Основні риси правозастосовчоїдіяльності

Процес правозастосовчої діяльності (або процес правозастосування) складається з певних етапів. У науковій літературі виділяють такі етапи процесу правозастосування:

- встановлення фактичних обставин, що характеризують факт, який потребує юридичної оцінки. Можливість застосування правової норми зумовлена тим, що фактичні обставини повинні бути у сфері нормативно-правового регулювання, тобто бути юридичними фактами, передбаченими нормами права як підстава для виникнення, зміни чи припинення правовідносин;

- правова кваліфікація — це правова оцінка фактичних обставин, які мали місце, вибір відповідної норми права, котру слід застосувати, та з'ясування суті й змісту норми (тобто її тлумачення); 0 прийняття за наявним фактом владно-юридичного рішення (акту застосування);

- виконання цього акту (власне застосування норми права) та контроль за цим виконанням.

Серед особливостей правозастосовчої діяльності можна виділити такі.

1) Застосування адміністративно-правових норм здійснюється лише державними органами та іншими суб'єктами, які наділені владними повноваженнями (або їх посадовими особами) і в межах своєї компетенції мають право приймати обов'язкові для інших суб'єктів адміністративного права рішення. При цьому для органів виконавчої влади застосування норм адміністративного права є основною частиною їх правозастосовчої діяльності, а для інших органів держави — допоміжним напрямом зазначеної діяльності, пов'язаної із застосуванням норм інших галузей права, позаяк ці органи застосовують норми адміністративного права переважно для регулювання внутрішньоорганізаційних відносин.

2) Застосування норм адміністративного права — це насамперед застосування диспозиції норми. Диспозиція може застосовуватися всіма суб'єктами правозастосування, тоді як санкція правової норми — тільки спеціально уповноваженими на це органами держави і органами місцевого самоврядування (у визначених чинним законодавством випадках — судом або іншими уповноваженими на це суб'єктами).

3) Правозастосування є юридично значущою діяльністю тільки тоді, коли відбувається на підставі правових норм і в порядку, передбаченому законодавством.

4) Правозастосовча діяльність спрямована на встановлення індивідуальних правових наслідків — суб'єктивних прав і обов'язків та їх реалізацію шляхом прийняття індивідуального правового рішення щодо персоніфікованих суб'єктів — правозастосовчого акту.

У характеристиці правозастосовчої діяльності важливе місце посідає визначення основних вимог щодо забезпечення належної реалізації норм адміністративного права. Серед зазначених вимог слід виділити законність адміністративного правозастосування, яка полягає в наступному:

- уповноважені органи і посадові особи в процесі вирішення справи зобов'язані застосовувати адміністративно-правові норми лише в чітко окреслених законодавством межах їх компетенції;

- зазначені суб'єкти правозастосовчої діяльності повинні застосовувати адміністративно-правові норми точно та однаково відповідно до їх змісту;

- застосування адміністративно-правових норм здійснюється уповноваженими на те органами і посадовими особами відповідно до вимог процесуальних норм з адміністративного права; 0 застосування норм адміністративного права здійснюється своєчасно та лише в тому обсязі та значенні, які передбачені самою нормою;

- здійснення постійного нагляду та контролю щодо застосування уповноваженими органами і посадовими особами норм адміністративного права. Крім того, важливі вимоги обґрунтованості та доцільності адміністративного правозастосування. Вимога обґрунтованості зобов'язує суб'єкта правозастосування вирішувати справу після всебічної перевірки фактів. Вимога доцільності полягає в тому, що суб'єкт застосування адміністративно-правової норми, з'ясувавши її зміст і розібравшись у фактичних обставинах справи, зобов'язаний прийняти найбільш доцільне рішення.

 

* * *

Таким чином, адміністративно-правові норми – це правові норми, які регулюють суспільні відносини в сфері державного управління, а також відносини управлінського характеру, що виникають в інших сферах державної діяльності.

Змістом адміністративно-правового регулювання є впорядкування і закріплення найбільш доцільних суспільних відносин, створення нових і ліквідація застарілих суспільних відносин.

Основними елементами складу адміністративно-правової норми є гіпотеза, диспозиція і санкція. Особливість норм адміністративного права полягає в тому, що окремі елементи норми можуть знаходитися в різних нормативних актах.

Всі адміністративно-правові норми класифікують за певними критеріями: за методом регулюючого впливу; за обсягом регулювання; за юридичною силою; за дією в просторі і часі; в залежності від адресату.

