Ферменти,роль в обміні речовин.

Однією з особливостей ферм.є перевага адаптивних ферм.над конститутивними,що зв’язано з малим обсягом протоплазми так і до мінливого навкол.середовища.Ослбливості фер.гетеротрофних мікроорг.може бути також виділення їх у великих кількостях у зовн.сер.Ця група ектоферментів здатна викликати трансформацію(деградування)орг.,неорг.сполук повертаючи вхідні в їх сполуку елемента й енергію в новий цикл круговороту реч. й енергії. Ектоферм. Здійснюють контактне та позаклітинне переварювання речовин,ушкоджують тк.своїх господарів,участь у процесі самоочищення води,грунту від орг.залишків.Ферменти мікр.використовують у бактеріологічній практиці для ідентифікації бактерій.Очищені чи вхідні ферм.використ.для одержання великої кількості промислових матеріалів,медичних препаратів,включаючи мікробний білок,антибіотики,вітаміни.Ферменти енерг.та транспорту лок.у похідних цитоплазматичної мембрани;білкового синтезу-рибосоми,а деякі знах.у цитоплазмі в розчиненому виді.Ферменти розділяють на екзо та ендо.Деякі ферменти(фер.агресії)руйнують тканини,клітини,обумовлюючи тим самим поширення патогенних мікроорг.і їх токсинів.До таких фер.належать:плазмокоагулаза(Гол.чинник пат. Стафілококівнейрамінідаза томущо бере участь у перетв протромбіну у тромбін,що викликає утв.фібриногенуяк результат утв плівка,що захищає від фагоцитозу,коллагеназа,лецитиназа,гіалуронідаза(розщеплює гіалуронуву кислоту в мембранах,що спричиняє поширення збудників і токсинів обумовлюючи високу інвазивність) Ферменти мікроорг характеризують їх юіологічні властивості,тому їх досл.з метою ідентифікації.

 

№ 16

Під ростом розуміють координоване відтворення бактеріальних структур i збільшення маси мшробної клітини. Розмноження - це здат- ність міробів до самовідтворення, при цьому збільщується особин у популяції на одиницю об’ему середовища

Розмноження бактерій - складний процес, пов’язаний iз синхронною взаемодією багатьох ix структур. Починаеться воно з відтворення генетичного матеріалу - ДНК, яка локалізована в нуклеоїді. Спочатку відбуваеться реплікащя (подвоення) генетичного матеріалу. Розпочинаеться вона з реплікативної точки на ДНК, розташованої в місці з’еднання мезосоми з цитоплазматичною мембраною. Нуклеїнова кислота деспіралізується, й нитки ДНК розходяться. Кожна з них е матрицею,. Синтез дочірніх ниток ДНК відбуваеться ступенево, невеликими фрагментами по 1-2 тис нуклеотида, які зшиваються ферментом лігазою.

Паралельно починаеться утворення поперечної перегородки за рахунок цитоплазматичної мембрани.

Під час реплікації та утворення перегородки клітина росте, синтезуються біополімери, з яких складатимуться цитоплазматична мембрана, рибосоми, цитоплазма.

В грамнегативних мікробів синтезуеться додатково зовніщня мембрана. Якщо клітини зберігають зв’язки, утворюються ланцюги з кокоподібних чи паличкоподібних форм.

Поділ може відбуватись за трьома типами. Випереджаючий - такий тип, при якому утворюються багатоклітинні палички i коки. При синхронному реплікація нуклеотиду супроводжується поділом клітини, й утворюються одноклітинного організму. Третій тип - iз випереджаючим поділом нуклеотиду, при якому утворюються багато- нуклеотидні форми бактерії.

Як правило, бактерії розмножуються простим поділом, що відбуваеться в різних площинах. Це спричиняє, наприклад, утворення різних морфологічних типів кокоподібних мікроорганізмів. Швидкість розмноження бактерій залежить від багатьох факторів: виду культури, складу живильного середовища, його pH, окисно-відновного потенціалу, температури.

