Загальні дані про розвиток організму людини

Розвиток організму людини — онтогенез — поділяється на два періоди: пренатальний (внутрішньоутробний) та постнатальний (позаутробний).

Пренатальний період триває від моменту запліднення яйцеклітини до на­родження дитини і складається з двох фаз:

— ембріональної (перших 2 місяці);

— фетальної (плідної), яка триває від 3-го до 9-го місяця.

У момент запліднення виникає зигота, яка має властивості обох статевих клітин.

У подальшому, протягом першого тижня, зигота ділиться, внаслідок чого утворюється багато клітин — бластомерів, які формують багатоклітинну бла­стулу.

З неї утворюється міхурець — бластоциста, яка складається з внутрішньої групи клітин — ембріобласта та периферійної групи клітин — трофобласта.

Між ембріобластом і трофобластом є порожнина, яка заповнена позазародковою мезенхімою. При цьому зародок починає укорінюватися в слизову оболонку матки (імплантація).

Клітини трофобласта дають вирости — ворсинки, які перетворюються у ворсинчасту оболонку — хоріон.

З хоріона та слизової оболонки матки, що прилягає до нього, розвивається плацента (дитяче місце).

З ембріобласта формується ембріон.

На 2-му тижні життя зародка клітини ембріобласта розділяються на два шари, з яких формуються два міхурці: ектобластичний, або амніотичний (із зовнішнього шару клітин) та ентобластичний або жовтковий (із внутрішньо­го шару клітин).

3-й тиждень життя зародка — це період гаструляції (процес утворення три­шарового зародка), при якому утворюється:

— мезодерма — середній зародковий листок;

— ектодерма — зовнішній зародковий листок;

— ентодерма — внутрішній зародковий листок;

— хорда — спинна струна.

Остання є похідним мезодерми, тягнеться від головного до хвостового кін­ця зародка і знаходиться між зовнішнім та внутрішнім його листками.

Наприкінці 3-го тижня зародок вже має:

— осьовий комплекс зачатків, до якого відносять:

— нервову трубку;

— хорду;

— мезодерму;

— справа і зліва від них — ентодерму та ектодерму;

— позаембріональні органи:

— хоріон та амніон;

— алантоїс та жовтковий мішок.

Алантоїс — це пальцеподібної форми випинання між ентодермою і позазародковою мезенхімою. По ходу алантоїса від зародка до ворсинок хоріона проростають кровоносні пупкові судини, оточені пупковим канатиком.

На 4-му тижні життя зародка починається формування зачатків органів.

Ентодермальний листок зародка утворює трубку — первинну кишку, за­мкнену в передньому і задньому відділах.

Поза зародком залишається жовтковий мішок, сполучений з первинною кишкою.

Первинна кишка спереду закрита ротогорловою мембраною, яка відділяє просвіт кишки від ектодермальної ротової бухти.

Ззаду первинна кишка закрита клоакальною мембраною, яка відділяє про­світ кишки від ектодермальної клоакальної бухти (клоаки).

У мезодермі розрізняють:

— вентральну (несегментовану) мезодермальну ніжку;

— дорсальну (сегментовану) мезодермальну ніжку;

— проміжну мезодермальну ніжку.

З вентральної мезодерми розвиваються епітелій серозних оболонок та ме­зенхіма.

З мезенхіми розвиваються стінки органів травної та дихальної систем.

Дорсальна мезодерма розташована справа і зліва від хорди і поділена на такі соміти:

— склеротом, з нього розвиваються кістки осьового скелета;

— міотом, з нього розвиваються скелетні м'язи;

— дерматом, з нього розвивається основа шкіри — дерма.

З проміжної мезодерми розвиваються сечові та статеві органи.

На 8-му тижні закінчується закладка органів і з 9-го тижня (початок 3-го місяця) зародок набуває вигляду людини і називається плодом.

Плідний період триває аж до моменту народження дитини. Він характери­зується формуванням органів (органогенез).

Постнатальний період триває від народження до смерті індивідуума і поді­ляється на періоди:

— новонародженості (1 — 10 днів);

— грудний (10 днів—1 рік);

— раннє дитинство (1—3 роки);

— перше дитинство (4—7 років);

— друге дитинство (8—12 років);

— підлітковий (пубертатний) (13—16 років);

— юнацький (17—21 рік);

— зрілий — І період (22—35 років), II період (36—60 років);

— літній (61—74 роки);

— старечий (75—90 років);

— довголіття (90 років і більше).

