Рух тулуба. Участь м’язів тулуба в акті дихання.

Рухливість хребта допускає виконання таких рухів тулуба, як:

- згинання і розгинання (нахили вперед і назад);

- рухи в сторони (нахили праворуч і ліворуч);

- скручування навколо вертикальної вісі (повороти праворуч і ліворуч);

- колові рухи.

1. Згинання тулуба виконують м’язи, рівнодіючі яких знаходяться попереду від поперечний осей, які проходять через хребтовий стовп. До них належать:

- прямий м’яз живота;

- зовнішній косий м’яз живота;

- внутрішній косий м’яз живота;

- великий і малий поперекові м’язи.

2. Розгинання тулуба виконують м’язи спини:

- м’яз-випрямляч тулуба;

- поперечно-остьовий м’яз;

- трапецієподібний м’яз;

- короткі спини.

3. Нахил тулуба в сторону відбуваєтьсяпри одночасному скороченні м’язів згиначів і розгиначів хребтового стовпа на одній стороні тулуба. Додавання сил, що розвивають м’язи, здійснюється за правилом паралелограма; при цьому рівнодіюча спрямована в ту сторону, на якій відбувається скорочення м’язів. При нахилі в бік одночасне скорочення згиначів і розгиначів тулуба доповнюється роботою інших м’язів: квадратного м’яза попереку, ромбоподібних та міжреберних м’язів, нижнього заднього зубчастого м’яза. При поверненні у вихідне вертикальне положення працюють однойменні м’язи протилежної сторони тіла.

4. Скручування тулуба навколо вертикальної осі праворуч і ліворуч виконують головним чином наступні м’язи:

- м’язи-обертачі (скорочуються на тому боці, в яку відбувається рух);

- внутрішній косий м’яз живота (скорочується на тому боці, в яку відбувається рух);

- зовнішній косий м’яз живота (скорочується на боці, протилежному руху).

Крім цього, в обертанні тулуба можуть приймати одночасну участь також м’язи-розгиначі сторони, в яку відбувається обертання, і згиначі протилежної сторони.

При поверненні тіла у вихідне положення працюють однойменні м’язи протилежного боку.

5. Колові обертання тулуба (циркумдукція) відбуваються при почерговому скороченні всіх груп м’язів, які виконують його розгинання, нахил в бік і згинання.

Спокійне дихання здійснюється переважно за рахунок скорочення і розслаблення тільки діафрагми. Напруження зовнішніх і внутрішніх міжребрових м’язів незначне. Між тим воно відіграє суттєву роль, так як попереджує западання тканин у міжреброві проміжки при вдиху та їх вип’ячування при видиху. При спокійному диханні збільшується в основному вертикальний розмір грудної клітки. М’язи живота знаходяться в розслабленому стані і легко розтягуються внутрішніми органами, які зміщуються донизу.

Таким чином, основними дихальними м’язами є діафрагма і міжреброві м’язи.

При посиленому, або напруженому, диханні грудна клітка значно розширюється в нижніх відділах, крім того, збільшується її передньозадній розмір в середньому відділі. Розширення грудної клітки відбувається за рахунок узгодженого руху ребер. В результаті синхронного обертання ребер їх передні кінці піднімаються догори, нижній відділ грудини дещо виступає вперед, а середні відділи ребер висовуються в сторони. Поряд з основними дихальними м’язами в роботу включаються додаткові, які ділять на м’язи вдиху і м’язи видиху.

До додаткових м’язів вдиху належать:

- м’язи-підіймачі ребер;

- верхній і нижній задні зубчасті м’язи;

- квадратний м’яз попереку;

- клубово-реберний м’яз;

- драбинчасті м’язи.

В процес дихання утягуються також м’язи, які діють на пояс верхніх кінцівок: трапецієподібний, ромбоподібні, малий і великий грудні м’язи, а також м’яз-підіймач лопатки. Ці м’язи при скороченні піднімають пояс верхніх кінцівок і фіксують його, даючи тим самим можливість участі в дихальних рухах підключичному, передньому зубчастому, великому і малому грудним м’язам, які сприяють розширенню грудної клітки у фазі вдиху.

