Квитанція і накладна як обліково-фінансові документи 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Квитанція і накладна як обліково-фінансові документи



Квитанція – документ, що видається установам (організаціям, підприємствам) на підтвердження одержання певних матеріальних цінностей і грошових коштів. Квитанція, як правило, складається з трафаретної частини й тексту. У тексті вказують:

– від кого прийнято (назва установи або приватної особи);

– за що прийнято;

– яка сума;

– на підставі якого документа (назва, дата видання, номер);

– коли прийнято (дата, місяць, рік);

– штамп касира про одержання грошей;

– підпис касира.

Накладна – обліково-фінансовий документ про приймання, відправлення чи видавання матеріальних цінностей.

Накладна є трафаретизованим документом, що містить такі реквізити:

· назва підприємства (організації), що видає накладну (угорі ліворуч);

· гриф затвердження керівником підприємства чи організації (угорі праворуч) – підпис, печатка;

· назва виду документа, номер;

· мета приймання, відправлення, видавання матеріальних цінностей;

· дата;

· кому й від кого передані матеріальні цінності;

· трафаретизований текст (таблиця з даними);

· підпис матеріально відповідальної особи, що проводила передачу матеріальних цінностей (відправника);

· підпис матеріально відповідальної особи, що прийняла матеріальні цінності (одержувача).

 

Оформлення відкриття рахунка в банку

Підприємство (установа, організація) для зберігання грошей та здійснення розрахунків відкриває в банку рахунки залежно від виду діяльності – розрахункові, поточні та інші.

Підприємство має право відкрити лише один розрахунковий рахунок в установах Національного банку або в акціонерних комерційних банках, із яким здійснює розрахункові операції, пов’язані з поточною господарською діяльністю.

Власник рахунка самостійно розпоряджається коштами на розрахунковому рахунку згідно з правилами розрахунків, а установи банку відповідно до чинних правил виконують розпорядження власників рахунків. Без згоди підприємства (установи, організації) виконуються лише безперечні платежі: стягнення прострочених платежів до державного бюджету, судові виконавчі листи, накази арбітражу тощо.

Переважна кількість платежів виконується шляхом безготівкових розрахунків, що дає змогу вивільняти з обігу значні суми готівки.

Для певних видів платежів (видання зарплати, виплати пенсій і допомог, господарські видатки тощо) банк видає готівку, а платежі виконує підприємство.

Операції з розрахункового (поточного) рахунка виконуються установами банку за документами спеціально затвердженої форми, які виписують працівники фінансового відділу, бухгалтерії підприємства. Це платіжне доручення, платіжна вимога, рахунок-фактура, об’ява на внесок готівкою, грошові й розрахункові чеки, витяги з розрахункових (поточних) рахунків, заяви про відмови від акцептів, на акредитив, про надання позики тощо.

Для оформлення відкриття розрахункових, поточних і бюджетних рахунків надаються такі документи:

1. Заява про відкриття рахунка.

2. Копія документа про створення підприємства.

3. Копія затвердженого статуту (положення).

4. Картка зі зразками підписів та відбитком печатки.

 

Порядок заповнення чеків із розрахункових чекових книжок і їх

Використання

1. Чеки заповнюються та підписуються від руки чорнилом, кульковою ручкою або з використанням технічних засобів.

2. Отримувача вказують після слів ,,Кому”. При розрахунках за товари та послуги в рядку ,,Сплатіть за цим чеком” зазначається загальна назва товарів, послуг, а також номер і дата рахунка, за оплату якого виписаний чек.

3. Чеки підписує власник книжки або за його дорученням уповноважена особа, яка має право підпису. Чеки скріплюються відбитком печатки чекодавця.

4. Будь-які виправлення та перекреслення в чеку не допускаються.

5. Забороняється передавання чекової книжки її власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також підписання незаповнених бланків чеків.

6. Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань із рахунка чекодавця на рахунок отримувача коштів і не підлягають сплаті готівкою.

7. Виписуючи чек, на його корінці вказують отримувача коштів, номери документів, що оплачуються, суму і залишок ліміту (крім тих випадків, коли за чинними правилами розрахунків чеками ці реквізити заповнюються касиром транспортної організації або підприємством зв’язку).

8. Головні бухгалтери підприємств, які ведуть розрахунки чеками, зобов’язані періодично перевіряти:

а) правильність використання чеків особою, уповноваженою на їх підписання;

б) правильність виведення залишків ліміту на корінцях чеків, а на звороті останнього перевіреного корінця чека має бути відмітка за підписом головного бухгалтера (заступника головного бухгалтера) чекодавця;

в) звіряти суми на корінцях чеків із записами у виписках з особового рахунка в банку.

 

питання для самоконтролю

1. У чому полягає специфіка обліково-фінансової документації?

2. Які реквізити має гарантійний лист?

3. Розкрийте особливості видів акцепту платіжних вимог.

