Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Які були передумови і наслідки ліквідації царською росією запорозької січі.
Найтрагічнішій події історії України кінця ХУІІІ ст. передував довготривалий шлях (вже в 60-х рр. ХУІІІ ст.) наступу царизму на автономію гетьманщини, - держави, що склалася в ході народної Визвольної війни 1648-1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького і увійшла до складу російської держави на договірних умовах, які визначали її автономне, політичне, правове, фінансове і військове становище. За часів царювання Катерини ІІ феодально-кріпосницькі відносини в Російській імперії досягли найвищого ступеня розвитку. Насамперед це виявилося у дальшому зростанні дворянського землеволодіння, посилення процесу закріпачення селян. Нові, прогресивні для того часу відносини, які розвивалися на Запорізькій Січі, пробивали собі шлях в Російській імперії з величезними труднощами і перешкодами. Їм активно протидіяли соціально-економічні та політичні сили, що виступали на захист феодально-кріпосницької системи. На Лівобережній та слобідський України у другій половині ХУІІІ ст. ці сили репрезентувалися російськими та українськими феодалами, зокрема більшістю козацької старшини, котра вже не виступала, як раніше, за збереження автономії України, а вимагала надання собі прав та привілеїв російського дворянства. Ось чому в 60-х рр.. ХУІІІ ст. особливо після остаточного скасування царизмом у 1764 р. Гетьманщини, у вищих урядових колах царської Росії утвердилася соціально-політична концепція про те, що Запорожжя стоїть на перешкоді зростанню і зміцненню дворянської імперії. Саме державне буття Січі з її вільностями, демократизмом та антикріпосницькою суттю суперечило основним напрямкам колоніально-кріпосницької внутрішньої і зовнішньої політики абсолютистського уряду Катерини ІІ політична автономія, самобутній республіканський лад Січі з його демократичними порядками - частим проведенням рад (на яких вирішувались найголовніші козацькі справи), виборністю старшин, місцевим самоврядуванням, своїм судом, - усе це було історичною антитезою російському самодержавству, абсолютній монархії. Проводячи політику ліквідації автономної України, імперський уряд, зрозуміло, не міг обминути і Запорожжя. Йому він також виніс смертельний вирок. Відомий французький і німецький історик Ж.Б.Шерер (1791-1829) у книзі „Аннали Малоросії, або історія запорозький і українських козаків” вважав, що Катерина ІІ передусім вбачала у Запорозькій Січі перешкоду повному ствердженню кріпосницьких порядків на Україні.
Основна маса козаків після ліквідації Січі була позбавлена прав не закріпаченого землероба або ремісника. Чимало запорожців потрапили в лабети кріпосників. Земельні володіння Січі потрапила до рук великих російських і українських феодалів. В запорозьких степах запроваджувалися кріпосницькі поміщицькі господарства, колонії іноземців, яким надавалися всілякі пільги. Так, генерал-прокурор князь О.С. В’Яземський став володарем 200 тис. десятин землі разом з колишньою столицею козацтва - Січчю, яка відтоді мала нову назву – Покровської фортеці. Всупереч усім зусиллям, царизму не вдалося звести з лиця землі пам’ять про Запорізьку Січь. Народ дуже болісно сприйнявши звістку про знищення останнього бастіону вільності від кріпацтва, у своїй усній творчості зберіг спомини про неї та її загибель. Зруйнування і скасування запорозької Січі знайшло всебічне і цілком вірне висвітлення в циклі історичних пісень. Народ розглядав цей акт як наступ царського уряду на життєві права українського козацтва і селянства, як дальше посилення гноблення. Знищення Січі було трагедією для низів українського населення. Український народ у своїх піснях висловив сподівання, що історія запорозького козацтва ще не закінчена: „Зруйнували Запорожжя, - колись буде треба”. Література: Д.Наливайко. Козацько-християнська республіка. К., 1992.; О.Апанович. Розповіді про запорозьке козацтво, К., 1991; О.Олійник. „Про ліквідацію запорозьких зимівників. ” – Український історичний журнал. 1992, № 10-11; О.Олійник. Ще раз про причини ліквідації Запорозької Січі // Український історичний журнал, 1992, № 2.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; просмотров: 111; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.149.234.141 (0.006 с.) |