Бактерії розмножуються у геометричній nporpecii. При внесені у живильне середовище бактерії розмножуються за певними закономірностями. Вони ростуть i розмножуються, досягаючи певного максимуму до того часу, поки не будуть вичерпана запаси живильних речовин. Якщо не видаляти кінцеві продукти обміну i не додавати необхідні речовини, то можна одержати періодичну

культуру.

Крива, яка описуе залежність логарифму числа живих клітин від часу культивування, називаеться кривою росту. Розрізняють чотири ocHOBHi фази росту nepioдичної культури: початкову (або лаг-), експонснціальну (або логарифмічну), стаціонарну та відмирання.

Початкова або лаг-фаза охоплюе проміжок між покуляціею бактерії i досягненням найвищої швидкості ix поділу. В цей перюд умов в клітині у 8-12 разів зростає РНК, збільшується концентрація ферментів.

Експоненцціальна (логарифм1чна) фаза характеризуеться максимальною швидкістю поділу клітин i зростанням ix кількості у геометричнш прогресії. Вона залежить від виду мікробів і складу середовища.

Стаціонарна фаза наступае тоді, коли число клітин перестає збіль- шуватись. Настае рівновага між кількістю живих мікробів i тих, що відмирають. Цьому сприяе висока шчільність популяції, дефіцит жи- вильних речовин у середовищі, низький парціальний тиск кисню, накопичення токсичних продуктів обміну.

Фаза відмирання (до 10 год) супроводжується різким зменшенням числа живих клітин. Цьому сприяють значний дефіцит поживних речовин у середовищі, нагромадження кислот, автоліз під впливом власних ферментів.

 

№17

Чисті культури, клітки одного вигляду мікроорганізмів, вирощені на живильних середовищах. Живильні середовища, рідкі або щільні середовища, вживані для вирощування в лабораторних або промислових умовах бактерій, дріжджів,. складаються з певних наборів органічних і неорганічних сполук.

Організми ростуть на агаризованому середовищу, життєздатний організм утворює колонії, використовується посів на чашки штрихом, глибинний посів. Для виділення аеробів використовують метод глибинного посіву.

Не всі організми, здатні рости на твердих середовищах обов'язково поширюються по злегка вологій поверхні свіжорозлитого середовища в чашці. Спірохети і ті організми, що пересуваються шляхом ковзання (міксобактерії і ціанобактерії) можуть пересуватися, якщо поверхня підсушена.

Бактерії і гриби добре ростуть на твердих середовищах,.Простий спосіб одержання чистих культур – метод розведень. Інокулят послідовно розводять стерильним середовищем і з кожного розведення засівають велике число пробірок із середовищем.

Метод розведень має свої недоліки - його можна використовувати для виділення тільки тих організмів, що чисельно переважають у змішаній популяції мікробів.

Двохкомпонентні культури – якщо не вдається одержати чисту культуру, то одержують 2-х компонентну культуру, що містить 2 види мікроорганізмів. Використання 2-х компонентних культур – єдино можливий метод підтримки вірусів, тому що це облігатні паразити клітинних організмів.

Етапи виділення чистої культури:

Перший день - одержання ізольованих колоній. Кашп досліджуваного матеріалу петлею, піпеткою або скляною паличкою наносять на поверхню агару в чашці Петри. Шпателем утирають матеріал у поверхню середовища; не перевертаючи шпателя, роблять посів на 2-ій, а потім на 3-ій чашці. При такому посіві на 1-шу чашку доводиться багато матеріалу й відповідно багато мікробів, на 2-гу менше й на 3-ю ще менше.

Можна одержати ізольовані колонії при посіві петлею. Для цього досліджуваний матеріал емульгують у бульйоні або ізотонічному розчині натрію хлориду.

Другий день - вивчають ріст мікробів на чашках. В 1-ій чашці звичайно буває суцільний ріст - виділити ізольовану колонію не вдасться. На поверхні агару в 2-ій і 3-ій чашці виростають ізольовані колонії. Їх вивчають неозброєним оком, за допомогою лупи, при малому збільшенні мікроскопа й іноді в стереоскопічному мікроскопі. Потрібну колонію відзначають із боку дна чашки й пересівають на скошений агар. Посіви ставлять у термостат. (Пересівати можна тільки ізольовані колонії.)

