Походження і сутність грошей 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Походження і сутність грошей



Походження і сутність грошей

систематичні дослідження грошей і формування їх наукових теорій почалися з розвитком капіталізму. Вивчення грошей значною мірою визначило формування економічної теорії як науки. Не дивлячись на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має однозначної і остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші.Щоб дати тлумачення сутності грошей, потрібно досліджувати їх походження,яке досі невідомо,але умовно можно звести до 2 основних загальних напрямків: раціоналістичного та еволюційного.\ гроші виникли унаслідок угоди між людьми або введені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів. Таке трактування походження грошей отримало назву раціоналістичної концепції. Адже гроші в їх найпростіших проявах виникли на ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні чинник взаємної домовленості, ні державна влада просто не могли грати важливої ролі у формуванні економічних відносин, тим більше конституювати таку складну їх форму, як гроші.Виникнення і розвиток грошей — тривалий еволюційний процес, обумовлений стихійним розвитком товарного виробництва і обміну. Таке трактування походження грошей отримало назву еволюційної концепції. за своїм місцем в товарному виробництві і обміні гроші — це специфічний товар, який має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом. за ідеологічним кореневищем грошей – на думку К.Макконела і С.Брю гроші це те, що робить гроші.П.Самуельсона як штучна соціальна умовність, Дж.К.Гєлбрейта як продукт угоди між людьми. за їх загальноекономічним характером – С.Фішер вважає, що гроші – це загально визначений засіб платежу, що приймається в обмін на товари та послуги, В.Іванов, Л.Харрис вважає гроші одиницею рахунку. за їх цільовим призначенням — А.Коровський підкреслює, що гроші є засобом для вимірювання і виразу вартості, Є.Жуков наполягає на тому, що гроші – це специфічний товарний вид. грошам як і товару притаманні певні особливості: в їх споживчій вартості проявляється вартість інших товарів;вони виступають як загальний еквівалент;виступають як загальне і безпосереднє втілення абстрактної праці.

 

Форми грошей та їх еволюція

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші. Повноцінними були гроші, які мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, або вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті або срібні монети. Неповноцінними є гроші, які одержують свою вартість виключно в обороті. При цьому вона може істотним чином відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені. Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха використання змішаних форм. В цей період в одних країнах використовували повноцінні гроші, а в інших — неповноцінні (паперові). Вихідною формою повноцінних грошей були товарні гроші,вони слугували для споживання, для виміру вартості іншого товару і знаряддям обміну. У різні епохи роль товарних грошей виконували предмети першої необхідності (сіль, зерно, риба)та предмети розкоші (намисто з черепашок, перлини, хутра, інші дорогоцінні вироби). великий розподіл праці (відокремлення ремесла від землеробства) істотним чином розширив межі товарного виробництва і обміну і прискорив розвиток ринку. В обмін почали поступати не просто надлишки продуктів, а товари, спеціально виготовлені для даної мети. На місці грошей був-метал. Почалася тривала ера металевих грошей. Вони були у формі злитків або шматків металу., злитки робили різної ваги.
Відомі купці ставили на них своє клеймо, яке засвідчувало вагу і пробу металу. Монета виявилася найдосконалішою формою повноцінних грошей,яка розвивалася і змінювалася. Новий етап в розвитку монети як форми справжніх грошей пов'язаний з виникненням білонної монети, тобто розмінної, з дрібною вартістю. Головна відмінність її-вона чеканиться не з дорог.металу, тому є неповноцінною. Неповноцінні гроші — це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. білонна (розмінна) монета (паперові гроші (казначейські зобов'язання) банківські зобов'язання (банкноти),депозитні внески,квазігроші.). Паперові гроші — це нерозмінні на метал знаки вартості, які випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються примусовим курсом, признаються законодавчо обов'язковими до прийому у всі види платежів. Банківські гроші — неповноцінні знаки вартості, які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки, завдяки чому їх випуск тісно пов'язується з потребами обороту, забезпечується їх вилучення з обороту і підтримка стабільної вартості. Банкнота є векселем емісійного банку. ознаками банкноти є: випуск її емісійним банком замість комерційних векселів;обов'язковий обмін на золото на першу вимогу власників;подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, які знаходилися в портфелі банку). Депозитні гроші — це різновид банківських грошей, які існують у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб'єктів в банках. Вони не мають речового виразу і використовуються для платежів в безготівковій формі. Рух їх здійснюється по рахунках в банках і не виходять за межі банківської системи. Електронні гроші — це різновид депозитних грошей, коли переказ грошових сум по рахункам в банках здійснюється автоматично за допомогою комп'ютерних систем за безпосереднім розпорядженням власників поточних рахунків. Носієм електронних грошей є пластикова картка — іменний грошовий документ, який видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість сплатити через комп'ютерні сіті свої покупки і погасити борги переказом грошей по рахунку без використання грошової готівки. “ Квазігроші”— це специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотним чином послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм.

