Способи фіксації кісткових уламків.

1. Серкляжний кістковий шов.

2. Остеосинтез гвинтами.

3. Внутрішьокістковий остеосинтез.

4. Остеосинтез пластинами.

5. Закритий остеосинтез стержнями.

6. Апаратний компресійно-дистракційний остеосинтез:

· спицьовими аппаратами;

· стержньовими аппаратами;

спицьо-стержньовими апаратами.

 

а

б

 

 

в г

 

Рис.16. Способи фіксації кісткових уламків, а – остеосинтез гвинтами; б – внутрішньокістковий остеосинтез; в – остеосинтез пластинами; г – апаратний компресійно-дистракційний остеосинтез стержньовими апаратами.

17. Принципи лікування відкритиї переломів. Класифікація за Капланом-Марковою.

Відкритими називають такий перелом кістки, при якому кісткові уламки через рановий канал з'єднуються з зовнішнім середовищем. Первинно-відкриті переломи виникають безпосередньо під час травми внаслідок поранення усіх м'яких тканин над місцем перелому. Вторинно-відкриті - під час транспортування хворого внаслідок неякісної іммобілізації або відсутності її, коли гострий кістковий уламок перфорує шкіру, а також у процесі лікування, наприклад при вторинному некрозі шкіри від тиску нерепонованих уламків.

Серед усіх переломів кісток відкриті переломи становлять близько 8-10% і за останні роки їх кількість і важкість збільшується

Важливу роль у клінічному перебігу загоєння перелому, можливому виникненні ускладнень {шок, нагноєння рани, остеомієліт) відіграють ступінь і обширність ушкодження м'яких тканин. Незначні ушкодження тканин мають сприятливий клінічний перебіг, не супроводжуються тяжким шоком, а після первинної хірургічної обробки небезпека нагноєння рани значно зменшується. Чим більше виникає розчавлених і нежиттєздатних тканин, тим більша вірогідність появи тяжких ранових інфекційних ускладнень.

Для врахування тяжкості відкритого перелому, прогнозування можливих ускладнень і перебігу загоєння запропоновано кілька класифікацій. Найбільш простою для визначення тяжкості відкритого перелому довгих кісток слід вважати ти класифікацію А.В.Каплана і О.М.Маркової. В ній відкриті переломи згруповані за видом рани на 3 групи:

• А (колоті),

• Б (забиті),

• В (розчавлені). Крім того, за розмірами рани кожна група підрозділяється на 3 підгрупи:

• І (до 1,5см),

• ІІ(2-9см),

• III (понад 9 см).

Окремо виділена IV група, до якої віднесені особливі, дуже тяжкі відкриті перелом.

При відкритих переломах І А, П А, ПІ А груп ушкодження м'яких тканин, як правило, незначне і виникає внаслідок прямого поранення або перфорації шкіри кістковим уламком. У таких випадках після ретельно проведеної первинної хірургічної обробки настає первинне загоєння рани і зрощення кістки без ускладнення.

Відкриті переломи групи Б характеризуються значним ушкодженням м'яких тканин, крововиливами і мети сприятливим загоєнням рани особливо великих розмірів.

Переломи групи В виникають при прямій травмі внаслідок здавлення, супроводжуються значним розчавленням м'яких тканин і, незалежно від розміру рани та класичної ПХО, мають тяжкий перебіг і дають найбільше ускладнень. Це зумовлено не лише ушкодженням тканин в ділянці перелому, але й функціональними та морфологічними змінами на молекулярному рівні у клітинах тканин, розміщених далеко за межами рані;, ступінь важкості яких визначає їх виживання чи змертвіння.

Особливі відкриті переломи (група IV) найтяжчі внаслідок значного розчавлення м'яких тканин і кістки, а інколи магістральних судин і нервів. Тому уточнення стану ушкодженого сегмента має важлива значення. Значній кількості хворих внаслідок нежиттєздатності ушкодженого сегмента кінцівки проводять ампутацію.