Процедурні правовідносини мають похідний характер та виконують обслуговуючу місію: сприяють реалізації прав громадян в даній галузі.

Основною підставою класифікації правовідносин є те, результатом реалізації якої норми права вони виступають. В зв’язку із цим розрізняють матеріальні, процедурні і процесуальні правовідносини в галузі соціального забезпечення.

Визначальне місце займають матеріальні правовідносини. Саме в них задовольняються соціально-економічні потреби осіб похилого віку, непрацездатних, потреби в охороні здоров’я, підтримці материнства і дитинства.

Процедурні правовідносини мають похідний характер та виконують обслуговуючу місію: сприяють реалізації прав громадян в даній галузі.

Процесуальні правовідносини виникають, якщо є спір про право. Їх зміст полягає в суб’єктивному праві особи на поновлення порушеного права і обов’язку відповідного державного органу розглянути спір по суті і прийняти рішення. Всі ці правовідносини є відносними ( а не абсолютними), оскільки правами і обов’язками наділені обидва їх суб’єкти, за характером дії суб’єктів соціально-забезпечувальні відносини є активним.

Всі соціально-забезпечувальні правовідносини за своїм економічним змістом є розподільчими, полягають у задоволенні потреб за рахунок спеціально створених фондів та бюджету.

1 2. Соціально страхові правовідносини

Це окремий вид соціально забезпечувальних правовідносин.

Це відносини у сфері загальнообов’язкового соціального страхування, тобто

- відносини щодо збору та акумуляції страхових внесків;

- відносини щодо розподільчої діяльності страхових фондів при визначенні виду та розміру соціальних виплат та соціальних послуг.

- відносини щодо організації соціального страхування (управління соціальним страхуванням, розпорядча та наглядова діяльність).

Цим відносинам характерні певні ознаки фінансових чи управлінських. Але вони забезпечують акумуляцію цільових соціальних кошті, які виключно спрямовані на фінансування соціальних виплат чи послуг особам у разі настання соціального ризику.

Суб’єкти соціально забезпечувальних правовідносин

Соціально-забезпечувальні правовідносини мають простий суб’єктний склад, тобто їх учасниками є дві сторони, котрі мають права та обов’язки. Управомоченою стороною правовідносин є фізичні особи, а зобов’язаною стороною є уповноважені державою органи та установи.

Фізичні особи, як суб’єкти соціально-забезпечувальних відносин:

- громадяни України;

- іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України;

- іноземці та особи без громадянства, як і тимчасово проживають на території України.

Ініціатором матеріальних, процедурних чи процесуальних соціально-забезпечувальних відносин є громадяни. Як суб’єкт правовідносин фізична особа характеризується правоздатністю та дієздатністю. Правоздатність означає право особи мати права та обов’язки. Під дієздатністю в праві соціального забезпечення розуміють здатність особи своїми діями набувати прав на окремі види соціального забезпечення, здійснювати права і виконувати обов’язки, а також нести відповідальність за неправомірну поведінку. В праві соціального забезпечення дієздатність характеризується деякими особливостями. Залежно від соціальних ризиків, які визначають зміст дієздатності розрізняють загальних і спеціальних суб’єктів соціально-забезпечувальних відносин.

До загальних суб’єктів відносять тих фізичних осіб, дієздатність яких зумовлена загально-соціальними (вік, втрата працездатності) чи професійними (нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання) соціальними ризиками.

Об’єкти соціально-забезпечувальних правовідносин.

Під об’єктом соціально-забезпечувальних правовідносин розуміють конкретне благо, з приводу якого виникають правовідносини, тобто конкретний вид соціального забезпечення. Видами соціального забезпечення є пенсії, соціальні допомоги, соціальні пільги, соціальне обслуговування.

Пенсія - це щомісячна довготривала виплата, яка призначається та виплачується особам у випадку настання пенсійного віку,інвалідності чи втрати годувальника за рахунок коштів пенсійного фонду чи бюджету та виступає основним джерелом доходи особи.