Закон грошового обігу

Швидкість обороту грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця грошей, що є в обороті, використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).Величину швидкості обороту грошей можна визначити за формулою: V = P*Q / M де V- швидкість обороту грошей;

Р — середній рівень цін на товари і послуги;Q — фізичний обсяг товарів і послуг, які реалізовані в даному періоді;М — середня маса грошей, що знаходиться в обороті за даний період.Показник швидкості обороту грошей можна визначати і за іншими критеріями:по середній частоті використання грошової одиниці в оплаті доходів населення, тобто у формуванні національного доходу; -по середній частоті використання грошової одиниці в здійсненні всіх видів платежів, тобто у формуванні всього грошового обороту;-по частоті проходження грошової готівки через каси банків. Швидкість обороту грошей знаходиться під впливом наступних чинників:зміни попиту на гроші,розвитку структури споживання,культурних потреб населення, розвитку суспільного виробництва,ринкових відносин,інфраструктури ринку і т.п.Грошовий оборот не є простим повторенням обороту товарів і підкоряється своєму специфічному закону. Сутність його полягає в тому, що протягом даного періоду для обороту необхідна лише певна, об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражений рівнянням: Мф = Мн, де Мф — фактична маса грошей в обороті, Мн — об'єктивно необхідна для обороту їх маса.Якщо Мф перевищує Мн — значить в обороті з'явилися зайві гроші, і навпаки, якщо Мф менше Мн — їх недолік. Кількість грошей, в середньому необхідних для обороту протягом певного часуі прямо пропорційно масі товарів і рівню їх цін і обернено пропорційно до середньої швидкості обороту грошової одиниці. Проте не всі товари, які реалізуються, оплачуються негайно. Частина їх продається в кредит, і для їх реалізації гроші в даний момент не потрібні, що відповідно зменшує величину Мн. Разом з тим в обороті гроші обслуговують не тільки реалізацію товарів або послуг, виконуючи функцію купівельного засобу, а і забезпечують погашення різних боргових зобов'язань, перш за все щодо покупки товарів в кредит, виконуючи функцію платіжного засобу. Для цього в обороті необхідна додаткова маса грошей зверху тієї, яка обслуговує реалізацію товарів і послуг.

 

3.5. Механізм зміни маси грошей в обороті. Грошово-кредитний мультиплікатор.

Змінювати масу грошей в обороті в Україні може тільки банківська система. Емісія грошової готівки є монопольним правом НБУ, хоча випускати грошову готівку в оборот можуть і НБУ, і комерційні банки. Але якщо комерційний банк не покриває випуск грошової готівки надходженнями її в свої каси від клієнтів, то покрити дефіцит він може не емісією, а покупкою грошової готівки у центрального банку. Випуск грошової готівки НБУ здійснюється через продаж її комерційним банкам. Якщо цих надходжень від покупки недостатньо, то НБУ ніде узяти потрібну суму грошової готівки, окрім емісії. Випуск центральним банком безготівкових грошей здійснюється такими способами:-наданням позик комерційним банкам шляхом їх рефінансування;- через покупку у комерційних банків цінних паперів;- через покупку у комерційних банків і їх клієнтів іноземної валюти для поповнення золотовалютного резерву.У всіх цих випадках збільшуються запаси коштів на кореспондентських рахунках комерційних банків в НБУ.Комерційні банки, як наголошувалося вище, беруть участь в створенні тільки безготівкових грошей, а тому впливають безпосередньо на безготівковий компонент грошової маси, а через нього — на весь обсяг маси грошей в обороті. Механізм створення грошей комерційними банками складніший, ніж механізм емісії НБУ, і полягає в грошово-кредитній мультиплікації їх вільних резервів і депозитних внесків. Грошово-кредитний мультиплікатор — це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, які поступили в банк ззовні.Щоб краще з'ясувати механізм грошово-кредитного мультиплікатора, розглянемо призначення і порядок формування вільних резервів банків. Вільний резерв — це сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний момент є у розпорядженні банку і можуть бути використані їм для активних операцій.Окрім вільного, існує загальний банківський резерв, який є всією сумою грошових коштів, які є в даний момент у розпорядженні банку і не використовуються для активних операцій. Частину загального резерву банки повинні зберігати в грошовій формі і не використовувати для поточних потреб. Ця частина називається обов'язковим резервом. Обсяг його визначається на підставі норм обов'язкового резервування, які встановлюються НБУ у відсотках до суми банківських пасивів. Різниця між загальним і обов'язковим резервами складає вільний резерв банку. Наявність вільного резерву — важливий показник фінансового стану банку, перш за все його можливості виконувати свої зобов'язання перед клієнтами і задовольняти їх попит на позики.

