Орієнтовні розміри поперечних перерізів елементів дерев’яних крокв

Основні елементи приставних крокв	Види деревини
Колоди	Бруси	Дошки
Діаметр, мм	Переріз (bхh), мм	Кількість дошок та їх переріз (bхh), мм
Крокви	120-160 через 1300-1500	120-140х160-180 через 1300-1500	1-2(40-50х160-180) через 1000-1200
Затяжки кроквин	130/20	40х120	25х120-150
Діагональні кроквини	140-180	160х180	2(40-50х180)
Підкроквяні балки	180-220	120-180х180	2(40-50х160-180)
Стояки	130-180 через 3000-6000	120-140х120-140 через 3000-6000	2(40-50х160-180) через 3000-4500
Підкоси поперечні та повздовжні	130-160	120-140х120-140	2(40-50х100-120)
Лежні	120-200	120-140х120-140	2(40-50х140)
Мауерлати	160-200	160-200х160-200	-

 

Відстань між кроквинами призначається з урахуванням використаної будівельної деревини і маси покрівельного матеріалу.

Для покрівлі з глиняної або цементної черепиці кут похилу даху приймається не менше 35°, хвилястих азбоцементних листів - 20°, листової оцинкованої жерсті, металочерепиці та бітумного ґонту - 15° (кут покриття веранди допускається зменшити до 10°). В будинках з мансардними приміщеннями з фронтонними стінами горище влаштовується на два похили. Для забезпечення вентилювання холодних об'ємів горища слід влаштовувати слухові вікна.

У більшості випадків дві зовнішні стіни мансарди утворюються капітальними стінами будинку, які утворюють фронтони на фасадах. Дві інші стіни мансарди рекомендується проектувати з дерев'яними несучими стояками перерізом 100 х 100 мм, встановленим через 600...800 мм, між якими розміщується термоізоляційний шар мінеральної повсті. Мінеральна повсть повинна мати пароізоляцію із синтетичної плівки. З боку горища термоізоляційний шар захищається дошками товщиною 25 мм, а з боку житлових приміщень - гіпсокартоном (рис. 22додаток 1). Такі стіни обов'язково повинні спиратися на балки.

В мансардних дахах обов'язково слід передбачати відведення конденсату, який виникає на нижній поверхні покрівлі. В разі виконання покрівлі з хвилястих азбоцементних листів або черепиці звиси, розжолобки та гребні слід виконувати із листової оцинкованої сталі.

В житлових будинках рекомендується проектувати зовнішній організований водовідвід атмосферних опадів із застосуванням прикарнизних (настінних) жолобів або підвісних лотків, водостічних труб і стандартних деталей для їх закріплення. В житлових будинках з висотою карнизу (від планувальної відмітки землі) менше 7м допускається проектувати зовнішнє неорганізоване водовідведення при обов'язковому влаштуванні козирків над входами та балконами верхнього поверху та виносі карнизу за площину стіни не менше ніж на 600мм.

Вентиляційні і димові труби виводяться вище покрівлі будинку, висота труб приймається у залежності від відстані до гребня (рис. 23додаток 1).

 

Балкон на другому поверсі будинку слід влаштовувати з виносом 1200...1500мм по сталевих консольних балках із монолітною залізобетонною плитою. Вихід на балкон рекомендується приймати із холу біля сходів.

 

Веранду приймають холодною, прибудовану до стіни будинку. Стіни веранди виконуються мурованими товщиною 250мм без шару термоізоляції. Можливий варіант влаштування каркасної дерев'яної веранди, несучими вертикальними елементами якої є стояки перерізом 100 х 100мм. Обшивка між стояками із зовнішнього боку приймається дошками товщиною 25 мм - вагонкою, а з внутрішнього боку -водостійким гіпсокартоном. Між зовнішньою і внутрішньою обшивкою встановлюється шар мінеральної повсті, обгорнутої синтетичною плівкою або шар пінопласту аналогічно рис. 22(додаток 1). Вікна на веранді допускається приймати нестандартні з одинарним заскленням.

 

 

3.4. Розробка креслень проекту будинку

 

Плани першого і другого поверхів. На кресленні планів слід показати все, що попадає в площину перерізу, яка умовно приймається на висоті 1000мм від рівня підлоги. Конструктивні елементи будинку, розсічені горизонтальною площиною, на кресленнях планів не заштриховуються.

Плани слід розробляти на основі заданої планувальної схеми в такій послідовності.

Визначити конструктивну схему будинку, тобто на схемі плану призначають несучі стіни.

