Досвід організацій лікувального туризму в Україні та закордоном

Туризм - різновид рекреації,відновлення і розвиток фізичних, духовних сил людини, а значить, його оздоровлення, за допомогою відпочинку, в тому числі заняття туризмом. Розвиток рекреації залежить від життєвого рівня населення, ступеня урбанізації, наявності рекреаційних ресурсів (компоненти природної сфери: клімат, рельєф, поверхневі, підземні води, мінеральні, рослинність та ін), використовуваних для задоволення рекреаційних потреб.
Організований туризм - туризм, подорожі, поїздки, забезпечувані туристськими організаціями та підприємствами і регламентування за маршрутом, тривалості, терміном перебування у відповідних пунктах маршруту.
Організація туристської діяльності являє собою систему заходів, спрямованих на раціональне поєднання праці, засобів і технологій у виробничо-обслуговуючому процесі туристської фірми. В обов'язки учасників туристського процесу входять наступні принципи:
1. Професіонали сфери туризму зобов'язані надавати туристам об'єктивні правдиві відомості про місця призначення і про умови поїздки, прийому та перебування; вони повинні забезпечувати ясність положень договорів, пропонованих їх клієнтам, як у плані характеру, ціни і якості послуг, які вони зобов'язуються надати, так і в плані фінансових зобов'язань з боку;
2. професіонали сфери туризму, в тій мірі, в якій це від них залежить, спільно з державними властями повинні дбати про безпеку, запобігання нещасних випадків оранізму, здоров'я та гігієни, харчування для осіб, що звертаються за їх послугами; вони повинні забезпечувати належні системи страхування і допомоги; брати зобов'язання відраховуватися відповідно до умов, передбачених в їх національному законодавстві, і надавати справедливу компенсацію при невиконанні своїх договірних зобов'язань;
3. професіонали сфери туризму, в тій мірі, в якій це від них залежить, повинні сприяти культурному і духовному вдосконаленню туристів і дозволяти їм відправляти в ході поїздок свої релігійні потреби;
4. Влада держави, що направляють і приймають туристів, в контакті з зацікавленими професіоналами сфери туризму та їх асоціаціями, повинні забезпечувати прийняття дотримання туристськими компаніями вищевказаних правил і зобов'язань з репатріації туристів у разі неспроможною компанії які організували їх поїздки;
5. Уряди мають право - і несуть обов'язок - особливо в кризових ситуаціях, інформувати своїх громадян про складні умови і навіть небезпеки, з якими вони можуть зіткнутися при поїздках за кордон, проте вони повинні повідомляти такі відомості, не завдаючи невиправданого або перебільшеного шкоди туристської індустрії приймаючих країн та інтересам компаній у своїх країнах; зміст таких можливих попереджень має попередньо обговорюватися з владою приймаючих країн та зацікавленими професіоналами; вироблені рекомендації повинні суворо відповідати серйозності сформованих ситуацій і обмежуватися тими географічними зонами, в яких підтверджені проблеми з безпекою; ці попередження повинні пом'якшуватися мул скасовуватися, як тільки відновлюється нормальне положення; 6. Преса, особливо, спеціалізована туристська преса та інші засоби масової інформації, включаючи сучасні засоби електронного зв'язку, повинні забезпечувати правдиву і збалансовану інформацію про події та ситуації, які можуть вплинути на відвідуваність туристами; вони також повинні забезпечувати споживачів туристських послуг точними і надійними відомостями; з цією метою також розробляються і застосовуються нові інформаційні технології; при цьому преса та інші засоби масової інформації ніяким чином не повинні сприяти секс-туризму. Програми лікувально- курортних турів різноманітні, проте існують загальні специфічні вимоги до організації саме таких турів. Готуючи туристський продукт, необхідно пам'ятати, що це робиться для людей, охочих відпочити і поправити своє здоров'я. Тому необхідно спланувати та створити такий маркетинг-мікс туристського продукту, який дозволить найбільш успішно задовольнити потреби і запити клієнтів під час лікувального відпочинку.
Екскурсійна програма не повинна бути занадто насиченою. При організації дозвіллєвих програм необхідно віддавати перевагу більш професійним лікувальним заходам і т.д., а також занять за інтересами, що дозволяє урізноманітнити дозвілля. Допускаються спортивні програми у вигляді необтяжливих прогулянок-походів по околицях, нескладних спортивних змагань, занять з аеробіки, шейпінгу, плавання в морі або басейні та ін. При цьому рекомендується створювати в курортних місцевостях, що тяжіють до сімейного відпочинку, курортно-туристичні комплекси, які дозволяють здоровим членам сім'ї займатися спортом, туризмом, а потребують лікуванні лікуватися і відпочивати.
Програми вітчизняних оздоровчих турів будуються з урахуванням того, що приблизно половину часу необхідно приділяти на лікувально-оздоровчі процедури. [16]
Харчування на оздоровчих турах повинно мати асортимент страв, відповідний тій чи іншій дієті, раніше прописаної лікарем-дієтологом. Також, продукти повинні бути свіжими, страви - смачними і корисними і також естетичними.
Для організації лікувальних турів використовуються зручні, комфортабельні готелі, пансіонати, санаторії та ін розташовані в тихих озеленених районах, бажано поблизу природних або штучних водойм.
У свою чергу персонал повинен бути ерудованим, знати і бути відповідальним за свою справу. Приділяється багато часу з відбору персоналу, проводяться різні тренінги, семінари з підвищення кваліфікації персоналу, а останнім часом стало одним з основних навчання персоналу іноземним мовам. Вивчення іноземних мов є однією з головних моментів при підготовці фахівця з туризму. Особливо можна виділити навчальний технічний звичка як організація банкетів, спеціальних рекламних заходів, презентацій. Це дозволяє вийти на новий рівень навчання, тобто робочі кадри можуть працювати не тільки на російському ринку, але і на західному, що говорить про якісний рівень підготовки.
Лікувальний туризм для кожної людини індивідуальний, тому що проходить в залежності від віку, захворювання, доходу та інших факторів, які впливають на туристичні мотиви. Також ця мотивація може бути пов'язана з екологічно-чистої зоною розміщення туристів (санаторії, пансіонати, готелі та ін.) Стан навколишнього середовища як бази для туризму відіграє важливу роль у розвитку туристської індустрії.
Внаслідок цього більшість туристських центрів зрозуміли необхідність створення національних парків, заповідників, озеленення територій готелів. Неприпустимо, як раніше, використовувати для туризму землі, не придатні для інших цілей, розміщувати туристські об'єкти поряд з небезпечнимивиробництвами, наприклад хімічним.
Рекреаційне планування матеріальної бази має стати частиною загального плану з облаштування території. Перед початком будівництва нового туристського комплексу слід ретельно і повно вивчити його вплив на економіку і природу регіону. Це повинно стати частиною суспільної політики місцевих органів влади. Важлива умова реалізації нового туристського проекту - отримання санітарного дозволу на утилізацію відходів і т.д. Негативний вплив нового проекту нанавколишнє середовище - серйозна причина, по якій він може бути відхилений місцевою адміністрацією.
Повітря, грунтові і наземні води, пляжі і ліси повинні залишатися у своєму первозданному стані, чистими і захищеними. Захисту потребує природа - флора і фауна. Розумне використання місцевих ландшафтів і пам'яток архітектури в туристських цілях слід заохочувати.
Таким чином, новий туристський проект повинен плануватися так, щоб зберігати і по можливості покращувати стан навколишнього середовища.
Відповідно до вищесказаного, можна зробити висновок про те, що лікувальний туризм дуже важливий для людини. По-перше, це не тількилікування, але і пізнавальний вид діяльності «зміна обстановки», що зумовлює трошки призабути про власне лікуваня. Сприятливі природно-кліматичні умови супроводжують одужання людського організму. Для цього необхідно берегти та зберігати незаймані ділянки природи, цінних для науки, економіки, культури. Величезна роль у сфері лікувального туризму відіграє організація проведення туру. Отримавши доступ до благ технологічного прогресу і можливість придбати відносно недорогі квитки в самі різні країни - практично будь-який хворий бажає пізнати лікувальний туризм, що вже став популярним в багатьох країнах світу. Ставши клієнтами глобального ринку послуг оздоровлення, туристи можуть вибирати найкращі ціни, комфортні умови і просто місце до душі в будь-якій точці земної кулі.