 

Структура грошового ринку

Для визначення механізму функціонування грошового ринку важливе значення має також його структуризація. Виділення окремих сегментів ринку можна здійснити за декількома критеріями:за видами інструментів, що використовуються для переміщення грошей від продавців до покупців;за інституційними ознаками грошових потоків;за ек. призначенням грошових коштів, які отримуються на ринку. За першим критерієм грошовий ринок можна розділити на 3 сегменти: ринок позикових зобов'язань;ринок цінних паперів;валютний ринок.

За інституційною ознакою грошових потоків:фондовий ринок;ринок банківських кредитів;ринок послуг небанківських кредитно-фінансових установ. За третім критерієм грошовий ринок ділять на 2 сектори:

ринок грошей; ринок капіталу.На ринку грошей купують грошові кошти на короткий термін (до 1 року). Класичними операціями грошового ринку є операції по міжбанківському кредиту, по обліку комерційних векселів, операції на вторинному ринку за короткостроковими державними зобов'язаннями, короткострокові внески фінансово-кредитних установ в комерційні банки і кредити банків цим установам.

Пропозиція грошей

Пропозиція грошей— друга сила, яка у взаємодії з попитом визначає кон'юнктуру грошового ринку. Як і попит на гроші, пропозиція їх є явищем залишку. Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти у будь-який момент мають в своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих умов направити в оборот. Якщо фактичний запас грошей окремого індивіда перевищує його попит на гроші, то цей індивід пропонуватиме частину свого запасу грошей на ринок до продажу. І, навпаки, при перевищенні попиту над наявним запасом індивід купуватиме їх на ринку. На макроекономічному рівні пропозиція грошей формується по-іншому. Вважається, що всі економічні суб'єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше, чим є у них запасу грошей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей. Ніякі стимулюючі чинники, наприклад зростання відсотка, не можуть збільшити пропозицію грошей вище за цю межу. Якщо э потреба збільшити пропозицію-це можна зробити тільки додатковою емісією грошей в оборот. грошова база знаходиться під повним контролем центрального банку.

 

 

Види і причини інфляції

За формами прояву інфляції можна виділити:

