Вимоги до пояснювальної записки 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Вимоги до пояснювальної записки



 

До складу проекту входить пояснювальна записка обсягом 12-15 пронумерованих сторінок формату А-4 згідно ДСТУ.

 

Пояснювальна записка включає:

- титульний лист;

- зміст;

- завдання на проектування та вихідні дані;

- вступ (обґрунтування теми);

- місце і кліматичний район будівництва, рельєф та інженерно-геологічні умови будівельного майданчику, глибину промерзання ґрунту;

- просторово-планувальне вирішення будинку;

- експлікацію всіх приміщень із зазначенням їх площ;

- конструктивне вирішення всіх частин будинку: фундаментів, стін, перекриттів, покриття, сходів, перегородок, вікон і дверей тощо;

- оздоблення внутрішнє та зовнішнє;

- інженерне обладнання;

- техніко-економічні показники.

 

У техніко-економічних показниках слід підрахувати:

· площу ділянки;

· площу забудови;

· поверховість;

· умовну висоту будинку (визначать за 2.18 ДБН В.1.1-7);

· площу літніх приміщень (підрахована згідно з В.2);

· загальну площу будинку;

· площу вбудованих шаф;

· загальний будівельний об'єм усього, у тому числі:

- вище позначки ±0.00;

- нижче позначки ±0.00;

 

Записка повинна бути написана логічно, технічно грамотно, лаконічно. Вона не повинна дублювати посібники, підручники та іншулітературу.

 

В пояснювальній записці наводяться ТЕП – техніко-економічні показники щодооб’єкта курсового проектування.

 

У кінці пояснювальної записки подається список використаної при виконанні курсового проекту літератури. Літературні джерела наводяться в алфавітному порядку із зазначенням автора (авторів), назви книги (статті або збірника, журналу), місця видання, видавництва, року видання, загальної кількості сторінок або тільки використаних сторінок.

 


3. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО виконання проекту

Для активізації навчального процесу та мобілізації творчої енергії студентів при вирішенні найбільш важливих задач архітектурного проекту передбачене проведення проектних клаузур.

Клаузури є також засобом проміжного контролю ходу навчального процесу з дисципліни «Основи архітектурного проектування».

Після теоретичного засвоєння та домашнього збору матеріалів на тему «Малоповерховий житловий будинок» студент-дизайнер приступає до виконання клаузури на трьох аркушах паперу формату А-3: схема генплану, плани, фасади.

Робота виконується від руки в будь-якій техніці за вибором студента або з застосуванням комп’ютерних програм.

3.1. Вимоги до генерального плану ділянки.

Будинок проектується на земельний ділянці, яка використовується для відпочинку і господарських цілей. З боку вулиці на ділянку повинні бути передбачені зручний в’їзд та підхід до житлового будинку. Ділянку треба поділити на функціональні зони, виділити територію для відпочинку, дитячих ігор, саду, городу.

На генеральному плані повинні бути показані:

- житловий будинок;

- господарчі будови;

- сад, город, квітники;

- зона відпочинку;

- відрізок вулиці, в’їзд на присадибну ділянку (ворота, хвіртка);

- майданчик для стоянки автомашини, гараж або навіс;

- доріжки, паркан, живі огорожі;

- горизонталі рельєфу;

- орієнтація по сторонах світу (роза вітрів).

 

Індивідуальний житловий будинок і господарські будівлі розташовуються на відведеній земельній ділянці, плаща якої згідно з Земельним кодексом України становить:

- у містах.... до 0,10 га;

- у селищах міського тину.... до 0,15 га;

- у сільських населених пунктах.... до 0,25 га.

 

Житлові будинки мають бути розміщені з відступом від червоної лінії магістральних шляхів та селищних вулиць – не менше 6м, житлових вулиць – не менше 3м.

Розміщення господарських будівель в містах та селищах по лінії забудови не допускається (за винятком гаражі). Їх слід розміщувати на господарському майданчику в глибині ділянки.

Гаражі для власних автомобілів дозволяється розміщувати в селищах та сільських населених пунктах – по межі ділянки, в містах – по лінії забудови. При цьому відчинені двері гаражів не повинні заважати вільному руху пішоходів та транспорту.

Відстань від входів та інших отворів гаражів до вікон сусідніх житлових будинків, шкіл та дошкільних закладів має бути не менше 10м, до лікарняно-профілактичних закладів із стаціонарами – 25м.

