Кам’янець-подільський коледж культури і мистецтв

ТЕМА 4.1.

Укладач: А.І.Вергун – викладач циклової комісії соціально-економічних дисциплін Кам’янець-Подільського коледжу культури і мистецтв

ПЛАН

1. Правила надання першої допомоги.

2. Первинний огляд потерпілого.

3. Протишокові заходи.

4. Вторинний огляд.

5. Засоби першої медичної допомоги.

6. Комплекти засобів першої допомоги.

 

 

Правила надання першої допомоги

 

Якщо ви стали свідком нещасного випадку чи раптового захворю­вання й вирішили надати першу допомогу, запам’ятайте такі загальні правила її надання:

1. Огляньте місце пригоди і з’ясуйте:

· чи безпечним воно є для вас;

· що трапилося (це дозволить передбачити, якими були травмуючі чин­ники, якими є вірогідні враження потерпілих і їх тяжкість);

· кількість потерпілих;

· чи в змозі оточуючі вам допомогти.

2. Проведіть первинний огляд потерпілого та надайте першу допомогу, якщо він перебуває в стані, що загрожує життю.

3. Викличте бригаду швидкої медичної допомоги.

4. Проведіть вторинний огляд потерпілого та при виявленні інших ушкоджень надайте йому допомогу (за необхідності). Безперервно стежте за станом потерпілого, підтримуйте з ним контакт і заспокоюйте до приї­зду бригади швидкої медичної допомоги.

Якщо прибуття бригади швидкої медичної допомоги або інших служб, що зобов’язані брати участь в організації допомоги під час пригод, аварій чи катастроф, є малоймовірним (на жаль, таке трапляється) — за­безпечте умови для транспортування потерпілого в лікувальну установу.

Запам’ятайте!

Головним правилом при оці­нюванні критичних систем і по­дальшому наданні першої допо­моги є робота тільки в безпечній для вас обстановці.

Якщо вам загрожує небезпе­ка, і ви не в змозі створити без­печні умови — не наближайтеся до потерпілого!

Миттєво викличте бригаду швидкої медичної допомоги (за телефоном «103») і аварійно- рятувальну службу (за телефо­ном «101»). Якщо це можливо, підтримуйте з потерпілими кон­такт, надавайте поради для самодопомоги:

Ваші дії в жодному випадку не повинні збільшити кількість жертв пригоди.

Зверніть увагу!

Потерпілий може відмовитися від ваших послуг!

Проте, якщо його стан сер­йозний, а причина відмови, на ваш погляд, — порушення психі­ки, першу допомогу варто нада­вати.

 

Послідовність огляду потерпіло­го.

Якщо потерпілий, до якого ви приблизилися, при свідомості, намагайтеся його заспокоїти і найперше повідомте йому, хто ви такий, поясніть, що вмієте надавати першу допомогу, й запропо­нуйте свої послуги. Після того як потерпілий дасть вам дозвіл на допомогу, поясніть, що ви хочете зробити. Якщо потерпілий у стані непритомності, вва­жайте, що ви маєте право надати йому першу допомогу.

Коли потерпілою є дитина, потріб­но діяти з дозволу осіб, які її супроводжують (батьків, близьких родичів то­що). Якщо дитина без супроводу, прис­тупайте до надання першої допомоги.

Якщо потерпілий відмовився від ваших послуг, підтримуйте з ним контакт, викличте бригаду швидкої меди­чної допомоги.

 

Первинний огляд потерпілого

 

Допомога потерпілим має надава­тися швидко та якісно, але обдумано і послідовно. Послідовність залежить від правильної оцінки стану потерпіло­го, тобто виявлення основного ура­ження, яке найбільше загрожує його життю, для чого негайно проводять первинний огляд за методикою АВС тривалістю до 40-60 с. Власне цей огляд спрямований на оцінку стану критичних систем: центральної нер­вової системи, дихальної системи і серцево-судинної системи. Він відбу­вається у такій послідовності, яка встановлена на основі наукового аналі­зу випадків надання першої допомоги і на сьогодні вважається оптимальною. Працювати з потерпілим бажано в гумових рукавичках! Огляд пот­рібно проводити в положенні, у якому ви застали потерпілого.

Крок 1. З’ясуйте, чи при свідомості потерпілий. Відсутність реакції свідчить про критичний стан потерпілого (іл. 1.1).

 

Крок 2.

Послухайте протягом 10 с, чи дихає потерпілий (іл. 1.2).