- цінову інфляцію, яка виявляється у формі зростання цін;- інфляцію заощаджень, якщо знецінення грошей виявляється в зростанні вимушених заощаджень при зафіксованих державою цінах і доходах;- девальвацію, при якій знецінення грошей виявляється в падінні їх курсу до іноземних валют.Основним видом інфляції в розвинутій ринковій економіці є цінова інфляція. За темпами знецінення грошей звичайно виділяють:- повзучу, що характеризується прискореним зростанням маси грошей в обороті без помітного підвищення або з незначним зростанням цін — до 5% на рік;- стриману, відкриту, яка виявляється в прискоренні знецінення грошей у формі зростання цін, яка коливається у межах 5-20% на рік. Така інфляція стає відчутною для економічних суб'єктів, і вони починають вживати адаптаційних заходів. - галопуюча інфляція, якщо зростання цін 20-50%, а іноді 100% на рік. Для цього виду інфляції характерний стрибкоподібне, украй нерівномірне зростання цін, яке важко передбачити і яке не піддається регулюванню. Від такої інфляції важко захиститися, і вплив її на економіку різко негативний; -гіперінфляція, яка характеризується надзвичайно високими темпами зростання цін — більш як 100% на рік. На цій стадії гроші починають втрачати свої функції, купюри низьких номіналів і розмінна монета зникають з обороту, падає роль грошей в економіці, розповсюджується бартер. За чинниками, які служать причиною інфляційного процесу, можна виділити багато видів інфляції. Проте, на практиці всі ці чинники часто діють одночасно, накладаючись друг на друга. Тому чітко вичленувати такі види інфляції практично неможливо, і в літературі за цим посилення монополізації виробництва і ринку.критерію прийнято виділяти лише два види інфляції:— інфляцію витрат;— інфляцію попиту. Інфляція витрат викликана тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат:- зростання заробітної платні-зростання витрат на енергетичні і сировинні ресурси,-падіння продуктивності праці. У всіх цих випадках, щоб зберегти обсяги виробництва і пропозиції на рівні попереднього періоду, необхідно збільшувати грошові виплати, які приведуть до зростання попиту, а, отже, і цін Інфляція попиту викликається тиском на ціни з боку грошей унаслідок зростання їх пропозиції банківською системою і обумовленого цим збільшення платоспроможного попиту на товарних ринках. Визначальним чинником цієї інфляції є зростання пропозиції грошей, тому її ще називають монетарною інфляцією. З'ясування причин інфляції має важливе значення для правильного розуміння самої її суті, а також для розробки ефективної антиінфляційної політики, яка повинна бути направлена, перш за все, на подолання причин інфляції.Фрідман єдиною причиною інфляції вважає надмірну пропозицію грошей, завдяки чому збільшуються грошові доходи і платоспроможний попит. Підіймається ринкова планка зростання цін. Ця залежність сьогодні придбала широкого визнання.Монетаристи вважають, що збільшення пропозиції грошей визначається виключно грошово-кредитною політикою держави. Вона може направляти її на досягнення такої мети, за яку пропозиція (маса) грошей залишається незмінною і інфляція буде неможливою. Такою метою є стабілізація цін і підтримка в рівновазі кон'юнктури ринку. Антиінфляційна політика більшості країн з розвинутою ринковою економікою проводиться по декількох напрямах — дефляційна політика (врегулювання попиту), політики доходів або за першим і другим напрямом одночасно. Дефляційна політика включає ряд методів обмеження платоспроможного попиту через фінансовий і кредитно-грошовий механізм. Для того, щоб зменшити надходження зайвих грошей в обіг, скорочуються витрати державного бюджету, перш за все, на субсидії підприємствам, соціальні потреби, інфраструктуру, на потребі військово-промислового комплексу.

 

 

Позиковий відсоток

Позиковий відсоток є платнею за користування позиковим капіталом, його ціною. При цьому між кредитором і позичальником щодо величини відсотка, термінів і методів його сплати виникають певні економічні відносини, тому відсоток є економічною категорією.Абсолютна величина доходу, яку одержують від надання грошей у позику в будь-якій формі, називаються процентними грошима, або відсотками. Джерелом сплати відсотка є додаткова вартість, яка створюється в процесі виробництва, а його кількісним визначенням — його норма. Норма позикового відсотка — це відношення суми річного доходу, отриманого на позиковий капітал, до суми капіталу, наданого в позику, помножене на 100. На практиці норма позикового відсотка виступає у формі процентної ставки — відносної величини доходу за фіксований проміжок часу, тобто відношення доходу до суми боргу за одиницю часу. Інтервал часу, з якого застосовується процентна ставка, називається періодом нарахування відсотків. За такий період беруть рік, півріччя, квартал, місяць або день. Рівень норми позикового відсотка встановлюється під впливом конкуренції на ринку позикових капіталів і залежить від співвідношення попиту і пропозиції позикового капіталу. Чим більший попит на кредит, тим вища норма відсотка. Процентні ставки диференціюються залежно від виду кредиту, його цільового призначення і забезпеченості повернення, його розміру і термінів користування, особи клієнта. Маржа - різниця між % за наданий кредит і за залучені ресурси. Розмір маржі залежить від фін. стану позичальника, терміну кредиту, темпів інфляції, процентної ставки, яка сплачена за залучені кредитні ресурси і т.п., і може бути постійною або змінною протягом терміну існування кредитних відносин між сторонами кредитної угоди. Іноді її розмір може обмежуватися центр.банком країни. % ставка за кредитні ресурси, яку платять банки, як правило, нижче став по кредитах, які їх надають банки, на розмір маржі.Розподільна функція відсотка примушує позичальника раціонально використовувати надані йому кредитором в тимчасове користування кошти, щоб не тільки їх повернути, а і отримати додатковий дохід. Цього доходу може вистачити на сплату відсотків і отримання власного прибутку, ради якого позичальник вступив в кредитні відносини.