Адміністративно-правові норми повинні бути реалізовані, тобто практично використані з метою регулювання суспільних відносин. Вони реалізуються шляхом їх виконання, або застосування. Виконують адміністративно-правові норми усі можливі учасники управлінських відносин, а застосовують – лише уповноважені на те державою компетентні органи та їх посадові особи.

 

 

В и с н о в к и

 

Підсумовуючи сказане, відзначимо, що адміністративно-правові норми – це такі правові норми, які регулюють суспільні відносини в сфері державного управління, а також відносини управлінського характеру, що виникають в інших галузях і сферах державної діяльності. Основними елементами складу адміністративної норми є гіпотеза, диспозиція, санкція. Адміністративно-правові норми класифікують за різними критеріями, зокрема, за юридичним змістом, за обсягом правового регулювання та ін. Адміністративно-правові норми реалізуються шляхом їх виконання або застосування.

Адміністративно-правові відносини – це врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, що складаються у сфері державного управління. Вони мають свої особливості, основними з яких є те, що в них завжди приймає участь орган виконавчої влади держави або інший суб’єкт, наділений індентичними юридично-владними повноважен-нями. Підставою виникнення, зміни або припинення адміністративних правових відносин є юридичні факти (дії і події).

Адміністративно-правові норми є змістом управлінської діяльності, а адміністративно-правові відносини – формою її здійснення.

Учасниками адміністративних правових відносин можуть бути будь-які суб’єкти адміністративного права, наділені адміністративною право- і дієздатністю. Такими є органи виконавчої влади, інші державні органи, громадські організації, трудові колективи, державні службовці та громадяни.

 

 

Література:

 

1. Конституція України. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Указ Президента України «Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств і інших органів державної виконавчої влади» // Голос України. – 1992. – 8 жовтня.

3. Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» // Офіційний вісник України. – 1997. – Число 24. – С. 168.

4. Административное право. Общая и Особенная части: Учебник. / Под ред. А.П.Коренева. – М.: МВШМ МВД СССР. – 1986. – 487 с.

5. Вопросы теории и практики административно-правового регулирования: Межвузовский сборник. – Свердловск: Издательство Свердловского университета. – 1983. – 123 с.

6. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій. – Київ: Вентурі. – 1996. – 208 с.

7. Советское административное право: Учебник. / Под ред. Ю.М.Козлова. – Москва: Юридическая литература. –1985. –544 с.

8. Сорокин В.Д. Административно-процессуальные отношения. – Ленинград: ЛГУ. – 1968. – 96 с.

9. Субъекты советского административного права: Сборник трудов. / Под ред. Д.Н.Бахраха. – Свердловск: Издательство Свердловского университета. – 1985. – 121 с.

10. Юридичний словник. / Під ред. Б.М.Бабія та ін. – Київ: Головна редакція УРЕ. – 1983. – 872 с.

11. Юсупов В.А. Актуальные проблемы административного права. // Советское государство и право. – 1991. № 11. С. 24-28.

12. Юсупов В.А. Теория административного права. – Москва: Юридическая литература. – 1985. – 266 с.

13. Організаційні засади управлінської діяльності в ОВС: науково-практичний посібник / В.Л. Ортинський, Кісіль З.Р., М.В. Ковалів. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006.– 315 с.

14. Основи управління в органах внутрішніх справ (схеми, визначення, поняття): науково-практичний посібник / В.Л. Ортинський, Кісіль З.Р., М.В. Ковалів. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ. – 2007.– 219 с.

15. Адміністративна діяльність: навч. пос. для студ. вищ. навч. закл. [М.В. Ковалів, З.Р. Кісіль, Н.П. Тиндик, С.С. Єсімов та ін.]– Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006.– 295 с.

16. Основи управління в органах виконавчої влади. навч. пос. для студ. вищ. навч. закл. / [В.Л. Ортинський, З.Р. Кісіль, М.В. Ковалів]. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2007.– 235 с.

17. Правове забезпечення діяльності патрульно-постової служи органів внутрішніх справ України: навч.-практ. посіб. для студ. вищ. навч. закл. [М.В. Ковалів, З.Р. Кісіль, Н.П. Тиндик, С.С. Єсімов ] – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007.– 253 с.

18. Адміністративне право. навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.]/[О.І. Остапенко, З.Р. Кісіль, М.В. Ковалів, Р.В. Кісіль]. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 536 с.