Такі засоби як режим, дієта, антибактеріальна терапія, антигістамінні препарати призначають при всіх формах гострого та загостренні хронічних гломерулонефритів. Це називається базисною терапією.

Інші засоби призначаються індивідуально при різних формах. Так при гематуричних формах призначають гепарин, курантил, нестероїдні протизапальні, хінолінові препарати (делагіл, плавеніл). При нефротичних та змішаних формах – глюкокортикоїди, гепарин, курантил, цитостатики (4-х компонентна схема). При виявленні атопічних реакцій додають інтал, задітен.

До симптоматичних засобів відносять сечогінні препарати (застосовуються в залежності від вираженості набрякового синдрому) та антигіпертензивні середники, дезінтокикаційні засоби.

Сечогінні: салуретики: фуросемід -2-5 мг/кг, гіпотіазид 25-50мг/добу, клопамід(бринальдікс)-10-20мг/добу – зменшують реабсорбцію натрію і хлору в канальцях нирок, калійзберігаючі препарати (при відсутності азотемії та гіперкаліемії),: триамтерен – 0,25-0,5 г/добу, тріампур ½ на добу, верошпірон – 10мг/кг; осмодіуретики: манніт – 1г сухої речовини на 1кг маси тіла Одночасно можна призначати еуфілін, трен тал або куранти, які підсилюють дію діуретиків.

При значному набряковому синдромі перевага надається інфузійній терапії зі швидкістю 20-25 крапель на хвилину, в кінці довенно вводиться лазикс. Застосовуються розчини полюглюкіна, реосорбілакту, реополіглюкіна, реоглюмана (10-15 мл/кг), декстрану (10-40 мл/кг), іноді - 10-20-50% розчин альбуміну 0,5-1 мг/кг.

При тривалих набряках звичай призначаються петльові діуретики в преривчатому режимі (через 1-3 дні).

При вичерпаних можливостях діуретичної терапії можливе застосування ультрафільтрації, парацентезу.

Використання фітопрепаратів, як правило, малоефективне, але може бути альтернативою в лікуванні резистентних набряків.

При застосуванні сечогінних препаратів слід пам`ятати:

· вибір дози і шляху введення проводиться індивідуально в залежності від стану дитини, відповіді на ініціальну дозу

· ефект діуретиків зменьшується при низькому онкотичному тиску чи набряку інтерстицію нирки

· при відсутності ефекту від препарата збільшувати дозу слід поступово, під контролем діурезу, гематокріту, рівня калію крові, ЕКГ

· дробне введення має переваги в зв`язку з більш рівномірним перерозподілом рідини в організмі

· необхідно узгоджувати початок дії та тривалість ефекту від препарату з режимом дитини (щоб максимум не припадав на сон)

· для молодшої вікової групи характерна значна лабільність водно-електролітного балансу

· можливість діуретичниого ефекту від глюкокортикоїдів на 7-10 день їх застосування

·

Гіпотензивні засоби: препаратами вибору є інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ), антагоністи ангіотензивних рецепторів (АРА) II, ділтиазем, блокатори бета-рецепторів, діуретики, їх комбінації. Інгібітори АПФ (каптоприл (І покоління) як препарат швидкої допомоги; еналаприл, лізіноприл (ІІ покоління), при підвищенні рівня креатиніну – моноприл або моексиприл), антагоністи кальцію (дилтіазем), можна дібазол, препарати раувольфії, клофелін.

У випадку загрози еклампсії дом`язово вводять допамін, лазікс, при еклампсії - прямі вазоділятатори довенно чи допамін, бета-блокатори, внутрішньо - нітрати. При судомах - лікування у відділенні інтерсивної терапії згідно відповідного протоколу.

Інгібітори АПФ. На сьогодні є основним засобом лікування ГН в зв`язку з вираженою антипротеїнуричною та антисклеротчною дією (при збільшенні дози вдвічі та вище і тривалому - більше 6 місяців застосуванні під контролем вмісту калію та креатиніну крові).

Призначаються при наявності АГ,сечового синдрому з переважанням протеїнурії в разі відсутності активності ГН за біохімічними показниками,зниження функції нирок.

Ефект посилюється при низькосольовій дієті та одночасному призначенні діуретиків. Найчастіше використовуються еналаприл, лізіноприл, раміприл, в разі підвищення креатиніну – моноприл або моексіприл.

АРА. Мають нефропротекторний ефект і призначаються протягом не менше 6-12 місяців в терапевтичних дозах (з можливим наступним збільшенням дози в 2-3 рази). Найчастіше використовуються АРА II - вальсатран, лазартан, ірбезатран.

Відновлення функції нирок

При порушенні азотовидільної функції нирок проводиться інфузійна терапія сольовими розчинами з форсуванням діурезу, ентеросорбція (ентеросгель, ін.), призначаються препарати, що знижують вміст азотистих речовин в крові (кетостерил, леспенефрил, тощо).

