Поняття, цілі, завдання та види фінансової діагностики підприємств

 

Фінансовий стан підприємства найбільш повно характеризує результати його діяльності та визначає можливості стабільного функціонування та розвитку. У зв’язку з цим фінансовій діагностиці підприємства і розробці напрямів поліпшення його фінансового стану необхідно приділяти підвищену увагу.

Діагностика фінансового стану є процедурою оцінки фінансової стійкості підприємства і основних економічних результатів його діяльності на основі бухгалтерської та фінансової звітності, а також оперативних даних.

Метою такої діагностики є пошук резервів і розробка заходів щодо підвищення платоспроможності, фінансової незалежності і рентабельності підприємства на основі кількісної оцінки фінансових показників і виявлення чинників, що їх зумовили.

У процесі діагностики розв’язується коло наступних задач:

· оцінка фінансових результатів діяльності підприємства (прибутку, рентабельності й ін.) і виявлення факторів, що обумовили їх кількісне значення;

· визначення в динаміці фінансової стійкості, ліквідності і платоспроможності підприємства;

· аналіз ефективності використання активів підприємства;

· аналіз забезпеченості підприємства власними і позиковими фінансовими ресурсами і ефективності їх використання;

· аналіз ділової активності підприємства і його положення на ринку цінних паперів;

· своєчасне виявлення і усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів підвищення його фінансової стійкості;

· прогнозування фінансово-економічного стану підприємства, виходячи з очікуваних змін зовнішнього середовища і результатів його діяльності, в тому числі, прогнозування кризового стану підприємства і своєчасне запобігання його банкрутству;

· обґрунтування напрямів та розробка конкретних заходів щодо підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства і зміцнення його фінансово-економічного стану.

Інформаційною базою для діагностики фінансового стану підприємства є:

· баланс (форма 1);

· звіт про фінансові результати (форма 2);

· звіт про рух грошових коштів (форма 3);

· звіт про власний капітал (форма 4);

· інші дані фінансової, статистичної звітності та управлінського обліку.

Сукупність перерахованих вище задач розв’язується за допомогою різних видів аналізу, що виділяються за наступними класифікаційними ознаками.

В залежності від користувачів результатів виділяють аналіз зовнішній і внутрішній .Зовнішній аналіз здійснюється партнерами підприємства, його кредиторами та інвесторами, а також контролюючими органами (або по їх замовленню) на основі публічної звітності. Мета зовнішнього аналізу полягає в оцінці та прийнятті рішень щодо доцільності (прибутковості) і ризику різних видів взаємодії з підприємством: його інвестування, кредитування, здійснення операцій продажу товарно-матеріальних цінностей, надання пільг або застосування санкцій.

Особливостями зовнішнього аналізу є:

· різноманітність цілей та інтересів суб’єктів аналізу. Ця особливість обумовлює необхідність розробки великої кількості методик зовнішнього аналізу, що найбільш повно відповідають інтересам різних користувачів;

· обмеженість інформаційної аналітичної бази, орієнтація на публічну звітність;

· множинність об’єктів аналізу. Наприклад, для ухвалення рішення про найбільш доцільний напрям інвестування необхідно виконати аналіз діяльності багатьох підприємств, що іноді відносяться до різних галузей. Аналогічна ситуація має місце і при виборі об’єктів кредитування, а також у ряді інших випадків;

· максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Внутрішній аналіз здійснюється службами підприємства з метою об’єктивної оцінки фінансового стану підприємства і максимально ефективного використовування всіх його ресурсів. Внутрішній аналіз може здійснюватися з використанням більш широкого масиву інформації, має різну глибину і деталізацію. Його результати використовуються для: прогнозування і планування виробничо-господарської діяльності підприємства; розробки планів реструктуризації і санації; обґрунтування доцільності і умов залучення позикових засобів; підвищення ефективності управління активами, в тому числі, вибору напрямів раціонального розміщення тимчасово вільних грошових коштів; вдосконалення фінансового менеджменту; прогнозування банкрутства підприємства і можливостей його запобігання та ін.

Залежно від аналітичного періоду фінансовий аналіз може бути поточним, ретроспективним і прогнозним.

Поточний (оперативний, ситуативний) аналіз проводиться шляхом оцінки результатів за короткі відрізки часу в рамках звітного періоду (зміну, добу, тиждень і т.д.). Його мета полягає в оперативній оцінці поточного стану підприємства, виявленні недоліків та їх усуненні. У зв’язку з підвищеним динамізмом функціонування підприємств в ринкових умовах і необхідністю прискореної реакції на зміни, що відбуваються, такий аналіз має достатньо велике значення. Проте при цьому необхідно враховувати, що певні тенденції не можуть виявитися, а результати не можуть бути одержані в рамках невеликих відрізків часу. Крім того, оперативний аналіз передбачає розширення інформаційної бази і підвищення трудомісткості. У зв’язку з цим вельми важливими є обґрунтованість, зваженість і економічна доцільність його проведення.

