Алгоритм наукового психологічного дослідження

(на прикладі магістерської роботи)

 

Загальний алгоритм проведення наукового дослідження містить 5 основних етапів. Ними є:

1. Визначення мети, об’єкта, предмета і завдань дослідження. На цьому етапі відбувається своєрідне окреслення меж та напрямку майбутнього дослідження, тобто даються відповіді на питання «що саме вивчати?», «для чого вивчати?», «що для цього необхідно зробити?»;

2. Теоретизація (теоретичний аналіз) об’єкта й предмета дослідження. На цьому етапі відбувається пошук та аналіз існуючих джерел з обраної наукової проблеми, вибір теоретико-методологічної основи дослідження – відповідних теорій, концепцій, які згодом стануть основою для висування гіпотез та майбутнього емпіричного дослідження. Таким чином, на цьому етапі даються відповіді на запитання «як слід (можна) розуміти те, що вивчається?», «хто займався дослідженням даної проблеми і що вже відомо стосовно неї?», «стосовно яких питань погляди науковців є спільними і відмінними?». Логічним завершенням теоретичного аналізу є висування гіпотез (гіпотези), яка є обов’язковою у випадках подальшого проведення експерименту і бажаною при проведенні інших емпіричних неекспериментальних досліджень.

3. Емпіричне дослідження проблеми. На цьому етапі відбувається отримання дослідником принципово нових наукових фактів стосовно досліджуваного явища. У психології це відбувається в ході прямого або опосередкованого спілкування з досліджуваними, застосування базових або спеціалізованих методів збору інформації.

4. Кількісний (математико-статистичний) та якісний (теоретичний) аналіз отриманих результатів. Оскільки, у більшості випадків, емпіричні психологічні дослідження проводяться на вибірках від кілька десятків до кілька сотень осіб (і при цьому можуть реєструватись декілька різних параметрів), це вимагає застосування статистичних методів – від елементарних (виявлення центральної тенденції, систематизація показників у таблиці або побудова графіків) до більш складних (вирахування спеціальних коефіцієнтів, що відображають достовірність зв’язку або розходжень показників, групування показників за певними критеріями і т.ін.). Отримані на цьому етапі числові показники слід аналізувати (тлумачити, інтерпретувати) з точки зору тієї чи іншої наукової теорії. Основний напрямок логічних міркувань дослідника визначає висунута раніше гіпотеза – в кінці повинні з’явитись чіткі та конкретні відповіді на питання «гіпотеза підтвердилась або ні?», «чому саме такі результати були отримані, чим це можна пояснити?». Фактично на цьому етапі (якісний, смисловий аналіз) дослідник знову починає теоретичне дослідження, але на відміну від другого етапу тут він вже аналізує власні факти.

5. Формулювання висновків. У принципі, вся попередня робота дослідника здійснюється заради цього етапу, який передбачає появу нового, теоретично осмисленого та емпірично перевіреного, наукового знання. Останнє може доповнювати (уточнювати) вже існуюче знання (теорії) або стати основою для появи нових наукових концепцій.

Таким чином, у цілому, наукове дослідження відбувається за формулою «Т-Е-Т», тобто «теорія – емпірика – теорія». Це означає, що на основі теоретичного осмислення проблеми, дослідник організовує та проводить емпіричні дослідження, які, у свою чергу, дозволяють отримати нові теоретичні знання.

У випадку написання магістрантами кваліфікаційної роботи з психології може бути наступний алгоритм роботи