Класифікація хронічного гастриту

За походженням:

а) первинний (екзогенний) – пов’язаний з порушенням режиму харчуванням, їжею всухом’ятку, надмірним вживанням їжі, прийманням деяких лікарських речовин (саліцилатів, глюкокортикоїдів), гострими шлунково-кишковими інфекційними захворюваннями, алергією;

б) вторинний (ендогенний) – обумовлений хронічною інтоксикацією, захворюваннями ендокринних органів, центральної і вегетативної нервової системи.

За поширеністю і локалізацією патологічного процесу:

а) поширений гастрит;

б) осередковий гастрит: антральний (пілородуоденіт), фундальний.

За характером морфологічних змін у слизовій оболонці шлунка:

а) поверхневий гастрит;

б) гастрит з ураженням залоз без атрофії;

в) атрофічний гастрит (помірний, виражений з явищами перебудови слизової оболонки).

За характером шлункової секреції:

а) з нормальною секреторною функцією;

б) із зниженою секреторною функцією;

в) з підвищеною секреторною функцією.

За фазами перебігу:

а) загострення;

б) неповна ремісія (субремісія);

в) повна ремісія.

Приклад діагнозу:

1 Первинний (аліментарний) хронічний антральний поверхневий гастрит з нормальною секреторною функцією, загострення.

2 Вторинний поширений хронічний гастрит з ураженням залоз без атрофії, із зниженою секреторною функцією, неповна ремісія.

 

ДУОДЕНІТ, ГАСТРОДУОДЕНІТ – захворювання, в основу якого покладено запально-дистрофічний процес стінки або слизової оболонки дванадцятипалої кишки.

Класифікація хронічних гастродуоденітів і дуоденітів

 

І Варіанти:

1 Пілородуоденіт (антродуоденіт).

2 Гастродуоденіт.

3 Дуоденіт поширений.

4 Дуоденіт обмежений.

II Функціонально-морфологічна характеристика.

1 Гастродуоденофіброскопія:

а) поверхневий – нерівномірна набряклість, гіперемія (“плямиста гіперемія”) слизової оболонки, змазаний малюнок і незначне потовщення складок, які легко розправляються при інсуфляції повітрям;

б) гіпертрофічний дуоденіт – слизова набрякла і від цього ніби гіпертрофована, нерідко пролабує і просвіт пілоруса, складки регідні і не розправляються повітрям. Визначається легко уразлива слизова оболонка, місцями видно геморагії;

в) змішаний дуоденіт – на фоні гіперемії і набряку виділяються ділянки стоншення слизової оболонки;

г) ерозійний дуоденіт – на фоні набряклої і гіперемованої слизової оболонки в ділянці цибулини виявляються ерозії з плоским дном, покритим сірувато-білим нальотом.

2 Біопсія:

а) без атрофії;

б) атрофічний дуоденіт;

в) помірний;

г) виражений;

3 Характер шлункової секреції:

а) підвищена;

б) нормальна;

в) знижена.

III Період захворювання:

а) загострення;

б) субремісії;

в) ремісії.

Приклад діагнозу:

1 Хронічний гастродуоденіт, поверхневий, із зниженою секреторною функцією шлунка, період загострення.

2 Хронічний дуоденіт (бульбіт), ерозійний, з підвищеною секреторною функцією шлунка, період загострення.

3 За відсутності даних гастрофіброскопії і біопсії діагноз може бути сформульований таким чином: “Хронічний гастродуоденіт, з підвищеною секреторною функцією шлунка, період субремісії”.

 

ВИРАЗКОВА ХВОРОБА ШЛУНКА І ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ – хронічне рецидивне загальне захворювання дитини, основним локальним виявом якої є виразковий дефект слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки.

