; зі старшим офіцером батареї (командирами вогневих взводів); з передовим (боковим) спостережним пунктом; з командиром загально­військового підрозділу, якому батарея додана або який підтримує; з командиром підрозділу артилерійської розвідки, який обслуговує стрільбу батареї.

Зв’язок в дивізіоні (батареї) забезпечується радіо, дротовими, рухомими та сигнальними засобами. Радіозасоби є найважливішими, а іноді єдиними засобами, здатними забезпечити управління дивізіоном.

Дротові засоби зв’язку застосовуються в комплексі з радіозасобами та самостійно при розташуванні підрозділів на місці, в районах зосередження, на вогневих позиціях, а також для забезпечення внутрішнього зв’язку на пунктах управління.

Рухомі засоби зв’язку застосовуються в усіх видах бойових дій, а також при пересуванні та розташуванні підрозділів на місці.

Для організації зв'язку рухомими засобами застосовуються бронетранспортери, автомобілі та піші посильні.

Сигнальні засоби зв’язку застосовуються для передачі команд, донесень, сигналів сповіщення, управління та взаємодії. В якості сигнальних засобів використовуються зорові та звукові сигнали.

Зв’язок встановлюється з безпосередньо підлеглими командирами батарей, старшими офіцерами батарей (командирами вогневих взводів). Відповідальність за зв’язок з підпорядкованими підрозділами покладається на вищий штаб (командира). Усі штаби (командири) повинні вживати заходи для встановлення зв’язку, а при втраті його – для негайного відновлення.

Зв’язок командира дивізіону (батареї) з загальновійськовим командиром установлюється: радіозв’язок – радіозасобами кожного; дротовий – засобами командира дивізіону (батареї). Відповідальність за зв’язок покладається на командира дивізіону (батареї).

Порядок застосування засобів зв’язку та режим роботи радіозасобів при підготовці та в ході бою в дивізіоні встановлює командир або начальник штабу, виходячи з умов обстановки та вказівок вищого штабу (командира).

При організації зв’язку повинні суворо виконуватися вимоги безпеки зв’язку, електромагнітної сумісності і проводитися заходи захисту від високоточної зброї, радіоелектронного подавлення, впливу факторів ядерних вибухів, охорони та оборони.

У бою всі команди в дивізіоні (батареї) передаються відкритим текстом, при цьому дійсні найменування (номери) підрозділів та посади командирів вказуються позивними, а пункти місцевості – від орієнтирів, а також умовними найменуваннями і за кодованою картою. Координати цілей в командах на підготовку та ведення вогню передають без кодування. Сповіщення підрозділів про безпосередню загрозу застосування противником зброї масового ураження, про удари високоточної зброї та про повітряного противника, про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження місцевості здійснюється передачею єдиних та постійно діючих сигналів, які повинен знати увесь особовий склад дивізіону (батареї).

24. Планування зв’язку в дивізіоні здійснює штаб дивізіону. Вхідними даними для планування зв’язку є рішення командира, вказівки начальника штабу та розпорядження зі зв’язку вищого штабу.

Начальник штабу дивізіону вказує начальнику зв’язку: завдання і побудову бойового порядку загальновійськової частини (підрозділу), якій дивізіон доданий або яку підтримує; завдання дивізіону та час готовності до відкриття вогню; місця командних (спостережних) пунктів артилерійської групи, загальновійськової частини (підрозділу) і напрямки їх переміщення; місця командно-спостережних (спостережних) пунктів дивізіону, батарей та доданого (призначеного для обслуговування) підрозділу артилерійської розвідки; місце пункту управління вогнем дивізіону; місця вогневих позицій батарей; до якого часу, з ким та якими засобами встановити зв’язок; порядок застосування засобів зв’язку і режими роботи радіозасобів; порядок управління дивізіоном на випадок виходу з ладу пунктів управління.

Результати планування зв’язку відображаються на робочій карті начальника зв’язку дивізіону (командира взводу управління).