За прогнозами Всесвітньої туристської організації (ЮНВТО), до 2020 р. Кількість міжнародних туристів зросте до 1,6 мільярдів. Українські туристи охоче відвідують зарубіжні курорти та оздоровчі комплекси.[13] Об'єкти внутрішнього лікувального туризму залишаються в значній мірі неконкурентоспроможними в порівнянні з закордонними. Актуальність дослідження організації лікувального туризму на світових і вітчизняних ринках обумовлена ​​низкою обставин.
По-перше, рівень розвитку лікувального туризму важливий для кожної людини. Лікувальний туризм полягає не тільки у використанні сприятливих природних факторів (кліматотерапія), спорту і фізичної культури, але й у наданні культурно-дозвільної діяльності та інших форм нетрадиційної профілактики.
По-друге, залишається не сформованим попит на лікувальні послуги. У нашій країні люди не до кінця розуміють призначення цього виду туризму і воліють брати участь у лікувальному туризмі, коли набагато легше провести профілактику, ніж усувати наслідки захворювання організму.
По-третє, збереження і трудового потенціалу є завданням загальнодержавного масштабу. На мою думку, Україна завдяки унікальному природно-рекреаційному потенціалу, зростанню потреби населення в послугах лікувально-курортних закладів, збільшенню зацікавлення цією сферою іноземних туристів володіє усіма передумовами для відновлення і розвитку лікувального туризму. Головною перешкодою для цього є відсутність державної і регіональної стратегії розвитку лікувально-курортного господарства, яка б передбачала активний вплив на його інвестиційну привабливість.

Актуальними є конструктивні наукові розвідки, що спрямовані на аналіз сучасного стану і можливостей вдосконалення просторової організації галузі, допомагають обґрунтувати перспективні напрями інтенсивного розвитку найбільш соціального сегменту туристичної індустрії, яким сьогодні, безсумнівно, є лікувальний туризм.