Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема 11. Форми самоорганізації громад.
Мета: розглянути форми самоорганізації громад як спосіб приймати безпосередню активну участі членів громади в реалізації проектів місцевого розвитку, їх переваги та недоліки, наявність перешкод до ефективного функціонуванні, нормативно-правову базу тощо.
План
Література: [1 с. 49-57]; [3 с.28-64]; [10 с.17-34].
Організація громади, як форма її самоорганізації, є найважливішим елементом підходу до місцевого розвитку, орієнтованого на громаду. Завдяки організаціям громади її члени можуть спільно висловлювати свою думку та діяти, реалізовуючи власний потенціал. Організація громади об'єднує тіх членів, які живуть на одній території, наприклад в одному селі або селищі, в одному мікрорайоні або на одній вулиці, в одному багатоквартирному будинку, і стикаються з однаковими складнощами. Такими організаціями управляє група активістів, яким довіряє більшість членів громади. Організації громад — це самоврядні структури, умовами функціонування яких є прозорість і підзвітність, а також високий рівень активності членів громад. Члени територіальної громади можуть вирішувати питання місцевого розвитку в кілька способів:
Для цього Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено такі механізми, як місцевий референдум, загальні збори громадян, місцеві ініціативи, громадські слухання. Усі ці механізми можуть використовуватись як спосіб прийняття рішень щодо місцевого розвитку. Вони не забезпечують залучення громади до виконання таких рішень.
Відповідно «Закону про місцеве самоврядування» Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами". Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їхні виконавчі комітети, відліли, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Цей спосіб, як і попередній, не передбачає безпосередньої активної участі членів громади в реалізації проектів місцевого розвитку.
Такий висновок випливає зі статті 3 Господарського кодексу України, відповідно до якої під господарською діяльністю розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Відповідно до законодавства України громада може створити організацію і зі статусом юридичної особи, і без нього. Зокрема без статусу юридичної особи можуть діяти громадські організації та органи самоорганізації населення (докладніше див. нижче). Члени громади можуть створювати юридичну особу в будь-якій організаційно - правовій формі, існування яких передбачено законодавством України. У тому числі — у вигляді суб'єкта підприємницької діяльності. Однак створення суб'єкта підприємницької діяльності доцільне лише в тому разі, коли організація громади має намір отримувати комерційну вигоду від своєї діяльності. В інших випадках ОГ має створюватись у вигляді суб'єкта некомерційної господарської діяльності.
Законодавством України передбачено існування таких суб'єктів некомерційної господарської діяльності:
Жодну із цих форм самоорганізації не можна назвати ідеальною з погляду ефективного залучення громад до місцевого розвитку. Кожна з них має суттєві вади, і жодна не забезпечує громаду повноцінним інструментарієм для її активної участі в місцевому розвитку. Обирати одну із зазначених форм під час створення ОГ необхідно з огляду на завдання та умови функціонування такої організації громади.
Найбільш розповсюдженою формою самоорганізації є громадські організації. Відповідно до статті 3 Закону про об'єднання громадян громадською організацією є "об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів". Мета створення такої організації, склад її учасників, напрями діяльності можуть бути різними. Громадські організації мають неприбутковий статус, можуть володіти й розпоряджатися майном, отримувати фінансування з різних джерел. Зареєстровані громадські організації наділено такими правами:
Громадські організації мають право засновувати підприємства, необхідні для виконання статутних цілей. Аналіз цих прав дає підстави зробити висновок про те, що вони практично нічим не відрізняються від прав інших суб'єктів господарювання. Позитивом є той факт, що громадські організації наділено правом повноцінно здійснювати господарську діяльність. Це може бути корисним для реалізації деяких проектів місцевого розвитку. Однак цей позитив певною мірою нівелюється складнощами, що існують у питаннях адміністрування (зокрема оподаткування) таких організацій. З іншого боку, як видно з наведеного переліку, громадські організації не наділено окремими інструментами (механізмами), які допомагали б їм впливати на рішення органів влади місцевого самоврядування з питань місцевого розвитку. Так само не існує норм, які спрощували б громадським організаціям отримання бюджетних коштів або коштів від юридичних і фізичних осіб для реалізації проектів місцевого розвитку.
Благодійною організацією відповідно до Закону про благодійництво визнається недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб згідно із цим Законом. Благодійною діяльністю вважається добровільна безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає отримання прибутків від цієї діяльності.