4. Які реквізити містить лист-відмова як форма відмови від акцепту?

5. Назвіть реквізити заяви-зобов’язання.

6. Які особливості укладання має заявка?

7. Що вказують у тексті квитанції?

8. Схарактеризуйте процедуру оформлення відкриття рахунка в банку.

9. Перерахуйте обов’язкові реквізити накладної.

10. Укажіть на порядок заповнення чеків із розрахункових чекових книжок.

 

Тестові завдання

1. Лист, що укладається з метою підтвердження фінансово-розрахункових зобов’язань, називається:

а) супровідним;

б) гарантійним;

в) рекламаційним;

г) інформаційним.

 

2. Діловий папір, який містить згоду платника на оплату грошових і товарних документів, називається:

а) актом;

б) акцептом;

в) заявкою.

 

3. Яка з перерахованих нижче характеристик не є істинною щодо акцепту платіжних вимог:

а) повний або частковий;

б) об’єктивний або необ’єктивний;

в) позитивний або негативний;

г) попередній або наступний?

 

4. Відмову від акцепту на оплату платіжної вимоги платник оформляє:

а) листом або факсом;

б) листом або телеграмою;

в) телеграмою або телефонограмою.

 

5. Документ, що є різновидом термінового зобов’язання, яке оформляється з метою отримання кредиту за спеціальними рахунками, називається:

а) платіжним дорученням;

б) заявкою;

в) заявою-зобов’язанням.

 

6. Документ, що видається установам на підтвердження одержання певних матеріальних цінностей і грошових коштів, називається:

а) платіжним дорученням;

б) накладною;

в) квитанцією.

 

7. Підприємство має право відкрити в установах Національного банку або в акціонерних комерційних банках:

а) один розрахунковий рахунок;

б) багато розрахункових рахунків.

 

8. Документ, що використовується для організації операцій купівлі-продажу, називається:

а) акцептом;

б) заявою;

в) заявкою.

 

9. Для оформлення відкриття розрахункових, поточних і бюджетних рахунків підприємством надаються:

а) заява про відкриття рахунка, копія документа про створення підприємства і затвердженого статуту, картка зі зразками підписів та відбитком печатки;

б) реєстраційна картка, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи, квитанція, дві фотокартки.

 

10. Обліково-фінансовий документ про приймання, відправлення чи видавання матеріальних цінностей, називається:

а) накладною;

б) квитанцією;

в) платіжним дорученням.


Тема 9. Ділове спілкування: протокол, етикет, організація прийому закордонних делегацій

МЕТА: розкрити особливості ділового спілкування під час прийому закордонних делегацій; з’ясувати, як будується програма перебування іноземної делегації; розглянути види неофіційних прийомів, основні протокольні вимоги до зустрічі закордонної делегації; ознайомитися з порядком проведення переговорів.

План

 

1.Програма перебування іноземної делегації (загальна, детальна). Неофіційні зустрічі, призначення, способи організації.

2. Зустріч закордонної делегації, протокольні вимоги. Привітання й представлення. Урочистий прийом керівником фірми, вимоги етикету до чоловіків, жінок.

3. Розміщення в автомобілях та проїзд делегацій. Візит увічливості.

4.Проведення переговорів, їх методи. Підготовка до бесіди під час ділової зустрічі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Афанасьєв І. Діловий етикет. – К., 1998.

2. Галушко В. Діловий протокол та ведення переговорів: Навч.посібник. – Вінниця, 2002.

3. Вуд Д., Сере Ж. Дипломатическая церемония и протокол: Пер. с англ. – 2-е изд. – М., 2003.

4. Деловая переписка с иностранными фирмами: Практическое пособие. – М.: Имидж,1991.

5. Никифоров Д., Борунков А. Дипломатический протокол в СССР: Принципы. Нормы. Практика. – М.: Междунар.отношения, 1988.

6. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів./С.П.Бибик, І.Л. Михно, Л.О. Пустовіт, Г.М. Сюта. — 2-е вид., доп. і випр. – К.: Довіра: УНВЦ "Рідна мова", 1999.

1. Програма перебування іноземної делегації (загальна, детальна). Неофіційні зустрічі, призначення, способи організації

Багатовіковий досвід розвитку міжнародних відносин дозволив виробити найважливіші правила спілкування між представниками різних країн. Ці правила охоплені в діловому протоколі та етикеті, в основі яких лежать принципи дипломатичного протоколу та етикету.

Дипломатичний протокол – це сукупність загальновизнаних правил, традицій та умовностей, яких дотримуються уряд, відомства закордонних справ, дипломатичні представництва, дипломатичні працівники та інші офіційні особи в міжнародному спілкуванні. Саме дипломатичний протокол передбачає способи демонстрації поваги однією державою іншій у ході ділового спілкування.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-20; просмотров: 313; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.200.210.43 (0.037 с.)