Ретроспективний аналіз передбачає оцінку отриманих за розглянутий період результатів і виявлення чинників, що їх зумовили. Проведений в динаміці з використанням статистичних методів, він дозволяє визначити ступінь виконання планів, а також сформувати якісну інформаційну базу для подальшого прогнозування. Ретроспективний аналіз може бути динамічним і підсумковим (завершальним).

Динамічний аналіз виконується шляхом порівняння інформації за різні (порівнянні) звітні періоди. Він дозволяє виявити тенденції зміни фінансового стану підприємства, що мали місце в межах аналітичного періоду. Підсумковий (завершальний) аналіз проводиться за звітний період часу (рік, квартал, місяць). Він дозволяє оцінити результати діяльності підприємства і підвести підсумки за конкретний період часу.

Метою прогнозного аналізу є оцінка перспективного фінансово-економічного стану підприємства при різних варіантах розвитку подій і його оптимізація. У зв’язку з цим прогнозний аналіз повинен носити альтернативний характер, для чого можуть розроблятися оптимістичний, найбільш вірогідний і песимістичний варіанти. Такий аналіз є необхідним для підвищення обґрунтованості управлінських рішень і розробки планів розвитку та функціонування підприємства.

Залежно від деталізації виділяють експрес-аналіз, комплексний деталізований аналіз і інтегральну оцінку.

Експрес-аналіз передбачаєдіагностику фінансово-економічного стану по невеликій кількості параметрів, які найбільш повно його характеризують.

Комплексний аналіз передбачаєвсебічнуоцінку фінансово-економічного стану підприємства та виявлення причини такого положення, а також факторів, що їх обумовили.

Інтегральна оцінка полягає в характеристиці фінансово-економічного стану підприємства за допомогою одного узагальнюючого показника.

Порівняльна характеристика цих видів аналізу наведена у таблиці 9.1.

Залежно від глибини і програми аналізу виділяють повний і тематичний аналіз фінансового стану підприємства.

Повний аналіз охоплює всі аспекти фінансової діяльності і одержані результати. При тематичному аналізі розглядаються тільки окремі аспекти цієї діяльності. Напрямами тематичного аналізу можуть бути: аналіз платоспроможності підприємства; аналіз ефективності використання оборотних коштів; аналіз прибутку і рентабельності; аналіз структури активів і пасивів балансу та ін.

 

Таблиця 9.1

Характеристика видів аналізу

Вид аналізу	Експрес-аналіз	Комплексний аналіз	Інтегральна оцінка
Кількість показників	5-10 показників залежно від галузевої приналежності підприємства і диверсифікації його діяльності	20 і більше показників	Один узагальнюючий показник
Напрями використання	1.Оцінка динаміки показників фінансової стійкості підприємства 2.Укрупнена оцінка поточного фінансово-економічного стану 2.Прогнозування фінансово-економічного стану підприємства 3.Моделювання альтернативних варіантів розвитку підприємства і вибір з них оптимального 4.Оцінка міри стійкості фінансово-економічного стану підприємства або глибини кризової ситуації	1.Деталізована оцінка поточних фінансово-економічних результатів діяльності підприємства і виявлення чинників, що їх зумовили 2.Оцінка кількісного і якісного впливу чинників на фінансово-економічні показники 3.Розробка напрямів і конкретних заходів по підвищенню ефективності використання фінансових ресурсів підприємства і зміцненню його фінансово-економічного стану	1.Оцінка узагальненого фінансово-економічного стану підприємства в динаміці 2.Порівняння стану підприємства з аналогічними об’єктами 3.Оцінка кредитоспроможності 4.Прогнозування банкрутства 5.Оцінка інвестиційної привабливості
Глибина аналізу	Незначна	Підвищена	Незначна - має характер загальної оцінки
Особливості	Використання обмеженої кількості найбільш важливих показників	Використання великої кількості показників і різноманітних аналітичних методів	Використання статистичних методів, економіко-математичного моделювання, експертних оцінок та ін.
Трудомісткість	Найбільш низька	Підвищена з-за використання великої кількості інформації, необхідності відбору показників з великої маси і трудомістких методів	Підвищена з-за використання складних методів і необхідності оцінки достовірності отриманих результатів

Залежно від об’єкта дослідження виділяють загальносистемний аналіз ( аналізфінансового стану підприємства в цілому ) і локальний аналіз (аналіз фінансового стану окремих підсистем).

Залежно від періодичності проведення аналізу він може бути регулярним, що здійснюється через певні проміжки часу після закінчення звітних періодів відповідно до прийнятої на підприємстві процедури, і епізодичним, який проводиться в разовому порядку в міру необхідності. У схематичному вигляді класифікація видів фінансової діагностики представлена на рисунку 9.1.