25. Засоби автоматизованого управління дивізіоном (батареєю) розміщуються в командирських та командно-штабних машинах і приз­начені для підвищення стійкості, безперервності, оперативності і скритності управління підрозділами та вогнем.

Застосування засобів автоматизованого управління організовуєть­ся та здійснюється на основі вказівок командира дивізіону (батареї), розпоряджень вищого штабу та відповідних порадників.

 

Розділ третій

Розділ четвертий

Розділ п’ятий

Розділ шостий

Розділ сьомий

Розділ восьмий

Розділ дев’ятий

Розділ десятий

Бойове забезпечення

 

347. Бойове забезпечення бойових дій артилерійських підрозділів полягає в організації і здійсненні заходів, направлених на виключення раптовості нападу противника, зниження ефективності його ударів і вогню по артилерійських підрозділах, створення їм сприятливих умов для успішного виконання поставлених завдань в будь-якій обстановці.

Воно організовується артилерійськими командирами і штабами відповідно до рішення загальновійськового командира, завдань артилерії і розпоряджень по видах бойового забезпечення старшого артилерійського командира (начальника) і штабу. Заявки з усіх видів забезпечення бойових дій подаються особами, відповідальними за їх організацію, і підписуються начальником штабу дивізіону.

 

Артилерійська розвідка

 

348. Артилерійська розвідка – найважливіший вид бойового забезпечення артилерії, складова частина тактичної розвідки. Вона є сукупністю заходів, що проводяться командирами артилерійських підрозділів усіх ступенів, а також дій сил і засобів розвідки з добування розвідувальних відомостей про противника і місцевість, необхідних для підготовки та успішного ведення бойових дій артилерійськими підрозділами.

Артилерійська розвідка підрозділяється на оптичну, оптико-електронну, звукову, радіолокаційну.

349. Основними завданнями артилерійської розвідки є: виявлення, розпізнавання і визначення координат об’єктів різного характеру; дорозвідка об’єктів, призначених для ураження вогнем артилерійських підрозділів; визначення місця розташування опорних пунктів, бойових позицій, загороджень і фортифікаційних споруд противника, їх характеру та інженерного обладнання, зайнятості військами і вогневими засобами; обслуговування стрільби артилерії; розвідка місцевості; спостереження за положенням і діями противника та своїх військ; встановлення застосування противником нових засобів і способів збройної боротьби.

Основні зусилля артилерійської розвідки зосереджуються в зоні детальної розвідки на глибину досяжності сил і засобів розвідки.

Дорозвідка об’єкту полягає в повторному спостереженні для підтвердження наявності його в колишньому районі; добування додаткових відомостей про об’єкт, їх перевірки або підтвердження.

Обслуговування стрільби артилерії полягає в контролі результатів вогню, лазерному підсвічуванні цілей, забезпеченні пристрілки цілей, коригуванні вогню в ході стрільби на ураження і створенні реперів.

Розвідка місцевості ведеться із завданнями встановити: особливості рельєфу, наявність природних перешкод, стан ґрунту, шляхів, джерел води, характер водних перешкод, наявність переправ і бродів; ступінь впливу місцевості на пересування і бойові дії військ, на застосування високоточної зброї та інших засобів ураження, і захист від них; райони руйнувань, пожеж і затоплень, можливі напрями їх подолання та обходу.

Виконання розвідувальних завдань досягається, як правило, виявленням і стеженням за певними об’єктами розвідки.

350. Основними об’єктами артилерійської розвідки є: взвод (пускова установка) тактичних ракет; артилерійська (реактивна, мінометна, зенітна) батарея (взвод); рота (взвод) і окремі вогневі засоби танкових, мотопіхотних та інших родів військ; пункти управління бригади, батальйону і роти; радіолокаційна станція польової та зенітної артилерії; вертольоти на передових посадкових майданчиках; окремий корабель і транспортне судно, десантно-висадкові засоби; окремі фортифікаційні споруди, загородження та об’єкти місцевості.

Характер об’єктів артилерійської розвідки та ступінь їх деталізації можуть змінюватися залежно від складу і угрупування противника, виду бою, засобів ураження, що застосовуються.