 

 

Класифікація виразкової хвороби шлунка

І дванадцятипалої кишки

Клініко-ендоскопіч-на стадія	І Свіжа виразка. II Початок епітелізації виразкового дефекту. III Загоєння виразкового дефекту слизової оболонки за наявності дуоденіту. IV Клініко-ендоскопічна ремісія
Фаза	І Загострення. II Неповна клінічна ремісія. III Клінічна ремісія
Локалізація	Шлунок. Дванадцятипала кишка: 1) цибулина; 2) постбульбарний відділ. Подвійна локалізація
Форма	І Неускладнена. II Ускладнена: 1) кровотеча; 2) пенетрація; 3) перфорація; 4) стеноз воротаря; 5) перивісцерит
Функціона-льна харак-теристика	Кислотність шлункового вмісту і моторика: 1) підвищена; 2) знижена; 3) нормальна
Супутні за-хворювання	1 Панкреатит. 2 Гепатит. 3 Ентероколіт (коліт). 4 Езофагіт. 5 Холецистохолангіт

 

СТАДІЯ І Біль в животі, виникає через 2-4 години після їжі і вночі. Ритм болі: голод – біль – полегшення після їжі – голод – біль і т. д. Болі за характером нападоподібні, колючі, ріжучі, виникають гостро, раптово. Визначається напруження черевних м’язів, позитивний симптом Менделя. У 85-90% ді-тей диспепсичні розлади (нудота, блювання, печія, відрижка, запор). Ендоскопія: “свіжа виразка”.

СТАДІЯ II Пізні болі переважно вдень. У більшості дітей після їжі болі зникають. Болі – стискальні, тягнучі, ниючі, на-ростаючі поступово; іррадіація мало виражена. Напруження черевних м’язів і болючість в пілородуоденальній ділянці. Ди-спепсичні явища виражені мало, виявляється початок епітелізації виразкового процесу.

І та II стадії відповідають фазі загострення.

СТАДІЯ III Періодична болючість натщесерце або через 1-2 години після їжі без чіткої локалізації. Після їжі болізникають. При глибокій пальпації живота максимальна болючість в пілородуоденальній зоні. Диспепсичні розлади виражені помірно. Ендоскопія: виражений дуоденіт і сліди репарації виразки.

Стадія відповідає фазі неповній клінічної ремісії.

СТАДІЯ IV Скарги відсутні. Стан дітей задовільний. Ендоскопічно: слизова оболонка шлунка і дванадцятипалої кишки не змінена.

Стадія відповідає стійкій клінічній ремісії.

 

Приклад діагнозу:

1 Виразкова хвороба цибулини дванадцятипалої кишки, неускладнена, з підвищеною кислотністю, неповна клінічна ремісія, стадія III.

2 Виразкова хвороба шлунка, ускладнена кровотечею, з нормальною кислотністю шлункового вмісту, загострення, стадія І.

 

ХРОНІЧНИЙ ЕНТЕРОКОЛІТ – поняття “хронічний ентероколіт” передбачає хронічні захворювання кишечнику, різноманітні за етіологією і патогенетичними механізмами розвитку, в основу яких покладено запально-дегенеративне ураження тонкої і товстої кишки з порушенням їх травної, всмоктувальної, рухової, видільної функцій.

 

Класифікація

І За походженням.

1 Первинний:

а) інфекційний;

б) постінфекційний;

в) аліментарного походження;

г) паразитарного походження;

д) на грунті мегаколону;

е) алергічний;

ж) змішаної етіології;

з) нез’ясованної етіології.

2 Вторинний: хронічні захворювання системи травлення (виразкова хвороба, холецистопатії, хронічний гастрит та ін.).

II Ступінь активності і тяжкість.

1 Активна: 2 Неактивна.

а) легка форма;

б) середньотяжка форма;

в) тяжка форма.

III Характер перебігу.

1 Хвилеподібний. 2 Латентний.

Критерії діагностики: болі біля пупка або розлиті по всьому животу, зниження апетиту, відчуття тяжкості в животі, здуття його, бурчання, часто нудота і блювання, втрата маси тіла, ознаки інтоксикації і полігіповітамінозу. Гипо- і диспротеінемія, зниження вмісту холестерину, загальних ліпідів, β-ліпопротеїдів, кальцію, калію, натрію в крові. В копрограмі – слиз, лейкоцити, стеаторея, амілорея, креаторея. Дисбактеріоз кишечнику. Ректороманоскопічно – набрякання і підвищена ранимість слизистої оболонки прямої і сигмовидної кишки, дистонія. При іррігографії – прискорена евакуація барію з товстого кишечнику.