Відстань від стін будинків з вікнами, що виходять із житлових кімнат, кухонь, веранд та головних входів у будинок (квартиру) до інших житлових будинків та господарських будівель (без утримання худоби та птахів) має бути не менше 7м за містобудівельними нормами.

Відстань від межі суміжної ділянки до стін житлового будинку або господарської споруди слід приймати не менше 1м. Конструкції будинків та споруд, що виступають, не повинні перетинати межі сусідніх ділянок.

Примітка. Вимоги до проектування генерального плану див. у додатку №4 ДБН-360.

 

3.2 Просторово-планувальні вирішення

Просторові структури індивідуальних одноквартирних житлових будинків можуть бути (рис. 1 див.додаток 1):

- мансардні, в яких житлові приміщення влаштовуються на горищах над частиною площі забудови першого поверху;

- двоповерхові з неповною забудовою другого поверху;

- двоповерхові з повною забудовою другого поверху.

Окрім того, під частиною будинку слід влаштувати підвальні (цокольні) приміщення. Якщо будинок споруджується на майданчику з великим похилом, приміщення одного поверху можливо влаштовувати в різних рівнях. В індивідуальних будинках рекомендується влаштовувати літні приміщення: веранди на першому поверсі, тераси або балкони - на другому. Влаштування двоповерхових або мансардних будинків дозволяє зменшити площу забудови земельної ділянки.

Зв'язок між приміщеннями, розміщеними на різних рівнях здійснюється за допомогою внутрішніх сходів, які можуть бути влаштовані:

- в окремому приміщенні - сходовій клітці;

- в холі;

- в коридорі;

- в загальній кімнаті.

Сходи до підвалу влаштовують в сходовій клітці або з приміщення закритої веранди. Вхід до підвалу з подвір'я робити не рекомендується. Висоту приміщень - відстань від підлоги до стелі приймають:

- першого поверху - 2700 мм або 3000 мм;

- другого поверху - 2500 мм або 2700 мм;

- мансардного поверху - 2500 мм;

- підвалу - 2000 мм, а в разі встановлення у підвалі опалювальної апаратури - 2500 мм.

Рівень підлоги першого поверху приймається на 300...600 мм вище планувальної позначки будівельного майданчику.

- Приміщення житлового будинку поділяються на функціональні зони: загальну або господарсько-гостьову, де можуть перебувати, як члени сім'ї, так і сторонні люди, до цих приміщень входять тамбур, хол, загальна кімната, кухня-їдальня, санітарний вузол - розміщуються на першому поверсі;

- особисту, до якої входять спальні кімнати, хол та суміщений санітарний вузол - розміщуються на другому поверсі (рис. 2 додаток 1).

Склад приміщень будинку визначається в залежності від потреб сім'ї та її фінансових можливостей. До складу приміщень будинку можуть входити:

житлові приміщення:

· загальна кімната площею 17,..25 м2, розмішується на 1-му поверсі;

· спальня господарів площею 14...16 м, на 2-му поверсі;

· спальня дитяча, для хлопчиків 10... 14 м, на 2-му поверсі;

· спальня дитяча, для дівчаток 10...14 м, на 2-му поверсі;

· спальня для представників старшого покоління 14...16м2, на 1-му поверсі;

· спальня для гостей 14... 16 м,на 1-му поверсі;

· дитяча кімната 8... 10 м2, на 1-му поверсі;

· кабінет господаря 10... 12 м2, на 1-му поверсі;

· робоча кімната господині 10... 12 м2, на 1-му поверсі;

· гардеробна 4...8 м2, на 2-му поверсі;

господарські та комунікаційні приміщення:

· кухня 8... 14 м2, на 1-му поверсі;

· убиральня 1,5... 4,0 м2, на 1-му поверсі;

· суміщений санвузол 3, 8...4,5 м2, на 2-му поверсі;

· ванне або душове приміщення 2,5...3,0 м,на 1-му поверсі;

· комори 2...3 м2, на 1-му та 2-му поверхах;

· вбудовані шафи 0,8... 1,5 м2, на 1-му та 2-му поверхах;

· майстерня 10...25 м2, у підвалі;

· господарські комори 8... 10 м,у підвалі;

· опалювальна 6...8 м2, на 1-му поверсі або у підвалі;

· хол (передпокій) 6...12 м2, на 1-му та 2-му поверхах;.