1. Дати визначення, що таке клітина. 2. Які складові має клітина? 3. Яка функція клітинної оболонки? 4. Із чого складається цитоплазма? 5. Які утворення клітин належать до органел загального і спеціального призначення? 6. Які структури клітин здійснюють синтез білка? 7. Як побудоване ядро і які функції воно виконує? 8. Які фази проходить каріокінетичний розподіл клітин, які морфологічні зміни відбувають­ся в кожній з них? 9. У чому сутність простого і складного поділу клітин? 10. Яка будова неклітинних форм живої матерії? 11. Що таке тканина і які основні види тканин розрізняють в організмі людини? 12. Які різновиди має епітеліальна тканина? 13. Які різновиди має сполучна тканина та їх особливість? 14. Чим відрізняється за будовою і розвитком сполучна тканина від епітеліальної, які функції вона виконує? ' 15. Які різновиди має сполучна тканина із спеціальними властивостями? 16. Що таке кров і з яких структур вона складається? 17. Назвіть та опишіть форменні елементи крові? 18. Що таке лімфа і з яких структур вона складається? 19. Що таке кровотворення? 20. Які різновиди має м'язова тканина людини? 21. Що таке нейрон? 22. Які оболонки мають відростки нервових клітин? 23. Що таке нейроглія, її функція? 24. Що таке мікроглія та макроглія, їхні функції? 25. Які є ефекторні нервові закінчення та їх характеристика? 26. Що таке рецептори, їхня будова та різновиди? 27. Що таке міжнейронні синапси? 28. Дати визначення органа. 29. Дати визначення організму? 30. Дати визначення системи органів? 31. Що таке цілісність організму? 32. Що таке конституція тіла людини та які є їх типи? 33. Які етапи внутрішньоутробного розвитку організму людини? 34. Які є періоди постнатального розвитку організму людини? 35. Яку функцію виконують мітохондрії, гранулярна та агранулярна ендоплазматична сітка?

Осі та площини тіла людини

Для визначення характеру рухів у суглобах та положення органа в просторі існують такі поняття, як площина і вісь (рис. 34).

Площин є три: 1

— стрілова (сагітальна) площина;

— лобова (фронтальна) площина;

— горизонтальна площина.

 

Рис. 34. Схема осей та площин у тілі людини:

1 — вертикальна (поздовжня) вісь;

2 — лобова площина;

З — горизонтальна площина;

4 — поперечна вісь;

5 — стрілова (сагітальна) вісь;

6 — стрілова площина.

 

 

Стрілова площина (сагітальна) спрямована спереду назад і поділяє тіло на ліву та праву частини. Таких площин через тіло можна провести безліч. Пло­щина, що поділяє тіло на дві симетричні половини, називається серединною. Через тіло можна провести лише одну таку площину.

Лобова площина (фронтальна) проходить справа наліво (паралельно до лоба) і ділить тіло на передню та задню частини. Таких площин через тіло можна провести безліч.

Горизонтальна площина проходить паралельно до земної поверхні і поді­ляє тіло на верхню і нижню частини. Таких площин через тіло можна також провести безліч.

Осей теж є три: стрілова, лобова і вертикальна.

Стрілова вісь проходить спереду назад, як стріла. Навколо неї можливі такі рухи, як відведення і приведення, нахили вліво і вправо.

Лобова вісь проходить справа наліво, і навколо неї можливі згинання та розгинання.

Вертикальна вісь проходить зверху вниз, і навколо неї можливе обертання назовні і всередину, вправо і вліво.

Рухи, при яких відбувається перехід з однієї осі на іншу, мають назву колових рухів. Наприклад, дистальна частина верхньої кінцівки при цьому опису конус.

Для визначення положення органа в просторі користуються такими термінами:

- зовнішній, внутрішній, вентральний (передній), дорзальний (задній);

- проміжний, середній, глибокий, поверхневий, проксимальний (той, що знаходиться ближче до тіла), дистальний (той, що знаходиться далі від тіла);

- верхній, нижній, присередній або медіальний (той, що лежить ближче до серединної площини), бічний або латеральний (той, що лежить далі від сере­динної площини);

- поздовжній, краніальний (черепний — той, що лежить ближче до голо­вного кінця), каудальний (хвостовий — той, що лежить ближче до хвостового кінця), лівий, правий, поперечний.