Приклад діагнозу:

Хронічний ентероколіт, первинний, аліментарного походження активна фаза, легка форма.

НЕСПЕЦИФІЧНИЙ ВИРАЗКОВИЙ КОЛІТ – хронічне небактерійне захворювання, яке характеризується виразково-запальним ураженням товстої кишки і виявляється безперервним або рецидивним гемоколітом з розвитком у більш тяжких випадках анемії і гіпотрофії.

Класифікація

Фаза хвороби	Активна фаза. Ремісії
Форма хвороби	Легкий коліт. Середньотяжкий коліт. Важкий коліт
Протяжність ураження товстої кишки	Лівобічний коліт. Тотальний коліт
Перебіг хвороби	Безперервний. Рецидивний

 

Легкий неспецифічний виразковий коліт (НВК) – неве-лика домішка крові у випорожненні у вигляді окремих мазків або згустків, у розпал хвороби – діарея (випорожнення 3-4 ра-зи на добу), переймоподібний помірний біль у лівій половині живота, невелика втрата маси тіла, зниження апетиту, збільшена ШОЕ до 16-30 мм/год, помірна диспротеїнемія.

Середньотяжкий НВК – домішка крові в оформленому або кашкоподібному випоржненні, діарея (випорожнення по 5-8 разів на добу), переймоподібний біль у животі, різке зниження апетиту, непостійний субфебрилітет, зниження маси тіла, відставання у фізичному розвитку, виражена анемія, помірний лейкоцитоз, збільшена ШОЕ (20-50 мм/год).

Тяжкий НВК – швидкий розвиток, болісні переймоподібні болі в животі, різко знижений апетит, лихоманка, втрата маси тіла, анемія, лейкоцитоз, збільшена ШОЕ (30-60 мм/год), полігіповітаміноз, гіподиспротеінемія, часте рідке смердюче кров’яне випорожнення із слизом і гноєм.

Гранулематозний коліт (хвороба Крону товстої кишки). Симптоми ті самі, що при неспецифічному виразковому коліті. Характернітакож: чітка межа між зміненими і здоровими відділами товстої кишки, переміжність уражених і неуражених зон, нерівномірність ураження стін кишки, частий розвиток інфільтратів, свищів.

Приклад діагнозу:

1 Виразковий коліт, тотальний, тяжкий, активна фаза, безперервний перебіг.

2 Хвороба Крону.

 

КЛАСИФІКАЦІЇ ХВОРОБ НИРОК

І СЕЧОВИВІДНИХ ШЛЯХІВ

ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ – інфекційно-алергічне запалення нирок з переважним ураженням клубочків нефрона, з подальшим втягненням у патологічний процес канальців, артеріол та строми нирок, багатьох систем і органів, всіх видів процесів обміну.

 

Класифікація

 

Форма гломерулонефриту	Активність нирко-подібного процесу	Стан функції нирок
Гострий гломерулонефрит – з гострим нефритичним синдромом; - з нефротичним синдромом; - з ізольованим сечовим синдромом; - з нефротичним синдро-мом, гематурією і гіпертонією	Період початкових проявів   Період зворотного розвитку   Перехід у хронічний гломерулонефрит	Без порушення функції нирок   З порушенням функції нирок   Гостра ниркова недостатність
Хронічний гломерулонефрит: - нефротична форма; - гематурична форма; - змішана форма	Період загострення Період часткової ремісії Період повної клініко - лабораторної ремісії	Без порушення функції нирок З порушенням функції нирок. Хронічна ниркова недостатність
Підгострий (злоякісний) гломерулонефрит		З порушенням функції нирок. Хронічна ниркова недостатність

Гострий гломерулонефрит (ГГН) має циклічний пере-біг: початковий період і розпалу хвороби – 2-4 тижні, період зворотного розвитку 2-3 міс., в окремих випадках ГГН триває до 1 року і більше. Тривалість 1 – 1¹/₂ року – підозра про пере-хід ГГН, у хронічний гломерулонефрит (ХГН). Підгострий гломерулонефрит (ПГН) – аутоімунний неухильно прогресую-чий злоякісний нирковий процес, відрізняється бурхливим розвитком і виявляється вже в перший тиждень після початку хвороби вираженою клінікою з порушенням всіх функцій нирок. Тому в класифікації не виділяється ступінь активності.

