Енергетичні параметри і характеристики і їх вимірювання

 

Потужність випромінювання СД вимірюють двома методами:

- методом безпосередньої оцінки,

- методом заміщення.

-

1) Метод безпосередньої оцінки.

 

Принцип вимірювання потужності заключається у вимірюванні електричного сигналу на виході фотоелектричного приймача, в якому енергія випромінювання перетворюється в енергію електричного сигналу.

Головною вимогою при вимірюваннях є попадання всього потоку випромінювання СД на фотоприймач. Для цього використовують або фотометричну головку спеціальної конструкції, або фотометричну кулю (рис.4.1).

 

Рис.4.1

 

1 – фотометрична куля,

2 – захисний екран,

БЖ 1 – блок живлення СД (I=I_HОМ ±3%),

БЖ 2 – блок живлення ФД,

ВП – вимірювальний пристрій (клас точності - ±2%).

Більш універсальним засобом вимірювання є куля.

Вимоги до кулі:

- стінки кулі повинні мати високий коефіцієнт відбивання ();

- діаметр кулі повинен бути в межах 50÷200 мм,

- при використанні кулі з максимальним діаметром фотоприймач ПВ розташовують якомога ближче до СД;

- при використанні кулі з мінімальним діаметром фотоприймач ПВ розташовують навпроти СД; ПВ захищають екраном, на віддалі від центра в сторону ПВ;

- фотоприймач повинен бути атестованим за спектральною чутливістю (монохроматичною при вимірюванні монохроматичних потоків або інтегральною при визначенні немонохроматичних потоків).

Потужність СД визначають за співвідношенням

, (4.1)

де – сигнал з приймача (в амперах чи вольтах),

S – спектральна чутливість (інтегральна або монохроматична) приймача, (в А/Вт чи В/Вт відповідно сигналу).

 

3) Метод заміщення

 

Принцип вимірювання оснований на порівнянні потужності випромінювання атестованого (зразкового) СД і робочого СД (того, що підлягає атестації), який має аналогічні випромінювальні і конструктивні характеристики (тої самої марки).

Спочатку в кулю ставлять зразковий СД і вимірюють значення сигналу – , а потім встановлюють на це саме місце робочий СД і вимірюють сигнал – .

, (4.2)

де – відома потужність випромінювання зразкового СД.

Похибка вимірювання потужності випромінювання СД обома методами повинна бути в межах ±15%.

 

Силу випромінювання теж вимірюють двома методами:

- методом безпосереднього вимірювання,

- методом заміщення.

 

1) Метод безпосереднього вимірювання

 

Принцип вимірювання оснований на вимірюванні електричного сигналу на виході атестованого фотоелектричного приймача з відомою чутливістю при опроміненні його випромінюванням з СД в певному тілесному куті (рис.4.2).

 

Рис.4.2

 

БЖ1, БЖ2 – блоки живлення,

СД – світлодіод,

ВП – вимірювальний пристрій (клас точності - ±2%),

ПВ – приймач випромінювання.

 

Вимоги до вимірювань:

1) Відносна спектральна чутливість повинна бути постійною в інтервалі довжин хвиль від до ,

де – пікове (максимальне) значення довжини хвилі випромінювання СД,

– відхилення пікового значення від номінального,

– напівширина спектральної характеристики СД.

Для забезпечення постійності значення спектральної чутливості приймача у вказаній області довжин хвиль застосовують корегуючі оптичні фільтри.

2) Значення тілесного кута повинно бути не більше 0.1 стер; величина кута регулюється за допомогою діафрагми (рис.4.2 б).

3) У випадку вимірювання сили випромінювання в імпульсному режимі частота модуляції повинна бути в межах 1÷8 кГц.

4) Вимірювальний пристрій повинен забезпечувати похибку вимірювання в межах ±5%.

Значення сили випромінювання визначають за співвідношенням

 

, (4.3)

 

– сигнал на вимірювальному приладі (в амперах чи вольтах),

– коефіцієнт, який враховує характеристики приймача і конструктивні особливості установки і розраховується за співвідношенням

 

, (4.4)

 

– віддаль між СД і приймачем,

– діюча площа чутливої поверхні приймача,

– спектральна (монохроматична або інтегральна) чутливість приймача, (А/Вт, В/Вт).

У випадку використання приймача з нерівномірною спектральною чутливістю необхідно додатково мати зразковий випромінювач з відомим розподілом спектральної густини випромінювання. Тоді значення сили випромінювання , визначені за (4.3), перераховують за формулою

 

, (4.4)

де – сила світла зразкового джерела,

– корегуючий коефіцієнт

, (4.5)

де – спектральна густина випромінювання зразкового джерела,

– спектральна густина випромінювання робочого СД,

– відносна спектральна чутливість приймача,

– кількість кроків по довжинам хвиль , за якими проводиться сумування.

 

 

2) Метод заміщення

 

Принцип вимірювання оснований на порівнянні сили випромінювання робочого СД і зразкового джерела, яке має відому силу випромінювання і є тотожнім за спектральним складом та просторовим розподілом випромінювання (світлодіод такої самої марки).

Схема випромінювання така сама, як в попередньому методі.

Спочатку встановлюють зразкове джерело і знімають відлік – . Потім роблять те ж саме для робочого –

, (4.6)

 

де – віддаль між робочим СД і фотоприймачем,

– віддаль між зразковим джерелом і фотоприймачем,

– сила випромінювання зразкового джерела.

Похибка вимірювання обома методами повинна бути в межах ±20%.

 

1. Методи вимірювання спектральних параметрів і характеристик світлодіодів.