Юридичні факти

Право на спец. пенсію, а також порядок призначення і виплати визнач. спец. законодавством, що ухвалене стосовно певних осіб, які виконують держ. чи ін. суспільно значимі ф-ції. Характерною ознакою спеці. пенсій є те, що вони виплачуються за рахунок коштів різних джерел. Це можуть бути надходження ПФ, бюджетні та ін. джерела. Ще однією ознакою є те, що, крім загал. підстав, право на них виникає за наявності спец. стажу роботи на відповідних посадах. Переважно до стажу, який дає право на таку пенсію зараховуються виконання обов'язків держ. служби, а також деякі ін. види діяльності. У деяких випадках призначення спец. пенсії пов'язане з фактом заподіяння шкоди здоров'ю особи внаслідок екологічної катастрофи чи з фактом наявності у неї особливих заслуг перед Укр. Спец. пенсії, як правило, виплач.я у підвищеному розмірі порівняно зі страховими пенсіями, за винятком пенсій, які признач. військовослужбовцям та прокурорсько-слідчим працівникам.

Військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутр. справ залежно від соц. ризику можуть признач. такі види пенсій: довічні пенсії за вислугу років за наявності визначеної законом вислуги років; пенсії по інвалідності; пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сім'ї померлого військовослужбовця. Закон закріплює 2 самостійні юрид. склади, що є підставою для признач. цієї спец. пенсії. Перший стос. пенсії за вислугу років осіб офіцерського складу, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб начальницького і рядового складу органів внутр. справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутр. справ 20 р. і більше незалежно від віку і підстав звільнення з військової служби. Другий юрид. склад має значення для призначення пенсії особам, які на день звільнення з військової служби не мають 20 р. вислуги незалежно від підстав та часу звільнення. У цьому разі пенсія признач. за наявності таких умов: досягнення військовослужбовцем 45 р. Ця умова не стосується інвалідів війни, які мають право на пенсію незалежно від віку; наявність загального трудового стажу 25 років і більше; наявність вислуги військової служби або служби в органах внутр. справ не менше 12 років і 6 міс.

Посадовим особам, які призначалися чи затверджувалися відповідною радою або відповідною посадовою особою пенсія признач. на умовах, визначених ЗУ «Про держ. службу». Посадові особи, які працювали на виборних посадах органах місц. самовряд., куди були обрані відповідною територіал. громадою чи відповідною радою 8 р. і більше, за наявності загал. страхового стажу для чол. не менше 25 р. і для жінок - не менше 20 р., пенсія признач. незалежно від того, де вони працювали перед призначенням пенсії. Розмір пенсії за віком посадовим особам місц. самовряд. встанов. відповідно до ЗУ «Про держ.службу». Пенсія по інвалідності признач. посадовим особам місц. самовряд. на умовах, передбач. ЗУ «Про службу в органах місц. самовряд.». Особи, визнані інвалідами 1-2 гр., за умови, що інвалідність настала у період перебув. на службі в органах місц. самовряд., мають право на таку пенсію за наявності стажу служби в таких органах або держ. служби не менше 10р. У зв'язку з втратою годувальника пенсія признач. членам сім'ї померлої посадової особи місц. самовряд., якщо смерть годувальника настала в період перебування на службі в органах місц. самовряд. за наявності у померлого стажу служби в органах місц. самовряд. або держ. служби не менше 10 р.

21Пенсійне забезпечення народних депутатів. Ст. 20 ЗУ Про статус народного депутата УкраїниПісля досягнення чоловіками 62 років і жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також у разі визнання інвалідом I або II групи народному депутату призначається пенсія в розмірі 80 відсотків суми місячної заробітної плати працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Нарахування пенсії здійснюється із суми заробітної плати, що складається з посадового окладу з урахуванням усіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент призначення пенсії.

