Покарання: поняття, його мета та види покарань у кримінальному праві

Кримінальне покарання є необхідним засобом охорони держави, суспільства і безпеки особи від злочинів. У бороть­бі зі злочинністю кримінальне покарання має кілька функ­цій: 1.воно є формою державного правомірного при­мусу, загроза застосування якого стримує правопорушників. 2. реальне виконання кримінального покарання, впровадження конкретних правообмежувальних процедур до винних осіб чинить сильний вплив як на самого винного, так і на його оточення.

Покарання є заходом примусу, що застосовується державою за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. По­карання примушує особу до законослухняної поведінки. За­стосування покарання є одним із завершальних етапів кримі­нальної відповідальності, юридичним наслідком злочину.

Як форма примусу покарання полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Кара — це властивість будь-якого кримінального покарання. Вона визначається видом і строком покарання, наявністю фі­зичних, майнових і моральних позбавлень і обмежень. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Мета кари досягається виконанням покарання та самим фактом його призначення, що спричиняє засудженому певні моральні випробування.

Система покарань містить види: штраф; позбав­лення військового звання, чину; позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; виправні роботи; службові обмеження для військовослуж­бовців; конфіскація майна; арешт; по­збавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі.

За порядком призначення покарання поділяються на три групи:

1) основні покарання;

2) додаткові покарання;

3)покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові.

До основних покарань відносять:

1) громадські роботи— встановлюються на певний строк;

2) виправні роботи— призначаються на певний строк і обов'язково супроводжуються відрахуванням із суми заробітку засудженого в доход держа­ви певний % заробітку засудженого;

3) службові обмеження для військовослужбовців— встановлюються на певний строк з відрахуванням у доход держави певний % грошо­вого забезпечення, одержаного засудженим;

4) арешт - на певний строк;

5) обмеження волі на певний строк з утриманням в кримінально-виконавчих установах від­критого типу без ізоляції від суспільства з обов'язковим за­лученням до праці;

6) тримання в дисциплінарному батальйоні військово­службовців на певний строк;

7) позбавлення волі на певний строк і відбувається в кримінально-виконавчих установах;

8) довічне позбавлення волі —актом помилування довічне позбавлення волі може бути замінено позбавленням волі на строк не менше 25 років.

До додаткових покарань відносять:

1) позбавлення військового, спеціального звання — безстрокове;

2) конфіскацію майна — призначається лише у випадках, прямо передбачених у санкціях статті за особливо тяжкі корисливі злочини.

Покараннями, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові є:

1)штраф — встановлюється у певних межах неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,;

2) позбавлення права обіймати певні посади або займати­ся певною діяльністю — на строк від 2 до 5 років як основне і від 1 до 3 років як додаткове покарання.

Призначення покарання здійснюється судом за певними критеріями. Покарання призначається в межах санкції статті, суд повинен особливо врахувати ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують або обтяжують по­карання. За наявних підстав винна особа може бути повністю або частково звільнена судом від покарання за вчинений злочин.