Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Авторська індивідуальність у тексті.
Кожний дослідник тексту змушений так чи інакше розглянути проблему авторського чи індивідуально стилю. Адже “індивідуальний почерк” автора, його манера виявляється вже в самому факті вибірковості, перевазі певних лексичних, морфологічних, синтаксичних, фонетичних засобів, які стають базою формування більш складних і яскравих образів. З урахуванням антропоцентризму сучасної наукової парадигми проблема індивідуального стилю стає однією з ключових у лінгвостилістиці художнього тексту. Проте лінгвісти і досі не мають одного загальновизнаного терміну для тлумачення індивідуального стилю, хоча він не раз ставав предметом дослідження. Тривалий час ставлення мовознавців різних епох і напрямів до проблеми індивідуального фактора в мові, чи ідіолекту, було суперечливим, виявляло неодна- кові тенденції – від відомого перебільшення його ролі до повного ігнорування. Так, наприклад, інтерес до індивідуального виявлення мови в крайній формі виявився в психолінгвістиці. Представник цього напряму Г. Пауль стверджував: “На світі стільки ж окремих мов, скільки й індивідів. Формула термінологічно зафіксована в понятті індивідуального різновиду мови – “діа- лекту індивіда”, а німецька, латинська та інші мови – лише абстракція лінгвістичної науки. В. Зандерс також називає індивідуальний стиль метапоняттям (“Oberbegriff”) стилістики. Але ж типове й індивідуальне в стилі нерозривно пов’язані. Мовлення адресанта завжди складається з типо- вого та індивідуального. Стиль як модель мовлення слугує базою для існування індивідуальних особливостей стилю кожного індивіда. Якщо схематично зобразити ієрархію від загальної мови до індивідуальних її проявів у мовленні, то схема матиме наступний вигляд: мова – діалект (більша за говір мовленнєва тери- торіальна єдність) – на цьому ж ступені, але в іншій – соціальній – площині знаходиться соціолект (соціальна група людей, що говорять на спільній професійній мові) – говір (багато структурно наближених ідіолектів для певної територіальної групи) – ідіолект (індивідуальне мовлення конкретного носія мови). Інформативність тексту. Інформативність тексту (від лат. information — повідомлення про стан справ, відомості про щось і textus — тканина, сплетіння, поєднання) — здатність тексту бути носієм завершеного повідомлення, передавати інформацію. Інформативність як важлива властивість тексту характеризує кількість інформації, що міститься в ньому, її важливість і новизну.
У зв'язку з можливістю різного способу подання інформації в тексті - економного та надлишкового - істотною виявляється проблема авторського наміри і читацького сприйняття повідомлення, тобто різної виявляється «глибина прочитання» тексту. Тут авторам і редакторам слід пам'ятати, що для різних читачів критерій «економності-надмірності» буде різна. Надлишкової інформації не повинно бути занадто багато, інакше текст буде важкий для прочитання, але все-таки вона повинна бути, інакше текст буде важкий для сприйняття. Словесно надлишкові фрази - це граматично і логічно розгорнуті структури, що претендують на граничну точність переданого сенсу. Такі фрази переважно в текстах офіційних, наукових, навчальних. Згорнуті структури можуть призвести до двозначності, невизначеності, нечіткості у вираженні думки, до логічних зсувів. При необхідності згорнуті структури більше використовуються в текстах художніх, алегоричних, афористичних. Текст відповідно до своїх запрограмованим якостям орієнтується на ці особливості мовного знака і встановлює певну міру в цьому взаємовідносини знака і сенсу. Інформаційна насиченість тексту може бути розглянута не тільки з точки зору корисності / некорисності інформації для даної категорії читача, але і з точки зору будови складових текст мовних одиниць. Експліцитні та імпліцитні форми вираження думки (змісту) призводять до появи таких якостей тексту, як напруженість і ненапруженість. Напруженість тексту можна підвищити або знизити, виходячи з призначення самого тексту. Сама ступінь напруженості / ненапряженности викладу може бути стілеобразующим чинником. Наприклад, у текстах наукових, особливо - науково-навчальних, бажано словесне заповнення смислових пустот, тому що занадто напружений текст може призвести до невизначеності сприйняття.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-20; просмотров: 377; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.147.103.8 (0.004 с.) |