Науково-дослідна практика магістрантів

Програма практики

 

Науково-дослідна практика (НДП) магістрантів являє собою завершальний етап фахової підготовки майбутніх магістрів-психологів.

Загальною метою НДП є закріплення вмінь та навичок підготовки та організації наукового психологічного дослідження.

Відповідно з поставленої мети, студенти протягом практики повинні виконати наступні завдання:

1. Складання дослідницької програми відповідно до мети кваліфікаційного магістерського дослідження;

2. Організація та проведення емпіричних психологічних досліджень;

3. Проведення комп’ютеризованого математико-статистичного аналізу зібраного емпіричного матеріалу, та подальшого якісного аналізу даних;

4. Підготовка та написання наукової статті за результатами проведених досліджень;

5. Написання та оформлення кваліфікаційної магістерської роботи.

 

Порядок та терміни проходження практики.

Науково-дослідну практику магістранти проходять в останньому, 10-му семестрі.

Перед початком практики студентам магістратури вичитують навчальні курси «Теоретико-методологічні проблеми психології» та «Методика та організація наукових досліджень». Також на момент початку практики кожен студент повинен мати затверджену кафедрою тему кваліфікаційного магістерського дослідження, проведений теоретичний аналіз об’єкта і предмета дослідження, чітко окреслені завдання та гіпотези подальших емпіричних досліджень.

Практика починається з настановної сесії, яку проводить керівник НДП, і на якій студентам повідомляють мету, завдання, терміни проходження практики, вимоги до звітної документації. Також відбувається розподіл студентів між методистами з відповідних фахових кафедр.

Для проходження практики студенти закріплюються за кафедрами відповідно до тематики своїх досліджень (належності наукових керівників).

Тривалість практики – 9 тижнів (квітень – травень). Протягом першого тижня практики студент надає керівнику (методисту) авторську дослідницьку програму. По закінченні практики студенти здають звіт у вигляді наукової статті. Форма підсумкового контролю – диференційований залік.

Підсумкове оцінювання результатів діяльності студентів відбувається за традиційною 5-бальною («відмінно» - «добре» - «задовільно» - «незадовільно») або 100-бальною (кредитно-модульною) системою.

Оголошення та аналіз результатів практики відбувається на підсумковій конференції, яку організовує і проводить керівник практики.

 

Документація практикантів. На початку практики кожен студент повинен розробити та представити керівнику практики (методисту) дослідницьку програму, відповідно до якої він здійснюватиме емпіричний та аналітичний етапи свого магістерського дослідження.

Наприкінці НДП студент здає статтю, написану за результатами проведених емпіричних досліджень та оформлену згідно з вимогами ВАК України. Орієнтовний обсяг статті – 10 сторінок. Надаються паперовий та електронний варіанти (кращі роботи можуть бути опубліковані у науковому збірнику «Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка» серії «Психологічні науки»).

 

Дослідницька програма

 

Дослідницька програма (далі ДП) складається студентом-практикантом відповідно до теми своєї магістерської кваліфікаційної роботи і узгоджується з його науковим керівником.

За змістом ДП повинна містити наступні розділи:

1. Тема дослідження та її актуальність.

2. Мета, об'єкт, предмет та завдання дослідження.

3. Гіпотеза(-и) дослідження.

4. Теоретико-методологічна основа дослідження (вказуються конкретні теорії, концепції, положення та їх автори).

5. Характеристика вибірки досліджуваних (орієнтовна кількість, віковий, статевий та соціальний склад).

6. Методи (методики) емпіричного дослідження (обґрунтувати).

7. Процедура емпіричного дослідження (кількість етапів, сутність кожного з них; при застосуванні експериментальних методів описується план експерименту).

8. Методи математико-статистичної обробки результатів (обґрунтувати).

 

При складанні ДП та її подальшому аналізі слід звернути увагу на наступні моменти:

1. Наукова коректність формулювання теми. Тема наукового дослідження не повинна мати абстрактний, занадто загальний, «розмитий» характер. Тема повинна містити ключові слова, що відображають об’єкт/предмет дослідження. Бажано, щоб тема формулювалась одним, не занадто довгим реченням. Тематика наукового дослідження повинна відповідати двом основним вимогам: бути актуальною у науковому та (або) практичному плані, мати певний ступінь новизни.

2. Наукова коректність формулювання мети, завдань, об'єкта і предмета. Слід проаналізувати, чи відповідають вони вказаній темі, чи не порушують завдання загальний алгоритм наукового дослідження. Необхідно звернути на увагу на те, щоб об’єкт та предмет не були сплутані, та за своїм змістом відповідали відношенню «загальне» (об’єкт) – «конкретне (предмет») та поставленій меті.

3. Коректність формулювання гіпотези (гіпотез). Остання повинна бути теоретично обґрунтованою, не занадто абстрактною («розмитою»), містити лише наукові, чітко окреслені поняття. Слід пам’ятати, що висування гіпотези є обов’язковим при проведенні експериментального дослідження.

4. Правомірність вибору вказаної теоретико-методологічної основи. При виборі конкретної методології слід упевнитися, що дані теорії (концепції) відповідають об’єкту і предмету дослідження, а також не суперечать одна одній. Тут не повинна спостерігатись ситуація «методологічного анархізму» (теза П.Фейєрабенда - «усе підходить»), коли, наприклад, одночасно спираються на теорії З.Фрейда, Л.Виготського та Ж.Піаже, які дотримувались абсолютно різних підходів щодо структури та функціонування психіки.

5. Правомірність вибору вказаного контингенту досліджуваних. Слід звернути увагу на те, наскільки репрезентативною є вибірка, чи відповідає вона темі та меті дослідження. Іноді дослідження за певними темами (наприклад, виявлення закономірностей прояву певного психологічного механізму, явища) можна виконувати на різних соціально-вікових групах (або групах зі змішаним демографічним складом). Поряд з тим, у більшості випадків, тема прямо чи побічно передбачає вибір досліджуваних з конкретними характеристиками.

6. Правомірність вибору вказаних емпіричних методів та методик. При виборі дослідницького інструментарію, врахувати наступні моменти: відповідність методів (методик) предмету дослідження (валідність), надійність і стандартизованість методик, їх зв’язок з обраною теоретико-методологічною основою. Слід звернути увагу на відповідність методик віковим та психологічним особливостям досліджуваних, а також на те, щоб загальний час виконання завдань досліджуваними відповідав лімітові часу, який має дослідник у своєму розпорядженні.

7. Відповідність процедури (плану) дослідження поставленим меті та завданням. Наприклад, якщо існує завдання виявити особливості прояву певного психологічного явища (особистісних рис, поведінки та ін.) в осіб певного віку, статі, професії та ін., то має передбачатися дослідження як мінімум на двох групах. Якщо в ході експерименту досліджується ефект від впливу певного фактора (незалежної змінної), повинні бути результати «до» та «після», а також порівняння результатів основної групи з контрольною.

8. Відповідність обраних методів математичної обробки результатів поставленим меті, завданням та гіпотезам. Слід пам’ятати, що не існує універсальних статистичних методів «на всі випадки життя», кожен із них має свій діапазон застосування. Також при виборі математичних методів необхідно враховувати тип отриманих результатів (за номінальною, ранговою або метричною шкалою).

Приклад ДП наведений у додатку 1.