При напруженому диханні кривина хребетного стовпа зменшується і форма його наближується до вертикальної прямої. Це досягається за рахунок узгодженої роботи всіх розгиначів тулуба.

До м’язів, які беруть участь в акті видиху відносяться:

- прямий м’яз живота, який має велике плече сили по відношенню до осей обертання ребер;

- поперечний м’яз живота, який своєю верхньою частиною зближує реберні дуги і тим самим зменшує об’єм грудної клітки;

- зовнішній і внутрішній косі м’язи живота;

- підреброві м’язи;

- поперечний м’яз грудей;

- нижній задній зубчастий м’яз.

Скорочення цих м’язів сприяє максимальному зменшенню розмірів грудної клітки і завжди супроводжується розслабленням тих м’язів, які додаткового беруть участь в акті вдиху, а також опусканням поясу верхніх кінцівок, що створює стискувальну дію для грудної клітки.

Розрізняють дихання черевне, або діафрагмальне, і грудне, або реброве. Повним диханням є таке, при якому черевне дихання сполучається з грудним. Звичайно використовується одночасно і грудне, і черевне дихання.

Вважається, що вроджених статевих різниць у типах дихання між жінками і чоловіками не існує. Різниця між рухами ребер у чоловіків і жінок полягає лише у величині дуги руху.

Однак, деякі обставити можуть змінити тип дихання: переповнення шлунково-кишкового тракту, ті або інші захворювання органів черевної порожнини, вагітність в останні місяці, стискування ребрової дуги широким поясом, тобто все те, що утруднює скорочення діафрагми і тому спонукає в більшій мірі використовувати грудне дихання.

Механізм дихання може значно змінюватися із зміною положення тіла. Наприклад, піднімання рук догори (а разом з цим і піднімання пояса верхніх кінцівок) збільшує тонус додаткових м’язів, які сприяють вдиху (малому грудному, підключичному, великому грудному). При положенні “руки на стегнах” також створюються більш сприятливі умови для видиху завдяки напруженню цих м’язів.

Робота діафрагми значно ускладнюється при вісі на зігнутих ногах, а також при стійці на кистях і при вісі прогнувшись, так як в цих положеннях діафрагма, скорочуючись, повинна піднімати нутрощі черевної порожнини.

 

Рухи шиї і голови

Рух шиї і голови нерозривно зв’язані між собою, так як в значній мірі обумовлені рухливістю шийного відділу хребтового стовпа.

Розрізняють наступні рухи шиї і голови: згинання і розгинання (нахили вперед і назад), нахил в бік (праворуч і ліворуч), повороти навколо вертикальної осі (праворуч і ліворуч), колові рухи.

Згинання шиї і голови здійснюють м’язи, які розміщуються спереду від шийного відділу хребтового стовпа, при одночасному скороченні м’язів правого і лівого боків:

- довгий м’яз голови;

- довгий м’яз шиї;

- передній і бічний прямі м’язи голови;

- драбинчасті м’язи голови;

- драбинчасті м’язи;

- грудинно-ключично-соскоподібний м’яз;

В цьому русі беруть участь також м’язи, які прикріплюються до під’язикової кістки.

Розгинання шиї і голови виконують м’язи спини, які прикріплюються до основи черепа і шийним хребцям, а також розташовані позаду від хребтового стовпа, якщо вони скорочуються одночасно праворуч і ліворуч:

- трапецієподібний м’яз;

- ремінні м’язи голови і шиї;

- поперечно-остьовий м’яз;

- м’яз-випрямляч тулуба (його верхній відділ);

- короткі м’язи голови (великий і малий задні прямі м’язи голови і верхній косий м’яз голови), які безпосередньо діють на атланто-потиличний суглоб;

- грудинно-ключично-соскоподібний м’яз, який включається в цей рух після того, як точка його прикріплення (соскоподібний відросток) з’являється позаду точки опори голови – атлано-потиличного суглоба;

- м’яз-підіймач лопатки (при фіксованому поясі верхньої кінцівки).

Нахил голови і шиї в бік відбувається при одночасному скороченні на одному боці згиначів і розгиначів (причому нахил відбувається в ту сторону, на якій скорочуються м’язи).