351. Основними вимогами, що висуваються до артилерійської розвідки, є: необхідний обсяг та повнота розвідувальних даних, своєчасність, оперативність, достовірність і точність визначення координат об’єктів (цілей).

Виконання вимог до артилерійської розвідки досягається дотриманням головних принципів організації і ведення розвідки: постійна готовність сил і засобів розвідки до виконання поставлених завдань та їх всебічне забезпечення, активність, безперервність, цілеспрямованість, гнучкість, скритність, живучість.

352. Артилерійська розвідка ведеться підрозділами оптичної, звукової та радіолокаційної розвідки, що входять до складу розвідувальних артилерійських підрозділів, артилерійських частин (підрозділів), а також виділеними з їх складу розвідувальними органами з тими засобами розвідки і засобами управління, що перебувають у них на озброєнні.

Розвідувальними органами артилерійської розвідки є: спостережні пункти; обслуги рухомих розвідувальних пунктів, командирських машин управління, звукометричних і радіолокаційних комплексів (станцій); артилерійські розвідувальні групи, а також екіпажі розвідувально-коригувальних вертольотів.

Основними діями артилерійської розвідки є спостереження, засічка і визначення координат об’єктів противника за допомогою оптичних (оптико-електронних), радіолокаційних і звукометричних засобів. Крім того, розвідувальні відомості добуваються підслуховуванням, вивченням захоплених у противника документів і зразків озброєння, опитуванням місцевих жителів та іншими способами.

353. Оптична (оптико-електронна) розвідка ведеться підрозділами розвідки розвідувальних і артилерійських підрозділів, обслугами рухомих розвідувальних пунктів та командирських машин управління за допомогою оптичних і оптико-електронних приладів з усіх командно-спостережних і спостережних пунктів на глибину видимості.

Основними завданнями оптичної розвідки є: виявлення і визначення координат артилерійських і мінометних батарей (взводів), танків, протитанкових та інших вогневих засобів; пунктів управління і радіоелектронних засобів; визначення положення переднього краю противника, опорних пунктів (бойових позицій), фортифікаційних споруд, спостережних пунктів і районів розташування підрозділів противника; спостереження за діями противника та своїх військ; розвідка місцевості; обслуговування стрільби артилерії.

354. Звукова розвідка ведеться батареями і взводами звукометричної розвідки за допомогою звукометричних комплексів із завданнями: засічки та визначення координат вогневих позицій стріляючих батарей (взводів, гармат) польової артилерії, мінометів, реактивних установок; спостереження за вогневою діяльністю розвіданої артилерії; обслуговування стрільби своєї артилерії за звуком пострілів (розривів снарядів, мін).

355. Радіолокаційна розвідка ведеться артилерійськими комплексами радіолокаційної розвідки вогневих (стартових) позицій і станціями радіолокаційної розвідки рухомих наземних (надводних) цілей. Артилерійські комплекси радіолокаційної розвідки вогневих (стартових) позицій призначені для визначення координат вогневих позицій стріляючих гармат, мінометів і реактивних систем залпового вогню, а також стартових позицій пускових установок ракет і спостереження за їх вогневою діяльністю, а також обслуговування стрільби артилерії. Станції радіолокаційної розвідки рухомих наземних (надводних) цілей призначені для виявлення і визначення поточних координат, напряму і швидкості руху наземних і надводних цілей противника, а також обслуговування стрільби артилерії.

356. Артилерійські розвідувальні групи висилаються командирами артилерійських частин (підрозділів) для розвідки противника, місцевості, маршрутів пересування, вибору і топогеодезичної прив’язки командно-спостережних (спостережних) пунктів, постів (позицій) підрозділів артилерійської розвідки, вогневих позицій та коригування вогню артилерії. Вони можуть діяти спільно з органами військової розвідки, особливо на марші і при веденні маневрених бойових дій. Кількість, склад і завдання артилерійських розвідувальних груп визначаються у кожному конкретному випадку умовами обстановки.

