Романтизм як художня система. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Романтизм як художня система.



Російський критик В. Бєлінський визначив романтизм як «внутрішній світ людини, сокровенне життя її серця». Лише поет, на думку романтиків, по-справжньому здатен осягнути світ і серце людської душі, глибини людського духу, і саме тому, за висловом. Романтизм — це літературний напрям, що виник наприкінці XVIII ст. й існував у літературах Європи й Америки у першій половині XIX ст. Пізніше, починаючи з XVII—XVIII ст., під романтичним стали розуміти все дивовижне, незвичайне, таємниче, фантастичне. Наприкінці XVIII ст. німецькі теоретики мистецтва брати Шлегель протиставили романтичне класичному, звідки, у свою чергу, виникло протиставлення романтизму та класицизму. Важливе значення мала для романтизму і концепція людини, яку висунув один із фундаторів сентименталізму — Жан-Жак Руссо, а саме відмова від переважно раціоналістичного розуміння людської природи, перенесення акценту з розуму на почуття, на «серце». В розвитку романтизму виділяють три історичні етапи: перший — ранній романтизм, кінець XVIII — початок XIX ст.; другий — зрілий романтизм, 20-ті—40-ві роки XIX ст., третій — пізній романтизм, після європейських революцій 1848 р. Ідейні засади. Ідеологія романтизму спирається на культ індивідуалізму, на підкреслену, загострену увагу до людської особистості, до психологічних проблем її внутрішнього «Я». В центрі уваги поетів-романтиків особистість, яка в своїй неповторній, яскравій осібності немовби підноситься над сірою масою. Особистість у творах романтиків розвивається й усвідомлює себе в конфлікті і з Богом, і з суспільством, і з самою собою. Герой романтизму протестує проти суспільних умов, що обмежують його свободу, він — бунтар, революціонер або розбійник. Його душа, як правило, роздвоєна між світом реальності і світом мрій, а його доля найчастіше трагічна. Внутрішню конфліктність і суперечність людського «Я» романтики розглядають не через її раціональну сферу, як просвітителі-класицисти, а через сферу почуттів. Художн і відкриття романтизму. Романтики відчутно деформували систему жанрів класицизму. В жанровій системі романтизму на роль провідних висунулись не епічні, а ліричні і так звані ліро-епічні жанри, тобто такі, в яких акцент міг переміщуватися з того, про що розповідається, на того, хто розповідає. Зокрема, найулюбленішими жанрами романтиків стали поема (поетична повість) та балада, вони змішували в межах одного твору ознаки різних жанрів, що на практиці призводило до неможливості дати їхнім творам конкретні і чіткі жанрові визначення. Твори романтиків характеризуються також так званою вільною композицією, яка не підпорядковувалась раціональним вимогам чіткості і ясності в побудові твору. В межах одного твору, а інколи й суміжних речень, романтики змішували ознаки різнопланових мовних стилів, досягаючи цим незвичайних стилістичних ефектів. У своїй творчості романтики орієнтувались не на правила, а на фантазію, уяву, основною вимогою була не відповідність наявній взірцевій схемі, а оригінальність, неповторність, не абстрактність і суха повчальність, а чуттєвість. Звідси — інтерес до народної творчості і тісний зв'язок романтизму з фольклором, який асоціювався з оригінальним, природним (а не штучним), з найбільш життєвим і органічним для людини мистецтвом.