Таким чином, при згинанні і розгинанні голови та шиї м’язи-згиначі і м’язи-розгиначі на обох сторонах тіла працюють як синергісти, а між собою вони зв’язані антагоністичним відношенням. При нахилах голови та шиї в бік м’язи-згиначі і м’язи-розгиначі на одній стороні тіла працюють як синергісти, виступаючи антагоністами по відношенню до тих же м’язів протилежної сторони тіла.

Отже, ще раз підтверджується той факт, що антагоністи і синергісти відображають функціональні взаємодії між групами м’язів при виконанні тих чи інших рухів.

Повороти голови та шиї праворуч і ліворуч здійснюються переважно завдяки тим м’язам, які мають косий напрямок волокон по відношенню до вертикальної осі:

- ремінні м’язи голови та шиї праворуч;

- грудинно-ключично-соскоподібний м’яз ліворуч;

- нижній косий м’яз голови праворуч;

- бічний прямий м’яз голови ліворуч;

- великий задній прямий м’яз голови праворуч;

- верхній відділ м’яза-випрямляча тулуба (найдовший і півостистий м’язи), праворуч;

- лопатково-під’язиковий м’яз праворуч;

При поверненні голови і шиї у вихідне положення, а також при повороті ліворуч працюють однойменні м’язи протилежної сторони.

Колові рухи голови й шиї відбуваються в результаті послідовного скорочення м’язів-згиначів і м’язів-розгиначів.

Рух пояса верхньої кінцівки

Пояс верхньої кінцівки є не тільки опорою верхньої кінцівки, але й збільшує її рухливість. У рухах поясу верхньої кінцівки беруть участь не тільки м’язи, які мають тут свої місця прикріплення, але також великий грудний м’яз і найширший м’яз спини (через плечову кістку).

Все різноманіття складних рухів поясу верхньої кінцівки можна розкласти на прості рухові акти:

- рухи вперед і назад (перший супроводжується відведенням лопатки від хребтового стовпа, а другий – приведенням її);

- піднімання і опускання лопатки і ключиці;

- рух лопатки нижнім кутом усередину і ззовні;

- коловий рух зовнішнім кінцем ключиці і лопаткою.

Рух пояса верхньої кінцівки вперед виконують наступні м’язи:

- великий грудний м’яз (через плечову кістку);

- малий грудний м’яз;

- передній зубчастий м’яз.

Рух пояса верхньої кінцівки назад виконують:

- трапецієподібний м’яз;

- великий і малий ромбоподібні м’язи;

- найширший м’яз спини (через плечову кістку).

Піднімання пояса верхньої кінцівки відбувається при одночасному скороченні наступних м’язів:

- верхніх пучків трапецієподібного м’яза, які тягнуть догори зовнішній кінець ключиці і плечовий відросток лопатки;

- м’яза-підіймача лопатки;

- ромбоподібних м’язів;

- грудинно-ключично-соскоподібного м’яза (при фіксованому положенні голови і шиї).

Для руху поясу верхньої кінцівки вниз достатньо розслаблення м’язів, які піднімають його, так як при цьому він опускається під впливом ваги верхньої кінцівки. Активному опусканню його сприяють:

- малий грудний м’яз;

- підключичний м’яз;

- нижні пучки трапецієподібного м’яза;

- нижні зубці переднього зубчастого м’яза;

- нижні пучки великого грудного м’яза;

- нижні пучки найширшого м’яза спини.

Обертання лопатки нижнім кутом ззовні відбувається в результаті:

- дії пари сил, утвореної верхньою і нижньою частинами трапецієподібного м’яза;

- скорочення переднього зубчастого м’яза.

Обертання лопатки нижнім кутом усередину відбувається під дією сили тяжіння верхньої кінцівки. Виконанню цього руху допомагають:

- великий і малий грудні м’язи;

- нижня частина великого ромбоподібного м’яза;

- найширший м’яз спини (через плечову кістку).

Коловий рух пояса верхньої кінцівки відбувається в результаті почергового скорочення всіх м’язів, які діють на нього.