Автоматичні стабілізатори та дискреційна стабілізаційна політика

1. Недискреційна (автоматична) фіскальна політика

автоматична фіскальна політика базується на дії вбудованих стабілізаторів, які за­безпечують природне пристосування економіки до фаз ділової кон’юктури.

Автоматичні (вбудовані) стабілізатори - це такі механізми в економіці, дія яких зменшує реакцію ВНП на зміни сукупного попиту.

До автоматичних (вбудованих) стабілізаторів належать:

а) Автоматична зміна податкових надходжень при про­гресивній системі оподаткування. Система податків прогресивно залежить від особистих доходів та доходів підприємств. Якщо обсяг виробництва падає, то податкові ставки автоматично зменшуються. Це призводить до того, що з менших доходів домашні господарства і підприєм­ницький сектор сплачують менші податки. Таким чином, тем­пи падіння сукупного попиту (АD) менші за темпи падіння виробництва, що стримує його різке скорочення через ско­рочення сукупного попиту. У такому випадку випуск продукції зменшується не так відчутно.

У період буму і, відповідно, в період інфляції збільшен­ня ставок оподаткування за умов прогресивної системи оподат­кування через зростання доходів домашніх господарств і підпри­ємницького сектора зменшує особисті доходи, стримує споживчі витрати, скорочує сукупний попит і уповільнює зростання цін та заробітної плати (вплив на доходи підприємницького сектору і, відповідно, на інвестиційний попит аналогічний).

б) Допомога на випадок безробіття, соціальна допомога та інші соціальні трансферти. Допомога на випадок безробіття вливає кошти в еконо­міку (в період кризи) або вилучає з неї (в період буму) і, як ре­зультат, стабілізує її та згладжує наслідки ділових циклів. Дія інших трансфертів аналогічна. При недискреційній фіскальній політиці бюджетний дефіцит (або надлишок) утворюється в результаті дії автоматичних ста­білізаторів.

2. Дискреційна фіскальна політика - це політика, при якій уряд свідомо маніпулює податками та державними ви­датками з метою зміни реального обсягу національного вироб­ництва та зайнятості, контролю за інфляцією та прискоренням економічного зростання.

Основні засоби (інструменти) дискреційної фіскальної політики

Ф Зміна програм суспільних робіт та інших програм, пов'язаних з витратами держави;

• Зміна програм «трансфертного типу» (перерозподільчих).

• Циклічні зміни рівня податкових ставок.

Дискреційна фіскальна політика в часі пролонгова­на, бо зміни структури державних витрат або ставок оподатку­вання передбачають тривале обговорення цих заходів у вищому законодавчому органі.

Дискреційна фіскальна політика з метою стимулювання су­купного попиту (АВ) в період кризи передбачає цілеспрямова­не свідоме складання державного бюджету з дефіцитом або зниження ставок оподаткування.

 

Державний бюджет та бюджетне обмеження уряду.

Бюджет - це грошове вираження збалансованого кошто­рису доходів та видатків за певний період. Фактичний бюджет відображає реальні видатки, надхо­дження і дефіцити за певний період. Структурний бюджет відображає, якими мають бути видатки, доходи і дефіцит, якщо економіка функціонує за потен­ційного обсягу виробництва (визначається дією дискреційних програм, що запроваджені законодавчо).

Циклічний бюджет показує вплив ділового циклу на бюджет та вимірює зміни видатків, доходів і дефіциту, які ви­никають через те, що економіка не працює за потенційного об­сягу виробництва* а перебуває у стані піднесення або спаду (ви­значається дією автоматичних стабілізаторів). Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структур­ним бюджетами.

Стан Держбюджету: - Нормальний, коли видаткова частина Держбюджету до­рівнює доходній. - Дефіцитний, коли видатки перевищують доходи.

Види бюджетного дефіциту

За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований.

Відкритий бюджетний дефіцит — це офіційно визна­ний дефіцит у законі про бюджет на відповідний рік.

Прихований бюджетний дефіцит виникає в резуль­таті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомім.

Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком ско­рочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ре­сурсів країни. Прикладом вимушеного бюджетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.

Свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискре­ційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані змі­ни в розмірі державних витрат, податків і сальдо Державного бюджету.

За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють ак­тивний і пасивний бюджетні дефіцити.

Активний бюджетний дефіцит характеризується спря­муванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зрос­танню ВВП.

Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спря­муванням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплата зарплати у бюджетній сфері та інші):

Державне бюджетне обмеження-обмеження витрат держави величиною доходу,зумовлене наявними фін.можливостями:

B^g_n= B^g_n-1 +rB^g_n-1+T_n-Tr_n-(C^g_n+ I^g_n)

де B^g_n - чисті фінансові активи держави вn-му році; B^g_n-1 - чисті фінансові активи в (n - 1)-му році; г - проценти по чистих фінансових активах B^g_n-1 попе­реднього року; T_n - податки в n-му році; Tr_n - трансферти в n-му році; C^g_n - державні споживчі витрати в n-му році; I^g_n - державні інвестиційні витрати в п-му році.

З міст закону ГРХ полягає в необхідності збалансованості держ.бюджетута здійснення надзвичайного контролю за його дефіцитом.