Обчислення потенційної завадостиійкості.

Під потенційною завадостійкістю приймання дискретних сигналів розуміють мінімально можливу ймовірність помилки, якщо сигнали приймаються оптимальним приймачем.

Таблиця 6. Ймовірність помилки Р_пом при оптимальному прийманні дискретних сигналів

Тип сигналу	Когерентне приймання	Некогерентне приймання
АМ-2
ЧМ-2
ФМ-2		-
ВФМ-2

 

Труднощі застосування формул, наведених у таблиці 7.1. полягають у необхідності мати таблицю інтеграла ймовірності . Тому ймовірність помилки при когерентному прийманні сигналів АМ-2, ЧМ-2, ФМ-2 можна визначати для технічних розрахунків за формулою:

= 0.65 exp (-0.44 (γ h+0.75 ); (26)

де:

γ для ЧМ-2 =1;

= ; (27)

= 5,23;

4,496*10^-3.

 

 

ПРОПУСКНА ЗДАТНІСТЬ ДВІЙКОВОГО КАНАЛУ

Якість передавання повідомлення залежить від ймовірності помилок сигналів та відношення сигнал-завада, яке не повинно бути меншим ніж 20 дБ. Найбільше значення швидкості передавання інформації каналом зв’язку при заданих обмеженнях називають пропускною здатністю каналу, яка вимірюється у біт/c.

Пропускна здатність двійкового каналу визначається за формулою:

= В (1+р р+(1-р) (1-p)); (28)

= 7,955*10⁴.

 

 

ЕФЕКТИВНІСТЬ СИСТЕМИ ЗВ’ЯЗКУ.

Під ефективністю розуміють степінь використання потужності сигналу, смуги частот каналу та його пропускну здатність.

Для оцінки міри ефективності професор А.Г. Зюко запропонував порівняти ці показники зі швидкістю передавання інформації R.

Узагальнюючою оцінкою ефективності системи зв’язку є коефіцієнт використання пропускної здатності каналу:

 

= ; (29)

η = 0,603.

У реальних каналах зв’язку швидкість передавання інформації завжди менша за пропускну здатність, тому .

Коефіцієнт частотної ефективності:

γ = ; (30)

γ= 0,3.

характеризує використання смуги частот каналу: .

 

Коефіцієнт енергетичної потужності:

 

β= ; (31)

 

β = -11дБ.

 

 

ВИСНОВОК

У даній роботі я розробив схему системи зв’язку та дослідив, як сигнал можна передати на відстань і переконався в ефективності сигналів ЧМ-2. У системах електрозв’язку таким фізичним процессом, що використовується для передавання повідомлень, є, як правило, змінний електричний струм, електромагнітне поле, світлові хвилі. По перше, швидкість поширення в просторі перерахованих вище переносників наближається до граничної швидкості переміщення в просторі будь-яких фізичних процесів (швидкості світла у вакуумі -3 м/с); по друге, за допомогою них можна передавати величезну кількість інформації. З наведенного вище випливає, що в будь-якій системі електрозв’язку маають бути пристрої, що здійснюють перетворення: на передавальному кінці – інформації - повідомлення - сигнал; на приймальному кінці – сигнал - повідомлення - інформація. Життя сучасного суспільства неможливе без широко розгалуджених систем передачі інформації. Без знання основ теорії передачі сигналів неможливе створення нових досконалих систем зв’язку та їх експлуатація.

ЛІТЕРАТУРА

1.Стеклов В.К., Беркман Л.Н. Теорія електричного зв’язку. – К.: «Техніка», 2006.

2.Панфілов І.П., Дирда В.Ю., Капацін А.В. Теорія електричного зв’язку. – К.:»Техніка», 1998.

3.Шинаков Ю.С., Колодяжный Ю.,М. Теория передачи сигналов. – М.: «Радио и свіязь», 1989.

4. Зюко А.Г., Кловский Д.Д. Теория передачи сигналов. – М.: «Связь», 1986.