Право на пенсію за віком мають народні депутати - чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року;

60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

Поняття страхових допомог

До страхових допомог належ. виплати з фондів соц. страхування, що надаються з компенсаційною чи ін. метою особам у разі настання для них страхового ризику. Система страхових ризиків, що є підставою для виник. права на страхові допомоги, доволі широка. Найбільш поширеними вваж. тимчасова непрацездатність, вагітність та пологи, народж. дитини та догляд за нею, безробіття, часткове безробіття, смерть особи, нещасний випадок на виробництві та проф. захворювання. Всі ці обставини спричиняють повну або часткову втрату заробітку чи ін. доходу та позбавляють людину фінансової основи її життєдіяльності, а тому можуть поставити на межу фізіологічного виживання. З метою запобігання цим негараздам законодавство передбачає надання допомог за кошти страхових фондів. Існують 3 таких фонди у системі соц. страхування, які виплачують страхові допомоги. Це - Фонд соц. страхування з тимчасов. втрати працездатності, Фонд загальнообов. держ. соц. страхування Укр. на випадок безробіття та Фонд соц. страхування від нещасних випадків на виробництві та проф. захворювань Укр.

Види страхових допомог

Найпоширенішим вваж. поділ страхових допомог за фондами їх надання (Фонд соц. страхування з тимчасов. втрати працездатності, Фонд загальнообов. держ. соц. страхування на випадок безробіття, Фонд соц. страхування від нещас. випадків на виробництві та проф. захворювань Укр.). Іншим критерієм для класифікації страхових допомог, є тривалість їх виплати. На відміну від пенсій, страхові допомоги мають короткотерміновий характер, а тому поділ. на: одноразові допомоги. (тривалість їх виплати вичерпується разовим наданням грошових коштів застрахованій особі (допомога на поховання); періодичні допомоги (надаються протягом певного періоду (допомога по безробіттю). За колом одержувачів страхові допомоги поділ. на такі, що надаються застрахованим особам, та особам незастрахованим у системі соц. страхування. За підставами виникнення права на страхові допомоги виділяють допомоги у зв'язку з настанням ризику безробіття, часткового безробіття, тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів тощо.

З-поміж незастрахов. осіб законодавець особливо виділ. військовослужбовців, осіб, які проходили держ. службу у підрозділах міліції, та осіб, які вперше шукають роботу. Військовослужбовцям та міліціонерам допомога по безробіттю надається у тих самих розмірах, що і колиш. працівникам, які втратили роботу з незалежних від них обставин, за умови звільнення їх з військової служби у зв'язку зі скороченням чисельності або штату без права на пенсію чи за станом здоров'я та реєстрації у держ. службі зайнятості протягом місяця з дня взяття на облік у військовому комісаріаті. При цьому тривал. служби протягом 12 міс., що передували безробіттю, значення не має. Тривал. надання допомоги по безробіттю для цієї категорії осіб не може перевищ. 360 дн. протягом 2 р., а для осіб передпенсійного віку - 720.

Рішення про признач. допомоги по тимчасовій непрацездатності повинно бути ухвалене впродовж 10 дн. з дня надходження необхід. для цього документів. Допомога по тимчасов. непрацездатності виплач. впродовж перших 5 роб. дн. непрацездатності підприємствами, установами, організаціями за рахунок власних коштів. І тільки з 6 дня непрацездатності цей обов'язок переходить до Фонду соц. страхування з тимчасової втрати працездатності.

Підставою для признач. цієї допомоги є наказ (розпорядження) роботодавця про надання застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, відпустки, а для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, - розпорядження виконавчої дирекції Фонду соц. страхування з тимчасової втрати працездатності за місцем їх реєстрації як страхувальників. Виплач. допомога по догляду за дитиною до досяг. нею 3-річного віку щомісяця, починаючи з дня надання відпустки по день її закінчення, але не більш як до досяг. дитиною 3-річного віку. Розмір допомоги визнач. правлінням Фонду, але при цьому вона не може бути меншою за прожит. мінімум, встанов. законом.

