Тема 7: Методика вивчення наукової літератури з правознавства

1. Методика поетапного вивчення наукової праці. Визначення причин, часу і умов створення наукової праці. Засвоєння правового, економічного та соціально-політичного смислу фактів і подій.

2. З'ясування поглядів, ідей особистостей, праці яких вивчаються.

3. Засвоєння нових понять і термінів.

4. Осмислення вузлових ідей і положень в аспекті предмета, що вивчається. Аналіз ідей, які були творчо розвинуті. Систематизація знань.

5. Аналіз на основі теорії фактів і подій сучасного життя.

Правові дослідження базуються на досягненнях науки. Невипадково кожна стаття, брошура, книга включає в себе посилання на попередні дослідження. Доповідь, реферат, монографія, дисертація також мають огляд літератури за темою. У правовому дослідженні аналіз наукової літератури виконує такі функції:

1. виявляє здобутки науки, її досягнення і недоліки, помилки і прогалини;

2. сприяє визначенню основних тенденцій у поглядах фахівців на проблему з огляду на те, що вже зроблено в науці;

3. дає змогу визначити актуальність, рівень розробленості проблеми, яку вивчає дослідник;

4. дає матеріал для вибору аспектів і напрямків дослідження, його мети і завдань, а також теоретичних побудов;

5. забезпечує достовірність висновків і результатів пошуків здобувача, зв'язок його концепції із загальним розвитком теорії.

Аналізуючи літературу, слід відбирати лише наукові фак­ти. Науковий факт- це елемент, який лежить в основі наукового знання, відбиває об'єктивні властивості процесів та явищ. На основі наукових фактів визначаються законо­мірності явищ, вибудовуються теорії і виводяться закони.

Наукові факти характеризуються такими властивостями, як новизна, точність та об'єктивність і достовірність. Новизнанаукового факту свідчить про принципово новий, до цього часу невідомий предмет, явище чи процес. Це не обов'язково наукове відкриття, але це завжди нове знання про те, що до цього часу було невідомим. Знання нових фактів розширює уявлення про реальну дійсність, збагачує можли­вості для її зміни, вдосконалення тощо. При відборі фактів слід бути науково об'єктивним. Не можна відкидати факти лише тому, що їх важко пояснити або практично застосувати. Особливо важливі ті з них, які підтверджують основну ідею, концепцію дослідника. Слід уважно вивчати наукові факти і для того, щоб вчасно внести корективи у свою дослідницьку позицію. Достовірність наукових фактів значною мірою залежить від достовірності першоджерел.

Очевидно, що офіційне видання, яке публікується від дер­жавних або громадських організацій, установ і відомств, міс­тить матеріали, точність яких не повинна викликати сумнівів. Рівень достовірності наукових публікацій залежить від багатьох чинників, зокрема від цільового призначення та характеру інформації. Якщо зіставити між собою різні види публікацій, то за зменшенням рівня достовірності їх можна розмістити в такій послідовності: описи винаходів і патенти, наукові монографії, наукові збірники статей, наукові збірни­ки матеріалів конференцій; науково-технічні статті, гумані­тарні статті, інформаційні статті та ін.

Теоретична стаття в галузі гуманітарних наук значно більше, ніж науково-технічна, насичена роздумами, порівнян­нями, словесними доказами. Достовірність її змісту залежить від достовірності використаної вихідної інформації. Однак тут важливе значення має позиція автора, його світогляд; за­лежно від цього стаття поряд з об'єктивними науковими да­ними може містити необґрунтовані тлумачення, помилкові положення, різноманітні неточності. Дуже важливо зважати на ці особливості гуманітарних статей, точно встановити істин­ність суджень автора статті і дати їм відповідну оцінку.

Про достовірність вихідної інформації можуть свідчити дані про те, які результати наведено в публікації - завер­шеного чи незавершеного дослідження, а також науковий, професійний авторитет автора, його належність до тієї чи іншої наукової школи. Слід відбирати найавторитетніші джерела, що містять останні дані, точно вказувати, звідки взято матеріал. Однак при відборі матеріалів із літературних дже­рел слід підходити до них критично, незважаючи на рівень авторитетності автора.

• Особливою формою фактичного матеріалу є цитати, що органічно вписуються в текст дисертації при аналізі позицій автора. їх використовують для того, щоб без перекручень передати думку автора першоджерела, для ідентифікації по­глядів при порівнянні різних точок зору та ін. Виходячи з їх змісту, автор дисертації здійснює аналіз і синтез, будує систе­му обґрунтованих доказів. Цитати використовуються і для підтвердження окремих суджень, які висловлює здобувач.

Поряд із прямим цитуванням часто використовують пе­реказ тексту першоджерела. У такому разі текст переказу старанно звіряють з першоджерелом.