Якщо протягом 10 с ви відчуваєте 2-4 дихальних рухи — у потерпі­лого нормальне дихання. Відчуття ж одного і понад п’яти дихальних ру­хів за цей час свідчать про неефективне дихання, що вимагає реанімацій­них заходів.

Крок 3. При нормальному диханні оцініть наявність ознак зовніш­ньої кровотечі або шоку. Якщо є кровотеча, здійсніть заходи з її припи­нення. Якщо є шок, здійсніть протишокові заходи. В інших випадках викличте бригаду швидкої медичної допомоги, стабілізуйте положення голови і шиї потерпілого (іл. 1.3), забезпечте йому температурний ком­форт (накрийте чимось, щоб зігріти) і чекайте приїзду кваліфікованих медичних працівників. Виконайте вторинний огляд. Кожні дві хвилини контролюйте стан потерпілого (визначайте наявність і характер дихання). У цьому полягає весь обсяг першої допомоги такому потерпілому.

 

Протишокові заходи

 

 

Якщо потерпілий не дихає, або ви маєте сумнів щодо цього, а також у випадку, коли місце пригоди стає небезпечним, або ви маєте підстави сумніватися у своєчасному приїзді бригади швидкої медичної допомоги, потерпілого потрібно обережно повернути на спину зі збереженням поздовжньої осі «голова - хребет» (іл. 1.4).

Іл. 1.5. Забезпечення прохідності диха­льних шляхів закиданням голови

Іл. 1.7. Одночасне визначення дихання і пульсу на сонній артерії

Після перевертання визначте наявність сторонніх тіл у ротовій порожнині, видаліть їх. Забезпечте прохідність дихальних шляхів закиданням голови потерпілого (іл. 1.5) або висуванням щелепи вперед, якщо найменша підозра на черепно-мозкову травму (іл. 1.6). З’ясуйте повтор­но, чи дихає потерпілий упродовж 5—10 с. Одночасно можете визначити наявність пульсу на сонній артерії (іл. 1.7). Якщо потерпілий не дихає, негайно приступайте до серцево-легеневої реанімації. Оголіть грудну клітку потерпілого і виконайте 30 натискань на ділянку середини грудної клітки з амплітудою 4-5 см і частотою 100 натискань за 1 хв у дорослої людини та 2 звичайних вдування, щільно охопивши дихальні шляхи по­терпілого і закривши ніс (іл. 1.8). Варто зазначити, що 30 натискань не­обхідно здійснити протягом 18 с.

Іл. 1.6. Забезпечення прохідності диха­льних шляхів висуванням нижньої щелепи

Іл. 1.8. Штучна вентиляція легень

Алгоритм серцево-легеневої реанімації ми розглянемо в наступних темах.

 

	Іл. 1.9. Протишокові заходи — зігрі­вання потерпілого, піднімання ніг

 

Якщо у потерпілого на тлі стабільного дихання є ознаки шоку, здійсніть, протишокові заходи:

1. Акуратно покладіть потерпілого.

2. Підтримуйте в потерпілого нормальну температуру тіла, накрийте його ковдрою, пальтом або іншим одягом.

3. Підніміть ноги потерпілого на 30 см вище рівня тіла, щоб поліпшити приплив крові до життєво важливих органів (іл. 1.9). Ноги піднімати не можна в таких випадках: при підозрі на травму голови, шиї, хребта, стегна та гомілки, а також серцевого нападу, інсульту, внутрішньої кровотечі. Утриматися від цієї дії потрібно й тоді, коли ви достеменно не впевнені, у якому стані перебуває потерпілий.

4. Намагайтеся усунути причину, яка викликала в потерпілого шок.

5. Забезпечуйте потерпілому спокій, підтримуйте його морально.

6. Не давайте потерпілому пити (лише змочуйте губи водою, коли він відчуває спрагу).

Якщо ви виконуєте вдування в тіло потерпілого, а повітря не вдува­ється, можна запідозрити наявність стороннього тіла в трахеї над голосовими зв’язками. Щоб видалити стороннє тіло, необхідно здійснити 5 ін­тенсивних натискань на піддіафрагмальну ділянку, після цього видаліть стороннє тіло (іл. 1. 10 а, б) і продовжуйте серцево-легеневу реанімацію.