При неефективності консервативної терапії та наростанні азотемії - екстракорпоральні методи детоксикації.

Патогенетичне:

Імунодепресанти:

Глюкокортикоїди - застосовуються при НС, певних морфологічних субстратах ГН без НС, швидкопрогресуючому ГН, значній активності патологічного процесу в нирках та прогресуючому перебігу ГН, системних захворюваннях.

Застосовують, як правило преднізолон, в дозі (1-2мг/кг для перорального застосування та 3-4 мг /кг при парентеральному введенні) протягом 4-6-8 тижнів з поступовою відміною по 5 мг/добу до половинної дози з переходом на альтернуючий (через день) курс до 6-8 міс з відміною по 2,5 мг/4-6-тиж.до повного зняття. Препарат призначають з урахуванням циркадного ритму роботи наднирників в першу половину дня, під час їжі, запивають молоком.

Надзвичайно важливо визначити гормоночутливість НС. При гормоночутливості преднізолон можна застосовувати до 8 тиж., при гормонорезистентності (частковій чи повній) –до 6 тиж., при гормононегативності –до 4 тиж.

При гормононегативності на відході від преднізолону на половинній дозі слід підключати цитостатики.

При приєднанні інтеркурентних інфекцій у гормоночутливих хворих преднізолон піднімається до12,5-20 мг/доба непереривно 10-15 днів з одномоментним поверненням до вихідної підтримуючої дози.

При підозрі на швидкопрогресуючий ГН і у окремих хворих з документованою гормонорезистентністю проводиться "пульс"-терапія преднізолоном чи метілпреднізолоном. Преднізолон призначається в дозі 10-20 мг/кг в/в краплинно 1 раз на день протягом 3 днів.

Цитостатичні препарати призначаються за тих же умов за програмами, прийнятими для лікування НС. Найчастіше використовуються алкілуючі агенти (хлорбутін, циклофосфан). Азатіопрін, в зв`язку з меншою ефективністю, сьогодні застосовується рідко. З сучасних селективних імунодепресантів призначення такролімуса знаходиться в стадії розробки, циклоспорін А і мофетил мікофенолат (сел-септ) має ефективність при певних морфологічних варіантах НС

"Пульс"-терапія циклофосфаном проводиться при швидкопрогресуючому ГН (ANCA+), гормонорезистентності чи часторецидивуючому ГН у окремих хворих як терапія "другого ряду".

Препарат	Шлях введення	Розподіл дози	Проба	Примітки
Лейкеран (хлорбутін)	внутрішньо	9.00-50% 17.00-50% або 9.00-35% 13.00-30% 17.00-35%	0,1 мг/кг/доба 3 дні	звичайний режим
Циклофос-фан	дом`язово	13.00-300% 1 раз на 3 дні або 100% - щоденно	1 мг/кг одноразово - 3 дні перерва	при значному набряковому синдромі

Лікування максимальною дозою

Препарат	Розрахунок	Тривалість	Примітки
Лейкеран (хлорбутін)	0,15-0,2 мг/кг/доба	8 тижнів	при гормоночутливості
10-12 тижнів	при гормонорезистентності, торпідному та проградієнтному перебігу, у підлітків
Циклофосфан	2-3 мг/кг/доба	8-12 тижнів	при гормонорезистентності, гормононегативності, торпідному та проградієнтному перебігу, у підлітків

Лікування підтримуючою дозою (застосовується лейкеран чи хлорбутін).

Препа-рат	Розра-хунок	Режим	Трива-лість	Зниження	Примітки
Лейке-ран (хлорбутін)	50% від макси-мальної дози	щоденно	6-10 місяців	до 30-25% від максималь-ної дози	при гормоночутливості
10-12 місяців	при частковій гормонорезистентності
12-14 місяців	при гормонорезистентності

"Пульс"-терапія циклофосфаном

Препарат	Доза разова	Шлях введення	Крат-ність	Трива-лість	Примітка
Циклофосфан	10-12 мг/кг (курсова доза 200 мг/кг)	довенно крапельно в 100-150 мл фізіологічного розчину протягом 30-40 хвилин	1 раз на тиж-день	3 рази	в подальшому на фоні звичайних доз преднізолона пульс терапія може повторюватися 1 раз на місяць, або в іншому режимі в залежності від ефекту та стану дитини.

4-оксихінолінові препарати.

Делагіл (плаквеніл) застосовується як м`яка антисклеротична, стабілізуюча терапія у разі вираженої еритроцитурії (>30-50 в п/з) в періоді зворотного розвитку ГГН,часткової ремісії ХГН при наявності постійної еритроцитурії (> 50 в п/з), вичерпаних можливостях інших режимів лікування при прогресуючому перебігу ГН, НС за певних умов