У деяких випадках для забезпечення вогневого ураження противника артилерією до складу загальновійськових розвідувальних органів можуть включатися артилерійські коригувальники вогню.

357. Повітряна розвідка в інтересах артилерії ведеться доданими розвідувально-коригувальними вертольотами і підрозділами безпілотних літаків-розвідників (дистанційно пілотованих літальних апаратів) способами візуального спостереження, повітряного фотографування і застосування радіоелектронних засобів із завданнями розвідки (дорозвідки) противника, місцевості та обслуговування стрільби артилерії.

358. Розвідувальні відомості про об’єкти (цілі) для підготовки по них ударів і вогню, повинні містити: номер, найменування (тип), характер діяльності (для рухомих цілей – напрям і швидкість руху), прямокутні координати центру об’єкту (цілі) та його основних елементів (голови колони), розміри об’єкту (цілі) та його основних елементів (глибини колони), ступінь захищеності особового складу і техніки, час виявлення та яким засобом розвідки виявлені. Ці відомості використовуються для організації вогневого ураження противника як артилерією, так і іншими засобами ураження.

359. В артилерійському дивізіоні ведеться оптична, оптико-електронна і радіолокаційна розвідка штатними підрозділами розвідки, обслугами рухомих розвідувальних пунктів та командирських машин управління з усіх командно-спостережних і спостережних пунктів. Артилерійському дивізіону можуть додаватися або призначатися для обслуговування стрільби підрозділи звукової, радіолокаційної розвідки й інші засоби, а також виділятися вильоти розвідувально-коригувальних вертольотів.

Для ведення розвідки в дивізіоні розгортаються сили і засоби оптичної розвідки на командно-спостережних пунктах, радіолокаційні комплекси на позиціях, підрозділи звукової розвідки на рубежах розгортання та висилаються артилерійські розвідувальні групи.

Зміст завдань і типи об’єктів артилерійської розвідки дивізіону залежно від його тактичного призначення, можуть бути різні. Якщо дивізіон доданий батальйону, то об’єктами артилерійської розвідки будуть сили і засоби батальйонів першого ешелону противника. Дивізіону, що входить до складу артилерійської частини (групи), додатково може бути визначено завдання з розвідки артилерійських (мінометних) і зенітних батарей (взводів) противника, його найближчих резервів у разі додання йому підрозділів звукової і радіолокаційної розвідки.

Дивізіону (батареї) указують район особливої уваги і смугу розвідки, а в окремих випадках — об’єкт або напрям розвідки.

Район особливої уваги призначається з метою зосередження зусиль засобів розвідки в місцях найбільш імовірного розташування важливих цілей. Розмір району особливої уваги залежить від можливостей підрозділів розвідки.

Смуга розвідки призначається відповідно до завдання, яке виконує дивізіон (батарея), та можливостей штатних і доданих сил та засобів розвідки. Смуга розвідки дивізіону (батареї) доданого батальйону (роті) або призначеного для його підтримки зазвичай співпадає зі смугою дій батальйону (роти). При призначенні смуг розвідки підрозділам в межах загальної смуги розвідки дивізіону їх визначають так, щоб смуги розвідки сусідніх підрозділів частково взаємно перекривалися для створення секторів дублювання.

Об’єкти розвідки призначають при веденні бойових дій в місті та при прориві укріпленого району. Об’єкти розвідки можуть призначатися також при підготовці до наступу, коли в короткий термін необхідно розвідати ретельно замасковані споруди противника і вогневі засоби в них.

Напрям розвідки, як правило, призначається при розвитку наступу в глибині оборони противника, в зустрічному бою, а також при переслідуванні противника, що відходить.

360. Командно-спостережні пункти розгортаються, як правило, поруч з командно-спостережними і спостережними пунктами (постами) загальновійськових командирів з метою створення єдиної системи спостереження. Для командно-спостережних (спостережних) пунктів обираються місця поблизу переднього краю, що забезпечує надійне спостереження за противником, діями своїх військ та місцевістю в зоні детальної розвідки батальйону.