В найпростіших випадках романтики стилізували свої твори під народні, тобто свідомо надавали їм рис схожості з народними. У складніших випадках романтики користувалися фольклором як невичерпним джерелом тем, образів, сюжетів і мовних прийомів, але, користуючись усім цим запозиченим арсеналом художніх засобів, надавали йому у своїх творах принципово нових форм, нового звучання, нової інтерпретації. Романтиків цікавили не тільки особистісні і загальнолюдські духовні засади власного «Я», а й специфіка його національного виразу; романтиків цікавила осібність «Я» кожної окремо взятої нації. Пошуки національного виразу зумовили ще одну характерну рису романтичної творчості — історизм. Зацікавленість історією, особливостями її національних моделей виявлялася в підвищеній увазі романтиків до змалювання національних звичаїв, особливостей поведінки, манери спілкування, національних особливостей вбрання, побуту тощо, тобто суми етнографічних реалій. Ця сума етнографічних реалій, змалювання якої стало майже обов'язковим для романтиків, дістала назву місцевого колориту. Саме романтикам належить честь відкриття нового жанру — історичного роману, заснованого шотландським письменником Вальтером Скоттом. Одним з найважливіших здобутків романтизму став принцип романтичної іронії, розроблений у працях німецького теоретика мистецтва Фрідріха Шлегеля. романтична іронія стає загальним, універсальним принципом осмислення світу, позицією автора, якою він підкреслює недосконалість, суперечливість світу, а відтак і неможливість його вичерпного розуміння та пояснення. З романтичною іронією пов'язаний ще один визначальний для поетики романтизму принцип осмислення світу, який дістав назву «світової скорботи». «Світова скорбота» — це вищий ступінь розчарування та песимізму, відчаю та безнадії, з якими значна частина письменників-романтиків сприймала дійсність. Загальна настанова романтичного напряму на незвичайність, дивовижність, фантастику, на все, що протиставля-ється буденній, звичайній, сірій реальності, зумовила ще одну характерну рису романтизму — екзотичність його образів і сюжетів. Екзотику романтики шукали або у фантастиці та містиці, або в легендарних сюжетах, яким вони надавали вигляду не менш фантастичного, або, нарешті, у зверненні до національного середовища, яке сприймалося представниками даної нації як екзотичне. Так, загальноприйнятим для романтиків усіх європейських країн стало звернення до східних тем і сюжетів.

Романтизм впервые возник в Германии, в кругу писателей и философов йенско школы (В. Г. Ваккенродер, Людвиг Тик,Новалис, братья Ф. и А. Шлегели). Философия романтизма была систематизирована в трудах Ф. Шлегеля и Ф.Шеллинга. Характеризуется утверждением самоценности духовно-творческой жизни личности, изображением сильных страстей и характеров, одухотворённой и целительной природы. Распространилось на различные сферы деятельности человека. В XVIII веке романтическим называли всё странное, фантастическое, живописное и существующее в книгах, а не в действительности. В начале XIX века романтизм стал обозначением нового направления, противоположного классицизму и Просвещению.

Художественная система романтизма

1. Ведущий принцип романтизма – индивидуализм (сосредоточение на собственном «Я»), центральная антитеза «личность – мир», где реализуется идея романтического двоемирия, не найдя контактов с миром, романтическая личность отправляется на поиски своей духовной родины.

2. Самоценная личность

Личность (микрокосмос) – это центр мира, равновелик и противопоставляется остальному миру (макрокосмосу)

А) Внутренний мир – это малая духовная, но Вселенная, где всё пропущено через душу. Тело для романтиков – признак второстепенный, смерть не означает окончания жизни.

Б) Внешний мир никогда не изучался представителями романтизма как самостоятельный. Всё отражено в в душе. Только проникнув в неё, можно судить об окружающем мире. О действительности судят душой – это было открытием романтизма.

В) Характер героя суверенен и самоценен. Он взят вне каких – то обстоятельств. «Всё, чем я наделён, я обязан себе»

Романтический герой изначально одинок, главным приёмом раскрытия образа является исповедь

3. Система жанров: жанрами романтизма стали лирические произведения: элегия, послание, мадригал. Посвящение, песня. Ведущими жанрами стали баллада и поэма. Лиризм стал основой жанровой системы романтизма

Поэтика романтизма

Мотив отчуждения: сиротство в мире, одиночество, отчуждение, бегство;

Портрет героя нормативен: глаза черные или голубые (привлекают внимание), взгляд, который свидетельствует о внутр. Богатстве человека, высокий лоб, возможны морщины, черные волосы до плеч.

Появлению героя всегда предшествует развёрнутый авторский вопрос, который создаёт атмосферу таинственности

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; просмотров: 173; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.80.164.96 (0.007 с.)