· вхідний тамбур 1,2...2,5 м2;,

· коридори;

· веранда;

· сходова клітка.

 

З поданих вище приміщень обов'язковими є: загальна кімната, три спальні для господарів і дітей, дитяча кімната, кухня, комори, вбудовані шафи, холи, вхідний тамбур, вбиральня - на 1 -му поверсі, санвузол - на 2-му.

При проектуванні вбудованого або прибудованого гаража його площа не повинна перевищувати 40 м2. Над воротами гаража слід передбачати козирок із негорючих матеріалів з виносом не менше 800 мм, якщо над ними розміщені вікна інших приміщень.

Усі приміщення, крім загальної кімнати, веранди, холів і коридорів повинні бути непрохідними. Глибина будь якої кімнати не повинна перевищувати більше ніж у два рази її ширину.

В усіх приміщеннях, крім санвузлів, комор, коридорів повинне бути природне освітлення через вікна, площа яких приймається: 1/8... 1/5,5 площі підлоги - для житлових кімнат; 1/10... 1/8 площі підлоги - для кухонь, холів, тощо; 1/10... 1/14 площі підлоги - для сходової клітки.

Вікна рекомендується приймати стандартними. Влаштовують їх, як правило, з короткого боку приміщень. Над сходами та в деяких приміщеннях мансарди можна влаштовувати зенітні вікна.

Загальна кімната (зала), що призначена для спільного використання членами сім'ї та приймання гостей, проектується площею не менше 18 м2, може мати велике нестандартне вікно або декілька вікон, площа яких

може перевищувати 1/6 площі підлоги. В залі можна передбачити влаштування каміну.

Кухня проектуються двох типів: робоча кухня, яка призначається тільки для приготування їжі із площею не менше 8 м2 або кухня-їдальня, яка призначається для приготування та прийому їжі - в цьому разі її площа повинна бути не менше 12 м2. В приміщенні кухні встановлюється газова або електрична плита та раковина для миття посуду. Мінімально допустима ширина кухні - 1800 мм.

Спальні для двох осіб приймаються площею не менше 14 м2, спальня на одну особу - не менше 10 м2; мінімальна ширина спальні -2400 мм.

На 1-му поверсі слід передбачити убиральню, обладнану унітазом та рукомийником, з місцем для пральної машини. Ванна або душова влаштовується тільки у випадку, коли на першому поверсі є гостьова кімната або спальня для представників старшого покоління.

На 2-му поверсі рекомендується влаштувати суміщений санвузол, обладнаний ванною, умивальником, унітазом, біде. Якщо суміщений санвузол використовується і як пральня кімната площа його збільшується до 4,0...4,5м2. Можливі планувальні вирішення убиралень і суміщених санвузлів показані на рис. 2.додаток 1.

Коридори, що ведуть до житлових кімнат, проектуються шириною не менше 1100мм, а до господарських - 900мм. В будинку слід проектувати два входи — головний і господарський, сполучений з кухнею. Біля входів до будинку влаштовуються тамбури глибиною не менше 1400мм, а перед вхідними дверима - площадки шириною 1200мм, на які з поверхні спланованої поверхні ґрунту проектують не менше двох східців висотою по 150мм, шириною - по 300мм.

Веранда шириною не менше 2000мм приймається з великими нестандартними вікнами із одинарним заскленням. Якщо вхід до будинку передбачено з веранди, то тамбур біля цього входу допускається не влаштовувати. Веранду бажано функціонально зв'язати із загальною кімнатою.

Сходи на другий поверх, які влаштовуються в сходових клітках, приймаються двомаршовими з міжповерховою площадкою. Відкриті сходи в загальних кімнатах, холах, коридорах, як правило, виконуються одномаршовими із забіжними східцями. Мінімальна ширина сходів 900 мм. Розміри східця приймаються: проступу 300...250 мм, присхідця 150...200 мм,з виконанням умови, щоб їх сума дорівнювала 450 мм, що і відповідає довжині середнього кроку людини, а похил маршів не більше 1:1,25. Мінімальна ширина міжповерхової площадки - 900 мм. Ширина більшої частини забіжних східців - не менше ширини основних сходинок, а меншої частини не менше 40 мм (рис.3додаток 1). Сходи до підвалу рекомендується проектувати одномаршовими (можливо зі забіжними східцями) шириною 800...900 мм, висота присхідців може бути збільшена до 250 мм.