Одним із основних результатів аналізу є огляд літера­тури з теми дослідження.

Неетично наводити конкретні докази правильності тих чи інших поглядів основоположників наукової думки, класиків конкретної галузі науки, оскільки істинність їх наукових ідей уже доведена всією історією науки. У дослідженні можуть бути використані висловлювання тих чи інших засновників наукової школи як вихідні положення. Можна зазначити, у зв'язку з чим у наші дні ті чи інші положення, думки класи­ків науки стали особливо актуальними або набули іншого, більш важливого значення. Якщо здобувач не згоден з пози­ціями попередників, то треба не тільки критикувати, а й да­вати обґрунтовані докази неправильності підходів.

Аналіз наукової літератури потребує певної культури до­слідника. Насамперед усі прізвища авторів, які дотримують­ся єдиних поглядів з того чи іншого питання, вказуються в алфавітному порядку. Адже важко визначити, котрий із уче­них зробив більший внесок у розробку того чи іншого пи­тання. Алфавітний порядок підкреслює однакове ставлення дослідника до наукових концепцій учених, хоча здобувач може звернути увагу на те, що дане питання вперше порушив такий-то вчений, що найбільший внесок у даний аспект науки зробив саме цей дослідник і т. ін.

Найскладнішою є процедура систематизації наукової літератури при її огляді й аналізі. Інколи навіть у дисер­тації, монографії можна спостерегти примітивний вид аналі­зу літератури: коротко повідомляється, що в такій-то праці такий-то вчений виклав таку-то позицію, а другий - іншу. Хронологічний перелік того, хто і що сказав з того чи іншого приводу, не можна вважати за науковий аналіз літератури. Недоцільне також анотування праць за темою без викладу власної позиції дослідника.

Щоб уникнути цих помилок, слід уважно прочитати літе­ратуру і систематизувати погляди вчених у такому порядку: сутність даного явища чи процесу (позиція декількох авторів збігається в такому-то аспекті); що становить зміст даного процесу чи явища (його ком­поненти, ланцюги, стадії, етапи розвитку); погляди вчених з приводу шляхів вирішення даної проблеми на практиці (хто і який напрям розробив); які труднощі, виявлені в попередніх дослідженнях, трап­ляються при практичному вирішенні завдання; які чинники, умови ефективного розвитку процесу чи явища в даній галузі виділені вченими.

На основі аналізу літератури укладається огляд літерату­ри за темою, уточнюються тема, об'єкт і предмет дослідження.

Короткий критичний аналіз літератури та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукового завдання) на­водяться у вступі до дисертації, щоб обґрунтувати акту­альність та доцільність роботи для розвитку відповідної га­лузі науки чи виробництва, особливо на користь України. Огляд літератури за темою подають також у першому розділі основної частини дисертації при виборі напрямів досліджен­ня. Якщо за даною проблемою було проведено багато важ­ливих досліджень за тривалий час, науковий аналіз джерел має бути особливо глибоким і повним. Крім того, огляд літе­ратури здійснюють для того, щоб не повторювати відомих позицій.

Огляд літератури за темою на завершальному етапі дослі­дження покликаний не лише пов'язати проведене досліджен­ня із загальним станом науки, а й порівняти отримані ре­зультати з даними інших дослідників, точку зору здобувача з поглядами інших учених, визначити загальні тенденції в на­уці, підтвердити актуальність теми і достовірність фактології і теорії здобувача. Після завершення дослідження аналіз літе­ратури, як правило, поглиблюється, оскільки стає можливим більш обґрунтовано пояснити помилковість поглядів тих чи інших учених. Огляд джерел дає змогу визначити новий на­уковий напрям, який потребує дисертаційного дослідження.

Основні завдання огляду літератури:

• ознайомлення з матеріалами за темою дисертації, їх кла­сифікація, відбір найцінніших досліджень, основних, фунда­ментальних робіт, базових результатів. При цьому слід ви­вчати літературу не лише з вузької теми, а й з більш широ­ких тем, близьких до теми дослідження. Це дасть змогу дати загальну характеристику галузі дослідження, його значення для розвитку науки і практики, актуальність теми;

• виявлення основного кола науковців, які досліджува­ли тему, вивчення їх внеску в розробку проблеми;

• виявлення найцікавіших, але недостатньо висвітлених напрямів досліджень, які могли б стати темою дисертації.

Слід виявити і проаналізувати різні точки зору на вирі­шення проблеми, дати оцінку, пропозиції, зауваження; наведення переліку невирішених питань; формулювання основних напрямів дисертаційної робо­ти: їх актуальності і кінцевої мети, завдань, аспекту розгляду.