Нанести промарковані координатні осі капітальних стін, при цьому слід дотримуватися вимог модульної координації розмірів у будівництві -осьові розміри повинні бути кратними 100 мм. Поперечні осі виносяться в нижню частину креслення та маркуються зліва направо арабськими цифрами. У разі наявності ненаскрізних поперечних стін їх осі треба виносити також у верхню частину креслення. Поздовжні координатні осі виносяться вліво від креслення і маркуються великими літерами української абетки знизу вгору.

Здійснити прив'язку зовнішніх і внутрішніх стін до осей. Координатні осі зовнішніх стін розміщують на відстані 200мм відвнутрішніх граней стін, внутрішніх стін - посередині товщини стін.

Викреслити сходи із позначенням стрілкою напряму підйому на другий поверх. Ширина сходових маршів і міжповерхової площадки (якщо сходи розміщені в сходовій клітці) приймається 900 мм. Кількість східців підраховується виходячи з висоти першого поверху, приймаючи висоту сходинки 150...200 мм, але не більше 18 східців в одному марші.

Визначити розміри усіх приміщень і нанести товщини перегородок. Починати цей етап слід із розміщення комунікаційних, санітарно-технічних і підсобних приміщень, розміри яких нормуються. Глибина тамбурів біля входів до будинку повинна бути не менше 1400мм, ширина коридорів - не менше 1100мм. Мінімальні глибини вбудованих шаф -600мм, а комор - 800мм. Мінімально допустимі розміри ванних кімнат 1750 х 1500мм, вбиралень 800 х 1200мм - при відкриванні дверей назовні та 800 х 1500мм при відкриванні дверей всередину. Санвузол на другому поверсі рекомендується приймати суміщеним площею не менше 3,5 м. Для оптимального проектування вентиляційних труб, каналізації та водопроводу розміщувати його бажано над санвузлом першого поверху. В процесі розробки планувального вирішення поверхів для отримання потрібних площ іноді буває необхідно змінити розміри будинку.

Ширина віконних прорізів проектується індивідуально. Ширину дверей рекомендується приймати: вхідних у житлові кімнати та кухні - 800мм, ванних та вбиралень - 700мм, головних вхідних у будинок - 1300 мм та показати напрямок відкривання дверей. Двері до вбудованих шаф і комор приймаються нестандартні з відкриванням назовні. Номінальна ширина віконних прорізів приймається залежно від площі приміщення і висоти вікна. У кожній житловій кімнаті та кухні має бути як мінімум одне вікно. На другому поверсі слід запроектувати балкон.

Передбачити влаштування вентиляційних каналів в приміщеннях:кухні, вбиралень, ванних кімнат, підвалу, а також в приміщенні, девстановлений опалювальний агрегат. Окрім того, для опалювальногоагрегату слід передбачити влаштування димового каналу перерізом270x140мм, такий самий димовий канал влаштовують і для каміну.Вентиляційні та димові канали слід згрупувати разом в одну або двівентиляційно-димові труби і вивести на дах. В разі необхідності длярозміщення вентиляційних каналів влаштовують додаткові коротківнутрішні стіни товщиною 380мм стінки.

Розмістити санітарно-технічне обладнання: на кухні - газову або електричну плиту з розмірами 600 х 600мм і мийку посуду 500 х 500мм, 600 х 600мм; у приміщенні ванної кімнати - ванну 1700 х 750мм і умивальник 500 х 700мм. У вбиральнях, розміщених не біля ванної, треба ставити додатковий рукомийник.

Нанести внутрішні розмірні лінії не менше, ніж в двох місцях по ширині та довжині будинку, на яких розмістити ланцюжки розмірів приміщень і товщини огороджень. В місцях розміщення Інших приміщень слід давати додаткові розміри. Усі перегородки повинні бути прив'язані -показані відстані їх до стін. В навчальному проекті допускається не показувати внутрішні розміри вікон і ширину дверей, наводити їх марки.

Зовнішні розмірні лінії слід нанести з двох боків плану: на першій, розміщеній на відстані 15мм від зовнішньої поверхні стіни, показують розміри між координатними осями; на другій на відстані 8 мм - загальний розмір будинку.

Підраховувати площі приміщень за їх внутрішніми розмірами. У правому нижньому куті кожного приміщення необхідно проставляти його площу з точністю до 0,01 м. У кожному приміщені написати у колах цифрові позначки для переліку найменувань приміщень в експлікації, яка наводиться в пояснювальній записці.

Показати та позначити арабськими цифрами лінії поперечного та поздовжнього розрізів, а також розрізу по зовнішній стіні.

Після завершення розробки планів стіни обводять лініями товщиною 0,7...0,8 мм, перегородки - лініями товщиною 0,6...0,7мм. Стандартним шрифтом виконують написи з назвами креслень.

Приклад оформлення креслень планів показаний на рис. 24, 25 (додаток 1).