 

Вентиляція в будинку приймається природна приточно-витяжна. Окремі витяжні канали перерізом 140 х 140 мм необхідно влаштовувати у внутрішніх капітальних стінах товщиною 380 мм з приміщень кухонь, убиралень, суміщеного санвузла, підвалу, гаража. Димові канали перерізом 140 х 270 мм слід передбачити в стінах біля приміщень, де знаходиться опалювальний агрегат і камін. Вентиляційні та димові канали бажано розміщати компактно та блокувати в одну, максимум у дві труби.

 

3.3. Конструктивне вирішення

 

Фундаменти під несучі та самонесучі стіни будинку (рис. 4додаток 1) слід проектувати монолітними стрічковими, а у разі великої глибини залягання ґрунтів природної основи (понад 3500мм) необхідно приймати пальові фундаменти. Для каркасних дерев'яних веранд моливе використання стовпових фундаментів.

Глибина закладання фундаментів залежить від району будівництва, глибини промерзання ґрунтів, глибини залягання ґрунтів природної основи, наявності підвалу. Глибина закладання підошви стрічкових фундаментів (відстань до спланованої поверхні ґрунту) приймається:

- нижче на 100 мм верху несучого шару ґрунту;

- нижче на 100 мм глибини промерзання ґрунту;

- не менше ніж на 500 мм нижче підвалу.

Ширина підошов фундаментів при реальному проектуванні приймається за результатами спеціальних розрахунків. В навчальному проекті, з конструктивних міркувань, вона може бути прийнята 800... 1000 мм. Товщину фундаментної стінки (ширину обрізу фундаменту) приймають: для бутових фундаментів на 100мм більше товщини стіни (але не менше 500 мм), для бутобетонних і бетонних фундаментів -однаковою, а то і меншою товщини стіни, але не меншою 400 мм.

Переходи від однієї глибини закладання фундаментів до іншої виконують уступами висотою не більше 500 мм, шириною не менше 1000мм.

Фундаменти повинні бути захищені від зовнішнього атмосферного впливу вимощенням шириною 800... 1000 мм; від ґрунтової вологи -вертикальною (на поверхнях, що прилягають до ґрунту) та горизонтальною (по обрізу фундаменту) гідроізоляцією. У разі закладання підошви фундаменту нижче рівня ґрунтових вод необхідно влаштувати спеціальну гідроізоляцію стін та підлоги підвалу.

Збірні фундаменти в цьому курсовому проекті не використовують.

 

Зовнішні стіни слід проектувати багатошаровими відповідно до завдання. Товщина їх термоізоляційного шару приймається з урахуванням результатів теплотехнічного розрахунку. Прив'язка зовнішніх стін до координаційних осей — 200 мм від внутрішньої грані стіни.

Для житлових будинків висотою до трьох поверхів прийнятним є вирішення зовнішніх несучих стін у вигляді тришарових огороджувальних конструкцій. В них зовнішній захисний шар з боку фасадів приймається товщиною 120мм і виконується із личкувальної глиняної або силікатної цегли, внутрішній теплоізоляційний шар - із пінобетонних блоків густиною р = 300...400кг/м3 або мінераловатних чи пІнополістирольних плит товщиною 80...120мм, а шар з боку приміщень, на який спираються балки перекриття - із цегли товщиною 250мм. Для забезпечення міцності тришарових стін виконується армування цегляної кладки прокладанням через п'ять рядів цегли сталевих сіток або стрижньових зв'язків діаметром 6...8 мм із арматури класів А240С та А300С, довжиною 260...360 мм з кроком вздовж стіни 50 мм. Для покращення анкерування кінці арматурних стрижнів, загнуті під прямим кутом, заводять у вертикальні шви кладки. Сталеві сітки та стрижньові зв'язки повинні мати антикорозійний захист, виконаний цинкуванням або алюмінізаційним покриттям. Окрім того, на внутрішній поверхні стіни виконується опоряджувальний шар штукатурки.

Найбільш раціональним конструктивним рішенням зовнішніх енергозберігаючих стін є такі, в яких шар ефективного утеплювача розмішується з боку фасадів будинку (при кладці стін із цегли товщиною 510 мм).