При ГГН із нефритичним синдромом превалює гіпер-тонія, пастозність, гематурія, гіперазотемія, зниження філь-трації; з нефротичним – виражені набряки всього тіла, висока протеїнурія, гіпо- і диспротеїнемія, гіперхолестеринемія; з ізо-льованим сечовим – зміни в сечовому осадку; з нефротичним синдромом, гематурією і гіпертонією – симптоми нефрітичного і нефротичного варіантів захворювання.

ХГН нефротична форма виявляється переважно набряклим синдромом, вираженою протеїнурією, гіпо- і диспротеїнемією, гіперхолестеринемією, мінімальним або проліферативно-мембранозним гломерулітом, дистрофією епітелію канальців; змішана – поєднанням набряклого, серцево-судинного і сечового синдромів, неселективною протеінурією, порушенням парціальних функцій нирок; гематурична – гематурією, слабо вираженою протеїнурією (до 1 г/добу), проліферативно-мембранозним гломерулітом.

Приклад діагнозу:

1 Гострий гломерулонефрит з нефротичним синдромом, активна стадія, без порушення функцій нирок.

2 Хронічний гломерулонефрит, нефротична форма, період загострення, з порушенням функцій нирок.

 

НЕФРОТИЧНИЙ СИНДРОМ (ідіопатичний, первин-ний, колишня назва – ліпоїдний нефроз) – це двостороннє враження нирок, при якому спостерігаються глибокі порушен-ня ліпідного, білкового, водно-електролітного та інших видів обміну, із залученням до ниркового процесу багатьох систем організму.

КЛАСИФІКАЦІЯ (прийнята в 1990 р. на Всесоюзній конференції дитячих нефрологів):

Стадія активності: активна (розпал хвороби) – загальна блідість, набряклість всього тіла (анасарка), олігоанурія, високоселективний тип протеїнурії, білок у сечі від 3 до 30 г/л, циліндрурія, гіперхолестеринемія, гіперліпідемія, гіпо- і диспротеїнемія, анемія; клініко-лабораторна повна або часткова ремісія;

Ступінь тяжкості: легкий (гіпоальбумінемія до 25 г/л);

середньої тяжкості (гіпоальбумінемія до 25-20 г/л);

тяжкий (гіпоальбумінемія нижче 20 г/л).

Перебіг:гострий циклічний без загострень;

підгострий (швидко прогресуючий);

хронічно рецидивний;

персистуючий (торпідний).

Функції нирок: без порушення функції нирок;

з порушенням функції нирок;

хронічна ниркова недостатність (ХНН).

Морфологічний тип: мінімальні зміни клубочків (деструкція подоцитів, базальних мембран, капілярів), мембранозні зміни та ін.

Варіант відповіді на стероїдну терапію: стероїдочутливий, стероїдозалежний, стероїдорезистентний.

Ускладнення, побічні реакція: бешихове запалення, перитоніт, отит, пієлонефрит, ДВС-синдром, гіповолемічний шок, побічні реакції гормонної та іншої терапії.

Приклад діагнозу

Первинний ідіопатичний нефротичний синдром, активна стадія, середньої тяжкості, гострий перебіг, без порушення функції нирок, стероїдочутливий, без ускладнень.

 

 

ІНТЕРСТИЦІАЛЬНИЙ НЕФРИТ – неспецифічне абактерійне запалення межуточної тканини нирок із втягненням у процес канальцевої системи, кровоносних і лімфатичних судин, а в подальшому і всього нефрона.