Третій день - вивчають характер росту на скошеному агарі. Роблять мазок, офарблюють його й, переконавшись у тому, що культура чиста, приступають до її вивчення. На цьому виділення чистої культури закінчується. Виділена з певного джерела й вивчена культура називається «штамом».

 

№18.

Усі чинники зовнішнього середовища, які впливають на розвиток прокаріотів, можна розподілити на три основні групи: фізичні, хімічні і біологічні. Волога. Активна життєдіяльність бактерій можлива лише в умовах достатнього зволоження. Температура. Мікроорганізми не регулюють температуру свого тіла, а тому існування їх визначається температурою оточуючого середовища. Випромінювання. Пряме сонячне світло шкідливо впливає на більшість видів бактерій. Тільки фототрофні мікроорганізми витримують вплив сонячної радіації порівняно легко.. Ультразвук. Ультразвукові хвилі виявляють згубну дію на різні мікроорганізми: зумовлюють розпад високомолекулярних сполук, коагуляцію білка, інактивують ферменти, токсини, спричинюють розрив клітинної стінки тощо. Стерилізація. Методи застосовувані

для знищення усіх форм життя як на поверхні: так і усередині стерилізованих об'єктів. Стерилізують живильні, середовища посуд,

інструменти.Розрізняють термічну і холодну стерилізацію

У мікробіології застосовують наступні способи термічної стерилізації – прожарювання в полум'ї, випалювання, сухожарова стерилізація, (гаряче повітря) стерилізація насиченою парою під тиском (автоклавування), дробова стерилізація (тиндалізація) і кип'ятіння.

Стерилізація живильних - середовищ вона заснована на нагріванні матеріалу насиченою парою при тиску вище атмосферного.

При цьому гинуть і вегетативні клітки і суперечки. При автоклаву ванні 3-5 відсотків рідини губиться в результаті випару, тому рекомендується в приготовлені середовища додати понад обсяг приблизно 5 відсотків дистильованої води. Середовища звичайно стерилізують у пробірках, колбах, суліях. терилізація в автоклавах здійснюється при температурі в межах 111-138 градусів, від 0,5 до 2,5 атмосфер, температура 111 градусів не надійн Вибираючи режим стерилізації необхідно враховувати рН середовища. Чим нижче значення рН, чим вище температура і тривалість часу стерилізації, тим інтенсивніше відбувається гідроліз. Дробова стерилізація (тиндалізація). Застосовують для стерилізації середовищ, що псуються під дією температур вище 100 градусів, Стерилізація фільтруванням. Вона застосовується для субстратів, що не витримує нагрівання.

Асептика— комплекс заходів, спрямованих на запобігання проникненню мікроорганізмів у рану і в організм в цілому. А. переслідує основну мету: захист організму хворого і особливо рани від контакту із зовнішнім бактерійно зараженим середовищем; знищення мікроорганізмів за допомогою фізичних, хімічних, біологічних і механічних методів на всьому, що може контактувати з раною хворого, а також на предметах, які можуть стати джерелом розповсюдження внутрішньолікарняної інфекції.

Антисе́птика — сукупність заходів та методів, спрямованих на боротьбу з наявною інфекцією в рані, та організмі загалом.

дезинсекція-це знищення комах та кліщів.

Дератизація-боротьба з гризунами що складають небезпеку в епідеміологічному значені.

 

 

№19

Мікроорганізми або мікроби — мікроскопічні організми, тобто занадто маленькі, щоб бути видимими неозброєним оком. Вивченням мікроорганізмів займається мікробіологія. Мікроорганізми можуть бути бактеріями, археями, грибами або деякими іншими (ніж грибами) еукаріотами, але не вірусами або пріонами, бо останні загалом класифікуються як неживі, хоча мікробіологія вивчає і ці об'єкти. Мікроорганізми часто описуються як одноклітинні організми; проте, деякі одноклітинні бактерії або протісти видимі неозброєним оком, а деякі багатоклітинні види мікроскопічні.