За конструктивно-технологічними особливостями варіантні рішення утеплення зовнішніх стін з боку фасадів поділяються на:

- невентильовані конструкції утеплення зовнішніх стін, які влаштовуються нанесенням штукатурки по шару теплоізоляції та мають назву "термошуба";

- вентильовані конструкції утеплення зовнішніх стін, які передбачають влаштування вентильованого шару між личкуванням (сайдінгом) та утеплювачем.

В обох випадках для утеплення використовуються плитні ефективні утеплювачі з мінеральних волокон або виготовлені на основі полімерів. Щільне кріплення плит утеплювача до стіни виконується декількома способами: шурупами з шайбами; спеціальними анкерами з пружними прижимами; приклеюванням.

На рис. 5 (додаток 1) наведені приклади конструктивних вирішень зовнішніх стін багатошарових різного типу.

Віконні прорізи в стінах виконують з виступами мурування (четвертями) розміром 65х120 мм з трьох боків для фіксації віконних блоків (або без четвертей).Прорізи перекривають перемичками, які можуть бути цегляними арочними або залізобетонними брусковими і балочними. В самонесучих стінах, на які не спираються перекриття, використовуються залізобетонні брускові перемички перерізом 120 х 65(Ь) мм або 120 х 140(Ь) мм, а в несучих стінах, на які спираються балки перекриттів, комбінованими із балочних перемичок перерізом 120 х 220(Ь) мм у поєднанні із брусковими (рис. 6додаток 1). Якщо оздоблення фасадів виконується під розшивку швів, використовують декоративні клинчасті перемички, в яких несучими є також брускові або балочні перемички.

Дверні прорізи перекривають залізобетонними брусковими або балочними перемичками (рис. 7додаток 1), ці прорізи можна виконувати без чвертей.

В проекті слід використовувати дерев'яні вікна та балконні двері за ГОСТ 11214-86 серії Р - з подвійним заскленням роздільних віконних рам та дверних полотенабо розпашні вікна за ГОСТ 26601-85 (рис. 8додаток 1, як варіант вікна металопластикові).

Для надання фасадам будинку більшої художньої виразності та естетичних якостей на зовнішніх поверхнях стін створюють декоративне оздоблення за допомогою випусків рядів цегли або окремих цеглин (пояски, русти, пілястри, сандрики, полички тощо) та архітектурно-декоративних елементів (цоколі, карнизи тощо).

Між приміщенням мансарди та прилягаючого горища влаштовують утеплені стіни з дерев'яним каркасом. На плані поверху такі стіни не позначаються координатними осями.

 

Внутрішні стіни несучі та самонесучі виконуються мурованими із цегли одношаровими: несучі товщиною 380 мм; стіни сходових кліток -250мм; стіни, в яких розміщують вентиляційні та димові канали, -товщиною 380 мм.

 

Перегородки приймають: із цегли, гіпсових плит або з листів гіпсокартону по сталевих гнутих профілях Із заповненням проміжків між листами мінеральною повстю. Товщина перегородок 250,125,65,200 мм.

 

Міжповерхові та горищні перекриття при виконанні проекту слід приймати балочними по дерев'яних, залізобетонних або сталевих балках (рис. 9, 10, 11додаток 1) відповідно до завдання. Балки повинні спиратися на стіни по меншому прогону.

Дерев'яні балки прогоном до 6000 мм встановлюються з кроком 600...800 мм. Переріз балок визначається за результатами розрахунків в залежності від величин навантажень та прогонів. При прогонах 3,0...4,2 м приймаються балки перерізом 100 х 180(Ь) мм, при прогонах 4,5... 6,0 м -перерізом 100 х 200...240 мм. Глибина спирання дерев'яних балок на стіни 120...150 мм.

Залізобетонні балки прогонів до 6300мм, встановлюються з кроком 800... 1000мм. Переріз залізобетонних балок рекомендується приймати тавровий, з поличками внизу для спирання вкладишів настилу, ширина їх по низу - 160мм, а висота 220мм - при довжині 3,0...4,2м; 240мм - при довжині 4,5...5,4 м; 300 мм - при довжині 5,7...6,3 м. Глибина спирання залізобетонних балок на стіни - 150... 180мм. Сталеві балки можуть перекривати прогони довжиною до 7,8 м. їх виконують із сталевих двотаврів, при прогонах: 4,5...4,8 - №14; 5,1...5,4 -№16; 5,7...6,0- №18; 6,3...6,6 - №20; 6,9...7,2 - №22; 7,5...7,8 - №24. Глибина спирання металевих балок на стіни 150...220мм.