З наведеного видно, що сфера використання такої форми, як благодійна організація, обмежена тими проектами місцевого розвитку, які не передбачають отримання коштів від членів громади за надані послуги/виконані роботи/створені об'єкти (крім випадків, коли такі кошти збирають у вигляді благодійних внесків). Благодійні організації так само, як і громадські, наділено правом на здійснення господарської діяльності. Так, стаття 6 Закону про благодійництво встановлює, що благодійна організація здійснює господарську діяльність, спрямовану на виконання її статутних цілей і завдань. Здійснюючи господарську діяльність, благодійні організації зобов'язані вести податковий облік і сплачувати передбачені законодавством податки. Звільнення від сплати податків та інших платежів до бюджету і спеціальних фондів поширюється тільки на благодійні організації, що існують лише на членські внески і добродійні пожертвування. Благодійні організації так само, як і громадські, не наділено ефективним інструментарієм для участі в процесі прийняття рішень щодо місцевого розвитку. Проте вони мають певні переваги в частині оподаткування. Однак вимоги до функціонування і звітування благодійних організацій жорсткіші. Зокрема Закон про благодійництво вимагає від таких організацій:
Крім того, благодійні організації не можуть отримувати на фінансування своєї діяльності будь-яких кредитів.
Відповідно до чинного законодавства сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Делегувати частину повноважень органів місцевого самоврядування безпосередньо організованій частині громади - суть ідеї створення ОСН. Саме в такий спосіб органи місцевого самоврядування можуть частково звільнитися від поточного розв'язання дрібних проблем, які значно швидше і ефективніше може розв'язати сама громада.
ОСН (як форма участі громадян у місцевому самоврядуванні) ще не набули широкої популярності в Україні з різних причин: неготовність самої громади брати на себе відповідальність; недоліки нормативно-правового регулювання, занедбаність системи місцевого самоврядування тощо. Основними завданнями ОСН є:
Для виконання цих завдань місцеві ради надають органам самоорганізації населення такі повноваження:
Перевага ОСН перед іншими формами полягає в тому, що саме в рамках такого формату забезпечується найбільш тісний зв'язок організації громади з органами місцевого самоврядування. Такий зв'язок гарантується закріпленням на рівні закону певних важливих прав органів самоорганізації населення. Зокрема відповідно до Закону про ОСН:
Вадами ОСН з погляду реалізації проектів місцевого розвитку є законодавчі обмеження на здійснення ними господарської діяльності. Відповідно до Закону про ОСН матеріальною основою діяльності органу самоорганізації населення є майно, передане йому радою в оперативне управління. Орган самоорганізації населення для виконання своїх повноважень користується майном згідно з його призначенням. Тобто закон не передбачає можливості отримання ОСН майна у власність, зокрема через його створення (наприклад будівництво). Крім того, за законом ОСН може отримувати фінансування лише з кількох джерел. Відповідно до Закону про ОСН це можуть бути:
Законодавство не передбачає для ОСН можливості отримувати кошти від здійснення господарської діяльності (як це передбачено для громадських організацій). Тому власних джерел фінансування такі організації не можуть мати. Всі інші перелічені джерела не гарантують стабільних фінансових надходжень. Закон про ОСН не визначає, яким є податковий статус ОСН. Зокрема не вказано чітко, що отримані добровільні внески не підлягають оподаткуванню. А це накладає додаткові обмеження на фінансову діяльність ОСН.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ), незважаючи на своє вузьке "цільове призначення" (Відповідно до статті 4 Закону про ОСББ "Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання), можна розглядати як одну з форм самоорганізації громад для вирішення завдань місцевого розвитку. Таку форму можна використовувати в населених пунктах з багатоквартирними будинками і для реалізації тих проектів місцевого розвитку, які пов'язані з такими будинками (наприклад, ремонт комунальних мереж, будівництво дитячого майданчика тощо). Відповідно до вимог законодавства найважливіші питання функціонування ОСББ вирішуються виключно на загальних зборах членів об'єднання. До таких питань згідно із статтею 10 Закону про ОСББ, зокрема, належать:
Для вирішення всіх цих питань на загальних зборах мають бути присутніми більше половини членів об'єднання. Така вимога сприяє активному залученню членів організації до вирішення питань її життєдіяльності. Відповідно Закону про ОСББ "Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання ". Поряд із цим законодавство надає ОСББ широкі можливості для збору коштів від фізичних осіб у вигляді регулярних платежів. Зокрема стаття 2 Закону про ОСББ встановлює: Кошти об'єднання складаються з:
Для накопичення коштів на ремонт неподільного та загального майна і термінового усунення збитків, що виникли в результаті аварій чи непередбачених об ставин, в обов'язковому порядку створюються ремонтний та резервний фонди об'єднання. Кошти цих фондів акумулюються на рахунку об'єднання у банківських установах і використовуються виключно за цільовим призначенням. Перелік та розміри обов'язкових платежів на обслуговування і ремонт неподільного та загального майна, а також порядок їх сплати встановлюються відповідно до статуту об'єднання. За рішенням загальних зборів об'єднання можуть створюватися спеціальні фонди, витрати з яких здійснюються на цілі, що передбачені статутом. Однак така форма самоорганізації має одну дуже суттєву ваду з погляду її широкого застосування. Відповідно до статті 6 Закону про ОСББ "Об'єднання може бути створене в будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, а також власника будинку або його уповноваженої особи, власників жилих приміщень, а також власників нежилих приміщень". Тобто для вирішення завдань місцевого розвитку, які виходять за рамки одного багатоквартирного будинку, використання такої форми самоорганізації недоцільне.