Мікроорганізми живуть майже усюди на Землі, де є рідка вода, зокрема у вологому ґрунті, у гарячих джерелах, у верхніх шарах океанської води і глибоко усередині скель в межах земної кори. Мікроорганізми критично важливі для харчового ланцюжка в природі, особливо переробки поживних речовин в усіх екосистемах. Оскільки деякі мікроорганізми можуть також фіксувати азот, вони — важлива частина азотного циклу. Проте, патогенні мікроби можуть вторгатися до інших організмів і викликати хвороби.

Одна з перших спроб наукової класифікації бактерій належить датському зоологу О. Мюллеру, який ще у XVIII ст. виділив два роди - Monas i Vibrio. Пізніше німецький біолог Е. Геккель запропонував виділити мікроби в окреме царство Protista (protos - найпростіший). Воно охоплювало переважно однотипні мікроорганізмиСучасна систематика (таксономія) бактерій - наука про ix розподіл за певними групами (таксонами). Для ix характеристики враховують piзноманiтні властивості: морфологічні ознаки, здатність споживати атмосферний кисень, шляхи одержання енергії, оптимальна температура росту, pH середовища, здатність засвоювати певні речовини, наявність включень, склад клітинної стінки, вміст основ ДНК,тощо.

Для назви MiKpoopraHi3MiB використовують подвійну номенклатуру К. Лшнея. Перше слово вказуе на рід i пишеться з великої літери. Воно походить від пpiзвищa вченого, який відкрив i вивчав даний мжроорганізм, або характеризує якусь морфологічну ознаку. Друге слово означає вид, пишеться з малої літери i пов’язане з назвою хвороби.Так, стафілокок золотистий мае назву Staphylococcus aureus, збудник туберкульозу - Mycobacterium tuberculosis, кишкова паличка - Escherichia coli.

Найбільше визнання серед мiкpoбioлoгiв отримала класифікація MiKpoopraHi3MiB, яка подана у Визначнику бактерій Д. Bepri (Bergey’s Manual Systematic Bacteriology).

Основною таксонмічною категорією є вид - група близьких між собою організмів, які мають спільне походження, єдиний генотип, подібні морфологічні, фізіологічні, 6ioxiмiчнi, серологічні, ознаки.

Відповідно до міжнародного кодексу номенклатури бактерії використовуєть такі таксоноічні критерії систематики: вид - рад - родина - порядок - клас - відділ - царство.

Відповідно до неї царство Procaryotae поділено на 4 відділи за особливостями будови клітинної стінки, відношенням до фарбування за методом Грама.: Gracilicutes (gracilis - тонкий, cutis - шкіра) - грамнегативш бактери, Firmicutes (firmus - міцний) - грампозиттивні бактерії, Tenericutes (tener - м’який, ніжний) - мікроби, які не мають клітинної стінки, Mendosicutes (mendosus - помилковий) - представники, що мають нетиповий пептидоглікан.

Згідно з цим визначником yci мжроорганізми поділені на 33 групи за ознаками, які винесено у назву групи: 1 - спірохети, 4 - грамнегативні аеробні палички й коки, 12 - грампозитивні коки, 13 - грампозитивш палички й бактерії, що утворюють спори, тощо. Всередині груп поділ MiKpo6iB відбуваеться на порядки, родини, роди, види.

Однак генетичні механізми, що лежать в ocнвi мінливості, здатні забезпечувати тільки відносну стабільність ознак в межах одного виду, тому введено поняття про варіанти (типи) бактерії, які за деякими особливостями відрізняються від стандартних видів: морфовари (за мopфoлoгiчними ознаками), бювари (за бioлoгiчними), ферментовари (за ферментативними), фаговари (за чутливютю до бактеріофагів), серовари (за антигенними властивостями), патовари (за патогеншстю для лабораторних тварин).

Існуе таке важливе поняття як “штам” - cyкупність мікробних особин одного виду, які вияілено з різних джерел (організму людини, тварини, зовн. середовища), або з одного джерела, однак у р1зний час.

У популяційну мiкpoбioлoгiю введено поняття “клон” - нащадки одної мікробної клітини.

