Розкрийте суть психічної патології.

Патоло́гія (грец. παθός — страждання, біль, хвороба; та грец. λόγος — 1) — дослідження або наука про відхилення від норми та хвороби, відхилення від нормального стану або процесу розвитку

Ознаки психічної патології:

- відхилення від норми (тобто, людина сильно відрізняється від інших людей, схильна до крайнощів, незвичайна, навіть дивна; судження про те, що слід називати патологією, залежать від різних обставин, а також від того, що вважається нормою, - писані і неписані правила поведінки, прийняті в суспільстві);

- постійні душевні страждання (тобто неприємні переживання; буває, що люди, чию поведінку можна вважати патологічною, продовжують зберігати позитивний настрій);

- психічна дисфункція, що заважає людині належним чином виконувати свої повсякденні обов'язки (патологічна поведінка може призвести до психічної дисфункції, тобто до нервового розладу, що заважає людині в її повсякденному житті: щось так збиває її з толку, так хвилює, що вона не може достатньою мірою піклуватися про себе, підтримувати нормальні соціальні зв'язки чи ефективно працювати);

- небезпека, яку несе в собі людина (крайнім випадком психічної дисфункції є поведінка, яка стає небезпечною для самої людини і для інших; однак багато людей, які страждають від постійної тривоги, депресії і навіть дивно себе поводять, не несуть безпосередньої небезпеки ні для себе, ні для інших).

Дії, спрямовані на те, щоб змінити патологічну поведінку на більш нормальну, - терапія. Це спеціальний, систематичний процес.

49.Мета і завдання соціально-педагогічної реабілітації.

Метою соціальної профілактики є не лише попередження проблем і негативних явищ, а й створення умов для повноцінного функціонування суспільства та життєдіяльності окремих осіб.

Реабілітаційна робота з дітьми і молоддю, які мають психосоматичні, нервово-психічні та функціональні відхилення, потребують комплексної реабілітації в умовах реабілітаційних служб. Поширеним засобом реабілітації є соціальна терапія, яка тісно пов'язується з психотерапією. Соціальна терапія проводиться в індивідуальній та груповій формах.

Відомими методами соціальної терапії є трудова терапія, терапія самовиховання, соціотерапія, естетотерапія, епістолярна терапія, природотерапія.

Основними завданнямм реабілітаційної діяльності соціального педагога визначено:

· надання допомоги:

1) а) у відновленні статусу учня,

2) б) при переході від негативного ставлення до позитивного,

3) в) у створенні сприятливого, позитивного середовища;

· створення умов, при яких дитина повірила б у свої сили, здібності (надолуження прогалин);

· підвищення її власної активності;

· виховання в дітей соціальної відповідальності за свій успіх у житті, який можливий лише в результаті завзятої праці;

· створення умов для особистісного розвитку школярів і психічних перетворень, таких як довільність діяльності, рефлексія, внутрішній план дій і т.д.;

· виявлення закономірностей процесу засвоєння для кожної дитини;

· акцент на позитивні властивості і їхній розвиток після виявлення;

· вбудовування в навчальний процес різних видів естетотерапій (арт-, музико-, хорео-, казко-, пісочна, арома-, сміхо-, флоро-, трудо- і т.п.);

· добір способів у наданні допомоги дитині при виробленні витримки, систематичності в доведенні справи до кінця;

· добір способів відволікання дитини від небажаних і негативних інтересів і т.п.

Об'єктами реабілітації виступають:

1. Соціально і педагогічно занедбані діти. Основними ознаками занедбаності можна вважати недоліки провідної діяльності, відхилення в поведінці, труднощі соціальної адаптації.

2. Неповнолітні правопорушники, дезадаптовані підлітки з відхиленнями в поведінці.

3. Діти-сироти, діти-інваліди, діти-хроніки, які часто хворіють, діти з обмеженими можливостями.

4. Обдаровані діти.