У багатьох випадках для самоорганізації "зручною" буде така організаційно-правова форма, як кооператив. Аналіз мети та основних завдань кооперації, які визначено у статті 3 Закону Про кооперацію, дає підстави зробити висновок про те, що вони безпосередньо стосуються вирішення завдань місцевого розвитку. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Основними завданнями кооперації є:
Кооперативи мають широкі можливості із залучення фінансових ресурсів. Відповідно до Закону про кооперацію джерелами формування майна кооперативу є: - вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї;
Водночас за своїм податковим статусом кооперативи можуть належати до неприбуткових установ та організацій. Це випливає з положень Закону про кооперацію, яка наголошує: "Виробничі кооперативи провадять господарську діяльність з метою одержання прибутку. Інші кооперативи надають послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку". До таких кооперативів відповідно до Податкового кодексу застосовують особливий порядок оподаткування прибутку, який передбачає звільнення від оподаткування разових і періодичних внесків. З огляду на це в багатьох випадках кооператив буде найзручнішою формою самоорганізації громад для вирішення завдань місцевого розвитку. Досвід самоорганізації громад і рекомендації проектів ПРООН свідчить про наявність перешкод до ефективного залучення організацій громад до процесів місцевого розвитку:
Основні терміни Громадська організація - об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Благодійна організація - недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб. Благодійною діяльністю вважається добровільна безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає отримання прибутків від цієї діяльності. Органи самоорганізації населення — це представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їхніх частин, для вирішення певних завдань.
Контрольні питання 1. Які механізми можуть використовуватисьяк спосіб прийняття рішень щодо місцевого розвитку? 2. В яких випадках доцільне створення організацій чи установдля вирішення питань місцевого значення? 3. Які складнощі виникають у питаннях адміністрування громадськими організаціями? 4. Яку діяльність можна назвати благодійною? 5. Якими правами наділена благодійна організація? 7. Яка мета та основні завдання кооперації?
Тема 12. Стратегічне планування сталого місцевого розвитку. Мета: охарактеризувати значення стратегічного планування на місцевому рівні, розкрити етапи розробки, формування та впровадження стратегії сталого місцевого розвитку, визначити можливості застосування SWOT – аналізу для визначення сильних та слабких сторін, можливостей та потенційних загроз місцевому розвитку. План
Література: [5 С. 47-88]; [11 с.51-62]; [12 с.36-42]; [14 с.29-35].
Стратегія сталого розвитку (ССР) являє собою комплекс узгоджених механізмів і процесів, які передбачають активну участь зацікавлених сторін у розробці загальної мети (бачення), цілей і завдань сталого місцевого розвитку та у координації їх досягнення і перегляду. Основні принципи, що повинні бути в основі стратегічного планування сталого розвитку:
Основні етапи процесу підготовки та реалізації ССМР включають:
1. Процес планування й підготовки ССМР Саме на цьому етапі формується система заходів і підходів до укладання і впровадження ССМР, покликана заохотити місцеву громаду і допомогти їй у досягненні консенсусу щодо стратегічного бачення, цілей і завдань сталого розвитку. Вимірювання. Процес підготовки ССМР, як правило, розпочинається з так званого "вимірювання", що полягає у визначенні та фіксуванні інтересів різних зацікавлених сторін. В ході вимірювання попередньо оцінюється потреба у сталому місцевому розвитку та існуючі підходи до нього, а також окреслюється коло учасників, що можуть бути залучені до процесу розробки стратегії і відчути на собі результати її впровадження. Вимірювання потрібне для того, щоб заручитися необхідною підтримкою з боку усіх зацікавлених сторін та спонукати їх розділити відповідальність за весь процес стратегічного планування.
На чолі процесу формулювання і реалізації ССМР має бути орган, що включає всі зацікавлені сторони: орган, що користується повагою, не є політично заангажованим та має чітко визначені повноваження скеровувати процес. Він повинен об'єднати поважних представників з усіх верств громади, органів місцевої влади, організацій громадянського суспільства та приватного бізнесу. Цей орган має бути здатним виконувати функції, пов'язані з формулюванням ССМР, досягати консенсусу щодо обсягу та змісту стратегії, проводити моніторинг її розробки, впровадження та результатів. 1.3. Забезпечення політичної підтримки ССМР та розуміння всіма зацікавленими сторонами відповідальності за її впровадження. Наявність політичної волі та підтримки сталого розвитку на децентралізованих рівнях (наприклад, міської ради, регіональних органів влади, тощо) та на вищих рівнях державного управління (центральний уряд та/чи парламент) є вирішальним для ефективної та успішної ССМР. Готовність різних зацікавлених сторін прийняти зобов'язання щодо ССМР матиме велике значення, оскільки вона:
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-20; просмотров: 545; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.209.31.38 (0.05 с.) |