Особливості формування понять у олігофренів 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Особливості формування понять у олігофренів



 

У процесі мислення в людини формуються поняття. Поняття — це форма мислення, яка відображає об'єкт або клас об'єктів в їх істотних властивостях. Істотними є такі властивості предметів, які належать їм за будь-яких умов, виявляють їх природу і відрізняють від об'єктів іншого роду.

Поняття виникають на основі чуттєвого пізнання предметів і явищ. Вони тісно пов'язані з відчуттями, сприйманнями, уявленнями і виникають, як наслідок їх узагальнень.

Формування понять у розумово відсталих дітей — одна з основ­них і разом з тим складних задач допоміжної школи. У зв'язку із недорозвитком вищих форм пізнавальної діяльності цих дітей, їм важко заходити від конкретного, абстрагуватися від деталей, що сприйма­ються безпосередньо і узагальнювати їх.

Формування абстрактно-загального (В.В.Давидов) поняття здійснюється за відповідних умов. У процесі навчання учні перш за асе знайомляться із низкою предметів, явищ або ж з їх описом, далі вони порівнюють ці предмети, виявляють схожі загальні ознаки, вод­ночас абстрагуються від другорядних неістотних. Чим різноманітніші набори предметів, що порівнюються, тим повнішим, точнішим буде сформоване поняття.

Отже, процес формування узагальнень знаходиться у певній за­лежності від сприймання та уявлення.

Формування понять, їх правильність, точність, повнота залежать також від ступеня розвитку мислительних операцій: уміння аналізу­вати предмет, виділяти в ньому основне і другорядне, порівнювати ознаки, що виділені. Знайти тотожність і різницю можливо виділяю­чи певні якості, властивості різних об'єктів. Загальне в різних об'єк­тах краще усвідомлюється при багаторазовому повторенні.

Щоб виділити істотні ознаки предметів потрібно відволікатися від неістотного. Отже, узагальнення нерозривно пов'язано з абстра­гуванням.

Абстрагування має дві функції: 1) виділення ряду істотних оз­нак — позитивне абстрагування; 2) відволікання від неістотних ознак — негативне абстрагування (Н.О.Менчинська). Ці дві функції нероз­ривно пов'язані, проте одна з них завжди виступає на перший план. Так, при формуванні нового поняття на перший план виступає пози­тивне абстрагування, оскільки діти повинні виділити і засвоїти ос­новні, істотні ознаки. У випадках, коли засвоєне поняття використо­вується в конкретних умовах, на перший план виступає негативне абстрагування: діти відволікаються від конкретних, несуттєвих ознак, які сприймають, щоб знайти основне, суттєве.

Саме так на основі мислительних операцій у дітей формуються певні поняття. В одних випадках це дійсні понятійні узагальнення, в інших — лише узагальнення-комплекси (Л.С.Виготський [13]). По­нятійне узагальнення ґрунтується на виділенні лише істотних ознак і абстрагуванні від конкретних, неістотних. Вирішальну роль при цьо­му відіграє слово як засіб, що спрямовує увагу дитини на загальну ознаку: вона називає групу предметів словом.

Узагальнення-комлекс здійснюється на основі безпосереднього чуттєвого досвіду. При цьому будь-який зв'язок може виступати підста­вою для об'єднання об'єктів в один комплекс. В процесі комплексно­го узагальнення ознаки для об'єднання предметів у групи постійно змінюються. Тому один і той же об'єкт може бути віднесеним до різних комплексів в залежності від того, на яку саме ознаку дитина орієнтується у даний момент. Всі ознаки об'єктів при цьому є рівни­ми за функціональною значущістю.

Узагальнення-комплекси, за визначенням Л.С.Виготського [13], часто здійснюються у вигляді псевдопонять. За зовнішніми особли­востями — це узагальнення-поняття, бо діти об'єднують однорідні предмети, за типом процесу — це комплекси, бо діти об'єднують пред­мети в одну групу за наочною ознакою, не враховуючи істотних оз­нак роду. Наприклад, діти об'єднують трикутники в одну групу за зовнішньою схожістю (три кути), але вони не виділяють, отже, не розуміють істотних ознак даної фігури, як геометричної.

Механізмом створення таких псевдопонять Л.С.Виготський вва­жає спілкування дорослих і дітей. Дитина просто дізнається у дорос­лого про назву конкретних предметів. Дорослий при цьому зазвичай не пояснює, чому предмет називається саме так.,

Вивчення особливостей узагальнень у дітей, що розвиваються нормально, показало, що воно проходить складний шлях. У дітей молодшого шкільного віку спостерігаються різні рівні узагальнень від наочно-дійового до понятійного. Рівні ці залежать не лише від віку та інтелектуальних здібностей дитини, а й від методів навчання.

Своєрідність розвитку мислительних операцій у розумово відста­лих, як виявлено спеціальними дослідженнями (А.І.Ліпкіна, Є.М.Кудрявцева, М.В.Зверєва, В.Г.Петрова, І.М.Соловйов, Н.М.Стадненко та інші), визначає особливості формування і якості понять про предме­ти і явища у цих дітей.

Дитина, що має нормальний інтелект, аналізуючи предмет, спочатку виділяє основні його частини, а потім компоненти, що їх складають.

Розумово відсталі виділяють лише ті частини, що впадають їм в очі і кожну з них сприймають як рівнозначну іншим.

Хаотичність аналізу, що властива розумово відсталим, призво­дить до того, що одні деталі вони називають кілька разів, інші ж не помічають зовсім. Якщо ж непоміченими залишаються важливі, істотні деталі об'єкту, сприймання його і уявлення про нього виявляються значно збідненими.

Для формування понять істотним є виділення в об'єкті не лише тих його властивостей, які сприймаються безпосередньо (величина, форма, колір, смак, температура та ін.), а й таких, що безпосередньо не сприймаються. Це функціональні ознаки, що визначають дії пред­мета, його застосування.

Розумово відсталі діти, розглядаючи предмет, виділяють в ос­новному колір, величину. Форму ж — лише за умов порівняння двох однорідних предметів. Функціональні ознаки розумово відсталі са­мостійно не виділяють.

Недосконалість аналізу розумово відсталих позначається й на процесі порівняння. Не вміючи послідовно виділяти в предметах певні ознаки, вони, особливо на початку навчання, співставляють такі оз­наки предметів, які не можна порівняти. Наприклад, в одному предметі виділяють величину, у другому — форму. Розумово відсталі часто схожість приймають за тотожність, не встановлюючи при цьому того різного, що є в схожому.

Своєрідність простіших мислительних операцій розумово відсталих дітей негативно позначається на якості найвищої мислительної операції — узагальненні.

Тривалі клінічні вивчення олігофренів (Б.В.Зейгарнік, В.І.Лубовський, М.С.Певзнер) показали, що діти, які поступають до школи, але не навчалися у дошкільних закладах, не вміють групувати пред­мети, а ті, що групують, роблять це за принципом ситуативного уза­гальнення. В учнів ІІ-III класів виникають вже узагальнення за кате­горіями (посуд, одяг, меблі), що спираються на родові назви. Проте принцип групування ще не досить осмислений, тому в одну групу включаються різнорідні предмети.

Б.В.Зейгарнік [25] виявила, що олігофрени при визначенні ок­ремих понять спираються на безпосередні уявлення про них, а не на загальні ознаки. Вони не вміють виділяти значущі, істотні ознаки, тому їх визначення бувають неповними або ж неправильними.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; просмотров: 200; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.235.148 (0.006 с.)