Монотипія роботи Джованні Бенедетто Кастильйоне. 1655.

Шевченко А.В. Вулиця вночі при місяці. 1934. Монотипія.

 

7.4.Силует

Виникнення мистецтва силуету йде в далеку давнину, воно відоме з часів Давньої Греції: за легендою, своїм виникненням воно завдячує доньці Дибутада, котра обвела на стіні будинку тінь свого коханого. Багато давньогрецьких ваз прикрашено чорними профільними фігурами, античний вазовий розпис, побудований на силуетному зображенні. Відомі й стародавні китайські силуети…

Чорно фігурний і червоно фігурний розпис на давньогрецьких посудинах.

На початку ХУІІІ ст. мода на силуети розпочалася із Франції.

Свою назву цей вид мистецтва отримав по імені Етьєна Сілуета, генерального контролера фінансів при дворі Людовіка ХУ, реформатора французьких фінансів й неабиякого сміливця – запропонував зменшити витрати короля й змушений був піти у відставку; єдина втіха для нього була -- вирізати з паперу чорні фігурки, названі згодом іронічно: силуети. В Росії та Україні силует побутував у ХVІІІ – особливо у ХІХ ст., відродився у творчості художників «Мира искусства» на поч. ХХ ст. Справжніми майстрами цього мистецтва були Федір Толстой (1783-1873), Георгій Нарбут (1886-1920), Єлизавета Кругликова (1865-1941), Микола Ільїн (1894-1954).

1 2

Добужинський М.В. Панночка-селянка. 1919. Ілюстрація. Туш.

Круглікова Є.С. В майстерні. Автопортрет. 1865–1941.

Є лизавета Сергіївна Круглікова - російська художниця, майстер гравюри і силуету, видатний педагог, представник модерна.

Георгій Нарбут. Автопортрет з сім’єю.

Техніка силуету може бути різною: їх малюють тушшю, роблячи пензлем суцільні чорні заливки на білому папері, вирізають гострими ножицями з чорного паперу, наклеюючи потім на білий, гравірують на дереві чи лінолеумі.

 

 

Книжкова ілюстрація і шрифт

Особливе значення має робота художника в книзі. Основа книжкового мистецтва – ілюстрація. Художник-ілюстратор стає ніби співавтором книги, трактуючи літературний твір, розширюючи і доповнюючи текст зоровими образами.

Книжкова ілюстрація — елемент книжки, що або пояснює текст наочними образами, або активно тлумачить текст, даючи можливість читачеві по-новому зрозуміти і відчути цінність літературного змісту і форми.

Художники здавна оздоблювали книгу орнаментальними заставками, вигадливими заголовними літерами (ініціалами), сторінковими ілюстраціями (мініатюрами), а також численними дрібними малюнками на берегах сторінок. Графіка рукописної книги бере початок з ХІ ст. Рукописні книги ще з Київської Русі почали переписуватись зі слов’яно-візантійських зразків. Переписуванням і оздобленням книг тоді займалися головним чином ченці при монастирях та митрополичих дворах. Вони використовували спеціальне горіхове чорнило, яке зберегло свою стійкість до цього часу. Сторінка тексту старанно й повільно записувалася гарним почерком.

Графіка шрифту мала три назви: устав, півустав і скоропис. Такі шрифти писалися загостреними гусячими перами. Найпоширенішим елементом в оздобленні рукописної книги є чорно-біла або кольорова заставка прямокутної форми, яка завжди вміщувалася перед початком тексту розділу. Такі заставки мали суто декоративне значення. Крім загального декоративно-орнаментального оздоблення, рукописи також ілюструвалися сторінковими сюжетними малюнками – мініатюрами. Це багатокольорові зображення канонічних святих, або київських князів того часу. З ХУ ст. з’являються мініатюри з композиціями побутового та історичного змісту.

До нашого часу дійшло дуже мало давніх рукописів – чудових взірців давньоукраїнського книжкового мистецтва. Чимало їх загинуло під час воєн та пожеж. Але й ті, що збереглися, дають нам уявлення про високе мистецтво художників давніх часів. Графічне оздоблення книги набуло іншого характеру у ХУІІ-ХУІІІ ст., коли масове книгодрукування повністю витіснило нелегкий труд книго переписувачів та ілюстраторів.

1 2 3