 

№20

Бактерії-значно більші ніж ніж віруси,їх можна вивчати за допомогою світловоі мікроскопіі.відносяться до царства прокаріотів. Основною номенклатурною та таксономічною одиницею є вид. Визначення виду

мікроорганізмів (ідентифікацію) проводять за морфологічними,

тинкторіальними, фізіологічними, антигенними та молекулярно-біологічними

та іншими ознаками. Відповідно до міжнародного кодексу номенклатури бактерії використовуєть такі таксоноічні критерії систематики: вид - рад - родина - порядок - клас - відділ - царство. для всіх бактерій властива певна форма і розміри.більшість бактерій мають розміри 0.5-0.8 мкм х 2-3 мікрометри.розрізняють такі основні ф-ми бактерій:кулясті,палички.,звивисті,ниткоподібні.

Коки-ф-ма кулі.діаметер 1-1.5 мкм.поділяються на:

Мікрококи-діляться в одній площині.розташовуються поодиноко і хаотично,сапрофіти,не патогенні.

Диплококи-поділ в одній площині з утвореням пар клітин,що мають богоподібну або ланцетну ф-му.

Стрептококи-поділ в одній в одній площині,при розмножені зберігають між собою зв'язок і утворюють ланцюжки.патогенні викликають сскарлаттину ангіну.

Стафілококи –поділ в декількох площинах.утв.клітини розташовуються скупчення що нагадують грона винограду.виклик.гнійні запалення.

Тетракоки-поділ у 2 взаємоперпендикулярних площинах з утворенням тетрод.

Сарцини-поділ відбувається у 3 взаємоперпендикулярних площинах з утв.пакетів з 8.16.32 і більше особин.

Палички- поділ. На бацили-аеробні спорові бактеріі,анаеробні спорові бактеріі.палички бувають довгими і короткими.кіці можуть бути заокруглені,потовщені,загостреними,обрізаними.за діаметром бувають тонкі і товсті.залежно від розташування:1)монобактеріі-поодинокі і хаотично розташовані,2)диплобактеріі-розташовуються попарно 3)стрептобактеріі-розташовуються ланцюжком.

Звивисті-поділяються на 2 групи:вібріони-мають 1 згин шо не перевищує чверті оберта спіралі.2)спірили-кл.великі у діаметрі з малою кількістю завитків(2-3).особлива група-спірохети.

Ниткоподібні бактеріі-утв.тимчасові і постійні нитки.тимчасові іноді рогалужені утв.паличкоподібні бактеріі,постійні-формуми утв.з паличкоподібних кл.що зєдн.у довгі ланцюжки.

Ниткоподібні бактеріі для людини непатогенні.

 

21. Матеріальні основи спадковості м.о. Генотип і фенотип. Види мінливості. Неспадкова мінливість

Генетичний апарат прокаріотів побудовано з двоспіральної нитки ДНК, яка замкнута в кільце. ДНК складається з пуринових та піримідинових нуклеїнових основ. Між ланцюгами існують ковалентні та водневі зв»язки. Кількість А=Т, Г=Ц

Хромосома у функціональному відношенні поділяється на фрагменти-гени(елементарні одиниці спадковості, що контролюють синтез специфічного поліпептидного ланцюга. Кожен ген складається з триплетів, які кодують одну АК.

Сукупність генів нуклеоїда та поза хромосомних факторів зумовлюють генотип бактеріальної клітини. Фенотип-індивідуальний вияв генотипу в конкретних умовах існування.

Мінливість м.о поділяється на спадкову, що спричиняється мутаціями і генетичними рекомбінаціями генів та не спадкову, зумовлену неоднорідністю умов розвитку особин одного генотипу.

Не спадкова(модифікації) – мінливість, що виникла під впливом факторів навколишнього середовища і не діє на генетичний апарат.Вона зумовлюється адаптаційними механізмами бактеріальної клітини, її здатністю призвичаюватись до умов довкілля за рахунок активації генів, які перебувають у «німому» стані.

Морфологічні ознаки змінюються внаслідок старіння клітини, під впливом пеніциліну, лізоциму г+ та г- бактерії можуть втрачати свою клітинну стінку, перетворюючись у Lфоми.

