Орфографія як предмет вивчення.

Орфогра́фія — історично сформована й загально прийнята система правил національної мови щодо способів пе­редачі мовлення на письмі, яка поряд із пунк­туацією становить правопис певної мови. Інколи терміни «орфографія» і «правопис» ужи­ваються як тотожні.Орфографія визначає правила:на­писання звуків (фонем) літерами,написання слів разом, окремо й через дефіс, уживання великої літери,правила переносу частини сло­ва з рядка в рядок.Крім того, орфографія регулює напи­сання афіксів і закінчень відмінюваних слів.В основі орфографії лежить графіка. Водночас вона ґрун­тується на певних принципах, які зумовлені фонетичною та граматичною будовою мови й віддзеркалюють шляхи формування та розвит­ку її правописної системи. Орфографічні правила, як складова частина систе­ми письмових норм літературної мови, повинні бути єдині для всіх, хто користується даною мовою. Єдність і обов'язковість орфографії для всіх полегшує спілкування людей за допомогою літературної мови, ро­бить його дійовішим, ефективнішим, що, звичай­но, сприяє піднесенню мовної культури народу.

Висновки. Отже, оволодіння орфографією - важливий елемент загальноосвітньої підготовки учнів. Підвищення рівня їхнього мовленнєвого розвитку на що звертається особлива увага в сучасній школі/ повинно супроводжуватися удосконаленням орфографічної грамотності, оскільки сформованість в учнів орфографічних навичок справляє позитивний вплив на їхній загальний мовленнєвий розвиток.

Напрями, що сприяють виробленню орфографічних навичок. Навчання орфографії завжди було в центрі уваги вчених як минулого століття, так і сучасності. В їхніх працях простежуються два напрями: граматичний/Ф.І.Буслаєв, К.Д.Ушинський, Д.М.Богоявленський, О.М. Гвоздєв, Г.Н. Приступа, М.М. Разумовська та ін.і антиграматичний П.О.Афанасьєв, В.А.Флеров, В.П.Шереметєвський та ін./, - представники яких по-різному розглядають механізми формування орфографічної грамотності. Перші вважають, що становлення грамотного письма відбувається завдяки мисленню, отже, методика повинна будуватися на вивченні й усвідомленні граматичних правил і способів виконання дій з ними. На думку других, психологічними механізмами грамотності є різні аналізатори, робота яких забезпечує запис і збереження в пам'яті орфографічно правильного образу слова. Значить, природа даної навички не залежить від знання правил і, таким чином, від мислення.

Як відомо, необхідною умовою формування соціально активної і духовно багатої особистості є оволодіння мовою як засобом спілкування. Мова – це основа духовного життя людини, і ми покликані прищеплювати дітям любов до неї, формувати вміння відчувати й осягати її глибокий зміст і красу. Як писав В.О.Сухомлинський, без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічно людської вихованості, ні духовної культури. Проблемі формування орфографічної грамотності в молодих школярів присвячені праці багатьох вітчизняних педагогів і методистів. Ряд вчених вважає, що орфографію слід вивчати на основі граматики, що саме свідоме знання правил забезпечує міцні навички грамотного письма. Одним з перших необхідність свідомого вивчення орфографії на основі знань з граматики обґрунтував Ф.Буслаєв (1818 – 1897). Він розробив вправи, що складаються зі списування текстів, до яких ставляться певні завдання, з диктантів, переказів, творів, перекладів тощо. Вправи супроводжуються поясненням доти, доки правильне написання не стане автоматичним. І. Срезневський (1812 – 1880)також був прихильником свідомого вироблення орфографічних навичок, рекомендував творчі вправи, які б викликали допитливість, спостережливість, кмітливість і наполегливість у роботі. Їхні погляди поділяв і К.Д.Ушинський (1824 – 1891). Він вважав, що для засвоєння правильного письма дітьми звичайно необхідна практика, керована граматикою Антиграматизм, до зародження якого були причетні К. Житомирський, І.Соломоновський,В.Фармаковський,Ц.іБ.Балталов і ін., наробив великої шкоди навчанню правопису школярів. Вважалося, що орфографічно правильне письмо більше залежить від механічних навичок, ніж від знання правил.О.Томсон висловився за те, що орфографії можна навчитися ''тільки посередництвом писання'',без усякого мислення, тобто автоматично, не розмірковуючи. На його думку, навчаючи в школі правопису, не помічають, що грамотність – ''у м'язах і нервах руки'', у зорових спогадах. Ідеї антиграматизму розвинули у своїх роботах П.Афанасьєв, М.Державін, В.Малаховський та ін.У працях психолологів і методистів Д. Богоявленського, С.Жуйкова, М.Рождественського, С.Чавдарова,О.Біляєва та ін. пропагувалися принципи диференційованого підходу до навчання правопису орфограми з різною лінгвістичною характеристикою та з урахуванням створення адекватних умов для формування в учнів відповідних орфографічних навичок. П.Гальперін, О.Запорожець, Д.Ельконін охарактеризували вміння й навички як дії, що формуються поетапно. Виконуючи їх шляхом застосування теоретичних знань, набуваються вміння, які, автоматизуючись, згодом стають навичками. Стосовно орфографії вміння розглядаються як "такий рівень оволодіння знаннями,'' за якого учень здатний використовувати знання на практиці. Інакше кажучи, це здатність "переносити'' правило на аналізовані слова з контрольною орфограмою. В исновки.