Пенсії по інвалідності

Пенсія по інвалідності признач. в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загал. захворювання за наявності страхового стажу відповідної тривалості. Пенсія по інвалідності від нещас. випадку на виробництві та проф. захворювання признач. відповідно до ЗУ "Про загальнообов. держ. соц. страхування від нещас. випадку на виробництві та проф. захворювання, які спричинили втрату працездатності". Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встанов. інвалідність, визнач. органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством. Пенсії по інвалідності внаслідок загал. захворювання признач. за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності: до досягнення особою 23 р. включно - 2 р.; від 24 р. до досягнення особою 26 р. включно - 3 р.; від 27 р. до досягнення особою 31 р. включно - 4 р.; для осіб 32 р. і старших - 5 р. Пенсія по інвалідності внаслідок нещас. випадку на виробництві чи проф. захворювання признач. незалежно від тривалості труд. стажу. Пенсія по інвалідності залежно від гр. інвалідності признач. в таких розмірах: інвалідам 1 гр. - 100% пенсії за віком; 2 гр. - 90%; 3 гр. - 50% пенсії за віком. Пенсія по інвалідності признач. на весь строк встановлення інвалідності. Інвалідам - чоловікам старше 60 р. і жінкам старше 55 р. пенсії по інвалідності признач. довічно.

42 Пенсії у зв'язку з втратою годувальника

Пенсія в разі втрати годувальника – це щомісячна виплата непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Умови призначення: 1) належно підтверджена смерть годувальника,визнання його у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим; 2) наявність у годувальника на день смерті законодавчо визначеного пенсійного страхового стажу, який був би необхідний йому для признач. пенсії в разі інвалідності. У випадку смерті пенсіонера або осіб, які отримали інвалідність чи померли в період проходження строкової служби, пенсія признач. незалежно від тривалості страхового стажу. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника признач. в розмірі: на 1 непрацездатного члена сім'ї - 50% пенсії за віком померлого годувальника; на 2 та більше непрацездатних членів сім'ї - 100% пенсії за віком померлого годувальника, що розподіл.я між ними рівними частками. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника признач. на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вваж. непрацездатним, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку - довічно.

43.Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії
Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. До заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:
1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності Законом “про Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з яких згідно із цим законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески;

44 Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії
Заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Під час перебування пенсіонера на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі) йому виплачується 25 відсотків призначеної пенсії. У випадках, якщо розмір його пенсії перевищує вартість утримання, виплачується різниця між пенсією і вартістю утримання, але не менше 25 відсотків призначеної пенсії. Якщо у пенсіонера, який перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, є непрацездатні члени сім'ї, які перебувають на його утриманні, пенсія виплачується в такому порядку: 25 відсотків пенсії - самому пенсіонерові, а інша частина пенсії, але не більш як 50 відсотків призначеного розміру пенсії зазначеним членам сім'ї.
Дітям-сиротам за період перебування на повному державному утриманні пенсія у зв'язку з втратою годувальника виплачується в повному розмірі та перераховується на їхні особисті рахунки у банку. Іншим дітям, які перебувають на повному державному утриманні, виплачується 50 відсотків призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника та перераховується на їхні особисті рахунки у банку. При цьому частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії у зв'язку з втратою годувальника, перераховується на банківський рахунок установи, де ця дитина перебуває на повному державному утриманні, і спрямовується виключно на поліпшення умов проживання дітей у цих установах.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі

смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
У разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Основною підставою класифікації правовідносин є те, результатом реалізації якої норми права вони виступають. В зв’язку із цим розрізняють матеріальні, процедурні і процесуальні правовідносини в галузі соціального забезпечення.

Визначальне місце займають матеріальні правовідносини. Саме в них задовольняються соціально-економічні потреби осіб похилого віку, непрацездатних, потреби в охороні здоров’я, підтримці материнства і дитинства.

Процедурні правовідносини мають похідний характер та виконують обслуговуючу місію: сприяють реалізації прав громадян в даній галузі.

Процесуальні правовідносини виникають, якщо є спір про право. Їх зміст полягає в суб’єктивному праві особи на поновлення порушеного права і обов’язку відповідного державного органу розглянути спір по суті і прийняти рішення. Всі ці правовідносини є відносними ( а не абсолютними), оскільки правами і обов’язками наділені обидва їх суб’єкти, за характером дії суб’єктів соціально-забезпечувальні відносини є активним.