Модифікаційні зміни нетривалі, характеризують ступінь пристосування бактерій до нових умов існування, вни є нормою реакції клітини, засвідчують здатність генотипу реагувати на змінені умови навколишнього середовища.

 

22. Спадкова мінливість. Мутації, їх різновиди. Мутагени фізичні, хім., біологічні.Генетичні рекомбінації: трансформація. Трансдукція, конюгація

При спадковій(генотипній) мінливості м.о. різноманітні ознаки бактерій успадковуються та передаються нащадкам. Вона може розвиватися внаслідок мутації та рекомбінації.

Мутації- зміна послідовності нуклеотидів гена, що змінюють його структуру, а відповідно й функціонування. Послідовність нуклеотидів може змінитись при зміні однієї пари основ іншу внаслідок помилки під час реплікації або при розриві ДНК з наступним випадінням чи інверсією фрагменту, який лежить між точками розриву, або внаслідок вставки якогось нового фрагменту.

За своїми проявами мутації поділяються на морфологічні, фізіологічні, біохімічні та інші залежно від виду ознаки, яка змінилася внаслідок мутації.

За своїм походженням мутації поділяються на спонтанні та індуковані. Спонтанні виникають без втручань експериментатора за оптимальних умов існування мікробів. Індуковані виникають під впливом дії на клітину встановлених мутагенних факторів.За локалізацією мутації поділяються на нуклеоїдні(в нуклеоїді) та цитоплазматичні(в плазмідах); за кількістю генів на генні та хромосомні, за величиною хромосомні(інверсії, дуплікації, делеції, дислокації) та точкові(інверції)

Мутагени збільшують частоту мутаційного процесу. До хімічних мутагенів відносять азотисту кислоту, яка дезамінує аденін. До біологічних мутагенів належать перекис водню, що утворюється при метаболізі всередині клітини, лікарські препарати. До фізичних: ультрафіолетове випромінення, іонізуюче опромінення.

Генетичні рекомбінації-особливі феномени спадкової мінливості м.о., які не пов»язані з мутаційним процесом. Рекомбінати, що при цьому виникають, успадковують деякі ознаки обох батьківських клітин, бо відбувається експресія гена реципієнта та частини генома донора.

Види рекомбінацій:

1)Трансформація-процес гібридизації внаслідок переносу генетичних детермінант від бактерії до бактерії за допомогою ізольованої ДНК

2) при кон’югації внаслідок фізичного контакту між бактеріями-донорами та бактеріями-реципієнтами відбувається передача генетичного матеріалу через особливі вирости-секс-пілі

3)трансдукція-явище обміну генетичною інформацією у бактерій шляхом переносу фагами фрагментів ДНК від кл-донора до кл-реципієнта

 

23. Позахромосомні фактори спадковості бактерій. Плазміди, їх основні генетичні функції. Мігруючі елементи. Роль мутацій, рекомбінацій в селекції та еволюції мікробів. Основні фактори еволюції

Генетична інформація клтини може бути закодована генами, які знаходяться у позахромосомному стані, тобто генами відмежованими від хромосоми, але здатними до тривалого підтримання та відтворення в такій формі. Позахромосомні елементи спадковості представлено плазмідами. Плазміди-це кільцеві молекули ДНК. Вони можуть існувати в цитоплазмі у вільному стані або бути інтегрованими з клітинною хромосомою. Плазміди містять у своєму складі tra-оперон, який забезпечує їхню здатність до передачі і гени, які кодують якусь ознаку. Їх назив. Трансмісивними, якщо вони самостійно передаються іншими клітинами за доп. кон’югації і не трансмісивними, коли не мають власного апарату передачі.

Плазміди виконують регуляторну та кодуючи функції. Регуляторний ефект їхз полягає в здатності представляти власні реплікони при порушенні функціонування клітинних генів; кодуючи роль-у внесенні в кл нових ознак, які надають їй переваг при взаємодії з організмом хазяїна.

