Еволюція та суч характер інст осн.ЄС 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Еволюція та суч характер інст осн.ЄС



Еволюція та суч характер інст осн.ЄС

Загальноєвропейський і локальний рівень – конфронтація між цими рівнями.

Федералістичний та міжурядовий підхід до роботи ЄС - друга лінія конфронтації.

Євробюрократія та політика - третя.

Європейська еліта та загал громадян – ще один «фронт» конфронтації.

Європейська Комісія і Рада міністрів (потім змінила назву на Раду ЄС) від Паризьких домовленостей були ключовими інституціями і центрами впливу в ЄС. Деякий час існувала криза між ними, а перманентно між ними ведеться конкуренцію. ЄК представляла інтереси євробюрократій, Рада міністрів формувалась міністерствами держав і представляла загал громадян.

1984 засновано Європейську Раду в якості найвищого органу ЄС.

З дорученням до даної системи Європарламенту, утворився своєрідний владний квадрат: Європейська Комісія, Рада міністрів, Європейська Рада та Європарламент.

ЄК подає пропозиції – Рада ЄС та Європ. Рада їх розглядає

Характеристики інституційної основи ЄС:

1) Європейський експеримент створив інноваційну інституційну конфігурацію. Надзвичайні повноваження і вплив ЄС.

2) Перехід від євроспільноти до ЄС та його подальша інтеграція означає спробу перейти від однієї інституційної форми до колективного політичного порядку, а також перенести політичну владу до спільних інституцій.

3) Інституційна основа ЄС стала продуктом загальних політичних орієнтацій та ідей, присутніх у Західній Європі протягом останніх десятиліть: соціальна ринкова економіка, піклування про внутрішню та зовнішню безпеку.

Компетенція та осн. органи ЄС

Виконує функцій держави але не має повноважень суверенної влади. Політичні рішення та їхнє впровадження можливі лише за умови спільної взаємодії європейських та національних органів. Політична система ЄС має гібридний характер, багаторівневе правління задля здійснення функцій. Стабільні, але динамічні мережі зв’язків між євр національними та субнаціональними (у федеративних країнах, на кшталт Німеччини, Іспанії) урядами.

ЄС складається із 7 основних інституцій:

1) Європ рада

2) Європ комісія

3) Рада ЄС

4) Європарламент

5) Європейський центральний банк

6) Суд ЄС

7) Палата аудиторів (ревізійна палата).

Закони ЄС можна поділити на 2 групи:

1) Ті, що вступають в силу без імплементації національними інституціями країн-членів

2) Ті, які потребують такої імплементації.

Принцип субсидіарності – коли питання, на які не поширюються повноваження ЄС, не можуть бути вирішені діями окремих держав, тоді використовується спільна політика союзу. Держави-члени ЄС зберігають всю повноту влади окрім тої, що була передана до компетенції ЄС.

Виключна компетенція (належить тільки ЄС)

Спільна компетенція (ЄС+національні уряди): територіальна єдність, регіональні питання, відмінність в розвитку півночі та півдня, с/г політика з визначених питань. Прерогатива членів за спільної компетенції зберігається у двох галузях: технічний розвиток і дослідження космосу, співпраця з розвитку і гуманітарної допомоги.

Допоміжна.

Склад та повноваж. Є. Ради

Європейська рада – вищий політичний орган ЄС, який накреслює головні напрями діяльності союзу. Збирається не менше 4 разів на рік. В склад ЄР входять голови держав або урядів, Голова Єврокомісії, Президент ЄР, верховний представник ЄС (з міжнародних питань) і за необхідності міністри закордонних справ і члени єврокомісії. З 60-х рр. розвивалася ідея євроради. З 1974 – заснуванна Європейської Раді на саміті у Фонтенбло (Франція). Підсумковий документ кожного засідання ЄР – висновки ЄР.

Функції ЄР:

1) Формальне керівництво, легітимність якого забезпечена участю в ній глав держав чи урядів;

2) Не має постійного місцезнаходження;

3) Вища політична інстанція ЄС

4) Президент має консультуватися з Європарламентом

Компетенція:

1) Перехід до того чи іншого етапу розвитку

2) Ухвалення рішень для запровадження нових базових законодавчих актів

3) Розгляд та схвалення нових програм розвитку ЄС

4) Прийняття нових членів до союзу

5) Вище керівництво зовнішньою політикою та політикою безпеки ЄС

6) Визначення загальних орієнтирів економічного, фінансового та соціального розвитку ЄС.

 

Тема

Французи Рено (прем’єр-міністр Франції в той час) і Роберт Шуман, а також США – батьки і засновники ідеї європейської інтеграції. Метод Моне.

1951 (1952 вступив у силу) – Паризький договір. Заснування європейська організації вугілля і сталі.

1957 – Римська конференція, укладення Європейського економічного співтовариства та Європейського співтовариства з атомної енергетики.

1965 (в силу 1967) – Об’єднавчий договір, поява європейських спільнот-співтовариств: Європейське співтовариство з атомної енергії, Європейська спільнота вугілля і сталі, Європейське економічне співтовариство.

Перші члени-засновники: Бельгія, Франція, Італія, Люксембург, Нідерланди та ФРН.

1973 + Данія, Ірландія, ВБ; 1981 + Греція; 1986 + Іспанія, Португалія; 1995 + Австрія, Фінляндія, Швеція.2004 + Кіпр, Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Словенія.2007 + Румунія, Болгарія.

1993 – створені Копенгагенські критерії для вступу в ЄС.

1985 – підписана Шенгенська угода.

1987 – входить в силу Єдиний європейський акт 1986 року, який суттєво прискорив економічну інтеграцію, декларував єдиний економічний простір, який базується на 4 принципах: вільний рух товарів, послуг, капіталу та осіб. Цей договір почав інтенсифіковану інтеграцію Європейської спільноти. Заснована європейська політика співпраці.