 

Розрізи. Розробка двох розрізів виконується за призначеними на всіх планах та узгодженими з керівником проектування лініями розрізів, які можуть бути ламаними. Вони обов'язково повинні проходити по найбільш складних конструктивних елементах будинку: віконних і дверних прорізах, санвузлу, сходах та інше.

Працювати над кресленнями слід у такій послідовності:

Нанести промарковані координатні осі та прив'язати до них товщини стін, нанести позначки рівнів верху підлог підвалу та поверхів.

Розробити конструкцію сходової клітки, що рекомендується починати з нанесення ширини міжповерхової площадки (якщо вона є) та проекції довжини сходового маршу.

Нанести товщини перекриттів і розробити їх конструктивне вирішення з показом складу їх на "прапорцях".

Розробити кроквяну систему з влаштуванням мансардних приміщень на горищі, якщо це потрібно; слід зробити виноски з написами перерізів усіх елементів крокв.

Викреслити перегородки, які потрапили в розріз, віконні та дверні прорізи, при цьому відстань від поверхні підлоги до низу віконного прорізу рекомендується приймати 800 мм.

Викреслити перерізи фундаментів капітальних стін, які потрапили в площину розрізу. Показати уступчасті переходи від фундаментів більшого заглиблення (там, де є підвал) до фундаментів меншого заглиблення (там, де немає підвалу). Висота уступу фундаменту повинна бути не більша 500мм, а довжина - не менша 1000мм.

Нанести розмірні лінії - по вертикалі та по горизонталі, підрахувати і проставити розміри та позначки. Слід давати у приміщеннях будинку позначки рівнів поверхонь: усіх підлог та стель, горища, сходової площадки. Із зовнішніх боків креслення виносять позначки: підошви фундаментів, спланованої поверхні будівельного майданчику, площадок перед входами, верху цоколю, низу та верху прорізів, верхів стін, карнизів, вентиляційних труб.

Нанести "прапорці" - написи Із назвами всіх горизонтальних елементів та їх товщиною у мм.

Виконати штрихування елементів, які потрапили у площину розрізу, із дотриманням умовних зображень будівельних матеріалів.

Приклади оформлення креслень розрізів показані на рис. 26, 27 (додаток 1).

 

План фундаментів. Під усіма несучими та самонесучими стінами будівлі треба запроектувати стрічкові бетонні, залізобетонні або бутові фундаменти відповідно до завдання.

Креслення фундаментів та сполученого з ними підвалу розробляються в такій послідовності.

Прив'язуються розміри підошов фундаментних стрічок, ширину стін підвалу до координатних осей; показують відстані між фундаментними стрічками.

Наносяться промарковані координатні осі з показом розмірів між осями.

Проектуються сходи до підвалу, які рекомендується влаштовувати в сходовій клітці або в приміщенні веранди, показують розміри сходів.

Наносяться позначки підошов фундаментів, в тому числі і в місцях уступів, та позначка підлоги підвалу.

Наносяться необхідні виноски та написи.

Приклад креслення плану фундаментів показаний нарис. 28 (додаток 1).

 

План міжповерхового перекриття. На цьому кресленні показується розріз горизонтальною площиною будівлі на рівні підлоги перекриття. Креслення слід розробляти у такій послідовності:

· Нанести координатні осі та відстані між ними.

· Нанести контури стін, вентиляційні та димові канали.

· Розмістити балки перекриття та балкону із спиранням їх на стіни.

· Викреслити несучі елементи маршів та площадок сходів із показом їх спирання на стіни.

· Показати анкеровку балок перекриття до стін і зв'язки, що з'єднують їх між собою.

· Проставити відстані між балками та між крайніми балками і внутрішніми поверхнями стін, які приймаються кратними 100 мм.

· Показати маркування та кількість балок, наприклад: БД-55 (5 шт.), що означає - балки дерев'яні, довжиною 55дециметрів (5500 мм), в кількості 5 штук.

· Нанести необхідні виноски, розміри та надписи.

Приклад плану міжповерхового перекриття наведений на рис. 29(додаток 1).

 

План крокв. На кресленні показуються конструктивні елементи горищного покриття - кроквини, стояки, ригелі, мауерлати, лежні, кобилки (рис. 30додаток 1). Креслення розробляється у взаємозв'язку із розробкою конструктивного вирішення крокв на розрізах у такій послідовності:

· Наносять промарковані координатні осі.

· Намічають контури будівлі, розташування стін, місця розташування вентиляційних труб.

· Показують розташування конструктивних елементів: кроквин, стояків, мауерлатів, підкроквяних балок, кобилок. Відстані між кроквинами приймають: від 800-1200мм для покрівлі з черепиці, покрівель з хвилястих листів та покрівельної жерсті; відстані між стояками –4000- 6000 мм. Стояки, на які спираються підкроквяні балки показуються пунктиром.

