Іванов О. А. Голова іоанна хрестителя. Іванов О. А. Голова раба в двох варіантах

 

Отже, важливе місце для повноцінного функціонування художнього образу у будь-якому виді мистецтва, має зв’язок:

Проблема впливу художнього твору на аудиторію надзвичайно складна і водночас цікава. Цей процес безпосередньо пов’язаний з двома грецькими поняттями: сугестією – навіюванням і емпатією – співпереживанням. І якщо два поняття по-справжньому співпрацюють між собою (митець створює, а глядач сприймає), виникає діалог між художником та аудиторією, що приводить до духовного очищення, яке переживають і глядач, і митець. Такий зв’язок має взаємний характер: аудиторія сприймає, але водночас і стимулює творчу активність художника. Саме в існуванні цього діалогу і полягає надзадача справжнього мистецтва.

Дивовижна, прямо таки чарівна особливість художнього образу полягає в тому, що багатогранність і динаміка реального життя висловлюються в ньому (і це не є якістю виключно живопису) в одному моменті, ситуації, події.

Геній художника ніби зупиняє рух буття і пропонує глядачеві зосередитись на чомусь дуже важливому, значному, що містить в собі і минуле, і теперішнє, і майбутнє зображуваної події, явища, дії. Естетична невичерпність полотен великих майстрів обумовлюється не лише значимістю і складністю самого предмета зображення, а й духовним багатством, глибиною творчої думки, силою емоцій самого автора. Тим самим ми підійшли до поняття змісту мистецтва.

3.3. Зміст і форма в мистецтві

Зміст і форма органічно пов’язані між собою, вони взаємодоповнюють, доповнюючи одне одного.

Змістом мистецтва є творчо відображена художником дійсність.

Існують два чинники, завдяки яким передається зміст твору:

1. Художник побачив і пізнав дійсність з позицій свого світогляду і життєвого досвіду.

2. Художник відобразив дійсність завдяки жанровим та видовим особливостям мистецтва, в якому він працює.

Наприклад, змістом картини “Ранок стрілецької страти” В.Сурикова буде не просто трагічна подія, що розігралась у Москві в один з днів на рубежі 17-18 ст., а ця подія, осмислена художником у світлі його демократичних переконань та ідеалів, показана на полотні в межах, що доступні реалістичному історичному живопису кінця 19 ст.

Саме визначення змісту в закритому вигляді несе в собі і поняття форми (“жанрові й видові особливості мистецтва”). Це природно. Зміст і форма – співвідносні категорії, що практично не можуть існувати одне без одного. Разом з тим, треба зауважити і своєрідність останньої.

Форма є внутрішня організація змісту, засіб об’єднання різних елементів художньої мови, що є характерними для даного виду і жанру мистецтва.Співвідношення змісту і форми спробуємо пояснити на такому прикладі.

Що таке колір в живописі? Найважливіший, якщо не головний елемент художньої форми і технічний засіб вираження. Не можна бути живописцем, не знаючи глибоко здібності і якості фарб, можливості їхніх стосунків одна з іншою, засоби їх накладення на полотно, закріплення на поверхні полотна тощо.

Але в той же час колір є засобом розкриття думки і почуття художника, тобто елемент змісту, при чому елемент досить суттєвий.

Справжній художник – романтик чи реаліст, імпресіоніст чи представник класики – мислить кольоровими плямами.

Ось яскрава авто-характеристика особливостей кольорового мислення художника. Вона належить видатному грузинському майстру-самородку Ніко Пиросманашвілі: “Я понимаю хорошо: богатые – бедные, белое – черное. Все в жизни имеет две стороны: добро и зло. Вот белая корова – это символ нежности, спокойствия, любви, она дает молоко, мясо, шкуру. Белый цвет – это цвет любви… Черный бык – он дерется, орет, это – война. Орел огромный, беспощадный, он терзает маленького зайчика. Орел – это царский орел, а зайчик… это мы с вами. Когда я пишу погибших ортачальских красавиц, я их помещаю на черном фоне черной жизни, но у них есть любовь к жизни – это цветы, помещенные вокруг их фигур, и птички у плеча. Я пишу их в белых простынях, я их жалею, белым цветом я прощаю их грех”…

Який складний смисловий ряд стоїть у художника (самоука, людини без освіти) за одним лише білим кольором! При чому і це для нас найголовніше – смисловий ряд у нього ніби занурений у кольорові асоціації й уявлення.

 

Отже форма – це зовнішня оболонка художнього витвору, вибір митцем зображально-виражальних засобів і технічних прийомів. Форма зумовлює композицію, структуру, темпо-ритмічну побудову художнього твору, які допомагають митцеві розкрити його основний зміст.

Зміст художнього твору є яскравим свідченням існування діалектики об’єктивного й суб’єктивного, адже, відображаючи певні процеси та явища, митець обов’язково висловлює своє ставлення до них у контексті свого світосприйняття.

Структура художнього твору є синтезом таких важливих компонентів, як тема, ідея та емоційно-естетична оцінка зображуваних явищ. Головними компонентами змісту є тема та ідея твору.

Тема (від грец. thema - те, що покладено в основу) є головним об’єктом зображення у художньому творі.

Тема – це той життєвий матеріал, який відображається автором в його творі.

Корин П. Олександр Невський. Триптих. 1942. Москва, Третьяковська галерея.

 

До прикладу візьмемо триптих Петра Корина “Олександр Невський”. Тут зображено руського князя під час війни зі шведами. Його слова вже стали афоризмом: “Хто до нас з мечем прийде, від меча і загине”. Ось така тема твору.

Проте цінність твору залежить не тільки від вибору теми, а й від можливості розкрити його ідеї. Але ідея тут значно складніша.

Ідея (від грец. idea – представлення)—це думка автора, що відображає його світовідчуття і світосприйняття, тобто емоційно-естетична оцінка зображуваних явищ.

Розглянемо на прикладах творів різних авторів, як ними розкрито тему «Весна»