До мігруючих елементів належать:

1) Транспозони-нуклеотидні послідовності, які крім генів, що відповідають за транспозицію можуть нести гени, кодуючі інші функції. Вони можуть існувати самостійно у вигляді кільцевох молекули ДНК, не здатної до реплікації, або бути включеними до бактеріальних геномів або плазмід. Властивістю транспозонів є здатність транспозона до міграції з одного репліко на до іншого. За рах цього вони вик регулюючу, кодуючи ф-ї, здатні індукувати генні мутації

2) Is-послідовності, не несуть інших генів, крім шенів, що відповідають за їх переміщення у різні ділянки бактеріальної ДНК. Вони вик координуючу роль, пов»язуючи між союою всі елементи спадковості клітини, регуляторну функцію, а також здатні індукувати мутації типу делеції чи інверсії

 

Основні фактори еволюції: мутації, рекомбінації(створили невичерпне джерело різноманітних комбінацій генів, які природа використовує в процесі еволюції). Завдяки мутаціям та рекомбінаціям весь час підтримується гетерогенність популяцій усіх таксономічних груп організмів, забезпечується невпинний еволюційний процес

 

24. Значення генетики у розвитку загальної і медичної мікробіології, вірусології, молекулярної біології. Мікробіологічні основи генної інженерії. Одержання спадково змінених організмів. Досягнення генної інженерії, викор. генно-інженерних препаратів у медицині

 

За допомогою генетичних методів добуто спеціальні культури м.о., що використовуються в технології виготовлення харчових продуктів, виробництві анатоксинів, вакцин, антибіотиків, вітамінів.

Як мутагенні фактори вкорист. уф-випромінення, рентгенівське і гамма. В результаті багаторазового діяння мутагенів і ступінчастого відбору добуто найпродуктивніші мутанти м.о, що застосовують у виробництві антибіотиків. Метод генетичних рекомбінацій патогенних-непатогенних видів бактерій дає змогу мати високо імуногенні вакцинні штами.

Генна інженерія-сукупність експериментальних методів, за допомогою яких переносять гени від одного організму до іншого.

Генна інженерія надала можливість одержати інсулін, простагландин, інтерферон, інтерлейкін,гормони, різноманітні ферменти, численні хімічно чисті вуглеводи.

Медична наука також стоїть на порозі генної хірургії, що дасть можливість вмонтовувати гени, які відповідають за синтез фермента, недостатність котрого спостерігається при вродженній недостатності.

Широкі перспективи відкриває генна інженерія на шляху створення високоефективних засобів специфічної профілактики інфекційних захворювань.

Отже‘ мікробіологічна наука дозволяє створити струнку систему взаємопов’язаних галузей біотехнології, які мають унікальну перевагу-вони засновані на функціонуванні природних систем, які підпорядковуються інтересам людини.

 

25.Хіміотерапія та хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерапевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль П.Ерліха та Догмагка у розвитку вчення про хіміотерапію

Хіміотерапевтичний препарат- забезпечує антимікробний лікувальний ефект у дозах не шкідливих для оранізму

Хіміотерапія-це лікування інфекційних і паразитарних захворювань за допомогою хімічних речовин.

Ерліх одержав препарат атоксил,який вибірково діяв на збудників сонної хвороби. Ерліх розробив основи синтезу лікарських засобів хімічними варіаціями; він дістав метиленовий синій, похідні миш»яку-сальварсан, неосальварсан. Дальший розвиток хімії дав змогу добути нові лікарські засоби.

Хіміотерапевтичні засоби повинні мати макс терапевтичну ефективність і мін токсичність для організму.

Ерліх запропонував терапевтичний індекс: відношення макс дози що переноситься до мін лікувальної. Цей індекс повинен бути не менше 3.

Догмак відкрив протимікробну дію червоного стрептоциду(пронтозилу).

Сульфаніламідні препарати-похідні сульфанілової к-ти. Вони мають високу хіміотерапевтичну та антисептичну активність. Мехінізм їх дії зумовлений подіюністю до параамінобензойної к-ти, дяють як антиметаболіти цієї необхідної для бактерій сполуки. Мають широкий спектр дії. Препарати цієї групи використовують при лікуванні хвороб, які спричинені г+ і г_ бактеріями: ангіни, пневмонії, тощо. Застосовують препарати з коротким періодом напівведення, препарати з середньою тривалістю дії та препарати тривалої дії