 

Операції НБУ

Нац.банк для виконання покладених на нього функцій проводить такі операції:надає кредити комерційним банкам і іншим фінансово-кредитним установам для підтримки ліквідності по ставці не нижче ставки рефінансування НБУ й у порядку, визначеному НБУ; проводить дисконтні операції з векселями і чеками в порядку, передбаченому Законодавством України; купує і продає на повторному ринку цінні папери в порядку, передбаченому Законодавством України; відкриває власні кореспондентські рахунки і металеві рахунки в іноземних банках і веде рахунки банків-кореспондентів; купує і продає валютні цінності з метою монетарного регулювання; зберігає банківські метали, а також купує і продає банківські метали, дорогоцінні каміння й інші цінності, пам'ятні й інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування; розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки, уповноважені їм на ведення валютних операцій, виконує операції з золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких по класифікації міжнародних рейтинговых агентств відповідає вимогам першокласних банків не нижче категорії А; приймає на зберігання і в управління державні цінні папери й інші цінності; видає гарантії і поручительства, відповідно до положення, затвердженого радою НБУ; веде рахунки Державного казначейства України без оплати і нарахування процентів; виконує операції по обслуговуванню державного боргу, пов'язані з розміщенням державних цінних паперів, їхнім погашенням і виплатою прибутку по ним; веде особисті рахунки робітників НБУ; веде рахунки міжнародних організацій; здійснює явне стягнення засобів із рахунків своїх клієнтів відповідно до законодавства України за рішенням суду.НБУ вправі проводити й інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій.

Дисконтна ставка НБУ

Процентна політика як інструмент грошово-кредитного регулювання економіки полягає в тому, що НБУ визначає рівень процентних ставок за ломбардними й обліковими кредитами, які він надає комерційним банкам у порядку рефінансування їхніх активних операцій. Якщо НБУ проводить політику стримування або скорочення маси грошей в обігу, він підвищує процентні ставки, що зменшує попит на кредитні гроші. Скорочення попиту призводить до скорочення пропозиції. Невикористані для кредитування гроші вкладаються в інші активи. Рефінансування комерційних банків як інструмент грошово-кредитної політики тісно пов'язане з процентною політикою, але має й певні власні риси. Цей інструмент базується на функції НБУ як «кредитора в останній інстанції». Комерційні банки звертаються до нього за кредитом найчастіше у разі появи тимчасового дефіциту первинних резервів (коштів на кореспондентському рахунку в НБУ). Такі позики банки просять, як правило, на короткий строк і одержують у порядку переобліку комерційних векселів чи під заставу цінних паперів, у тому числі й комерційних векселів. Ці кредити мають назву відповідно обліковий і ломбардний. Надаючи названі кредити, НБУ збільшує первинні резерви комерційних банків, а отже, й загальну суму грошей в обігу.НБУ може кредитувати комерційні банки і через операції РЕПО, які полягають в обов'язковій купівлі — продажу державних цінних паперів, але головною метою цих операцій є підтримання короткострокової ліквідності системи комерційних банків.Регулюючи процес облікового й ломбардного кредитування, НБУ може впливати на загальну масу грошей в обігу. Такий вплив може здійснюватися двома способами: встановленням ліміту кредитування та визначенням рівня процентної ставки.

