Основні принципи лікування переломів методом постійного скелетного витягання

Одним з часто застосовуваних методів лікування кісток є постійне витягання. Розрізняють два види постійного витягання: шкірне та скелетне.

 

Системою скелетного витягання лікують переломи кісток, при яких уламки після одномоментної репозиції та застосування гіпсової пов’язки матимуть тенденцію до повторного зміщення. Це косі, спіральні, дрібноуламкові переломи, при яких напрям тяги м’язів наближається або співпадає з напрямом лінії перелому кістки. Чим похиліша лінія перелому кістки, тим сильніший осьовий тиск рефлекторного скорочення м’язів та їх дії на уламки.

При своєчасній ретельній репозиції та вірній фіксації уламків системою витягання зрощення кісток відбувається нормально. Термін перебування на витяганні залежить від локалізації та характеру перелому, а також від віку хворого. Після утворення первинного кісткового мозоля витяг знімають і переводять кінцівку в гіпсову пов’язку на час наступної стадії регенеративного процесу – аж до повного зрощення перелому кістки, яке визначають клінічно і рентгенологічно.

 

Протипоказанням до скелетного витягання є:

1.Важкі, поєднані та комбіновані пошкодження, що потребують протишокових та реанімаційних заходів.

2.Некритична поведінка хворого (гострий психоз, старечий маразм).

3.Запалення в зоні перелому і місці проведення спиць.

4.Захворювання, які призводять до різкої зміни тонусу м’язів (парези, судоми, міопатії, міастенії).

5.При великій зоні пошкодження м’язів через нерівномірність розтягнення в цьому випадку м’язів-антагоністів та можливості перерозтягнення магістральних судин та нервів.

 

Шкірне (клейове та лейкопластирне) витягання як самостійний метод застосовують переважно при переломах плечової кістки у дітей, інколи - при переломах інших кісток, а також інколи у дорослих при переломах без зміщення. Його застосовують, в основному особам зі слабо розвиненими м’язами коли потрібний невеликий вантаж (до 2-х кг). У осіб похилого віку в зв’язку через можливість стиснення м’яких тканин, порушення крово- та лімфообігу при судинній недостатності, склерозі судин, утворення міхурів та дерматиту – шкірне витягання не накладається.

 

Рис.10. Лейкопластирне витягання за верхню кінцівку, а – механізм накладання; б – загальний вигляд.

 

 

Рис.11. Лейкопластирне витягання на нижню кінцівку

 

 

 

Рис.12. Визначення місця введення спиці в ділянці ліктьового відростка

 

 

Рис.13. Проведення спиці над виростками стегна:

а– через м’які тканини; б–спиця проведена над виростками стегна; в,г–закріплення спиці в напрягаючій дузі.

 

 

Рис.14. Система постійного скелетного витягання при лікуванні надвиросткових екстензійних переломів плеча

 

 

Рис.15. Система постійного скелетного витягання при лікуванні переломів довгих трубчатих кісток гомілки.