ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Протипоказання до інгаляційного наркозу



Протипоказання до інгаляційного наркозу поділяються на абсолютні і відносні. Абсолютними протипоказаннями є: відсутність кисню, непереносимість препаратів, несправна апаратура, а також наявність супутніх захворювань та станів, від яких може настати смерть:

1) захворювань серцево-судинної системи в стадії декомпенсації; гіпертонічної хвороби, що не піддається медикаментозній терапії; гіпотонії, пов’язаної з анемією, інтоксикації;

2) захворювань органів дихання з вираженою легеневою недостатністю – гострої пневмонії;

3) захворювань печінки з вираженою її функціональною недостатністю;

4) захворювань нирок із порушенням функції;

5) важкого ступеня анемії;

6) захворювань із вираженим підвищеним внутрішньочерепним тиском (пухлин,

кіст тощо). Відносними протипоказаннями є вищеперераховані захворювання, але з менш вираженими функціональними порушеннями.

Підготовка хворого до наркозу

Підготовка хворого до наркозу співпадає з загальною підготовкою до операції. Перед операцією кожному хворому слід: перевірити стан ротової порожнини (наявні в ній вставні протези видаляють); виміряти температуру і вагу. Загальна хірургія тіла; оглянути очі (визначити їх форму, розміри зіниць, реакцію їх на світло); перевірити прохідність дихальних шляхів (носових ходів); виявити рухомість нижньої щелепи, шиї; порахувати пульс і виміряти артеріальний тиск; зібрати анамнез (алергологічний, гемотрансфузійний) ; визначити групу крові, резус-фактор; відмити шлунок; вставити катетер у сечовий міхур і випустити сечу. Після цього проводять премедикацію, суть якої полягає у введенні за 30-40 хв до оперативного втручання 0,1 %-розчину атропіну сульфату з розрахунку 0,01 мг/кг, наркотичного аналгетика (1 % розчину – 1 мл промедолу або 2 % розчину – 1 мл омнопону тощо) і антигістамінних препаратів ( димедролу, супрастину, діазоліну та ін.).

Масковий інгаляційний наркоз

Для проведення маскового інгаляційного наркозу сьогодні використовують тільки гумові і пластикові маски із надувними обтураторами, які щільно облягають рот і носові отвори. Для проведення маскового наркозу слід приготувати шпатель, роторозширювачі, язикотримач, електровідсмоктувач, балон із киснем. Наркоз проводять краплинним способом. Проте такий вид наркозу сьогодні проводять рідко, в основному використовують для виконання малих оперативних втручань, вправлення вивихів, репозиції кісток.

Ендотрахеальний наркоз

Ендотрахеальний наркоз набув найбільшого поширення в хірургії при операціях на органах грудної та черевної порожнин, в урології, травматології, нейрохірургії, судинній хірургії. Інтубаційний наркоз здійснюють із допомогою трубок, які вводять у дихальні шляхи.

Для наркозу використовують ларингоскоп (інструмент для огляду глотки і входу в гортань), ендотрахеальні трубки з провідниками, електровідсмоктувач для видалення слизу, слини, шприци з голками для вступного наркозу, системи для внутрішньовенного введення лікувальних засобів.

Для проведення інгаляційного наркозу використовують декілька видів наркозних апаратів (АН-4, УНА-1, РО-5, РО-6, “Полінаркон”). Незважаючи на різні конструктивні особливості, всі сучасні наркозні апарати складаються з чотирьох основних блоків: балона з редуктором, випаровувача, дозиметра і системи підведення газів. Балони призначені для газів. Для розпізнавання балонів їх зафарбовують в різні кольори: синій – кисень, сірий – закис азоту, червоний –циклопропан. Кожний балон має регулятор тиску – спеціальний редуктор. Дозиметр – пристрій, що контролює розхід газу, який вимірюється в літрах за хвилину, для наркозу. Випаровувач – пристрій, що використовують для різних наркотичних речовин (ефір, фторотан, етрон тощо), кількість яких дозується спеціальним регулятором в об’ємних процентах.





Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.153.39.7 (0.004 с.)