По несучих балках укладаються додаткові розподільчі балки - лаги з кроком 600мм. Між балками влаштовується настил із дощок, гіпсобетонних або залізобетонних плит. Горищне перекриття мансардного поверху, що спирається на дерев'яні каркасні стіни, виконується по дерев'яних балках.

Для забезпечення ізоляції приміщень суміжних поверхів від ударного і повітряного шуму в міжповерхових перекриттях передбачають звукоізоляцію: від ударного шуму, який передається на нижні поверхи -пружні прошарки між несучими балками і лагами; від повітряного шуму -плити мінеральної повсті або засипку по настилу між балками.

Для забезпечення теплоізоляції в житлових приміщеннях горищні перекриття утеплюються. Для цього по настилу між балками укладається шар пароізоляції із поліетиленової плівки та ефективний утеплювач товщиною 150мм. Залізобетонні та металеві балки в горищних перекриттях утеплюють мінеральною повстю, яку розміщують в дерев'яних коробах.

В місцях спирання дерев'яних балок на стіни слід передбачити їх гідроізоляцію.

 

Підлоги в житлових приміщеннях приймаються з дошок по лагах; на першому поверсі лаги спираються на цегляні або бетонні стовпчики (рис. 12додаток 1), як варіант покриття - паркет, ламінат, лінолеум, ковролін тощо. На першому поверсі в приміщенні санвузла підлога виконується із керамічної плитки на розчині по залізо-бетонних плитах. Така ж підлога влаштовується І на веранді - там, де можливий вплив вологи. В санвузлах другого поверху підлоги роблять Із керамічної плитки на розчині по залізобетонних плитах, які спираються через пружні прошарки на балки перекриття. Необхідно передбачити гідроізоляцію плит - обмазку нижніх поверхонь гідроізоляційними сумішами або обклеювання рулонним гідроізоляційним матеріалам на полімерних гнилостійких основах.

 

Сходи виконують з окремих східців, що спираються на несучі похилі балки - косоури, які відповідно до завдання можуть бути дерев'яними, залізобетонними або сталевими (рис. 13, 14, 15додаток 1). У випадку, коли сходи влаштовують в окремому приміщенні - сходовій клітці, косоури спираються на поперечні підкосоурні балки. При проектуванні одномаршових сходів біля стіни косоури можливо спирати на консольні балки, затиснуті в стіні, товщина якої повинна прийматися не менше 380мм або на сталеві чи дерев'ні стояки (рис. 16, 17, 18додаток 1).

 

Дах (покриття) будинку приймається з горищем, в якому, якщо це обумовлене завданням, влаштовують мансардні приміщення. Форма скатного даху, яка завершує композиційне рішення будинку, залежить від конфігурації плану, кількості опадів у зимовий період та покрівельного матеріалу. В мансардних приміщеннях допускається влаштовувати стелі ламаного профілю, який відповідає обрису даху. При визначенні площі мансардного приміщення враховують площу цього приміщення з висотою похилої стелі не менше 1,5м при нахилі 300 до горизонту.

Конструктивне рішення системи крокв розробляється з урахуванням прийнятої форми даху, заданого матеріалу його несучих елементів (стояків, підкроквяних балок, кроквин, підкосів тощо) та розміщення на плані будинку капітальних стін. Для дахів малоповерхових житлових будинків доцільно застосовувати приставні крокви (рис. 19додаток 1), які виготовляють із колод, брусів або дошок.

Несуча конструкція горищних дахів складається з: похилих балок -кроквин; мауерлатів - балок, які лежать на зовнішніх стінах; стояків, які підтримують підкроквяні балки; підкосів; затяжок; кобилок, що утворюють звис карнизу. Основні конструктивні вузли приставних крокв з використанням колод, брусів і дошок показані на рис. 20, 21(додаток 1).

Розміри поперечних перерізів елементів крокв при виконанні курсового проекту можуть бути прийняті за табл. 1 залежно від заданого типу деревини (колоди, бруси, дошки).

 

Таблиця 1.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; просмотров: 141; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.233.221.42 (0.101 с.)