1993 – Маастрихт – Договір про Європейський Союз.

1999 – Амстердамський договір вступив у дію.

2003 – Ніццький договір.

ЄС існував, основуючись на трьох колонах: 1) економіці, 2) внутрішній політиці, 3) спільній зовнішній політиці та політиці безпеки (СЗППБ).

2007 (2009 в силу) – Лісабонський договір. Після 2009 три колони стиснулися в один «кулак» сили під назвою «європейський союз». Кетрін Ештон – на новоствореній посаді high representative.

Політичні центри ЄС: Брюссель, Люксембург, Страсбург. 23 офіційні мови. Площа ЄС: 4 325 000 квадратних кілометрів. 503,5 млн людей. 17,5 трильйонів $ ВВП, 35000 $ на душу населення ВВП.


 

Структура та роль Ради ЄС

Структура: по одному міністрові від кожної країни ЄС. Залежно від порядку денного, збираються міністри закордонних справ, економіки й фінансі, с/г тощо – загалом 9 конфігурацій Ради.

Керівництво здійсн країна-президент, яка змінюється що півроку. Над підготуванням ріш Ради працюють ~ 250 роб груп і комітетів, вони вик техн. роботу і передають док в Комітет пост представників, який здійсн політ підготовку рішень. Організац роботу виконує Генеральний секретаріат на чолі з генсеком Ради. Амстер дог зробив Генсека Ради водночас і Верх предст з пит. СЗБП, відтак роботою секретаріату опікується в осн його заступник. Голова ради ЄС представляє її у відносинах з іншими інституціями ЄС.

Залежн від пит., що рогл, застосов один з 3 видів голосування: проста, квалівік більшість чи одностайне ріш.

Роль:

1) забезпечує координацію загальної економічної політики держав-членів;

2) приймає рішення;

3) надає Є. Комісії право на імплементацію правил, встановлених Радою.

 

Функції та структура ЄП

1) фінансові та бюджетні повноваження;

2) консультативна;

3) процедура співробітництва 1986;

4) процедура співучасті (ще важливіша);

5) контролюючі повноваження.

Структура: Голова (тіпа Спікера) на 2,5 р. і Бюро à 14 віцеголів à квестори (адмін. і фінанси функції, це службовці. Постійні (спеціальні) комісії, тимчасові (слідчі) комісії. Традиційно найчисельніші групи: християнські демократи (є. народна партія); соціалісти; ліберали; зелені.

Суд справедливості

найвища судова інстанція, рішення не можуть бути оскаржені. Переважно апеляційний суд. В Люксембурзі. Притаманні риси внутр судочинства. суддів на 6 р (часткова заміна кожні 3 р.)

Основні компетенції:

1) вирішення спорів між держ-чл ЄС;

2) визн відповідності дій або бездіяльності;

3) перевірка на відповідність договорам ЄС документів, виданих є. інституціями;

4) тлумачення права ЄС на запити нац. судів.

Загальний суд ЄС = Суд 1 інст.

допомагає Суд справедл. у виконанні ним судових функцій.

1) спори між орг. ЄС та їхніми службовцями;

2) спори між Є. Комісією та підприємствами;

3) спори фіз. та юр осіб з орг. ЄС з питань монополії та демпінгу;

4) спори щодо відшкодув збитків за шкоду, завдану фіз або юр особам діяльністю орг. чи посадовими особами ЄС.

Суд аудиторів 1977 створ, Маастрих. договір долучив його до гол. інст. ЄС. 27 членів - представників від кожної держави, які признач на термін 6 років Радою ЄС після консультацій з є. парламентом і можуть бути призначені на повтор термін. розташ в Люксембурзі, ~ 500 працівників. перевіряє законність і правильність прибутків і видатків Європейського Союзу згідно з бюджетом, а також оцінює управління фінансами. Всі інституції ЄС, і будь-які установи, які оперують коштами від імені ЄС, а також державні ревізійні органи чи урядові відомства мусять надавати документи на запит Суду аудиторів


Еволюція та суч характер інст осн.ЄС

Загальноєвропейський і локальний рівень – конфронтація між цими рівнями.

Федералістичний та міжурядовий підхід до роботи ЄС - друга лінія конфронтації.

Євробюрократія та політика - третя.

Європейська еліта та загал громадян – ще один «фронт» конфронтації.

Європейська Комісія і Рада міністрів (потім змінила назву на Раду ЄС) від Паризьких домовленостей були ключовими інституціями і центрами впливу в ЄС. Деякий час існувала криза між ними, а перманентно між ними ведеться конкуренцію. ЄК представляла інтереси євробюрократій, Рада міністрів формувалась міністерствами держав і представляла загал громадян.

1984 засновано Європейську Раду в якості найвищого органу ЄС.

З дорученням до даної системи Європарламенту, утворився своєрідний владний квадрат: Європейська Комісія, Рада міністрів, Європейська Рада та Європарламент.

ЄК подає пропозиції – Рада ЄС та Європ. Рада їх розглядає

Характеристики інституційної основи ЄС:

1) Європейський експеримент створив інноваційну інституційну конфігурацію. Надзвичайні повноваження і вплив ЄС.

2) Перехід від євроспільноти до ЄС та його подальша інтеграція означає спробу перейти від однієї інституційної форми до колективного політичного порядку, а також перенести політичну владу до спільних інституцій.

3) Інституційна основа ЄС стала продуктом загальних політичних орієнтацій та ідей, присутніх у Західній Європі протягом останніх десятиліть: соціальна ринкова економіка, піклування про внутрішню та зовнішню безпеку.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; просмотров: 61; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 100.26.35.111 (0.023 с.)