Походження і сутність грошей

систематичні дослідження грошей і формування їх наукових теорій почалися з розвитком капіталізму. Вивчення грошей значною мірою визначило формування економічної теорії як науки. Не дивлячись на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має однозначної і остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші.Щоб дати тлумачення сутності грошей, потрібно досліджувати їх походження,яке досі невідомо,але умовно можно звести до 2 основних загальних напрямків: раціоналістичного та еволюційного.\ гроші виникли унаслідок угоди між людьми або введені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів. Таке трактування походження грошей отримало назву раціоналістичної концепції. Адже гроші в їх найпростіших проявах виникли на ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні чинник взаємної домовленості, ні державна влада просто не могли грати важливої ролі у формуванні економічних відносин, тим більше конституювати таку складну їх форму, як гроші.Виникнення і розвиток грошей — тривалий еволюційний процес, обумовлений стихійним розвитком товарного виробництва і обміну. Таке трактування походження грошей отримало назву еволюційної концепції. за своїм місцем в товарному виробництві і обміні гроші — це специфічний товар, який має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом. за ідеологічним кореневищем грошей – на думку К.Макконела і С.Брю гроші це те, що робить гроші.П.Самуельсона як штучна соціальна умовність, Дж.К.Гєлбрейта як продукт угоди між людьми. за їх загальноекономічним характером – С.Фішер вважає, що гроші – це загально визначений засіб платежу, що приймається в обмін на товари та послуги, В.Іванов, Л.Харрис вважає гроші одиницею рахунку. за їх цільовим призначенням — А.Коровський підкреслює, що гроші є засобом для вимірювання і виразу вартості, Є.Жуков наполягає на тому, що гроші – це специфічний товарний вид. грошам як і товару притаманні певні особливості: в їх споживчій вартості проявляється вартість інших товарів;вони виступають як загальний еквівалент;виступають як загальне і безпосереднє втілення абстрактної праці.

 

Форми грошей та їх еволюція

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші. Повноцінними були гроші, які мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, або вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті або срібні монети. Неповноцінними є гроші, які одержують свою вартість виключно в обороті. При цьому вона може істотним чином відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені. Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха використання змішаних форм. В цей період в одних країнах використовували повноцінні гроші, а в інших — неповноцінні (паперові). Вихідною формою повноцінних грошей були товарні гроші,вони слугували для споживання, для виміру вартості іншого товару і знаряддям обміну. У різні епохи роль товарних грошей виконували предмети першої необхідності (сіль, зерно, риба)та предмети розкоші (намисто з черепашок, перлини, хутра, інші дорогоцінні вироби). великий розподіл праці (відокремлення ремесла від землеробства) істотним чином розширив межі товарного виробництва і обміну і прискорив розвиток ринку. В обмін почали поступати не просто надлишки продуктів, а товари, спеціально виготовлені для даної мети. На місці грошей був-метал. Почалася тривала ера металевих грошей. Вони були у формі злитків або шматків металу., злитки робили різної ваги.
Відомі купці ставили на них своє клеймо, яке засвідчувало вагу і пробу металу. Монета виявилася найдосконалішою формою повноцінних грошей,яка розвивалася і змінювалася. Новий етап в розвитку монети як форми справжніх грошей пов'язаний з виникненням білонної монети, тобто розмінної, з дрібною вартістю. Головна відмінність її-вона чеканиться не з дорог.металу, тому є неповноцінною. Неповноцінні гроші — це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. білонна (розмінна) монета (паперові гроші (казначейські зобов'язання) банківські зобов'язання (банкноти),депозитні внески,квазігроші.). Паперові гроші — це нерозмінні на метал знаки вартості, які випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються примусовим курсом, признаються законодавчо обов'язковими до прийому у всі види платежів. Банківські гроші — неповноцінні знаки вартості, які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки, завдяки чому їх випуск тісно пов'язується з потребами обороту, забезпечується їх вилучення з обороту і підтримка стабільної вартості. Банкнота є векселем емісійного банку. ознаками банкноти є: випуск її емісійним банком замість комерційних векселів;обов'язковий обмін на золото на першу вимогу власників;подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, які знаходилися в портфелі банку). Депозитні гроші — це різновид банківських грошей, які існують у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб'єктів в банках. Вони не мають речового виразу і використовуються для платежів в безготівковій формі. Рух їх здійснюється по рахунках в банках і не виходять за межі банківської системи. Електронні гроші — це різновид депозитних грошей, коли переказ грошових сум по рахункам в банках здійснюється автоматично за допомогою комп'ютерних систем за безпосереднім розпорядженням власників поточних рахунків. Носієм електронних грошей є пластикова картка — іменний грошовий документ, який видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість сплатити через комп'ютерні сіті свої покупки і погасити борги переказом грошей по рахунку без використання грошової готівки. “ Квазігроші”— це специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотним чином послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-23; просмотров: 175; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.146.154.243 (0.038 с.)