 

Іл. 1.10. Прийоми видалення стороннього тіла з дихальних шляхів потерпілого, якщо він у стані непритомності

Нерідко стороннє тіло може потрапи­ти в дихальні шляхи випадково (особливо коли людина розмовляє, жуючи їжу). При цьому потерпілий не може здійснити ні вдих, ні видих. Він набуває характерної пози (іл. 1.11).

Запитайте потерпілого: «Ви вдавилися чимось?», якщо відповідь ствердна, негай­но станьте за спиною потерпілого й охопіть руками ділянку над його пупком. Одну руку, яка ближче до тіла, затисніть у кулак. Другою рукою притисніть кулак до тіла потерпілого. Нахиліть його трохи вперед і на тлі команди «Видихай!» здійсніть п’ять енергійних натискань, щоб збільшити тиск у легенях і виштовхнути стороннє тіло з дихального горла. Такі дії називають прийомом Хаймліка (іл. 1.12).

Поява кашлю свідчить про ефективність вашого втручання. Якщо ці дії виявилися неефективними, потерпілий втратить свідомість. Негайно викличте бригаду швидкої медичної допомоги і приступайте до проведення реанімаційних заходів. На­віть якщо дихальні шляхи непрохідні, до приїзду медиків натискайте на грудну кліт­ку з частотою 100 разів на 1 хв.

Нормативи приїзду до потерпілого «швидкої допомоги» в Україні становлять 10 хв у міській зоні й 20 хв — у сільській. Ваші реанімаційні дії є цілком достатніми, щоб до приїзду медиків у потерпілого не настала біологічна смерть.

Вторинний огляд

 

Якщо стан потерпілого стабільний, до прибуття «швидкої» необхідно провести вторинний огляд, який полягає у виявленні проблем, які безпосередньо не становлять загрози для життя потер­пшого, але можуть мати серйозні наслідки, якщо їх залишити без уваги та надання першої допомоги. При вторинному огляді потрібно оцінити наявність зовнішніх ушкоджень (локалізація, величина, наявність ран і опіків, деформації кінцівок), а також можливість самостійних (активних) рухів у суглобах травмованої кінцівки й пасивних — за вашої допомоги. Результати вторинного огляду вкажуть вам на необхідність здійснення інших заходів першої допомоги.

Отже, ви ознайомилися зі стандартною схемою дії надання першої допомоги, яка визнана в Європі. Зверніть увагу на особливості обсягу першої допомоги, якщо потерпілий непритомний, проте зі стабільним диханням і гемодинамікою. Крім цього, ви навчилися здійснювати протишокові заходи, забезпечувати прохідність дихальних шляхів у непритомного лежачого потерпілого, а та у випадку, коли хто-небудь на ваших очах чимось удавився.

 

5. Засоби першої медичної допомоги

 

Ефективність першої допомоги великою мірою залежить від наявних засобів першої медичної допомоги. На сьогодні всі засоби першої медичної допомоги знаходяться у спеціальних комплектах з точки зору місця їх застосування та кількості очіку­ваних хворих та потерпілих. Проте в будь-якому комплекті мають бути наявні засоби, які є обов’язковими для успішного врятування потерпілого і забезпечення особистої безпеки.

 

Іл. 1.14. Найпростіший бар’єрний при­стрій і дихальна маска для проведення штучної вентиляції легень

Зрозуміло, що головне у наданні першої допомоги — це врятування життя потерпілому, який перебуває в критичному стані. Проте першою проблемою, яка виникає, є ізоляція тіла рятувальника від тіла потерпіло­го. Це насамперед досягається застосуванням медичних пластикових ру­кавичок (іл. 1.13).

Іл. 1.13. Рукавички медичні

З точки зору міжнародних стандартів жоден рятувальник чи медик не має права маніпулювати з тілом потерпілого без застосування пластикових рукавичок.

Наступна проблема особистого захисту виникає під час проведення штучної вентиляції легень. Хоча, за даними наукових досліджень, не описано жодного випадку зараження рятувальника під час процедури ШВЛ із застосуванням носової хустини чи шматка бинта як ізолювального засо­бу, однак висока частота інфекцій, які передаються з кров’ю та слиною, змушують укомплектувати аптечки першої допомоги бар’єрними пристроями.

Найпростіший з них — бар’єрний пристрій з поліетилену з мунд­штуком або фільтром для вдихання в тіло потерпілого (іл. 1.14). Ним покривають лицеву частину потерпілого, мундштук вкладають між його зуби і здійснюють вдихання (іл. 1.15). Більш гігієнічним з вищим ступенем захисту є дихальна маска (іл. 1.14). При її застосуванні виключаєтеся будь-який контакт з губами потерпілого, проте вона вимагає певного навику застосування (іл. 1.16).

