Майнові права організацій мовлення (ст. 41)

Порушенням і підставою для захисту також визнається піратство у сфері авторського права;

Плагіат;

ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які
мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм,
програм мовлення;

вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського
права і (або) суміжних прав; та інші порушення передбачені пп. «д»; «е»; «є»; «ж» Закону.

 

Обсяг основних майнових прав інтелектуальної власності на твір визначається статтею 440 ЦК. До них належать:

право на використання твору,

виключне право дозволяти використання твору,

право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання,

інші права, встановлені законом (в даному випадку докладний перелік інших прав міститься в статті 15 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»).

Особливості захисту майнових авторських прав випливають із закріпленої в цивільному законодавстві презумпції - перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ, і навпаки - перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.

Суб'єктами майнових прав в такому випадку можуть виступати сам творець (первинний суб'єкт), та законні правонаступники. Останні є такими, що отримали від творця майнові права за правочином чи в порядку спадкування.

Виходячи із обсягу майнових прав можна визначити можливі їх порушення: піратство; плагіат; підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права чи особи, яка здійснює таке управління тощо, тобто всі щойно названі підстави порушення законодавства.

Внаслідок порушення авторського права та суміжних прав у особи, яка є власником таких прав, виникає право на захист. При реалізації права на захист заінтересована особа в межах, встановлених законом, самостійно обирає способи, за допомогою яких вона прагне захистити свої порушені права.

Один з найефективніших способів захисту, передбачений п. 4 ст. 16 ЦК України, — відновлення становища, яке існувало до порушення права — при захисті авторського права і суміжних прав має ряд особливостей.

Законом України "Про авторське право і суміжні права" цей спосіб називається «поновлення права» (п. а), б) ч. 1 ст. 52 Закону). Щодо особливостей його застосування, насамперед, слід зазначити, що цей спосіб захисту може застосовуватися лише тоді, коли порушене авторське або суміжне право в результаті правопорушення не припиняє свого існування та може бути реально відновлене шляхом усунення наслідків правопорушення.

Наприклад, якщо при підготовці твору до опублікування із нього без згоди автора були вилучені певні частини або внесені якісь інші зміни, автор може вимагати відновлення твору в його первісному вигляді.

Але якщо твір зі змінами, внесеними без згоди автора, вже оприлюднений та став відомим невизначеному колу осіб, відновлення становища, яке існувало до порушення права, в повному обсязі стає неможливим. В таких випадках власник прав може вимагати здійснення публікації у засобах масової інформації про допущені порушення (п. д) ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права"), що може сприяти частковому відновленню становища власника прав, яке існувало до порушення. Цей спосіб захисту може застосовуватися лише до майнових авторських і суміжних прав, а захист особистих немайнових авторських і суміжних прав здійснюється шляхом поновлення особистого немайнового права.

Новий спосіб захисту, що з'явився із вступом в силу ЦК України передбачений ст. 278, — заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права — застосовується тоді, коли особисті немайнові авторські або особисті немайнові суміжні права порушуються як у засобі масової інформації, кінофільмі, який готується до випуску у світ, так і тоді, коли засіб масової інформації або кінофільм вже випущений.

Заборона поширення інформації може стосуватися як неправдивих відомостей, так і достовірної інформації, поширення якої може завдати шкоди особистим немайновим правам особи.

Такою інформацією, наприклад, може бути розкриття імені автора, який працює під псевдонімом, або опублікування в засобі масової інформації частини твору, перекрученої та спотвореної, або поширення в засобах масової інформації відомостей, що виконавцем твору є інша особа замість справжнього виконавця — в таких випадках особи, яким належать особисті немайнові авторські та/або суміжні права мають право звернутися до суду з вимогою про заборону поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права.

 

Проаналізуємо окремі правила і узгодженість міжнародного-правового захисту різних творів (різних жанрів).

Так, наприклад, Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право дозволяє ефективно здійснювати охорону прав на території України і за її межами українських та іноземних авторів художніх та літературних творів, у тому числі прирівняних до літературних творів комп'ютерних програм, баз даних.

У Договорі до кожної статті є узгоджені заяви. Так наприклад, в узгодженій заяві до ст. 4 йдеться про те, що сфера захисту комп'ютерних програм відповідно до Статті 4 цього Договору, включаючи Статтю 2, співпадає зі Статтею 2 Бернської конвенції і відповідними положеннями Угоди TRIPS.

Так, наприклад, музичні твори, як із текстом, так і без, традиційно охороняються авторським правом: Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів (Паризький Акт, ВОІВ від 24. 07. 1971 р.; Закономом про авторське право США (Copyright Act 1976); Законом України “ Про авторське право і суміжні права ”.

Український Закон, наслідуючи положення Конвенції про захист інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм 1971 р., яка під фонограмою розуміє «виключно звуковий запис звуків», у свою чергу визначає фонограму як «звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору». Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій).

Американський Акт уточнює, що це можуть бути «серії музикальних, голосових або інших звуків, але не включаючи звуки, які супроводжують кінофільм чи інший аудіовізуальний твір». Copyright Act of 1976, 17 U.S.C. §101(definition of “sound recordings”).

Отже, фонограма може бути звуковим записом не лише музичних, а і інших - усних, драматичних, музично-драматичних, хореографічних - творів, а також практично всіх звуків, які можливо записати.

Угода ТРІПС встановила додатково ряд нових стандартів більш високого рівня захисту прав у тих ділянках, де вони вважалися неадекватними. Частково про це йшлося у попередньому матеріалі (на минулій лекції).

За Угодою ТРИПС передбачено захист прав виконавців, виробників фонограм (звукозаписів) та радіомовних організацій.

Виконавці отримали права захисту від несанкціонованих записів їхніх виступів, а також їх відтворення (ефірного мовлення чи трансляції виконань виступів у прямому ефірі для широкого загалу).

Виробники фонограм отримали право дозволяти або забороняти пряме чи опосередковане відтворення їхніх фонограм.

Слід сказати, що з числа правових засобів в Угоді ТРИПС найбільша увага приділяється ліцензійним договорам та запобіжним заходам. Останні мають бути передбачені національним законодавством будь-якої держави-члену Світової організації торгівлі (СОТ) згідно з вимогами Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, включаючи торгівлю контрафактними товарами (Угода TRIPS).

Договір стосується прав інтелектуальної власності двох груп бенефіціарів: виконавців (актори, співаки, музиканти та ін.) і виробників фонограм (фізичні чи юридичні особи, що беруть на себе ініціативу і несуть відповідальність за запис звуків виконання). Вони розглядаються у тому ж Договорі, тому що більшість прав, наданих Договором виконавцям, є правами, пов’язаними з їх записаними, чисто звуковими виконаннями (які є предметом фонограм). Охорону суб’єктів суміжних прав, а саме: виконавців і виробників фонограм здійснюється на рівні охорони прав, що надається передовими країнами світу, що дозволяє ефективно здійснювати охорону прав українських та іноземних виконавців і виробників фонограм на території України.

Ліцензійні договора та запобіжні заходи буде обговорено на практичному занятті.