· Виконують необхідні виноски: назви і перерізи конструктивних елементів та надписи.

 

Фасад рекомендується викреслювати з боку основного входу до будинку або фронтонної стіни. Креслення розробляється на основі планів і розрізів в такій послідовності:

· Наносять координатні осі та прив'язують до них фасадну проекцію будинку.

· Показуються вікна, двері, балкон, труби на даху.

· Проставляються позначки поверхні спланованого будівельного майданчику, низу і верху віконних та дверних прорізів, карнизу, верху даху та труб.

· Показують елементи архітектурно-декоративного оздоблення: карнизи, пояски, сандрики, полички, лиштву тощо.

· Виконують побудову тіней та відмивку акварельними фарбами або ілюмінування тушшю.

Приклад оформлення креслення фасаду показаний на рис. 31(додаток 1).

 

Конструктивні вузли. За бажанням студента виконуються конструктивні вузли, перелік яких погоджується з керівником проектування. Вузли повинні відповідати проекціям їх на основних кресленнях. На вузлах необхідно докладно зобразити конструктивні елементи, їх стики і зв'язки, теплоізоляційні та опоряджувальні шари.

На кресленнях вузлів треба подати всі розміри, пояснювальні виноски, "прапорці", позначки та координатні осі з маркуванням.

 

3.5. Принципи організації внутрішнього простору

Інтер’єр – це штучно створене людиною певне внутрішнє середовище, що складається з наступних компонентів: архітектурного простору, огородження та предметного наповнення. Інтер’єр диференціюється, як правило, за двома рівнями – інтер’єр будівлі та інтер’єр приміщення. Базовим є перший рівень, з якого випливає вирішення інтер’єру будь-якого окремого приміщення.

При цьому до вирішення інтер’єру пред’являється ціла низка вимог –функціональних, економічних, естетичних та ін. Умови експлуатації приміщення визначають не лише його об’ємно-просторову композицію, але і застосування певних оздоблювальних матеріалів, забарвлення, а також його освітленість. Засобами індивідуальної естетичної виразності стають різноманітні декоративні властивості оздоблювальних матеріалів та меблів, уміле використання художніх властивостей світла та кольору, які дозволяють зорово підвищити, понизити або розширити приміщення, надати йому інтимного або урочистого характеру.

Тектоніка будівлі, її конструктивна основа, використана як засіб художньої виразності, є важливим елементом в архітектурі інтер’єру. Гармонійність побудови його композиції великою мірою залежить від пропорційного співвідношення площ поверхонь стін, підлоги, стелі, віконних та дверних отворів, форми та членувань архітектурних деталей.

Однією з умов, що сприяють органічному зв’язку інтер’єру з навколишнім середовищем, є врахування природних і кліматичних умов, місцевих традицій, використання виробів народних майстрів тощо.

Одна з основних закономірностей побудови внутрішнього простору – його послідовний розвиток із метою забезпечення багатогранних взаємозв’язків між окремими елементами об’ємно-планувальної структури будівлі.

Основою розробки інтер’єру будівлі служить прийнятий студентом “сценарій” розкриття його образної виразності, що реалізується в процесі руху у внутрішньому просторі.

При вирішенні інтер’єру слід прагнути чітко підкреслити прийнятий принцип його організації (лінійно-вісьової, фронтальної, багатовісьової або вільної композиції) шляхом уточнення просторової форми та її динаміки, вибору та розташування акцентних елементів на площинах огородження або у просторі, а також за рахунок використання кольорових та пластичних елементів. При цьому необхідно врахувати важливу вимогу забезпечення візуального зв’язкуіз зовнішнім простором через форму, освітлення, забарвлення, особливості застосованих оздоблювальних матеріалів.

Отже, при виборі характеру вирішення інтер’єру необхідно враховувати архітектурно-просторові особливості будівлі – компактність, замкненість, зв’язок з оточенням, розкриття його композиційного задуму і функціонального змісту по горизонталі або вертикалі тощо.

Проектування інтер’єру студентами повинно виконуватисяз конкретноїтематики приміщення житлового призначення або з стилістичним його вирішенням.

Під час побудови внутрішнього простору будинку студенти повинні дослідити такі питань:

- виявлення характерних ознак заданого стилю;

- аналіз загального архітектурного простору з метою художньо- композиційного вирішення його інтер’єру у заданому стилі;

- пошук оптимального варіанту розташування меблів у відповідних функціональних зонах приміщення, приладів штучного освітлення та використання оздоблювальних матеріалів відповідно до заданого стилю.

 

 

Додаток 1.

ЖУРНАЛ КРЕСЛЕНЬ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2.