Сутність і закономірності розвитку інфляції

Інфляція - це тривале і швидке знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті. Інфляція не виникає раптово, а розвивається поступово як тривалий процес, який можна розділити на декілька стадій. Відрізняються ці стадії співвідношенням темпів зростання пропозиції грошей і темпів їх знецінення. На 1стадії темпи зростання пропозиції грошей випереджають знецінення грошей, причому це випередження поступово зменшується, наближаючись до вирівнювання. На другій стадії інфляції темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їх пропозиції. з'являються так звані інфляційні очікування, коли економічні суб'єкти починають усвідомлювати неминучість майбутнього підвищення цін. Щоб уникнути пов'язаних з ним майбутніх втрат, вони починають негайно купувати товари не тільки для поточного споживання, а і для майбутнього. Для цього на ринок «викидаються» не тільки всі поточні доходи, а і заощадження попередніх періодів.. Для вимірювання інфляції найбільш часто застосовується три їх види:— індекс цін споживчих товарів (індекс споживчих цін);— індекс цін на засоби виробництва (індекс цін виробників);— індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП. Індекс споживчих цін характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для особистого споживання. Цей показник найбільш часто використовується,оскільки він точно виражає не тільки ек., а і соц.аспекти інфляції, зокрема її вплив на рівень життя населення, а тому його називають ще індексом вартості життя. Визначається ІСЦ по вартості певного законодавчо зафіксованого набору товарів і послуг («споживчого кошику»), визначеного в ринкових цінах базового і поточного періоду. Розрахувати ІСЦ можна за такою формулою: ІСЦ = Ринкова вартість фіксованої «корзини» в поточному році (SР1g0) / Ринкова вартість фіксованого «кошику» в базовому році. Індекс цін на засоби виробництва (цін виробника) характеризує зміну в часі загального рівня цін на засоби виробництва, які купують юридичні особи для виробничого споживання. Цей індекс виражає зростання оптових цін, темпи якого не завжди співпадають з темпами зростання роздрібних цін. Дефлятор ВВП характеризує зміну в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, які реалізовані кінцевим споживачам. Цей найширший показник, який характеризує інфляційні зміни всіх цін. Тому дефлятор ВВП може помітно відрізнятися від ІСЦ і ІЦВ, оскільки він точніше враховує реальну структуру особистого і виробничого споживання, ніж попередні.

 

Види і причини інфляції

За формами прояву інфляції можна виділити:

- цінову інфляцію, яка виявляється у формі зростання цін;- інфляцію заощаджень, якщо знецінення грошей виявляється в зростанні вимушених заощаджень при зафіксованих державою цінах і доходах;- девальвацію, при якій знецінення грошей виявляється в падінні їх курсу до іноземних валют.Основним видом інфляції в розвинутій ринковій економіці є цінова інфляція. За темпами знецінення грошей звичайно виділяють:- повзучу, що характеризується прискореним зростанням маси грошей в обороті без помітного підвищення або з незначним зростанням цін — до 5% на рік;- стриману, відкриту, яка виявляється в прискоренні знецінення грошей у формі зростання цін, яка коливається у межах 5-20% на рік. Така інфляція стає відчутною для економічних суб'єктів, і вони починають вживати адаптаційних заходів. - галопуюча інфляція, якщо зростання цін 20-50%, а іноді 100% на рік. Для цього виду інфляції характерний стрибкоподібне, украй нерівномірне зростання цін, яке важко передбачити і яке не піддається регулюванню. Від такої інфляції важко захиститися, і вплив її на економіку різко негативний; -гіперінфляція, яка характеризується надзвичайно високими темпами зростання цін — більш як 100% на рік. На цій стадії гроші починають втрачати свої функції, купюри низьких номіналів і розмінна монета зникають з обороту, падає роль грошей в економіці, розповсюджується бартер. За чинниками, які служать причиною інфляційного процесу, можна виділити багато видів інфляції. Проте, на практиці всі ці чинники часто діють одночасно, накладаючись друг на друга. Тому чітко вичленувати такі види інфляції практично неможливо, і в літературі за цим посилення монополізації виробництва і ринку.критерію прийнято виділяти лише два види інфляції:— інфляцію витрат;— інфляцію попиту. Інфляція витрат викликана тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат:- зростання заробітної платні-зростання витрат на енергетичні і сировинні ресурси,-падіння продуктивності праці. У всіх цих випадках, щоб зберегти обсяги виробництва і пропозиції на рівні попереднього періоду, необхідно збільшувати грошові виплати, які приведуть до зростання попиту, а, отже, і цін Інфляція попиту викликається тиском на ціни з боку грошей унаслідок зростання їх пропозиції банківською системою і обумовленого цим збільшення платоспроможного попиту на товарних ринках. Визначальним чинником цієї інфляції є зростання пропозиції грошей, тому її ще називають монетарною інфляцією. З'ясування причин інфляції має важливе значення для правильного розуміння самої її суті, а також для розробки ефективної антиінфляційної політики, яка повинна бути направлена, перш за все, на подолання причин інфляції.Фрідман єдиною причиною інфляції вважає надмірну пропозицію грошей, завдяки чому збільшуються грошові доходи і платоспроможний попит. Підіймається ринкова планка зростання цін. Ця залежність сьогодні придбала широкого визнання.Монетаристи вважають, що збільшення пропозиції грошей визначається виключно грошово-кредитною політикою держави. Вона може направляти її на досягнення такої мети, за яку пропозиція (маса) грошей залишається незмінною і інфляція буде неможливою. Такою метою є стабілізація цін і підтримка в рівновазі кон'юнктури ринку. Антиінфляційна політика більшості країн з розвинутою ринковою економікою проводиться по декількох напрямах — дефляційна політика (врегулювання попиту), політики доходів або за першим і другим напрямом одночасно. Дефляційна політика включає ряд методів обмеження платоспроможного попиту через фінансовий і кредитно-грошовий механізм. Для того, щоб зменшити надходження зайвих грошей в обіг, скорочуються витрати державного бюджету, перш за все, на субсидії підприємствам, соціальні потреби, інфраструктуру, на потребі військово-промислового комплексу.