Коли виникає необхідність у проведенні експертизи?

Необхідність в експертизі виникає тоді, коли існує розуміння, що про­блема може бути вирішена різними способами, кожний з яких може бути правильним, а їх порівняльна ефективність визначається можливістю ура­хування та оцінювання максимальної кількості побічних результатів. Екс­пертиза саме і спрямована на порівняльне оцінювання нецільових резуль­татів за всіма компонентами діючої системи. Інакше кажучи, необхідність в експертизі виникає тільки тоді, коли виникає потреба в оцінці об'єкта з точки зору тих знань або практик, які не включені у самий об'єкт.

2. У чому полягає специфіка експертизи як виду інтелектуальної
діяльності?

Проведений аналіз свідчить також, що експертиза є особливим видом оцінної діяльності. Причому це не оцінне судження, незалежно від того, за якими шкалами здійснюється оцінювання, та не критичний аналіз явища або факту. Інакше кажучи, оцінні судження щодо об'єктів типу «добрз-

Перший, найпростіший та найпоширеніший тип експертизи, — це ква­ліфікаційна, або монопрофесійна, експертиза. Знання, за якими будується об'єкт експертизи, та знання експерта належать до однієї предметної галу­зі, хоча при цьому й припускається, що знання експерта виходять за межі «об'єктного» знання. Фактично тут йдеться про оцінювання професійної ді­яльності однієї людини, що проводиться іншим професіоналом, але більш високого рівня кваліфікації. Різного роду рецензування, захисти, професійні конкурси тощо—типові випадки такої кваліфікаційної експертизи. Цей тип експертизи; як ми вже зазначали, є й найбільш поширеним у суспільній сві­домості — інженер вважає, що його розробку може оцінити тільки інженер, психолог—що лише психолог, педагог довіряє оцінці тільки іншого педаго­га.

Другий тип експертизи — це міжпрофесійна, або поліпрофесійна екс­пертиза, коли об'єкт, створений у межах однієї професійної діяльності, оці­нюється з точки зору іншої професійної позиції. У цьому випадку знання експерта та «об'єктні» знання не співпадають, але вони обов'язково пови­нні мати якісь точки перетину. Теоретично можна уявити ситуацію повного неспівпадання експертного та «об'єктного» знань. Можна припустити, що у цьому випадку експертиза перестає бути прикладним дослідженням, а пе ретворюється у дещо інше. На практиці нам не доводилося стикатися з по­дібними ситуаціями. За рахунок такого перетину результати експертизи стають зрозумілими та можуть у подальшому бути використані для пере­творення самого об'єкта тими людьми, які у нього включені. Саме тут впе­рше виявляється осмисленою ідея психологічної експертизи педагогічної системи. Одразу ж відзначимо, що такою ж осмисленою є зворотна поста­новка питання — тобто питання про можливості педагогічної експертизи психологічних систем. Взагалі для полі професійної експертизи, мабуть, немає якихось принципових обмежень, пов'язаних зі специфікою видів професійної діяльності. Почасти це означає, що стосовно, наприклад, пе­дагогічних систем поліпрофесійна експертиза може будуватися не тільки з точки зору психології, але й фактично і з позицій будь-якої наукової або професійної діяльності: соціології, культурології, медицини, кібернетики, економіки тощо. Обмеження, що виникають, пов'язані тільки з тим, наскіль­ки на сьогодні ми здатні передбачити можливі результати та наслідки дія­льності системи.

Третій тип експертизи можна назвати суспільною, або споживацькою експертизою. В цьому випадку суб'єктом експертування можуть виступати будь-які люди — індивіди або соціальні групи, які безпосередньо на собі відчувають або потенційно відчуватимуть наслідки дії системи, їх оцінні су­дження і складають основу даного типу експертизи. Звичайно ж, для того, щоб ці розрізнені судження або думки набули форми експертизи, необхід­на спеціальна організація експертної ситуації, але при цьому треба чітко розуміти, що організатори тільки створюють умови для виявлення поглядів та оцінок і можуть виступити з функцією фіксації й узагальнення та артику-

ганізовується спеціально. За необхідності, консультування може проводи­тися паралельно з експертизою та спираючись на її результати. Експерти­за, таким чином, є прикладним дослідженням, що вирішує приватні за­вдання усередині інших, неекспертних цілей та проблем, що утворюють зовнішні межі діяльності експерта.

Зовнішня гранична обмеженість діяльності експерта виражається у тому, що завжди має існувати Замовник, тобто особа, яка зацікавлена у проведенні експертизи, та Споживач — той, хто може використати її ре­зультати. Причому, Замовник та Споживач можуть не співпадати і, здебі­льшого, це дійсно різні соціальні суб'єкти.