 

 

	Іл. 1.15. Штучна вентиляція легень через найпростіший бар’єрний пристрій		Іл. 1.16. Техніка штучної вентиляції легень з використанням дихальної маски

 

 

Окремі виробники комплектують такі маски додатковими мундштуками, що є більш гігієнічним (іл. 1.17), Проте оптимальним є застосування поряд з дихальною маскою диха­льного мішка (його ще називають мішком АМБУ, що походить від слова Ambulance) (іл. 1.18). Стискаючи еластичний мішок, здійснюються вди­хи в тіло потерпілого. В окремих мішках є змога регулювати об’єм повіт­ря, що виходить з нього. Такий мішок є універсальним для ШВЛ людей різного віку. Мішки переважно входять у комплекти різноманітних ряту­вальних служб, тому варто знати про його існування і вміти ним користу­ватися.

 

Наступною проблемою під час рятування людини є забезпечення прохідності дихальних шляхів. Коли ШВЛ здійснюється через будь-який бар’єрний пристрій, рятувальник постійно підтримує голову в положенні назад, або постійно підтримує нижню щелепу в положенні догори. Щоб зменшити навантаження на власні м’язи, у верхні дихальні шляхи зручно поставити ротогорлову трубку (іл. 1.19, 1.20). У випадку травми ниж­ньої щелепи часто неможливою є вентиляція через рот, тоді доцільно поставити носо-горлову трубку (іл. 1.21).

		Іл. 1.19. Рото-горлові трубки різних розмірів		Іл. 1.21. Носо-горлові трубки різних розмірів

 

	Іл. 1.20. Техніка вставлення рото-горлової трубки

 

Для зупинки кровотечі на сьогодні застосовують пальцеве притис­кання рани, використовуючи стерильну серветку або чистий шматок тка­нини, пальцеве перетискання на відстані, тиснучу пов’язку і при неефективності зазначених засобів джгут. У сучасних аптечках як джгут вико­ристовують звичайні гумові трубки (іл. 1.22). Техніка його застосування іден­тична: накладається в ділянку стегна або плеча. Під нього підкладають шматок тка­нини і накручують у розтягненому стані, тур біля туру знизу догори, зав’язуючи на 2 ґудзи кінці. Під трубку після накладання ставлять маячок — шматочок паперу, який входить у комплект, на якому відмічають час накладання.

Наступними предметами для надання першої допомоги є пе­рев’язувальні засоби (іл. 1.23) і ножиці (іл.1.24). Це: пакет пе­рев’язувальний стерильний (бинт, на кінці якого є дві ватно-марлеві по­душечки), бинт стерильний, бинт нестерильний, серветки, просочені кровозупинним розчином, вата нестерильна, лейкопластир для фіксації пов’язок, пластир бактерицидний, бавовняна косинка. До такого компле­кту можуть входити стерильні серветки, просочені різноманітними анти­септиками (речовинами, які вбивають мікроби) — фурагіном чи хлоргек-седином. Всі ці засоби застосовують для накриття різноманітних ран з метою попередження їх інфікування. Подушечками перев’язувального пакета можна охопити вхідний і вихідний кульові отвори. Для покриття опечених поверхонь нерідко в комплекти входять серветки з вуглеволокнистим вмістом. Сучасним напрямком вдосконалення перев’язки потерпі­лого є застосування сітчастих бинтів, які фіксують стерильну серветку на ділянці рани, що суттєво зекономлює час з їх накладання.

Іл. 1.23. Перев ’язувальні засоби першої допомоги

Для герметизації грудної клітки при її проникаючому ураженні заготовлюють спеціальний шматок поліетилену (поліетиленовий мішок 20 на 10 см). На рану грудної клітки накладають стерильну серветку, далі покривають поліетиленом, який можна підрізати за розмірами, і з трьох боків фіксують лейкопластирем, четвертий залишають не заклеєним (іл. 1.25). При цьому під час вдиху повітря не буде засмоктуватися у грудну порож­нину (пов’язка буде виконувати роль клапана), на видиху — надлишок повітря з порожнини грудної клітки буде виходити назовні.

Іл. 1.25. Вигляд пов ’язки на грудну клітку при проникаючому пораненні